Основні тенденції розвитку інформаційних систем

Сильний вплив на багато з перспективних напрямів розвитку в області управління базами даних і управління інформацією мають загальні тенденції розвитку інформаційних систем. Розглянемо чотири головні тенденції і ті їх аспекти, які специфічні для управління інформацією. Цими чотирма тенденціями є:

- розподіл і децентралізація ресурсів управління інформацією;

- неоднорідність компонентів інформаційних систем;

- розвиток стандартів;

- включення моделювання реального світу в інформаційні системи.

 

Розподіл і децентралізація

Навряд чи не кожний, що має справу з комп’ютерами добре знайомий з тенденцією щодо розподілу і децентралізації обчислювальних ресурсів. Розукрупнення апаратного забезпечення комп’ютерів стало причиною появи малих за розмірами, проте вельми потужних процесорів і комп’ютерних систем, які стали життєздатною альтернативою великим системам. Такі обчислювальні системи - від настільних персональних комп’ютерів і робочих станцій до систем середнього класу - звичайно зв’язуються за допомогою комунікаційних засобів, наприклад локальних обчислювальних мереж (Local Area Networks, LAN), щоб забезпечити колективні обчислювальні потужності на тому ж, або й на більш високому рівні, ніж при централізованих великих системах недавнього минулого.

Розподіл обчислювальних ресурсів супроводжує значно більша децентралізація управління, чим в централізованому середовищі, при якому центр даних, як правило, мав сильний контроль над ресурсами великої обчислювальної системи. Така ситуація зберігається, поки що для компонентів великих обчислювальних систем у багатьох крупних організаціях. Проте настільні персональні комп’ютери (ПК) і робочі станції, разом з системами середнього класу на рівні підрозділу, забезпечили значно більший ступінь управління ресурсами для окремих користувачів.

Одним з позитивних аспектів децентралізації є вищий ступінь динамічності в багатьох областях використання обчислювальної техніки в корпораціях, таких, як установка і розробка додатків, підключення периферії, розширення системи і т.п. Негативна сторона, проте, полягає в тому, що швидке збільшення числа додатків, що знаходяться в особистій власності користувачів (наприклад, особистих копій систем електронних таблиць або програмного забезпечення систем баз даних для ПК), приводить до втрати контролю над даними. Окремі користувачі мають більш швидкий доступ до тих даних, якими вони «володіють», ніж вони мали б при централізовано керованих ресурсах, і вони можуть легко і швидко, при необхідності, створювати нові дані. Проте є тенденції до виникнення вельми важких проблем, пов’язаних з несуперечністю колективних даних організації в цілому, оскільки відсутня, наприклад, синхронізація оновлення даних і існує повне замішання щодо того, „хто, чим володіє і де це знаходиться”.

Розподіл і децентралізація мають безпосереднє відношення до управління базами даних і управління інформацією. Хоча більшість організацій і дотепер має корпоративні інформаційні системи з централізованим управлінням інформацією, що базуються на великих обчислювальних системах, з середини 80-х років спостерігається значний прогрес в області створення систем та специфічних додатків на рівні підрозділів, і у використовуванні настільних ПК з персональними додатками, що включають системи управління базами даних. Фактично управління базами даних, обробка текстів, управління електронними таблицями і графіка стали представляти так звану велику четвірку горизонтальних додатків ПК. У більшості організацій спроби центру даних нав’язати у використовуванні ПК і, зокрема, в управлінні даними принципи, подібні до тих, що використовуються на великих обчислювальних системах, зіткнулися з величезним опором. Розподіл і децентралізація надали безпрецедентний контроль над інформацією „корпоративним масам”, і вони не відмовляться від цього контролю.

