Розрахунки з платежем на виплату (кредит)

 

Платіж у кредит передбачає проведення розрахунків за операцією на основі наданого продавцем покупцю комерційного кредиту. Останній сплачує суму, обумовлену в контракті, через певний час після поставки товару. Цей кредит надається, як правило, в товарній формі шляхом відстрочення чи розстрочки платежу і класифікується як комерційний, фірмовий товарний кредит.

Кредит дається не на всю суму контракту, а на 80 – 85 %, решту покупець сплачує авансом, що дозволяє продавцю покрити свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов’язання за контрактом. Межа кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, що надається покупцю, визначається розмірами капіталу останнього і зазвичай не перевищує 10 % від капіталу покупця.

За термінами комерційні кредити поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові (1 – 5 років) та довгострокові (5 – 10 років і більше). У контракті обумовлюється вартість кредиту, виражена у відсотках за рік, термін використання кредиту, строк погашення кредиту, пільговий період, протягом якого за кредитом не відбувається погашення відсотків, та інші умови. При наданні комерційного кредиту виникає питання про гарантії платежу. Серед способів запобігання неплатежу чи затримці платежу основними є гарантії банків у тому чи іншому вигляді.

 

 

Комбіновані платежі

 

Авансовий, готівковий розрахунки та розрахунки в кредит у чистому вигляді зустрічаються рідко. Саме тому доцільно говорити про комбінований платіж, як один із видів платежу, що поєднує усі попередні варіанти. Тобто частина коштів сплачується завчасно (авансом), частина – в процесі поставки (готівковий платіж), а решта – в кредит.

 

 

Аккредитивна форма розрахунків

 

Акредитивна форма розрахунків вимагає найбільш активної участі банків у здійсненні розрахунків і спрямована, головним чином, на захист інтересів продавця. З метою спрощення та уніфікації понять, пов’язаних з акредитивами, Міжнародна торговельна палата виробила «Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів».

Акредитивна форма розрахунків виконує три основні функції:

1) визначає порядок платежу за поставлений товар.

2) гарантує продавцю від імені банку, який відкрив акредитив чи акредитивний лист, своєчасну виплату погодженої вартості поставленого товару.

3) слугує засобом короткострокового фінансування зовнішньоторговельних операцій.

Акредитиви, що застосовуються на практиці, можна класифікувати за певними критеріями. За способом використання акредитиви поділяються на:

– документарні (товарні) – використовуються для розрахунків за товари та послуги при наданні обумовлених в акредитиві документів;

– грошові (циркулярні) – акредитиви, виплата за якими не обумовлена наданням документів.

Документарний акредитив – це будь-який договір, як би він не був названий і визначений, за яким банк-емітент (банк, що виставив акредитив), діючи на прохання та згідно зі вказівками імпортера (наказодавця), бере на себе зобов’язання здійснити платіж третій особі (бенефіціару) або за його наказом, або розпорядитись, щоб такі платежі були зроблені чи такі тратти оплачені, акцептовані чи негоційовані іншим банком проти обумовлених документів і згідно з обумовленими умовами.

За ступенем гарантованості сплати сум, які мають бути спла чені експортеру, акредитиви поділяються на відкличні та без відкличні.

Відкличний акредитив – це акредитив, який може бути в будь-який час змінений або відкликаний (анульований) банком-емітентом за дорученням імпортера, що доручив банку-емітенту відкрити цей акредитив, без обов’язкового повідомлення бенефіціара.

Безвідкличний акредитив може бути авізований бенефіціара через інший банк без будь-якої відповідальності з боку авізуючого банку. Разом з тим безвідкличний акредитив за дорученням банку-емітента може бути підтверджений іншим банком (безвідкличний підтверджений акредитив).

 

 

Інкасова форма розрахунків

 

Розрахунки у формі інкасо, так само як і у формі акредитива, набули значного поширення в міжнародній практиці. Інкасо використовується як при розрахунках на умовах платежів готівкою, так і в розрахунках на умовах комерційного кредиту. Інкасова форма розрахунків є однією з найстаріших форм банківських операцій. Вона регулюється спеціальним документом – «Уніфікованими правилами по інкасо», розробленими Міжнародною торговою палатою.

Згідно з Уніфікованими правилами, інкасо означає операції, які здійснюються банками на основі отриманих інструкцій з документами з метою:

– отримання акцепту і платежу;

– надання документів проти акцепту і платежу;

– надання документів на інших умовах.

Інкасова форма розрахунку передбачає передачу експортером доручення своєму банку на отримання від імпортера певної суми платежу проти пред’явлення йому відповідних товарних документів і може здійснюватись за принципом «платіж проти документів» або «акцепт проти документів».

Відповідальність банків при здійсненні інкасових операцій обмежується, в основному, пересилкою і наданням документів проти оплати чи акцепту, але без власного зобов’язання виконати платіж, якщо покупець не виконає своїх обов’язків по інкасо.

Документи, за якими здійснюються операції по інкасо, розподіляються на дві групи:

– фінансові документи (переказні векселі, прості векселі, чеки, платіжні розписки, інші документи, що використовуються для отримання платежів готівкою);

– комерційні документи (рахунки, документи на відвантаження, специфікації, сертифікати).

У зв’язку з цим визначають два види інкасо: чисте і документарне.

Чисте інкасо – інкасо, в якому задіяні лише «фінансові» документи. До них належать: тратта (переказний вексель), простий вексель або чек.

Документарне інкасо передбачає надсилання разом із фінансовими комерційних (транспортних) документів, види і кількість примірників яких мають визначатись вимогами країни-імпортера. До таких документів можуть належати:

– термінова тратта або тратта на пред’явника;

– коносамент або інший транспортний документ;

– комерційні рахунки-фактури або інвойс;

– свідоцтво про походження товару;

– страхові поліси або сертифікати тощо.

