Караність умисного вбивства, вчиненого на замовлення

 

З часу прийняття ККУ у 2001 році предметом дискусій науковців неодноразово ставали питання караності умисних вбивств, в тому числі й з обтяжуючими обставинами.

За вчинення умисного вбивства без обтяжуючих і пом’якшуючих обставин в санкції ч. 1 ст. 115 ККУ передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років. Умисне вбивство, вчинене на замовлення, санкцією ч. 2 ст. 115 ККУ карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому п. 6 (з корисливих мотивів) ч. 2 цієї статті [4].

Як видно, в ч. 2 ст. 115 ККУ верхня межа покарання у виді позбавлення волі на певний строк становить п’ятнадцять років і дорівнює максимальному строку, встановленому для даного виду покарання в ч. 2 ст. 63 ККУ.

Слід зазначити, що науковцями неодноразово критикувалися санкції ст. 115 ККУ, зокрема ч. 2. І якщо нижня межа покарання у виді позбавлення волі на певний строк, не викликає зауважень, то верхня межа, на думку науковців, має бути переглянута. Так, В.Т. Дзюба пропонує передбачити в санкції ч. 2 ст. 115 ККУ покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 25 років або довічного позбавлення волі [30].

Якщо звернутися до кримінального законодавства зарубіжних держав, то в переважній більшості з них, верхня межа покарання у виді позбавлення волі на певний строк за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах, становить 20 років. Це передбачає, наприклад, КК Республіки Болгарія, Республіки Грузія, Іспанії, Російської Федерації. В КК ряду держав за вчинення такого злочину встановлюється ще вища межа покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Наприклад, в КК Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Республіки Польща – 25 років, а в КК Республіки Сан-Марино – 35 років [15, с. 58].

Враховуючи вищевикладене, я вважаю, що законодавцю необхідно переглянути верхню межу покарання у виді позбавлення волі на певний строк в ч. 2 ст. 115 ККУ, піднявши її від 15 до 25 років (з внесенням відповідних змін і до норм Загальної частини ККУ).

 

Висновки до розділу 2

 

Викладена у розділі 2 кримінально-правова характеристика умисного вбивства, вчиненого на замовлення, дозволяє зробити наступні висновки та узагальнення.

Умисне замовне вбивство – це вбивство, що вчиняється виконавцем за дорученням особи (осіб), заінтересованої у позбавленні потерпілого життя, з метою одержання від замовника чи уповноваженої ним особи (осіб) за виконання замовлення певних вигод матеріального чи нематеріального характеру або з метою недопущення вчинення цими особами певних дій на його користь.

Склад цього злочину з обтяжуючими обставинами та матеріальний.

Родовим об’єктом замовного вбивства є сукупність охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин щодо забезпечення життя людини. А безпосереднім об’єктом є саме життя людини, яке починається з початком фізіологічних пологів (позиція, яка потребує удосконалення) та закінчується біологічною смертю.

Об’єктивна сторона умисного вбивства, вчиненого на замовлення, виражається в тому, що вбивця позбавляє життя людини за замовленням особи, яка пообіцяла виконавцю вчинити чи не вчиняти певні дії матеріального або нематеріального характеру. Суспільно небезпечне діяння умисного вбивства на замовлення може бути вчинене, як дією, так і бездіяльністю. Суспільно небезпечним наслідком цього злочину є спричинення біологічної смерті потерпілому. Обов’язковий причинний зв’язок між діянням і наслідком має таку особливість: діяння в момент його вчинення було необхідною умовою та реальною можливістю настання смерті. Такі ознаки об’єктивної сторони злочину, як місце, час, обстановка, спосіб, а також засоби вчинення злочину, були розглянуті з врахуванням стадій вчинення замовного вбивства та типізовані.

Суб’єктом умисного вбивства, вчиненого на замовлення, є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці 14 років. Ним обов’язково є виконавець та замовник, який може виступати в ролі організатора або підбурювача, якщо не є одночасно співвиконавцем злочину. В деяких випадках також існує посередник.

Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується тільки умислом, який може бути прямим, іноді непрямим. Мотив вчинення замовного вбивства у замовника і виконавця може бути як однаковий, так і різний. Але мотиви замовника умисного вбивства не впливають на кваліфікацію дій його виконавця, чого неможливо сказати про мотиви другого. Мета замовного вбивства буває різною, залежно від того, чого прагне досягти винний.

Санкція за вчинення замовного вбивства, встановлена у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років (вчені пропонують переглянути верхню межу в сторону збільшення) або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадках вчинення цього злочину з корисливих мотивів, що робить цей злочин особливо тяжким (згідно ст. 12 ККУ).