 

Неоднорідність

Дні використовування середовищ одного постачальника стрімко йдуть геть. Навіть „стандартна” модель центру даних корпорації, що ґрунтується на деякому типі великих обчислювальних систем корпорації IBM і на одному або більше типах операційних систем, набуває рис неоднорідності, оскільки апаратні засоби і програмне забезпечення третьої сторони також знаходять свою дорогу в ці середовища. Більш важливим, ніж навіть сам факт появи нових систем, є вимога до можливості їх з’єднання і інтероперабельності, не дивлячись на існування різних виробників.

Модель неоднорідності має також відношення до управління інформацією. Успадковані системи, це, як правило, системи ієрархічних баз даних або системи плоских файлів, які містять і управляють давнішніми даними корпорації. Вони повинні спільно використовувати з реляційними базами даних, що функціонують на тих же самих великих обчислювальних системах, а також з базами даних підрозділів і базами даних, що використовуються на ПК. Усі ці випадки сумісного використовування повинні забезпечуватися незалежно від апаратних моделей і версій програмних продуктів. Інтероперабельність у все більш широких масштабах наводить мости між численними інформаційними моделями (наприклад, комбінуючи реляційні і об’єктно-орієнтовані дані).

 

Розвиток стандартів

Інтероперабельность неоднорідних середовищ, описаних вище, ґрунтується на стандартах. Стандарти проникають в кожну область використання обчислювальної техніки - від комунікацій, де прикладом може служити еталонна модель взаємодії відкритих систем (Open Systems Interconnection (OSI) Reference Model), до управління базами даних (стандарт мови SQL).

Всупереч деяким суперечливим думкам щодо їх ролі в інформаційних системах, стандарти можуть тут застосовуватися головним чином у зв’язку з вимогами користувачів. Самі по собі стандарти мають невелике значення. Проте в контексті двох головних тенденцій, розподіл і неоднорідність, стандарти стають надзвичайно важливими (мал. 1.1). Користувачі хочуть мати свободу заміни апаратних засобів і/або програмного забезпечення в системах, не відмовляючись від всіх інтерфейсів, на які спираються їх середовища. Інакше, наприклад, заміна однієї комерційної СУБД на іншу могла б привести до необхідності переписування коду додатків або коду інших сервісів (служб) середовища, таких, як комунікації або призначені для користувача інтерфейси.

 

Рис. 1.1. Взаємозв’язок між розподілом, неоднорідністю та стандартами

 

 

Моделювання реального світу

Протягом всієї історії застосування комп’ютерних систем у комерційній діяльності існував деякий розрив між самими інформаційними системами і конструкціями реального світу, для підтримки яких вони розроблялися. Прикладами такого розриву можуть служити:

- множина додатків, які вимагають багатократного повторення введення даних і значного об’єму інформації на паперових носіях, що спільно використовується користувачами в різних областях комерційної діяльності;

- сам процес розробки програмного забезпечення і систем з його базовими методологіями і моделями, які вимагали складного, з можливими помилками, відображення між фазою концептуального проектування і реалізацією додатків і систем;

80-ті роки характеризуються більш тісним зближенням парадигм інформаційних систем і тих систем реального миру, які вони представляють і підтримують. До результатів впливу моделей реального світу на світ комп’ютерних систем можна віднести:

- графічні інтерфейси користувача (Graphical User Interfaces, GUI), які додали додаткам більш природний вигляд і поліпшили їх сприйняття;

- об’єктно-орієнтовані моделі, принципи яких були застосовані до програмування та управління даними і (завдяки таким можливостям, як наслідування і методи) привнесли більш тісний зв’язок між концептуальною стадією і стадією реалізації процесу розробки;

- управління потоками робіт, при якому можуть визначатися і управлятися потоки робіт між користувачами і взаємозв’язки між додатками. Системи, засновані на потоках робіт, дають можливість в термінах потоків керування і даних між додатками і користувачами моделювати природній шлях здійснення комерційної діяльності ретельніше, ніж із застосуванням засобів, що інтенсивно використовують паперові документи і вимагають високого ступеня втручання людини.