Типології курортів за геопросторовими критеріями.

Геопросторові критерії типології курортів - це критерії, які акцентують увагу на просторових (геогр. полож., ландшафт, соц.-економ. освоєння території тощо) х-стиках розміщ. курорту як територ. с-ми чи закладу сф. послуг, зорієнтов. на обслуг. певного сегмента споживачів його послуг. Цим критеріям притаманні такі риси, як ієрархічність і синергетичність.

Нижче наведемо найпоширеніші типології курортів за геопросторовими критеріями:

- за орографічним критерієм: низинні, височинні, передгірні, гірські;

- за секторно-географічним критерієм: приморські, континентальні (а також такі підтипи, як субконтинентальні та океанічні);

- за зональними рекреац.-клімат. критеріями: високогірно-кліматичні (альпійські), помірно клімат. сезонної дії, середземноморсько-клімат. типу, тропічні (сухих або вологих тропіків);

- за ландшафтоформувальними критеріями: приморські (піщані, галькові, скелясто-брилові), континентальні (приозерні, лісові, гірськолучні тощо);

- за специ. природними критеріями: питні водооздоровчі, термальні, приакваторіально-сольові (ропні) (на кшталт курортів Мертвого моря, солоних озер і лиманів), іонізаційно-сольові алергологічні (спелеологічні), грязьові, нафталанові, фітонцидні тощо;

- за демографічно-урбаністичними критеріями: курортополіси, великі поліфункціональні курортні центри, малі вузькоспеціалізовані курортні поселення, територіально відособлені локальні санаторно-курортні комплекси;

- за суспільними й економічними критеріями: місцевого значення, внутрішньодер-жавні, міжнародного класу; недорогі, респектабельні, фешенебельні; вузького (спеціалізовані) й широкого (загальнооздоровчо-відпочинкові) профілів тощо.

Типологія курортних чинників.

Спеціалізацію будь-якого курорту визнач. курортні чинники – природно-лікув. чинники, що використов. з метою профілактики, терапії і мед. реабілітації хворих на курортах і курортних місцевостях. Основні курортні чинники – ландшафтно-клімат. умови, лікувальні грязі та мінеральні води. Рідко зустрічаються курорти з 1 прир. лікувальним чинником. Часіше спостерігається поєднання декількох курортних факторів на одному визначеному курорті.

Система прир. курортних чинників та відповідних напрямків курортної терапії.

В медицині під курортами розуміють певну територію, на якій знаход. природні лікув. чинники, спец. технічні пристосув. для їх лікув. використання (напр.: пляжі, бювети, парки) і є лікувально-профілактичні установи — санаторії.

Курорти відрізн. від рекреац. зон тим, що мають в своєму складі окрім прир. лікув.-оздор. ресурсів с-му технічних і медико-організац. ресурсів і тому можуть надавати допом. хворим різного профілю. У свою чергу, рекреаційні зони мають лише природні оздоровчі ресурси і розраховані для оздоровлення здорових людей і профілактики у них хронічних захворювань.

Медична наука, що вивчає використання природних чинників для відновлення (медичній реабілітації) здоров'я людини називається курортологією.

Медична наука, що вивчає використання природних чинників для профілактики захворювань у здорових людей називається медична валеологія.

Курорти діляться за наявностю на них ресурсів природних лікув. чинників:

- кліматичні — мають в своєму розпорядженні лікув. повітря (аеротерапія — високогірна, лісова, степова, пустинна тощо), сонце (геліотерапія) і море / океаном (таласотерапія).

- бальнеолог. — мають в св. розпорядж. лікув. води для зовн. і внутр. викор. (гідротерап.), лікув. грязями (пелоїдотерапія) і лікув. нафтою (озокеритотерапія, нафталонотерапія). Останнім часом викор. пон. — SPA-курорти, що є синонімом бальнеол. курортів.

із спеціальними чинниками — наприклад, лікування кумисом.

Типологія мінеральних вод.

За мінералізацією

Докладніше: Мінералізація води

За мінералізацією вирізняють мінеральні води:

слабкомінералізовані (1—2 ‰), малої мінералізації (2—5 ‰),

середньої мінералізації (5—15 ‰), високої мінералізації (15—30 ‰),

розсольні (35—150 ‰), міцнорозсольні (150 ‰ і більше).

За йонним складом

Мінеральні води поділяються на хлоридні (Cl-), гідрокарбонатні (HCO -3), сульфатні (SO2-4), натрієві (Na+), кальцієві (Са2+), магнієві (Mg2+) тощо.

