Життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності

Усе у цьому світі має початок і кінець. Об'єкт інте­лектуальної власності не є винятком. Можна виділити п'ять етапів життєвого циклу об'єкта інтелектуальної влас­ності (рис. 7). Це: створення об'єкта інтелектуальної влас­ності, набуття прав на об'єкт інтелектуальної власності, використання (комерціалізація) прав на об'єкт інтелектуа­льної власності, захист прав інтелектуальної власності, утилізація об'єкта інтелектуальної власності.

Об’єкт інтелектуальної власності
ство-рення	→	набуття прав	→	викори-стання	→	захист	→	утилі-зація

Рис. 7 Життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності

Створення об'єкта інтелектуальної власності розпочинається з ідеї. Наприклад, це може бути ідея винаходу або художнього твору. У підприємницькій діяльності ідеї, як правило, направлені на підвищення конкурентоспроможності технологій або виробів. Далі йде розроблення цієї ідеї. Наприклад, якщо це винахід, то необхідно зробити патентний пошук, щоб переконатися, що таких винаходів ще не було. Потім перевірити цю ідею експериментально. Закінчується створення об'єкта інтелектуальної власності оформленням його на матеріальному носії (папері, електронному носії тощо) таким чином, щоб він став зрозумілим для інших осіб.

Набуття прав на об'єкт інтелектуальної власності, як правило, завершується отриманням від держави охо­ронного документа - патенту або свідоцтва на нього. На­явність такого документа у великій мірі унеможливлює по­рушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності з боку недобросовісних конкурентів.

Використання прав на об'єкти інтелектуальної власності є найпродуктивнішим етапом їх життєвого цик­лу. До цього етапу об'єкти інтелектуальної власності не приносили користі розробнику. Навпаки, витрачалися кош­ти на їх створення та набуття правової охорони. І тільки на етапі використання (комерціалізації) компенсуються попе­редні витрати, а також одержується прибуток - власне те, для чого в більшості випадків створюються об'єкти інтеле­ктуальної власності.

Захист прав здійснюється у випадку, коли ці права порушуються недобросовісним конкурентом. Чинне зако­нодавство України надає власнику прав на об'єкт права інтелектуальної власності декілька шляхів захисту своїх прав. Нині розгляд справ, пов'язаних із правами інтелекту­альної власності, здійснюється в адміністративному або судовому порядку.

Утилізація є останнім етапом життєвого циклу об'­єкта інтелектуальної власності. Оскільки за визначенням об’єкт інтелектуальної власності є нематеріальним, то не­має необхідності його знищувати або переробляти у щось інше. Просто після закінчення юридично визначеного стро­ку дії прав інтелектуальної власності він зникає як об'єкт власності і переходить у суспільне надбання. Тобто будь-хто може його використовувати без дозволу правовласника.

4.4.2 Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі його створення

На цьому етапі необхідно відповісти на питання: "Який товар буде конкурентноздатним і мати попит на рин­ку у майбутньому, можливо через кілька років?" І тільки після цього варто приступати до його розроблення. Необ­хідно виробити стратегію фірми. Спланувати капіталовк­ладення в інтелектуальну власність, визначити ресурси, що необхідні для розроблення нової технології і забезпе­чення конкурентноздатності як самої технології, так і това­рів, що виробляються на її основі. Необхідно також оцінити можливості основних конкурентів.

При визначенні стратегії фірми щодо розроблення об'єктів права інтелектуальної власності, їх правової охо­рони і подальшого використання неоціненну користь на­дають патентні дослідження, що проводяться за допомо­гою патентної інформації.

Патентна інформація - це технічна і правова ін­формація, що міститься в офіційних періодичних публіка­ціях відомств інтелектуальної власності, які є в усіх краї­нах, де законодавством передбачена правова охорона об'єктів інтелектуальної власності. Майже дві третини тех­нічної інформації, що розкривається у патентній інформа­ції, більш ніде не публікується.

Патентна інформація допомагає:

- відслідковувати передові досягнення у даній сфері;

- знайти партнерів по бізнесу;

- знайти постачальників та матеріали;

- відстежувати діяльність реальних і потенційних конкурентів;

- знайти відповідні ринки.

Технічна інформація, яка міститься в патентних до­кументах, дозволяє:

- уникнути зайвих витрат на дублювання дослі­джень;

- виявити і оцінити технологію для ліцензування та передання технології;

- знайти альтернативні технології;

- бути на сучасному рівні у певній галузі;

- знайти готові рішення технологічних проблем;

- знайти ідеї для подальших інновацій.

І, нарешті, патентна інформація може використову­ватися для того, щоб:

- уникнути можливих проблем з порушенням прав власників охоронних документів на об'єкти промислової власності;

- оцінити патентоспроможність власних винахо­дів;

- заперечувати проти видачі патентів, які знахо­дяться у колізії з патентом, що належить пев­ному підприємству.

