Кислота етакринова (Урегіт) (Acidum etacrynicum)

Форма випуску: таблетки і ампули 0,05 г.

Механізм дії: сильний діуретичний засіб з помірною гіпотензивною дією, не порушує електролітного складу крові; виявляє швидкий діуретичний ефект, при прийомі всередину діурез починається через 30 хвилин, триває 6 – 8 годин, ефект в вену через 5 хвилин, триває 2 – 3 години. Лікування на тлі калієвої дієти. Призначають по 1 таблетці зранку після їди, внутрішньовенно на ізотонічному розчині при невідкладних станах.

Застосування: набряки ниркового походження, при недостатності кровообігу, гострий набряк легень, набряк мозку, в комбінації з гіпотензивними засобами при гіпертонічній хворобі.

Побічні ефекти: запаморочення, слабість, диспепсія, діарея, гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз.

Протипоказання: тяжка ниркова недостатність, ураження печінки, тяжкі форми цукрового діабету, перші місяці вагітності, анурія.

 

- інгібітори карбоангідрази

Дія препаратів групи пов’язана зі спроможністю вибірково пригнічувати активність карбоангідрази – ферменту, що бере участь в процесі гідратації та дегідратації вугільної кислоти.

- діакарб – відносно рідко застосовують в якості звичайного діуретика, але він особливо показаний при набряках легенево-серцевого походження (з огляду на його здатність знижувати вміст СО₂ і гідрокарбонатів у крові); також застосовують для лікування глаукоми, при метаболічному алкалозі, як допоміжний засіб при епілепсії.

- дорзоламін (трусопт) – застосовують при глаукомі.

 

Калійзберігаючі діуретики

Препарати групи підвищують виведення іонів натрію та поряд з тим зменшують виведення іонів калію. Вони виявляють слабкішу діуретичну дію ніж салуретики, але не викликають гіпокаліємію і тому для посилення діуретичного ефекту їх комбінують з салуретиками.

Спіронолактон (верошпірон) (spironolactonum)

форма випуску: таблетки 0,025 г.

механізм дії: антагоніст альдостерону, блокує реабсорбцію іонів натрію й секрецію іонів калію, тому посилює виведення з організму іонів натрію і зменшує виділення іонів калію - відноситься до калійзберігаючих діуретиків з помірним діуретичним ефектом на 2 – 5 лень лікування, виявляє гіпотензивну дію, але вона непостійна. Призначають по 1 – 2 таблетки 2 - 4 рази на день після їди.

Застосування: набряки серцевого походження, нефротичний синдром, асцит при цирозі печінки, при гіпертонічній хворобі для посилення дії гіпотензивних засобів, разом з іншими діуретиками для профілактики гіпокаліємії.

Побічні ефекти: нудота, сонливість, висипи на шкірі, атаксія, гіперкаліємія, гіпонатріємія.

Протипоказання: гостра недостатність нирок, азотемія, перші місяці вагітності.

 

До калійзберігаючих діуретиків, які не є антагоністами альдостерону відносять триамтерен і амілорид. Вони знижують проникність клітинних оболонок епітелію дистальних канальців до іонів натрію. Препарати виявляють слабкий сечогінний ефект і майже не використовуються для монотерапії, вони входять у безліч комбінованих діуретичних засобів.

 

Осмотичні діуретики.

Препарати групи у вигляді гіпертонічних розчинів підвищують осмотичний тиск плазми і фільтрату у ниркових канальцях, сприяють зменшенню реабсорбції води, іонів натрію і хлору, надходженню рідини з тканин у кров (дегідратація) і збільшенню її виведення нирками.

Манніт (Маннітол) (Mannitum)

форма випуску: флакони по 500 мл, що містять 30 г препарату;

ампули 200 – 400 - 500 мл 15 % розчину.

механізм дії: гіпертонічні розчини виявляють потужну діуретичну і дегідратаційну дію, діуретичний ефект характеризується виділенням великої кількості вільної води, значним виділенням натрію, не впливає на виведення іонів калію. Призначають внутрішньовенно повільно чи крапельно у вигляді готового розчину або 10–15–20 % розчину, що готують ex tempore на ізотонічному розчині глюкози або стерильній воді для ін’єкцій; розчини підлягають підігріванню на водяній бані до 37 ˚С, повинні бути безбарвними, прозорими, без запаху.

