Фуросемід (лазикс) (Furosemidum)

Салуретики.

- тіазидні та тіазидоподібні діуретики

Діють головним чином на кортикальний сегмент петлі нефрону й посилюють виведення іонів натрію і калію, підвищують діурез, зменшують об’єм циркулюючої плазми, венозний приток крові до серця, навантаження на міокард, зменшують застійні явища в легенях, виявляють гіпотензивну дію.

Гідрохлортіазид (дихлотіазид, гіпотіазид) (Hydrochlorthiazidum)

форма випуску: таблетки 0,025 - 0,1

механізм дії: діуретик середньої активності, ефект при вживанні всередину через 1-2 години, триває 6 - 12 годин, зменшує реабсорбцію іонів натрію, калію, хлору, гідрокарбонатів, що веде до збільшення виділення води з організму, ефективний при лужному і кислому середовищі сечі, при тривалому використанні ефективність препарату майже не змінюється, під його впливом знижується АТ при гіпертонії, потенціює дію гіпотензивних засобів і призначається в комбінації з ними, при нецукровому діабеті зменшує діурез. Призначають по 1-2 таблетки однократно зранку під час або після їди протягом 3–5–7 днів з перервою на 3 дні.

Застосування: набряки різного походження (у хворих із хронічною серцевою недостатністю, захворюваннями нирок, цирозами печінки з явищами портальної гіпертензії, набряками, що викликані застосуванням гормонів надниркових залоз і АКТГ), гіпертонічна хвороба, токсикози вагітних (нефропатії, набряки, еклампсія).

Побічні ефекти: гіпокаліємія (виникає у хворих на цироз печінки, нефроз), гіпохлоремічний алкалоз (виникає на фоні безсольової дієти, в зв’язку з блюванням, тривалим проносом), що проявляються слабістю, нудотою, блюванням, діареєю; для профілактики - їжа багата калієм: картопля, морква, абрикос, родзинки, квасоля, пшоно, поєднання гіпотіазид з калійзберігаючими діуретиками, для лікування - препарати калію; алкалоз усувають натрію хлоридом; також може викликати гіперглікемію і загострення цукрового діабету, зменшення виділення сечової кислоти і загострення латентної подагри.

Протипоказання: тяжка ниркова недостатність, ураження печінки, подагра, тяжкі форми цукрового діабету, перші місяці вагітності.

Серед тіазидоподібних діуретиків слід виділити:

- оксолідин (урандил), клопамід (бринальдикс) – препарати тривалої діуретич-ної дії, знижують АТ, застосовують при набряках різного походження, в комплексній терапії гіпертонічної хвороби;

- індапамід (арифон) – виявляє діуретичну і гіпотензивну дії, застосовують насамперед для лікування гіпертонічної хвороби.

- петльові діуретики

Препарати групи є найбільш потужними салуретиками, які діють на всьому протязі висхідної частини петлі нефрону і різко пригнічують реабсорбцію іонів натрію, хлору, посилюють виведення іонів калію.

Фуросемід (лазикс) (Furosemidum)

форма випуску: таблетки 0,04 г; ампули 2 мл 1 % розчину.

Механізм дії: діуретичний ефект після введення в вену чи м’язи починається через 5 хвилин, триває 2 - 4 години, при прийомі всередину - через 1 – 2 години, триває протягом 6 - 8 годин; один з найсильніших діуретиків, діє навіть у випадках, коли інші салуретики неефективні; зменшує реабсорбцію іонів натрію, хлору, менше калію, посилює виведення іонів кальцію, зберігає свою активність в умовах алкалозу і ацидозу, виявляє гіпотензивну дію. Лікування на тлі калієвої дієти. Призначають всередину по 1 таблетці на день зранку до їди, внутрішньо-м’язово, внутрішньовенно повільно.

Застосування: для надання невідкладної допомоги при гострій та хронічній недостатності нирок, набряку легенів, мозку, при отруєннях та інтоксикаціях для форсованого діурезу, для купірування гіпертонічного кризу, також при набряках обумовлених серцевою недостатністю, цирозами печінки з явищами портальної гіпертензії, при еклампсії, різних формах гіпертензії.

Побічні ефекти: млявість, запаморочення, спрага, диспепсичні розлади, гіперемія шкіри, свербіж, гіпотензія, ототоксичність, гіпокаліємія, гіперглікемія.

Протипоказання: перша половина вагітності, гіпокаліємія, печінкова кома, термінальна стадія ниркової недостатності, непрохідність сечовивідних шляхів.