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене у курсовій роботі дослідження кримінально-правової характеристики умисного вбивства, вчиненого на замовлення, дозволяє зробити наступні висновки та рекомендації.

Необхідно констатувати, що в сучасній Україні замовне вбивство – нове явище для кримінального законодавства. Факти вчинення такого злочину, безумовно, мали місце й раніше, про що йшла мова в курсовій роботі, але, частіше за все, це були не складні вбивства на побутовому рівні. А в середині 1990-х років вони стали чи не єдиним способом вирішенням економічних проблем та позбавлення конкурентів. Вперше умисне вбивство, вчинене на замовлення, було сформульовано законодавцем, як окрема кваліфікуюча ознака умисного вбивства, у 1996 році. На даний час у судовій практиці вже можна побачити не поодинокі випадки винесення вироків за вчинення замовних вбивств.

Оскільки окрема кваліфікація даного виду злочину в Україні існує лише 16 років, деякі теоретичні положення щодо кримінально-правової характеристики умисного вбивства, вчиненого на замовлення, як було зазначено в самому початку курсової роботи, все ще залишаються недостатньо з’ясованими та дискусійними.

Характеризуючи безпосередній об’єкт замовного вбивства (життя людини), було зазначено, що загальновизнана теорія в кримінальному праві про початок життя людини з початком фізіологічних пологів, деякими вченими піддається критиці. Враховуючи справедливі зауваження М.Й. Коржанського, ЗУ «Про охорону дитинства», Інструкцію з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, затверджену наказом МОЗ України від 29.03.2006 № 179, Інструкцію про порядок проведення операції штучного переривання вагітності, затверджену наказом МОЗ України від 20.07.2006 № 508, я пропоную визначати початком життя людини момент, з якого плід визнається життєздатним, а це 22 повних тижні вагітності матері.

Детально вивчивши наукові праці, які розглядають тематику замовних вбивств, я можу констатувати, що тільки в деяких з них звертається увага на те, що такий злочин може вчинятися не тільки дією, а й бездіяльністю. Тому, на мою думку, це питання потребує більш глибокого й детального обґрунтування для теорії кримінального права.

При характеристиці суб’єкта злочину та його суб’єктивної сторони, можна дійти висновку, що для кваліфікації дій замовника, виконавця й посередника необхідно ретельно вивчати та досліджувати обставини вчиненого.

По-перше, це пов’язано з тим, що дуже часто дії, які вчиняються у зв’язку з організацією замовного вбивства, мають в собі ознаки складів інших злочинів. Частіше за все, це пов’язано з незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 ККУ). По-друге, необхідно дослідити, відносно кого було вчинене замовне вбивство. Якщо це особа, яка виконує свій службовий або громадський обов’язок, і у зв’язку з цим вчиняється злочин, то дії злочинця необхідно кваліфікувати за п. 11 ч. 2 ст. 115 ККУ і обов’язково за відповідною спеціальною статтею ККУ. По-третє, дії виконавця умисного вбивства на замовлення завжди кваліфікуються за самостійним мотивом, незалежно від мотивів замовника. А дії замовника завжди кваліфікуються з урахуванням мотивів виконавця. Отже, досудовим органам, при розслідуванні умисного вбивства даного виду, необхідно завжди пам’ятати ці тонкощі.

Також, в курсовій роботі, на підставі узагальнення судової та слідчої практики 2001-2011 років, вивчення літературних джерел, була дана характеристика таким ознакам елементів складу злочину, як спосіб підготовки, вчинення та приховування злочину, місце, час та обстановка вбивства, особа потерпілого й особа злочинця (замовник, виконавець й посередник). Звичайно, для повної їх характеристики, необхідно досліджувати кримінологічні та криміналістичні особливості. В сукупності, це допоможе правоохоронним органам та суду підвищити рівень розслідування, розкриття та попередження вбивств, вчинених на замовлення.

Вивчаючи питання караності за вчинення замовних вбивств, можна звернути увагу на те, що деякі вчені, наприклад, В.Т. Дзюба, пропонують переглянути верхню межу покарання у виді позбавлення волі на певний строк в ч. 2 ст. 115 ККУ в сторону збільшення. Проаналізувавши доводи деяких вчених, кримінальне законодавство інших країн, пропоную підняти цю верхню межу від 15 до 25 років (з внесенням відповідних змін і до норм Загальної частини ККУ).

Врахування кримінально-правової характеристики умисного вбивства, вчиненого на замовлення, викладеної в курсовій роботі, рекомендацій щодо удосконалення деяких теоретичних питань, які стосуються даного виду злочину, на мою думку, допоможе в наступних необхідних кроках. По-перше, важливо розробити комплекс взаємопов’язаних організаційних та правових заходів, які необхідно проводити державним та правоохоронним органам з метою попередження та усунення причин і умов, що породжують замовні вбивства. По-друге, правові заходи боротьби з чим злочином, повинні бути спрямовані на удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства та його ефективне застосування.