Застосування: для зниження внутрішньоочного тиску і зменшення набряку мозку (при збереженні нормальної проникності гематоенцефалічного бар’єру), при набряку легенів, гострій нирковій і нирково-печінковій недостатностях, гострій застійній глаукомі, судомному статусі, гострому отруєнні речовинами, що виділяються з організму нирками, при оперативних втручаннях із штучним кровообігом для профілактики ішемії нирок і гострої ниркової недостатності.

Побічні ефекти: признаки зневоднення (спрага, сухість в роті, диспепсичні явища, галюцинації); для попередження – в першу добу після застосування препарату вводять внутрішньовенно крапельно ізотонічний розчин глюкози чи натрію хлориду з додаванням вітамінів С, В₁.

Протипоказання: порушення видільної функції нирок, тяжка недостатність кровообігу.

 

Також в якості дегідратаційного засобу можна використовувати сечовину (Urea pura) для попередження і зменшення набряку мозку і токсичного набряку легень, в якості ефективного засобу для зниження внутрішньоочного тиску.

4. Різні діуретичні засоби.

- комбіновані діуретичні засоби

В Україні застосовують препарати: апо-тріазид, тріампур композитум (містять гідрохлортіазид, тріамтерен), модуретик, тіалорид, тріам-ко, гемопрес (містять гідрохлортіазид і амілорид), ізобар (містить тріамтерен і метилклотіазид), фурезис (містить фуросемід і тріамтерен).

Крім того, діуретики входять до складу багатьох антигіпертензивних препаратів: адельфан-езидрекс, алсидрекс, енап Н, капозид, синепрес, ко-ренітек, релсидрекс-Г, трирезид К, фенсидрекс-Н (містять гідрохлортіазид), аценозид, бринердин, бридерин, віскальдикс, кристепін, норматенс (містять клопамід).

 

- діуретики рослинного походження

В медицині широко застосовують збори, що містять рослини сечогінної дії: листя мучниці (ведмежі вушка), листя брусниці, листя ортосифону, бруньки берези, трава хвоща, квіти волошки синьої, плоди ялівця.

 

Засоби, які гальмують утворення сечових конкрементів і полегшують їх виділення з сечею.

 

- авісан - розслаблює непосмуговані м'язи сечоводів, застосовують при гострих та хронічних циститах, для зняття болю при нирковій кольці, сприяє просуванню і виведенню каменів сечоводів;

- цистенал – виявляє помірну сечогінну і спазмолітичну дію, застосовують при сечокам'яній хворобі.

- оліметин – виявляє сечогінну, жовчогінну, спазмолітичну, протизапальну дію, застосовують при сечокам'яній і жовчнокам’яній хворобі;

- фітолізин - виявляє сечогінну, спазмолітичну, протизапальну дію, застосо-вують для розпушення сечових конкрементів і полегшення їх виведення з сечею;

- уролесан - виявляє спазмолітичну, протизапальну дію, сприяє виведенню каменів сечоводів, посилює жовчоутворення і жовчовиведення, застосовують при сечокам'яній і жовчнокам’яній хворобі, гострих калькульозних пієлонефритах і холециститах, дискинезії жовчних шляхів;

- маргуліт, блемарен, ураліт-U – застосовують для розчинення та поперед-ження вторинного утворення сечових каменів;

- в якості урикозуричних засобів при гіперурикемії, подагрі можна застосовувати дезурик (нормурат), алопуринол, аломарон, антуран;

- при хронічній подагрі застосовують уродан, етамід, кебузон.

 

 

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ТОНУС І СКОРОТЛИВУ ДІЯЛЬНІСТЬ МАТКИ

ПЛАН.

1. Засоби, що стимулюють мускулатуру матки:

- засоби, що викликають ритмічні скорочення міометрію;

- засоби, що викликають тонічні (спастичні, тетанічні) скорочення матки;

2. Засоби, що знижують тонус і скоротливу діяльність матки (токолітики)

3. Засоби для знеболювання пологів.

 

Засоби, що впливають на тонус і скоротливу діяльність матки (маткові засоби) - це лікарські препарати, які вибірково діють на міометрій. Вони сприяють збереженню вагітності або збільшують силу і частоту ритмічних скорочень матки під час пологів, забез­печують зупинку маткових кровотеч, прискорюють зворотний роз­виток (інволюцію) цього органа після пологів чи викидня.

 

ПРЕПАРАТИ.