Структура ІКТ-компетентності

 

 

Ціннісно-мотиваційний компонент включає мотиви, мету, потреби в професійному навчанні, вдосконаленні, самовихованні, саморозвитку, ціннісні установки актуалізації в професійній діяльності, стимулює творчий прояв особи в професійній діяльності. Він припускає наявність інтересу до професійної діяльності, який характеризує потребу людини в знаннях, в оволодінні ефективними способами організації професійної діяльності. Також ціннісно-мотиваційний компонент включає мотиви здійснення педагогічної діяльності, спрямованість на передачу суми знань і розвиток особистості учнів.

Когнітивний компонент повинний забезпечити вільне володіння вчителем навичками опрацювання інформації та роботи з інформаційними об’єктами, які відповідно впливають на навички вдосконалення професійних знань і умінь, знання міжпредметних зв'язків і т.д. Рівень розвитку когнітивного компоненту визначається повнотою, глибиною, системністю знань вчителя в його предметній області.

Діяльністний компонент – це активне застосування інформаційних технологій і комп'ютера в професійній діяльності як засобів пізнання і розвитку ІКТ-компетентності, самовдосконалення і творчості, а також виховання подібних якостей у своїх учнів. Комунікативна складова цього компоненту виявляється в умінні встановлювати міжособистісні зв'язки, вибирати оптимальний стиль спілкування в різних ситуаціях, опановувати засобами вербального і невербального спілкування.

Сфера рефлексійного компонента ІКТ-компетентності вчителя визначається відношенням вчителя до себе і до світу, до своєї практичної діяльності та її здійснення. Вона включає самосвідомість, самоконтроль, самооцінку, розуміння власної значущості в колективі і розуміння результатів своєї діяльності, відповідальності за результати своєї діяльності, пізнання себе і самореалізації в професійній діяльності через засоби ІКТ. Розвиток кожного компоненту ІКТ-компетентності пов'язаний з формуванням його характеристик і властивостей як частини цілісної системи.

Модернізація системи шкільної освіти вимагає розв’язання проблеми формування ІК-культури вчителя, яка відображає ступінь оволодіння інформаційними процесами для задоволення потреб у інформації.

Процес формування ІК-компетентності та ІК-культури вчителя у системі неперервної освіти можна забразити так:

• вибір програми та форми навчання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ)

• формування ІКТ-компетентності

• формування ІКТ-культури

Рівні навчання ІКТ:

• початковий

• середній

• предметний

• професійний

Предметні компетентності вчителів залежать від предмету, який вони викладають. Такі компетентності відносяться до предметно-орієнтованих, або фахових, компетентностей, тобто здатності вчителя викладати конкретний предмет, володіти методикою і навичками викладання. Нами розглянуто і проаналізовано загальні компетентності вчителів-предметників загальноосвітніх навчальних закладів.

Структура загальних компетентностей учителів-предметників:

· предметно-методична;

· психологічна;

· інформаційно-комунікаційна;

· загальнонаукова;

· загальнокультурна.

 

Предметно-методична компетентність передбачає володіння і цілеспрямоване вдосконалення предметних і методичних компетентностей під час викладання конкретного предмету. Дана компетентність вимагає від сучасного вчителя-предметника вдосконалювати свою педагогічну майстерність упродовж усього життя, що, у свою чергу, вимагає від суспільства створення умов для самоосвіти і неперервної освіти вчителів.

Сформована предметно-методична компетентність дозволяє вчителю-предметнику:

• аналізувати й оцінювати кращі педагогічні досягнення в галузі методики викладання;

• удосконалювати вміння викладання свого предметну;

• застосовувати новітні засоби й технології під час викладання конкретного предмету;

• здійснювати рефлексію формування власної методики викладання;

• здійснювати моніторинг досягнень учнів з предмету;

• розповсюджувати власний досвід викладання предмету.

Сформована психологічна компетентність передбачає здатність учителя-предметника:

• здійснювати особистісно-орієнтований підхід під час навчання;

• створювати творчу атмосферу під час уроку;

• стимулювати інтерес до власного предмету;

• розв’язувати конфлікти у колективі;

• вирішувати конфлікти між учителем і учнем;

• взаємодіяти із шкільним психологом;

• адекватно поводитися в колективі під час спілкування з батьками, адміністрацією, учнями;

• оперувати знаннями з вікової психології;

• застосовувати новітні методики керування конфліктами.

Загальнонаукова компетентність передбачає здатність вчителя-предметника отримувати необхідну інформацію щодо наукових відкриттів, відслідковувати нові розробки вчених, прогнозувати можливості застосування у навчально-виховному процесі, також разом з учнями брати участь у проектній діяльності, отримувати результати і доповідати про них на наукових конференціях. Такий взаємозв’язок науки й освіти, у перспективі, дасть поштовх до нових відкриттів.

Загальнокультурна компетентність стосується культури особистості в усіх її аспектах. Вона передбачає від учителя-предметника володіння вітчизняною та світовою культурною спадщиною, культурою міжособистісних стосунків, дотримання принципів толерантності.

Сформована загальнокультурна компетентність дозволяє особистості:

• аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення етнічної, європейської та світової науки й культури, орієнтуватися в сучасному культурному просторі;

• застосовувати засоби й технології міжкультурної взаємодії;

• користуватися рідною та іноземними мовами; доцільно застосовувати мовленнєві навички та норми відповідної мовної культури, символіку, тексти в процесі комунікації;

• застосовувати методи самовиховання, які орієнтовані на систему індивідуальних, національних і загальнолюдських цінностей, для розробки й реалізації стратегій і моделей поведінки та кар’єри;

• опановувати й реалізувати моделі толерантної поведінки та стратегії конструктивної діяльності в умовах культурного, мовного, релігійного розмаїття.