Згідно з документарним інкасо, банк експортера (банк-ремітент) надсилає документи та свої інструкції зі вказівками щодо стягнення інкасо до банку в країні імпортера (інкасуючого банку). Ці інструкції визначають терміни та умови видачі документів імпортерові. Імпортер отримує документи тільки після виконання відповідних умов. Порівняно з чистим інкасо використання документарного інкасо менш ризикове для експортера, тому що пересилання товаророзпорядчих документів захищене.

 

 

Банківський переказ

 

Банківський переказ – це основна форма міжнародних розрахунків у сучасній практиці. Крім того, банківський переказ є елементом всіх інших форм міжнародних розрахунків (акредитиви, інкасо, чеки, векселі). Банківський переказ належить до платних комісійних операцій банку. Усі банки, які беруть участь у здійсненні банківського переказу, беруть комісію за проведення операції.

Оплата переказом можлива на будь-якій стадії виконання контракту: до відвантаження товару, після відвантаження товару, через певний період. Оплата до відвантаження означає аванс. У цьому випадку імпортер у встановлені контрактом строки або після повідомлення експортера про готовність товару до відвантаження дає доручення банку здійснити переказ валюти на користь експортера. Отримавши таке повідомлення, експортер відвантажує товар. Боржник передає своєму банку відповідний формуляр у трьох примірниках і в такий спосіб доручає йому переказати на рахунок свого кредитора певну суму грошей.

Для здійснення переказів, які надходять регулярно, призначені тому самому одержувачу й сума яких щоразу однакова, можна скористатися так званим дорученням банку на проведення операцій за зобов’язаннями клієнта за його рахунок. У такому випадку банк платника щоразу автоматично переказує у відповідний час заздалегідь визначену суму. Для боржника це не тільки заощадження часу, але й гарантія того, що він не пропустить термін сплати.

З огляду на необхідність розвитку міжнародної торгівлі в Україні, та як попередня умова започаткування цього процесу, вихід на світовий ринок резидентів, застосування загальноприйнятих в міжнародній практиці форм безготівкових розрахунків набувають як ніколи великої важливості та значущості.

[8, 11, 34, 35, 39, 40]

Запитання:

 

1. Алгоритм здійснення акредитивної форми розрахунку

2. Алгоритм здійснення інкасової форми розрахунку

3. Види акредитиву

4. Причини використання акредитивної форми розрахунку

5. Види інкасо

6. Комбіновані платежі, їх сутність та особливості

 

 

Тести:

 

1. Авансовий платіж передбачає:

а) оплату товарів (послуг) частинами;

б) оплату товарів (послуг) у момент поставки товару у пункт призначення;

в) оплату товарів (послуг) до моменту їх відвантаження;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді невірні.

 

2. Готівковий платіж

а) оплату товарів (послуг) частинами;

б) оплату товарів (послуг) у момент поставки товару у пункт призначення;

в) оплату товарів (послуг) до моменту їх відвантаження;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді невірні.

 

3. Розрахунок з платежем на виплату

а) оплату товарів (послуг) частинами;

б) оплату товарів (послуг) у момент поставки товару у пункт призначення;

в) оплату товарів (послуг) до моменту їх відвантаження;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді невірні.

 

4. Документарний акредитив – це:

а) договір, за яким банк-емітент, діючи на прохання та згідно зі вказівками імпортера, бере на себе зобов’язання здійснити платіж третій особі (бенефіціару) або за його наказом, або розпорядитись, щоб такі платежі були зроблені чи такі тратти оплачені, акцептовані чи негоційовані іншим банком проти обумовлених документів і згідно з обумовленими умовами;

б) передача експортером доручення своєму банку на отримання від імпортера певної суми платежу проти пред’явлення йому відповідних товарних документів і може здійснюватись за принципом «платіж проти документів» або «акцепт проти документів»;

в) договір про переказ коштів з одного кореспондентського рахунка на інший;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді невірні.

 

5. Інкасова форма розрахунку – це:

а) договір, за яким банк-емітент, діючи на прохання та згідно зі вказівками імпортера, бере на себе зобов’язання здійснити платіж третій особі (бенефіціару) або за його наказом, або розпорядитись, щоб такі платежі були зроблені чи такі тратти оплачені, акцептовані чи негоційовані іншим банком проти обумовлених документів і згідно з обумовленими умовами;

б) передача експортером доручення своєму банку на отримання від імпортера певної суми платежу проти пред’явлення йому відповідних товарних документів і може здійснюватись за принципом «платіж проти документів» або «акцепт проти документів»;

в) договір про переказ коштів з одного кореспондентського рахунка на інший;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді невірні.

Задача

За умовами домовленості підприємство-експортер надає іноземному покупцеві розстрочку платежу 50% вартості контракту на 4 роки з розрахунку 6% річних. Загальна сума контракту складає 800000 фунт. ст. Погашення кредиту відбуватиметься рівними піврічними внесками (у вигляді вписаного комплекту тратт) через півроку після поставки товару, відвантаженого разовою партією.

На даний момент між контрагентами ведуться переговори щодо способу нарахування відсотків, які можуть бути нараховані одним із наступних способів:

1. Із суми заборгованості до дати наступного платежу

2. Від дати видачі до дати оплати чергової трати

3. Підрахуванням загальної суми відсотків і діленням її на рівні частини за числом трат

Завдання:

Розрахувати загальну суму належних до оплати відсотків за всіма варіантами та визначити найбільш вигідний варіант нарахування відсотків з точки зору експортера.