Інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни)

Інженерно-технічна праця

є одним з видів розумової діяльності і виконує функції в складі сукупного працівника, спрямовані на рішення задач забезпечення трудового процесу.

Інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни)

прості організаційні зміни, наприклад, поділ відділу маркетингу на підрозділ досліджень ринку і підрозділ стимулювання збуту.

Інновації нульового порядку (регенерування вихідних властивостей)

цільова зміна, що зберігає й оновлює наявні функції виробничої чи іншої господарської системи, або її частини.

Інновації першого порядку (кількісна зміна)

просте цільове пристосування до кількісних вимог при збереженні функцій виробничої системи, чи її частини, наприклад, розширення ринків збуту.

Інновації п’ятого порядку («нове покоління»)

змінюються всі або більшість функціональних властивостей виробничої системи, але базова структурна концепція зберігається, наприклад, упровадження програмного управління верстатом.

Інновації сьомого порядку (новий «рід»)

докорінна зміна функціональних властивостей виробничої системи або її частини, що змінює її основний функціональний принцип, наприклад, поява транзисторів, інтегральних схем, упровадження гнучких виробничих ліній, транспорт на магнітній чи повітряній подушці тощо.

Інновації третього порядку (адаптаційні зміни)

зміни, зумовлені взаємним пристосуванням елементів виробничої системи, наприклад, адаптація допоміжних процесів до змін у основних виробничих процесах через удосконалення випуску продукції.

Інновації четвертого порядку (новий варіант)

найпростіша якісна зміна, що перевищує межі простих адаптивних змін, наприклад, оснащення комп’ютера потужнішим процесором.

Інновації шостого порядку (новий «вид»)

якісна зміна функціональних властивостей виробничої системи чи її частини; змінюється вихідна концепція, але функціональний принцип залишається, наприклад, стільниковий зв’язок.

Інноваційна бізнес-модель

це одночасно спосіб поєднання факторів бізнесу в ланцюг створення цінності інноваційного продукту, інноваційні підходи до створення уже існуючих продуктів та інноваційні підходи до реалізації продукту.

Інноваційний потенціал

(лат. potentia — сила, потужність) означає здатність і готовність будь-якої організації здійснювати реалізацію інноваційного процесу.

Інноваційний потенціал базового рівня

притаманний підприємствам, комерційним результатом діяльності яких є інноваційний продукт чи інноваційні послуги, які можуть бути реалізовані у вигляді нових технологій, інформаційних програм тощо, які захищені відповідними патентами, ліцензіями та іншими формами захисту авторських прав.

Інноваційний потенціал підтримуючого рівня

характерний для підприємств, які торгують кінцевим продуктом, якому притаманне періодичне оновлення характеристик, які мають для споживача ключове значення.

Інноваційний потенціал порогового рівня

характерний для підприємств, в вартості продукції яких інновації мають дуже незначну частку.

Інституційна (управлінсько-організаційна) складова інноваційного потенціалу

визначається як така, що формує умови для зародження та реалізації основних і забезпечувальних інновацій, будучи при цьому частиною останніх (структура управління підприємством, методи та підходи до управління, організаційна структура).

Інтелектуальна складова інноваційного потенціалу підприємства

визначає можливості генерації і сприйняття ідей і задумів новацій і доведення їхній до рівня нових технологій, конструкцій, організаційних і управлінських рішень.

Інтелектуальний потенціал

визначає можливості генерації і сприйняття ідей, задумів новацій і доведення їх до рівня нових технологій, конструкцій, організаційних і управлінських рішень.

Інтерфейсна складова інноваційного потенціалу підприємства

характеризує можливість приведення у відповідність і узгодження різноспрямованих інтересів суб’єктів інноваційного процесу.

Інформаційна складова інноваційного потенціалу підприємства

відображає інформаційну забезпеченість підприємства, ступінь повноти, точності і суперечливості інформації необхідної для прийняття ефективних інноваційних рішень.

Інформаційний потенціал

відображає інформаційну забезпеченість підприємства, ступінь повноти і точності інформації, необхідної для прийняття ефективних інноваційних рішень.

Бізнес-модель підприємства

це сукупність елементів, які характеризують принципово відмінну від конкурентів логіку його функціонування, на основі використання ключових компетенцій, для максимально ефективного розподілу стратегічних ресурсів у системі бізнес-процесів із метою створення продукту (послуги), що відповідає пріоритетам споживачів.

Базовий інноваційний потенціал

забезпечує можливість реалізації інноваційної діяльності, досягнення цілей, створення економічних цінностей та одержання прибутків від діяльності.

Вигоди

висловлювання споживачів щодо переваг товару, опису цінності, яку вони хотіли б бачити в новому вирішенні товару (довговічний, швидкий тощо).