Інформаційно-комунікаційна компетентність передбачає здатність вчителя-предметника орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного суспільства. Інформаційно-комунікаційна компетентність поділяється на три основні, що відповідають окремим видам діяльності вчителів-предметників:

· загальна;

· діагностична;

· предметно-орієнтована.

 

Загальна компетентність – це здатність учителя-предметника використовувати інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) і для забезпечення навчально-виховного процесу створювати:

· текстові документи;

· таблиці;

· малюнки;

· діаграми;

· презентації;

· комп’ютерні графічні об’єкти;

· Flash-анімацію тощо.

 

Учитель у постійному пошуку. Під час самопідготовки і самовдосконалення, а також пошуку необхідної інформації вчителю-предметнику необхідно мати здатність використовувати:

· Інтернет-технології;

· телеконференції;

· локальні мережі;

· бази даних;

· інтерактивні дошки тощо.

 

Маючи достатні навички роботи на комп’ютері і професійний досвід, учитель-предметник формує у себе здатність розробляти власні електронні продукти, адже саме вони відображають бачення вчителя щодо викладання конкретного предмета і дають можливість формувати базу педагогічного професійного досвіду, допомагають вчителю самовдосконалюватися і передавати досвід молодому поколінню й бути для нього наставником.

Діагностична компетентність допомагає вчителям-предметникам аналізувати досягнення учнів під час навчання. Процес навчання за останні роки змінився – він насичений тестовими завданнями. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів проходять незалежне оцінювання. Змінюється сама система проведення оцінювання знань і вмінь учнів, а також ставлення до цього процесу.

Тому вчителі-предметники повинні мати здатність здійснювати:

· моніторинг;

· проміжне діагностування;

· електронне тестування;

· прогнозування тощо.

 

Така система відслідковування успішності навчання буде взаємовигідною як для вчителя, так і для учня.

Неможливо уявити діяльність вчителів-предметників без застосування електронних підручників, енциклопедій, готових навчальних програм, демонстраційних програм т. п. Такий набір електронних розробок із кожним роком збільшується, урізноманітнюється. Тому, предметно-орієнтована компетентність – це здатність учителя-предметника гармонійно поєднувати готові електронні продукти у своїй професійній діяльності.

Формування ІКТ-культури

Інформаційна культура характеризує досягнутий рівень організації інформаційних процесів, ступінь задоволення потреб людей в інформаційному спілкуванні, в своєчасній, вірогідній та вичерпній інформації, що забезпечує цілісне бачення світу.

Рівень ІК людини визначається не лише засвоєними нею знаннями та набутими уміннями у галузі інформаційних процесів і комп’ютерних дисциплін, а також здатністю існувати в інформаційному суспільстві, якому зокрема притаманні новизна, швидкоплинність

Показники сформованості інформаційної культури:

• низький

• середній

• достатній

• високий

Критерії оцінювання рівня ІК-культури:

• відношення

• навички

• впровадження

• творчість

До найважливіших компонентів основ інформаційної культури вчителя слід віднести:

1. Розуміння сутності інформації та інформаційних процесів, їх ролі в процесі пізнання навколишньої дійсності та створюючої діяльності людини, в управлінні технічними і соціальними процесами.

2. Розуміння проблеми подання, оцінки і вимірювання інформації, її сприйманні розуміння, сутності формалізації суджень, зв’язку між змістом та формою, абстрагування від змісту, ролі формалізації змістових суджень та інформаційного моделювання в сучасній інформаційній технології.

3. Володіючи знаряддєвими застосуваннями ПЕОМ, системами опрацювання текстової. Числової та графічної інформації, баз даних і знань, предметно-орієнтованими прикладними системами.

4. Уміння добирати і формулювати мету, здійснювати постановку задач, висовувати гіпотези, будувати інформаційні моделі досліджуваних процесів чи явищ, аналізувати їх та інтерпретувати отримані результати. Систематизувати факти, осмислювати і формулювати висновки. Узагальнювати спостереження, передбачати наслідки рішень, які приймаються і дій, вміти їх оцінювати, підкоряти власні інтереси інтересам суспільства.

8. Вміння використовувати ІТ для підготовки, супроводу аналізу. Коригування навчального процесу, управління навчальним процесом і навчальним закладом.

9. Вміння добирати найбільш раціональні методи і засоби навчання, враховувати індивідуальні особливості учнів. Їх нахили і здібності.

 

Формування інформаційно-комунікаційної компетентності сприяє:

• всебічному розвитку вчителів, самовдосконаленню, бажанню вчитися впродовж усього життя, розумінню інформаційно-комунікаційних процесів;

• здатності застосовувати опановане у професійній діяльності;

• удосконалювати професійну майстерність;

• застосовувати набуті знання у педагогічній і повсякденній практиці.

Використання ІКТ дає можливість значно підвищити ефективність засвоєння необхідного обсягу навчального матеріалу, адаптації темпу подання нового матеріалу до швидкості його засвоєння з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.

Але ІКТ, як і влада чи гроші, можуть служити і як благо, і як зло.

«Плюси» ІКТ

«Мінуси» ІКТ