Причини латентності злочинності.

Об’єктивні причини:середовище й обставини, в яких здійснюються злочини. Приміром, специфічні недоліки у звітності та контролі, що перешкоджають розкриттю злочинів, здійснених посадовими особами; відсутність письмових і речо­вих доказів; віддаленість від населених пунктів або людних місць при вбивствах, зґвалтуваннях, розбоях та ін.

Суб’єктивні причини: бажання приховати свою злочинну діяльність; небажання потерпілого повідомляти про злочин; недоліки в роботі право­охоронних органів тощо.

 

Методи дослідження латентної злочинності.

Загальні методи: виявлення громадської думки про стан латентної злочинності; експертна оцінка при опиту­ванні спеціалістів; вивчення документів правоохоронних органів, фінансово-ревізійного контролю, медичних закладів та ін.

Спеціальні методи - аналіз динамічних рядів злочинів; дослідження періоду від їх вчинення до роз­криття та прийняття санкцій; екстраполяція; системно-структур­ний аналіз тощо.

Стан та тенденції злочинності в Україні на сучасному етапі.

Поняття особи злочинця.

Особа людини, що винно вчинила злочин внаслідок притаманних їй анти суспільних поглядів, негативного відношення до суспільних інтересів і вибору суспільно-небезпечного шляху для реалізації свого задуму чи спрямування необхідної активності в попередженні злочинного результату.

Структура особи злочинця.

Це значиме з точки зору кримінології впорядковане співвідношення якостей, що характеризують порушника кримінально-правової заборони:

Соціологічні ознаки: стать, вік, освіта, матеріальний стан, соціальний стан, сімейний стан, соціальне походження, зайнятість суспільно корисною працею, рід занять, наявність спеціальності, наявність місця проживання

Правові ознаки: характер і ступінь важкості злочинів, вперше чи повторно вчинено злочин, групою чи особисто, тривалість злочинної діяльності, об’єкт злочинного посягання, форма вини.

Особливості ґенези особи злочинця.

1.В сім»ї в дитинстві в таку особу закладаються неповага чи зневага до інтересів оточуючих, до соціальних заборон, зявляється поки що нейтральна до кримінального закону не законослухняна особа, налаштована жити незалежно від діючих і загальноприйнятих правил поведінки

2. Повязується з вчиненням правопорушень і явно аморальних вчинків, які ще не підпадають під дію кримінального закону

3.Криміногенна особа є сформованою, якщо знаходиться на стадії вчинення нею злочину

4.Посткримінальна особа:

-подальша криміналізація і рецидив

-виправлення і становлення на позитивний шлях

Психічні аномалії і їх значення при вчиненні конкретного злочину.

Психічні аномалії: психопатія, алкоголізм, наркоманія, недоумство – дебільність (не виключає осудності), травми центральної нервової вистеми.

Відхилення можуть істотно сприяти неправильному розвитку особи і безпосередньо її злочинній поведінці. Псих аномалії відносно частіше зустрічаються в осіб, що вчиняють тяжкі насильницькі злочини, у рецидивістів, що не мали певних занять і житла. Відносно поширені вни і у неповнолітніх злочинців.

Характеристика особи сучасних злочинців.

Класифікація злочинців.

Випадковий, ситуаційний, нестійкий, злісний, особливо небезпечний.

За характером і змістом мотивації: негативно-зневажливе відношення до людської особистості, корисливий тип, явно зневажливе відношення до своїх громадянських обов’язків, легковажно-безвідповідальне відношення до вимог та обов’язків, орієнтація на абсолютний пріоритет потреб своїх близьких і своїх власних, вимушена орієнтація на необхідність задоволення елементарних життєвих потреб.

За глибиною і стійкістю мотивації: випадкові, ситуаційні, нестійкі, особи що раніше вчиняли злочини в тому числі і судимі, особливо небезпечні.

Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця.

Ці поняття не виключають один одного, а перебувають у тісному взаємозв’язку. Цілісність людини - вона наділена соціальними та природними силами живої істоти. Це стосується і особи злочинця. Завдання кримінологічних досліджень: визначення суті та рівня взаємодії соц.і біологічного в особі злочинця, розкриття психофізіологічних властивостей, які проявляються саме у злочинній поведінці.

Основні напрями і методи використання в практичній діяльності кримінологічної характеристики особи злочинця.

Поняття “віктимологія”.

Це галузь кримінології, яка вивчає кількісну і якісну характеристики жертв злочинів, закономірності їх взаємовідносин зі злочинцями для вдосконалення форм і методів попередження злочинності.

Поняття “віктимність”.

Це така соціально психологічна сукупність рис особи, яка обумовлює високу вірогідність стати об’єктом злочинного посягання.

Поняття “віктимізація”.

Це процес перетворення особи або групи осіб на реальну жертву, а також результат такого процесу. Означає перетворити когось на жертву злочину.

Поняття “віктимна ситуація”.

Життєва обстановка, що складається у зв’язку з якостями особи чи поведінкою потенційної жертви, коли виникає реальна можливість заподіяти їй шкоду.

Поняття “віктимологічна профілактика”.

Віктимологічна профілактика - це сукупність державних і громадських заходів, спрямованих на попередження злочинності шляхом зниження у населення в цілому чи окремих громадян ри­зику стати жертвою злочинних посягань.

 

Виникнення та основні етапи розвитку віктимології.

Класифікація жертв злочинів.

Жертва злочину – це людина (спільнота людей),якій злочином заподіяно фізичну, майнову або моральну шкоду, незалежно від того, визнано її в установленому законом порядку потерпілим чи таким вона себе не вважає.

Випадкова жертва (збіг обставин)

Жертва з незначним ступенем ризику (віктимність зросла непередбачено під впливом несприятливої ситуації)

Жертва з підвищеним ступенем ризику: жертви необережних злочинів (характер роботи), жертви умисних злочинів (соціальний статус, конкуренція)

Жертва з дуже високим ступенем ризику (морально соціальна деформація не відрізняється від правопорушників)

Індивідуальна та масова віктимність.

Віктимність конкретної особи (індивідуальна віктимність) - це об'єктивно притаманна людині (реалізована злочинним актом або залишена як потенційна) здатність, схильність стати за певних обставин жертвою злочину.

Масова віктимність - соціальне явище. Віктимність окремих груп населення, категорій людей, подібних за параметрами віктимності. Передумова і наслідок різних видів політичних правопорушень; передумова і наслідок міри правопорушень, вчинених різними категоріями кримінальних злочинців. Визначається ступенем «ураження» населення.

Віктимологічна профілактика злочинів.

Індивідуальна віктимологічна профілактика: увагу приділяють заходам, спрямованим на усунення віктимно небезпечних ситуацій (пат­рулювання, обладнання технічними засобами охорони й без­пеки, поліпшення організації дорожнього руху, залучення громадськості до вирішення завдань колективної та особистої безпеки тощо).

Загальна (груповий рівень): необхідно здійснювати за­ходи виховного впливу, професійного навчання, правової про­паганди, медичного характеру, забезпечення населення спеціаль­ними засобами захисту тощо^.

Поняття причин та умов (детермінант) злочинності.

Це система негативних для відповідної суспільно-економічної формації і даної держави соціальних явищ, детермінуючих злочинність як свій наслідок.

Види детермінації.?

Причини (породжуючі злочинність) – соц-психологічні явища, які безпосередньо породжують, утворюють, злочинність і злочини як свій закономірний наслідок.

Умови (сприяючі цьому)-явища, які самі не породжують злочинність і злочини,а сприяють,полегшують, інтенсифікують формування і дію причини.