Готовність організації здійснювати реалізацію інноваційного процесу

це достатність потенціалу та існуючих ресурсів для здійснення інноваційної діяльності.

Економічні цілі

під­вищення ефективності науково-технічної діяльності, відбиваючи основ­ні економічні умови і функції економічної системи, характеризують реа­лізацію основної мети суспільного виробництва із мінімальними тру­довими, матеріально-технічними, фінансовими, соціальними й екологічними витратами суспільства.

Завдання –

задача чи дія, котрі індивідууми чи організації намагаються виконати, шукаючи для цього корисні товари і послуги.

Збитковий потенціал

виявляється у споживанні ресурсів без прибутку від діяльності (за нераціональної структури можуть виникати витрати на дублювання функцій).

Здатність організації здійснювати реалізацію інноваційного процесу —

це наявність і збалансованість структури інноваційного потенціалу, а саме ресурсів, необхідних для інноваційної діяльності.

Знання -

оформлена інформація соціального характеру, яка сприймається соціальними суб'єктами як така, що має важливе значення.

Кадровий потенціал

характеризує можливості персоналу і робітників підприємства застосувати нові знання та технології, організаційні й управлінські рішення, виконати розробку і виготовити нову інноваційну продукцію.

Ключові компетенції

це ті з компетенцій, які можуть забезпечувати потенційний доступ підприємства на різні ринки, означають відмінні характеристики кінцевого продукту та практично не можуть бути відтвореними конкурентами, оскільки (за визначенням К.К. Прахалада і Г. Хамела) являють собою складну взаємодію окремих індивідуальних технологій та навичок.

Компетенції підприємства (організації)

– це невід’ємна складова стратегічних активів сучасного підприємства, яка віддзеркалює комплекс колективного знання, досвіду та здібностей підприємства, що у поєднанні з унікальною технологією дозволяє створювати та підтримувати конкурентні переваги і збільшувати неповторну відмінність підприємства у певному ринковому оточені.

Комплекс економічних ресурсів

це кадрові, науково-технічні, виробничо-технологічні, фінансові детермінанти інноваційного розвитку.

Комунікаційний потенціал

характеризує наявність комунікаційних зв’язків, які відображають рівень визначеності та ефективності взаємодії підприємства з елементами зовнішнього середовища, що сприяють реалізації мети інноваційної діяльності, тобто наявність надійних зв’язків з партнерами, постачальниками ресурсів, каналами розповсюдження і збуту, споживачами інноваційної продукції.

Міграція цінності

це явище, коли внаслідок старіння традиційних методів ведення бізнесу прискорюється міграція цінності від старих моделей бізнесу до нових, спроектованих відповідно до вимог часу таким чином, щоб забезпечити максимальну цінність споживачам і прибуток компанії.

Метод "за результатами виконання завдань управлінським персоналом"

підхід до оцінювання ефективності вико­ристання інноваційного потенціалу управління, котрий базується на аналізі плану­вання роботи підрозділів й окремих працівників, організації їхньої діяльності, керівництво, яке охоплює мотивування, підбір і розвиток персоналу загалом, управління соціально-психологічним кліматом колективу і контроль.

Метод "розбору ділових паперів"

підхід до оцінювання ефективності вико­ристання інноваційного потенціалу управління, котрий полягає у тому, що підбирають різноманітні документи, які стосуються основних аспектів праці, кандидата на виконання якої його вибирають: служ­бові записки, заяви працівників, розпорядження і запити вищого керівництва тощо; відповідно до цієї документації кандидату на посаду необхідно підготувати звіт, прийняти відповідне рішення, подати запит на додаткову інформацію. Завдання є стандартизованими і піддягають кількісній оцінці.

Метод "за вирішенням ситуації"

підхід до оцінювання ефективності вико­ристання інноваційного потенціалу управління, котрий полягає у тому, що спеціалісти з управління персона­лом готують список, в якому описують "правильну" і "неправильну" поведінку працівників у певних визначених ситуаціях; згодом такі списки з описом заносять у рубрики залежно від конкретних критеріїв оцінки. Спеціаліст, який здійснює оцінювання, фіксує у журналі у визначений період "правильні" і "неправильні" варіанти поведінки кожного члена управлінського персоналу у кожній із конкретних ситуацій.

Метод "ранжування праці управлінців"

підхід до оцінювання ефективності вико­ристання інноваційного потенціалу управління, котрий передбачає оцінювання кожної роботи, виконаної управлінцем за відносною важливістю для підприємства (розглядаються необхідні обов'язки, відповідальність і кваліфікація, відтак види управлінської праці групуються стосовно складності їх виконання і цінності для підприємств

Методи глибокого розуміння голосу споживача (DVOC)

методи пошуку ідей інновацій, що ґрунтуються на активному залученні споживачів до інноваційної діяльності, при цьому клієнти стають не лише ініціаторами та консультантами, а також учасниками проектування товару.