 

4.4.3 Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав

Якщо отримано результат інтелектуальної діяльно­сті, що може відповідати юридичним вимогам до об'єкта прав інтелектуальної власності, наприклад, винаходу, ко­рисної моделі, промислового зразка, торговельної марки, комп'ютерної програми, твору літератури тощо, виникає принципове питання: "Чи слід надавати результату інтеле­ктуальної діяльності правову охорону патентом або свідо­цтвом?"

Надання правової охорони є доцільним, якщо:

- об'єкт охорони є невідомим раніше, тобто він не є рівнем техніки;

- охорона надає виключне право на об'єкт перед­бачуваної охорони;

- об'єкт охорони є комерційно значущим;

- об'єкт охорони сприятиме зменшенню витрат компанії;

- об'єкт охорони сприяє задоволенню потреб споживача;

- об'єкт охорони сприяє зміцненню положення на ринку чи положення компанії у певній галузі;

- об'єкт охорони буде сприйнятий ринком, тобто буде на нього попит;

- об'єкт охорони є таким, що потенційно може ліцензуватися;

- витрати на правову охорону будуть меншими ніж доход від його використання;

- об'єкт охорони підвищує цінність сумарних акти­вів.

Але навіть якщо потенційний об'єкт охорони відпо­відає більшості з перерахованих вище критеріїв, слід по­думати про альтернативний варіант охорони в режимі ко­мерційної таємниці (ноу-хау). Така охорона доцільна у ви­падку, якщо охорона патентом чи свідоцтвом є слабкою і її може обійти конкурент, наприклад, отримавши схожий па­тент.

Якщо прийняте рішення про набуття правової охо­рони, то необхідно відповісти на друге важливе питання: "Коли надавати правову охорону?"

Як правило, не слід отримувати патент на початковій стадії розроблення ідеї або коли ще не готова виробнича база для її реалізації. У цьому випадку конкуренти, ознайомившись з описом вина­ходу, можуть випередити розробника об'єкта інтелектуа­льної власності з виходом інноваційного товару на ринок. Оптимальним варіантом є отримання патенту в момент виходу товару на ринок. У цьому випадку конкурент не встигне спрацювати на випередження.

 

4.4.4 Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав

Є кілька стратегій, яких дотримується фірма при ви­користанні прав на об'єкти інтелектуальної власності.

По-перше, це стратегія захисту від конкурентів за допомогою отримання монопольного права на виробницт­во нової продукції на період продажу її на ринку. При цьо­му необхідно визначити оптимальний спосіб і територію реєстрації виключних прав. Важливим є забезпечення па­тентної чистоти виробів з тим, щоб уникнути значних ви­трат у разі порушення прав.

По-друге, це стратегія ліцензування на основі отри­мання монопольних прав на технологію виробництва, що примушує інших виробників придбати у власника прав до­звіл на використання цієї технології за ліцензійним догово­ром. Ця стратегія дає можливість контролювати ринок і переслідувати недобросовісних конкурентів.

По-третє, це стратегія формування уставного капі­талу підприємства шляхом внесення до його складу прав на об'єкти інтелектуальної власності, що мають визначену вартість. Для підприємця, особливо початківця, ця страте­гія дозволяє без використання грошей формувати значний за розміром уставний капітал та зайняти на ринку активну позицію.

По-четверте, це стратегія створення іміджу компа­нії. Ця стратегія спрямована на те, щоб шляхом управлін­ня інтелектуальної власності підвищити інвестиційну при­вабливість підприємства.

 

4.4.5 Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав

Разом із збільшенням кількості об'єктів інтелектуа­льної власності, ростом конкуренції на ринках товарів і по­слуг зростає кількість порушень прав на об'єкти інтелекту­альної власності недобросовісними конкурентами. Для бо­ротьби з цим явищем підприємства створюють служби безпеки, що займаються попередженням і виявленням правопорушень, а також захистом прав на об'єкти інтелек­туальної власності.

Судовий порядок захисту прав є найбільш ефекти­вним, але практика показує, що тільки незначний відсоток спорів щодо порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності вирішується у суді. Як правило, сторони пого­джуються на мирову, щоб уникнути значних фінансових витрат, а також ризику втрати свого бізнесу.

У великій мірі зменшенню кількості правопорушень сприяє політика фірми, що спрямована на профілактику правопорушень.

 

4.4.6 Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації

Як уже відмічалося вище, після закінчення юридич­но визначеного строку дії прав на об'єкт інтелектуальної власності він зникає як об'єкт власності і переходить у сус­пільне надбання. Тобто його може використовувати без дозволу правовласника будь-хто. Тому на цьому етапі під­приємство повинно спрогнозувати наслідки вичерпання прав на свої об'єкти інтелектуальної власності, а з іншого боку, відкривається можливість безоплатного використан­ня науково-технічних і технологічних розробок, права на які належали до їх вичерпання іншими правовласниками. Для багатьох підприємств це невичерпна, а часто і єдина можливість використати у своїй діяльності досягнення нау­ково-технічного прогресу.