За газовим складом та специф. елементами вирізняють: вуглекислі, сульфідні (сірководневі), азотні, бромисті, йодисті, залізисті, арсенисті, кремнієві, радонові та інші.

За температурою мінер. води поділ. на холодні (до 20 °C), теплі, або субтермальні й терм. води; залежно від наявності газів і специф. елементів та за бальнеолог. значенням — на вуглекислі, сульфідні, залізисті, стибіїсті, радонові, бромисті, йодисті, мінеральні без специфічних компонентів та ін., а також за рН та радіоактивністю.

Структурно-функціональна організація курортного району.

Виділяють дві тенденції у формуванні рекреаційних територій:

1) розвиток урбанізованих рекреац. територій на базі курортних насел. пунктів або цілих курортних агломерацій (курорти і курортні місцевості, приморські рекреац. райони тощо);

2) розвиток рекреації на міжпоселенських територіях шляхом створення рекреац. парків. В Україні базою для їх створення можуть бути природні національні та ландшафтні парки.

Урбанізовані рекреац. території форм. на базі курортних насел. пунктів або цілих курортних агломерацій. Найбільше розвинутими в даному типі рекреац. територій є приморські р-ни відпочинку. За чисельн. рекреантів вони займають 2 місце після інтенсивно відвідуваних туристами столиць світу. Нагальне освоєння морського узбер. породило туристський бум, який привів до впровадження індустріальних методів будівництва в рекреації. Це призвело до того, що територіальне планув. курортних к-ксів майже не відрізняється від звичайних міст. Так виникли урбанізовані рекреаційні комплекси Італії, Франції, Іспанії та інших країн.

Як правило, х-рними рисами територіальної структури цих районів є лінійне простягання уздовж берегової смуги і незначне проникнення усередину території. При цьому подальше розростання приморських к-ксів йде не всередину, а уздовж берегової смуги. Створюються значні лінійні рекреаці. агломерації, що призводить до значних негат. явищ.

До урбанізов. форм організації рекреац. діяльності віднос. лікувально-санаторні курорти і курортні райони, що використовують ряд чинників географ. середовища в профілактичних і лікувально-відбудовних цілях (клімат, мінеральні води і лікувальні грязі).

Санаторно-лікувальну рекреацію х-ризує спад у міжнар. масштабі, проте вона має істотне значення у внутр. масштабі. Щоб підняти престиж цієї форми організації рекреації йдуть за шляхом розширення розваж. і спортивно-оздоровчих функцій.

До урбанізованих форм організації рекреації віднос. гірськолижні тур. к-кси, необх. умовами розвитку яких є такі прир. чинники, як наявність сніжного покрову не менше 3 місяців на рік, висотою не менше 50-60 см., комфортні кліматичні умови, сніголавинна безпека.

18. Принципи планувальної організації гірського рекреаційного району.

Гірські рекреац. р-ни мають ряд особливостей: наявн. ландшафтного коридору, ландшафтних сходів, можливості цілорічного використ. і т. д. Це пояснює особливості їх використання:

Зонування: рекреаційна, господарська зона, пішохідна

до уваги при визначенні планування беруться наступні параметри: структура рекреаційних функцій, міра рекреац. засвоєння території.

Курортна урбанізація, її прояви та еталонні приклади.

Курортній урбанізації як геопросторовому процесу територ. концентрації рекреац. сервісу притаманні, передусім, такі ознаки як залучення нових територій у сферу впливу курортних міст та розширення ареалів урбанізованого середовища. У контексті територіальних систем розсел. міста-курорти розвиваються як центри цих систем різних таксономічних рівнів.

У розвинених країнах курортна урбанізація розвив. із дотриманням принципів концепції “поляризації ареалів”. Ця концепція передбачає функціональне розмежування простору ТРС на два полюси: осердя ТРС розвив. за законами ринку, утворюючи “полюс урбанізації”, натомість розвиток периферії регламентується критеріями формування “полюсу природи”, тобто мінімальної селитебно-господарської трансформації природних ландшафтів.

Основними рисами курортної урбанізації є: переростання курортних поселень у міські центри, збільшення к-сті й розмірів міст-курортів та чисельності їх постійних жителів; збільш. площ урбанізов. ландшафтів у рекреац. р-нах; активніше пошир. міського способу життя у курортних р-нах, порівняно з сусідніми індустріально-аграрними; збільш. ролі й поліфункціонального статусу курортних міст у с-мах розсел. приморських і гірських р-нів.