Близький по дії та застосуванню до фуросеміду петльовий діуретик буфенокс(юринекс, буметанід), який виявляє швидку і коротку діуретичну дію.

Кислота етакринова (Урегіт) (Acidum etacrynicum)

Форма випуску: таблетки і ампули 0,05 г.

Механізм дії: сильний діуретичний засіб з помірною гіпотензивною дією, не порушує електролітного складу крові; виявляє швидкий діуретичний ефект, при прийомі всередину діурез починається через 30 хвилин, триває 6 – 8 годин, ефект в вену через 5 хвилин, триває 2 – 3 години. Лікування на тлі калієвої дієти. Призначають по 1 таблетці зранку після їди, внутрішньовенно на ізотонічному розчині при невідкладних станах.

Застосування: набряки ниркового походження, при недостатності кровообігу, гострий набряк легень, набряк мозку, в комбінації з гіпотензивними засобами при гіпертонічній хворобі.

Побічні ефекти: запаморочення, слабість, диспепсія, діарея, гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз.

Протипоказання: тяжка ниркова недостатність, ураження печінки, тяжкі форми цукрового діабету, перші місяці вагітності, анурія.

 

- інгібітори карбоангідрази

Дія препаратів групи пов’язана зі спроможністю вибірково пригнічувати активність карбоангідрази – ферменту, що бере участь в процесі гідратації та дегідратації вугільної кислоти.

- діакарб – відносно рідко застосовують в якості звичайного діуретика, але він особливо показаний при набряках легенево-серцевого походження (з огляду на його здатність знижувати вміст СО₂ і гідрокарбонатів у крові); також застосовують для лікування глаукоми, при метаболічному алкалозі, як допоміжний засіб при епілепсії.

- дорзоламін (трусопт) – застосовують при глаукомі.

 

Калійзберігаючі діуретики

Препарати групи підвищують виведення іонів натрію та поряд з тим зменшують виведення іонів калію. Вони виявляють слабкішу діуретичну дію ніж салуретики, але не викликають гіпокаліємію і тому для посилення діуретичного ефекту їх комбінують з салуретиками.

Спіронолактон (верошпірон) (spironolactonum)

форма випуску: таблетки 0,025 г.

механізм дії: антагоніст альдостерону, блокує реабсорбцію іонів натрію й секрецію іонів калію, тому посилює виведення з організму іонів натрію і зменшує виділення іонів калію - відноситься до калійзберігаючих діуретиків з помірним діуретичним ефектом на 2 – 5 лень лікування, виявляє гіпотензивну дію, але вона непостійна. Призначають по 1 – 2 таблетки 2 - 4 рази на день після їди.

Застосування: набряки серцевого походження, нефротичний синдром, асцит при цирозі печінки, при гіпертонічній хворобі для посилення дії гіпотензивних засобів, разом з іншими діуретиками для профілактики гіпокаліємії.

Побічні ефекти: нудота, сонливість, висипи на шкірі, атаксія, гіперкаліємія, гіпонатріємія.

Протипоказання: гостра недостатність нирок, азотемія, перші місяці вагітності.

 

До калійзберігаючих діуретиків, які не є антагоністами альдостерону відносять триамтерен і амілорид. Вони знижують проникність клітинних оболонок епітелію дистальних канальців до іонів натрію. Препарати виявляють слабкий сечогінний ефект і майже не використовуються для монотерапії, вони входять у безліч комбінованих діуретичних засобів.

 

Осмотичні діуретики.

Препарати групи у вигляді гіпертонічних розчинів підвищують осмотичний тиск плазми і фільтрату у ниркових канальцях, сприяють зменшенню реабсорбції води, іонів натрію і хлору, надходженню рідини з тканин у кров (дегідратація) і збільшенню її виведення нирками.

Засоби, що стимулюють мускулатуру матки.

- засоби, що викликають ритмічні скорочення міометрію.

Препарати групи призначають при слабкій пологовій діяльності, перено-шеній вагітності, внутрішньоутробній загибелі плода з метою викликання пологів.

Препарати гормонів задньої частки гіпофіза

Окситоцин (Oxytocinum)

Форма випуску: ампули 1 мл (5 ОД).