В умовах складної суспільно-політичної та економічної обстановки боротьба зі злочинами проти життя особи набуває особливо важливого характеру. Тому, актуальність попередження та розкриття умисних вбивств, вчинених на замовлення, на основі глибоких та ґрунтовних теоретичних, наукових і методичних знаннях, залишається незмінною.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вбивства на замовлення: попередження та розкриття: Курс лекцій / Д.Й. Никифорчук, С.І. Ніколаюк, Ю.Б. Ірхін та ін. – К.: КНТ, 2009. – 160 с.

2. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

3. Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.zakon.rada.gov.ua.

4. Кримінальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.zakon.rada.gov.ua.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 7 лютого 2003 року № 2. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.zakon.rada.gov.ua.

6. Кримінальне судочинство в Україні: Судова практика. Злочини проти життя особи (вбивства): офіційне видання Верховного Суду України / За ред. П.П. Пилипчук. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. – 960 с.

7. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. – Х.: Право, 2008. – Т. 5: Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні / За заг. ред. В.В. Сташиса. – 840 с.

8. Бояров В.І., Калюжна Л.Є. Деякі особливості розслідування вбивства на замовлення // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2007. – № 17. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

9. Хрестоматия по истории Древнего Востока: учебное пособие в 2-х частях. – М.: Высш. школа, 1980. – Ч. 1 / Под ред. М.А. Коростовцева, И.С. Кациельсова, В.И. Кузищина. – 328 с.

10. Домокош Варга. Древний Восток. – Будапешт: Корвина, 1979. – 159 с.

11. Літопис Руський: Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця / За ред. О.В. Мишанич. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.

12. Криміналістика: Підручник / за ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 684 с.

13. Левковський В.Ф., Усенко О.В., Азаров М.Ю. Вбивства на замовлення як прояв організованої злочинності // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2007. – № 17. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

14. М. Мельник, М. Хавронюк. Вбивство на замовлення: деякі аспекти кримінологічної характеристики та проблеми кваліфікації // Право України. – 1994. – № 7. – С. 45-49.

15. Короленко М. Кримінальна відповідальність за умисні вбивства за обтяжуючих обставин в Україні та інших державах // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 4. – С. 57-59.

16. О.М. Ігнатов. Кримінологічний аналіз рівня та динаміки вбивств в України // Форум права. – 2011. – Вип. 4. – С. 314-326.

17. Стан та структура злочинності в Україні (2010-2011 рік). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua.

18. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Х.: Право, 2010. – 456 с.

19. Іванов Ю.Ф., Золотова О.І. Початок життя людини як об’єкт кримінально-правової охорони // Науковий вісник Академії муніципального управління, серія «Право»: Збірник наукових праць. – 2010. – Вип. 1. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

20. Стефанчук Р. Визначення моменту виникнення права на життя: продовжуючи дискусію // Юридична Україна. – 2005. – № 10. – С. 38-43.

21. Остапенко Л. Визначення поняття «життя» як об’єкта кримінально-правової охорони // Підприємництво, Господарство, Право. – 2003. – № 4. – С. 105-108.

22. Домбровська О. Зміст конституційного права на життя людини та громадянина // Право України. – 2002. – № 5. – С. 37-41.

23. Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.zakon.rada.gov.ua.

24. Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 179 від 29.03.2006 «Про затвердження Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості», зареєстрований Міністерством юстиції України 12.04.2006 за № 427/12301. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.zakon.rada.gov.ua.

25. Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 508 від 20.07.2006 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення операції штучного переривання вагітності», зареєстрований Міністерством юстиції України 25.10.2006 за № 1155/13029. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.zakon.rada.gov.ua.

26. Костенко М.В. Криміналістична характеристика вбивств на замовлення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика, судова експертиза» / М.В. Костенко. – Харьків, 2003. – 14 с.

27. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 березня 2006 року // Кримінальне судо­чинство в Україні: Судова практика. Злочини проти життя особи (вбивства). – 2007. – С. 378-384.

28. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 квітня 2006 року // Кримінальне судочинство. – 2006. – Вип. 1-2. – С. 94-102.

29. Горбачевський В.Я. Вбивство на замовлення: кримінологічні ознаки // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1997. – № 1. – С. 196-204.

30. Дзюба В.Т. Деякі питання кримінальної відповідальності за вбивство за кримінальним законодавством України // Кримінально – правова охорона життя та здоров’я особи: матер. наук.- практ. конф. (Харків) 22-23 квітня 2004 р. / Ред. кол.: Сташис В.В. та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 78.