Методи розуміння голосу споживача (VOC)

методи пошуку ідей інновацій, що ґрунтуються на прислуховуванні до споживачів з метою виявлення їх потреб і побажань.

Можливості зростання

результат, задача чи обмеження, котрі не задоволені ринком і привабливі для покращення чи перенасичення, а тому представляють цілі для зниження вартості.

Мотиваційний потенціал

характеризує можливість підприємства щодо приведення у відповідність і узгодження різноспрямованих інтересів суб’єктів інноваційного процесу: розробників інновацій; виробників нових товарів; інвесторів, постачальників вихідної сировини, матеріалів і комплектуючих; торгових і збутових посередників; споживачів; суспільство загалом тощо.

Науково-дослідний потенціал

відображає наявність створеного резерву результатів науково-дослідних робіт, достатнього для генерації нових знань, спроможності проведення досліджень з метою перевірки ідей, новацій і можливості їхнього використання у виробництві нової продукції.

Науковці

особи систематично зайняті науковою або науково-педагогічною діяльністю в наукових установах, вищих учбових закладах, на підприємствах і в організаціях.

Обмеження

перепона, що не дозволяє споживачеві виконати його задачу взагалі або за певних обставин. Може бути фізичним, регуляторним або таким, що накладається зовнішніми умовами.

Опис потреби

висловлювання споживачів, виражені як абстрактний опис товару чи послуги (надійний, ефективний, потужний тощо).

Персональне завдання

тип завдання, котрий характеризує те, як споживач бажає відчувати себе, використовуючи продукт.

Пропозиція цінності

сукупність переваг, які компанія готова запропонувати споживачеві.

Професійні компетенції

це базові знання, вміння та здібності особистості, "що являють собою інваріантний компонент особистості сучасного фахівця та сприяють успіху в його професійній діяльності".

 

 

Рішення

висловлювання споживачів, що описують бажані фізично осяжні властивості товару; спосіб, яким задовольняється потреба чи досягається результат. Часто визначається як концепція, характеристика товару чи послуги.

Результат

одиниця виміру, котру споживачі використовують для вимірювання того, на скільки ефективно їм вдається виконати свою задачу.

Ринковий потенціал

відображає рівень відповідності можливостей підприємства зовнішнім ринковим потребам інновацій, які генеруються ринковим середовищем.

Рольові компетенції

це особисті характеристики, що визначають соціальну активність індивідуума у процесі організації та здійснення спільної діяльності людей у групах під час виконання певних виробничих завдань.

Соціальне завдання

тип завдання, котрий показує, як споживач хоче виглядати в очах оточуючих.

Споживчі сегменти

одна або кілька груп клієнтів, котрі охоплює бізнес-модель.

Стимулювання (стимул)

це засіб, за допомогою якого здійснюється мотивація.

Стратегічні компетенції

означають відмінні характеристики ділової стратегії у контексті її відповідності зовнішньому конкурентному середовищу на рівні підприємства (а не його підрозділу).

Сукупний працівник

є носієм рис тієї чи іншої форми поділу праці, характеризує стадію зрілості її кооперування; з одного боку, сукупний працівник - це результат розвитку продуктивних сил, а з другого - його соціальна природа, форма і розміри визначаються характером виробничих відносин, формою власності на засоби виробництва, межами того чи іншого господарства.

Творча праця

це діяльність зі створення визначених продуктів, здатних задовольняти людські потре­би.

Управління знаннями

це сукупність процесів і технологій, призначених для виявлення, створення, оброблення, поширення і зберігання накопи­чених знань з метою їх подальшого використання.

Фінансовий потенціал

відображає відповідність фінансового стану, інвестиційної привабливості, кредитоспроможності і системи ефективного управління фінансами підприємства щодо забезпечення стійкої інноваційної діяльності на усіх етапах інноваційного циклу.

Функціональні компетенції

це характерні здатності підсистем підприємства здійснювати виробничі та комерційні функції оптимальним (максимально ефективним) способом.

Функціональне завдання

тип завдання, котрий представляє собою задачі, корті покупцеві необхідно виконати.

Характеристики параметри товару чи послуги, такі як вага, розмір, колір, форма, зовнішній вигляд тощо.

Інженерно-технічна праця

є одним з видів розумової діяльності і виконує функції в складі сукупного працівника, спрямовані на рішення задач забезпечення трудового процесу.

Інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни)

прості організаційні зміни, наприклад, поділ відділу маркетингу на підрозділ досліджень ринку і підрозділ стимулювання збуту.