Механізм дії: синтетичний препарат, ідентичний гормону задньої частки гіпофіза, викликає ритмічні скорочення матки, що сприяє пологовій діяльнос­ті. Препарат збільшує також секрецію молока, завдяки стимуляції синтезу лакто-генного гормону передньої частки гіпофіза та скорочення гладенької мускулатури молочних ходів, що сприяє відходженню молока. Для стимуляції пологової діяльності вводять внутрішньом'язово 0,25–2 мл або 1 мл окситоцину розбавляють у 500 мл стериль­ного 5 % розчину глюкози і вво­дять внутрішньо-венно краплинно впро­довж усього пологового акту. Для профілактики і зупинки гіпотонічних маткових кровотеч окситоцин уводять одразу після відходження плаценти в дозі 3-5 ОД у м'язи або в шийку матки, потім, при необхідності, ще 2-3 рази на день протягом 2-3 днів. Введення препарату після цього терміну є недоцільним, оскільки чутливість матки до окситоцину зберігається лише декілька днів після пологів.

Застосування: для викликання і стимуляції пологової ді­яльності при слабкості її, при гіпотонічних маткових кровотечах, а також для штучного викликання пологів при ускладненнях вагітності.

Побічні ефекти: анафілактичний шок (дуже рідко), гіпертонус матки, її розрив, тахікардія, аритмія серця, нудота, блювання, асфіксія і загибель плода (при передозуванні).

протипоказання: невідповідність розмірів таза і плода, поперечне і навскісне положення плода, наявності рубців на матці після кесаревого розтину.

- пітуітрин для ін'єкцій - гормональний препарат задньої частки гіпофіза, містить гормони окситоцин і вазопресин. Перший забезпечує пологовий процес, другий викликає звуження капі­лярів і підвищення артеріального тиску, бере участь у регу­ляції сталості осмотичного тиску крові. В акушерсько-гінекологічній практиці застосовується за тими ж показаннями, що й окситоцин.

- гіфотоцин - максимально звільнений від вазопресину препарат задньої частки гіпофіза, показаний для стимуляції пологової діяльності, при гіпотонічних маткових кровотечах.

Простагландини.

Це група біогенних фізіологічно-активних речовин ("місцевих" гормонів), які містяться в різних органах і тканинах у дуже малих кількостях. Практичне значення в акушерсько-гінекологічній прак­тиці на сучасному етапі набули простагландини F_2α (динопрост) і Е₂ (динопростон). Простагландини груп Е і F проявляють сильний стимулюючий вплив на міометрій як невагітної матки, так і в будь-який термін вагітності..

Партусистен (Partusisten)

Форма випуску: таблетки 0,005 г; ампули 10 мл 0,005 % розчину.

Механізм дії: активний токолітичний засіб, знижує тонус і скоротливу активність міометрію, покращує матково-плацентарний кровообіг, не чинить негативний вплив на плід і новонародженого; токолітичний ефект розвивається через 4 хвилини після введення у вену і продовжується понад 10 хвилин. Призначають тільки в стаціонарі внутрішньовенно краплинно 0,0005 г на 500 мл 5 % розчину глюкози; всередину по 1 таблетці кожні 2 – 3 години.

Застосування: при загрозі передчасних пологів, при наявності дискоордина-ції пологової діяльності, внутрішньоутробній гіпоксії плода, невідкладних акушерських станах (випадіння пуповини, загрозі розриву матки тощо), необхідності термінового розслаблення матки перед операцією кесаревого розтину.

Побічні ефекти: неспокій, тремор рук, пітливість, запаморочення, нудота, блювання, тахікардія (призначають кисень, діуретики, феноптин, серцево-судинні засоби).

Протипоказання: захворювання серцево-судинної системи, гіпокаліємія, тиреотоксикоз, глаукома.

 

При загрозі передчасного переривання вагітності у зв'язку з гормональною недостатністю яєчників або плаценти, рекоменду­ється прогестерон - препарат натурального гормону жовтого тіла. В останні дві третини вагітності цей гормон в значних кількостях продукується плацентою, що забезпечує нормальний перебіг вагі­тності, тому що він гальмує спонтанні скорочення міометрію.

 

Токолітичну дію проявляють також магнію сульфат (при внутрішньо-м'язовому введенні по 5-10 мл 25% розчину) і спирт етило­вий (усередину 50-100 мл 30% розчину).

При надмірній пологовій діяльності для послаблення і нормалі­зації пологового акту застосовуються інгаляційні наркозні засоби (особливо закис азоту, ефір для наркозу), натрію оксибутират, седативні засоби, холіноблокатори, спазмолітики, ніфедипін, індометацин.

 

 

Салуретики.

- тіазидні та тіазидоподібні діуретики

Діють головним чином на кортикальний сегмент петлі нефрону й посилюють виведення іонів натрію і калію, підвищують діурез, зменшують об’єм циркулюючої плазми, венозний приток крові до серця, навантаження на міокард, зменшують застійні явища в легенях, виявляють гіпотензивну дію.

Гідрохлортіазид (дихлотіазид, гіпотіазид) (Hydrochlorthiazidum)

форма випуску: таблетки 0,025 - 0,1

механізм дії: діуретик середньої активності, ефект при вживанні всередину через 1-2 години, триває 6 - 12 годин, зменшує реабсорбцію іонів натрію, калію, хлору, гідрокарбонатів, що веде до збільшення виділення води з організму, ефективний при лужному і кислому середовищі сечі, при тривалому використанні ефективність препарату майже не змінюється, під його впливом знижується АТ при гіпертонії, потенціює дію гіпотензивних засобів і призначається в комбінації з ними, при нецукровому діабеті зменшує діурез. Призначають по 1-2 таблетки однократно зранку під час або після їди протягом 3–5–7 днів з перервою на 3 дні.

Застосування: набряки різного походження (у хворих із хронічною серцевою недостатністю, захворюваннями нирок, цирозами печінки з явищами портальної гіпертензії, набряками, що викликані застосуванням гормонів надниркових залоз і АКТГ), гіпертонічна хвороба, токсикози вагітних (нефропатії, набряки, еклампсія).

Побічні ефекти: гіпокаліємія (виникає у хворих на цироз печінки, нефроз), гіпохлоремічний алкалоз (виникає на фоні безсольової дієти, в зв’язку з блюванням, тривалим проносом), що проявляються слабістю, нудотою, блюванням, діареєю; для профілактики - їжа багата калієм: картопля, морква, абрикос, родзинки, квасоля, пшоно, поєднання гіпотіазид з калійзберігаючими діуретиками, для лікування - препарати калію; алкалоз усувають натрію хлоридом; також може викликати гіперглікемію і загострення цукрового діабету, зменшення виділення сечової кислоти і загострення латентної подагри.

Протипоказання: тяжка ниркова недостатність, ураження печінки, подагра, тяжкі форми цукрового діабету, перші місяці вагітності.

Серед тіазидоподібних діуретиків слід виділити:

- оксолідин (урандил), клопамід (бринальдикс) – препарати тривалої діуретич-ної дії, знижують АТ, застосовують при набряках різного походження, в комплексній терапії гіпертонічної хвороби;

- індапамід (арифон) – виявляє діуретичну і гіпотензивну дії, застосовують насамперед для лікування гіпертонічної хвороби.

- петльові діуретики

Препарати групи є найбільш потужними салуретиками, які діють на всьому протязі висхідної частини петлі нефрону і різко пригнічують реабсорбцію іонів натрію, хлору, посилюють виведення іонів калію.

Фуросемід (лазикс) (Furosemidum)

форма випуску: таблетки 0,04 г; ампули 2 мл 1 % розчину.

Механізм дії: діуретичний ефект після введення в вену чи м’язи починається через 5 хвилин, триває 2 - 4 години, при прийомі всередину - через 1 – 2 години, триває протягом 6 - 8 годин; один з найсильніших діуретиків, діє навіть у випадках, коли інші салуретики неефективні; зменшує реабсорбцію іонів натрію, хлору, менше калію, посилює виведення іонів кальцію, зберігає свою активність в умовах алкалозу і ацидозу, виявляє гіпотензивну дію. Лікування на тлі калієвої дієти. Призначають всередину по 1 таблетці на день зранку до їди, внутрішньо-м’язово, внутрішньовенно повільно.

Застосування: для надання невідкладної допомоги при гострій та хронічній недостатності нирок, набряку легенів, мозку, при отруєннях та інтоксикаціях для форсованого діурезу, для купірування гіпертонічного кризу, також при набряках обумовлених серцевою недостатністю, цирозами печінки з явищами портальної гіпертензії, при еклампсії, різних формах гіпертензії.

Побічні ефекти: млявість, запаморочення, спрага, диспепсичні розлади, гіперемія шкіри, свербіж, гіпотензія, ототоксичність, гіпокаліємія, гіперглікемія.

Протипоказання: перша половина вагітності, гіпокаліємія, печінкова кома, термінальна стадія ниркової недостатності, непрохідність сечовивідних шляхів.

Близький по дії та застосуванню до фуросеміду петльовий діуретик буфенокс(юринекс, буметанід), який виявляє швидку і коротку діуретичну дію.