 

Питання для самоконтролю

1.Дайте характеристику доходного підходу до оцінки вартості прав на ОІВ.

2.Які Ви знаєте методи оцінки вартості прав на ОІВ?

3.У чому полягає метод прямого відтворення активу?

4.У чому полягає метод заміщення?

5.У чому полягає метод вихідних витрат?

6.У чому полягає метод порівняння продажів?

7.У чому полягає метод прямої капіталізації?

8.У чому полягає метод надлишкового прибутку?

9.У чому полягає метод роялті?

10.У чому полягає метод звільнення від роялті?

11.Яка послідовність оцінки вартості прав на ОІВ?

12.Охарактеризуйте, будь-ласка, життєвий цикл ОІВ.

13.У чому полягає управління правами на об'єкт інтелек­туальної власності на етапі створення ОІВ?

14.У чому полягає управління правами на об'єкт інтелек­туальної власності на етапі набуття прав?

15.У чому полягає управління правами на об'єкт інтелек­туальної власності на етапі використання прав?

16.У чому полягає управління правами на об'єкт інтелек­туальної власності на етапі захисту прав?

17.У чому полягає управління правами на об'єкт інтелек­туальної власності на етапі утилізації?

 

 

Тема 5 Захист прав інтелектуальної власності

 

План

5.1 Система захисту прав інтелектуальної вла­сності та її призначення

5.2 Дії, що визнаються порушенням права ін­телектуальної власності

5.3 Категорії спорів

5.4 Форми, порядки та способи захисту права інтелектуальної власності

5.5 Способи захисту права інтелектуальної власності

5.6 Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди ТRIРS

 

5.1 Система захисту прав інтелектуальної вла­сності та її призначення

 

Немає рації у створенні складної і коштовної систе­ми охорони прав і поширення інформації про охоронні до­кументи на об'єкти інтелектуальної власності, якщо влас­ники цих прав не будуть мати можливість забезпечити за­хист своїх прав задовільним чином. Для того, щоб запобіг­ти у подальшому порушенню прав і компенсувати втрати, що виникають унаслідок порушення цих прав, вони повинні мати можливість захищати свої права.

Після того як об'єкт інтелектуальної власності створений і охоронним документом закріплені на нього права, настає важливий етап у його життєвому циклі – включення в господарський оборот. Саме на цьому етапі об'єкт інтелектуальної власності приносить правовласнику прибуток чи іншу користь, власне те, заради чого він і був створений. Однак, як тільки інформація про об'єкт інтелектуальної власності стає відомою несумлінним конкурентам, у них виникає спокуса використати його у своїх інтересах. При цьому порушник прав знаходиться в більш вигідних умовах, чим правовласник: він не несе витрат на стадії створення та охорони об'єкта інтелектуальної власності. Крім того, він може мати готову виробничу базу для використання об'єкта інтелектуальної власності, у той час, як правовласник повинен ще витратити час і ресурси на її створення. Тому порушник прав може швидше випустити продукцію з використанням об'єктів інтелектуальної власності і просунути її на ринок по більш низькій ціні, чим правоволоділецьоб'єкта інтелектуальної власності. Такий розвиток подій не тільки порушує права конкретного правоволодільця, але має і серйозні наслідки для суспільства в цілому, сповільнюючи його соціальний і економічний розвиток і ускладнюючи цивілізоване співробітництво з іншими країнами.

У наш час фактор захисту прав здобуває особливо великого значення, тому що у зв'язку зі швидким розвит­ком технологій, з'явилася можливість порушення прав у таких обсягах, що були неможливі раніше. Тому без нале­жної правоохоронної інфраструктури, що забезпечує як захист прав, так і обмеження можливості одержання ана­логічних прав іншими, система охорони інтелектуальної власності не може бути ефективною.

 

5.2 Дії, що визнаються порушенням права ін­телектуальної власності

 

Перераховані нижче дії, що вчинені без дозволу власника патенту на винахід або корисну модель, визна­ються порушенням його прав:

- виготовлення продукту із застосуванням запа­тентованого винаходу (корисної моделі), засто­сування такого продукту, пропонування для - продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в циві­льний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

- застосування процесу, що охороняється патен­том, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороня­ється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Порушенням прав визнається виготовлення виро­бу із застосуванням запатентованого промислового зраз­ка, застосування такого виробу, пропонування для прода­жу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Що стосується географічного зазначення походження товару, то порушенням прав визнається:

- нанесення його на товар або на етикетку;

- нанесення його на упаковку товару, застосу­вання у рекламі;

- запис на бланках, рахунках та інших докумен­тах, що супроводжують товар.

Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначен­ня походження товару є:

- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка немає свідоцтва про право на його використання;

- використання зареєстрованого зазначення гео­графічного походження товару, якщо цей товарне походить із зареєстрованого для цього за­ значення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або гео­графічне зазначення його походження викорис­товується у перекладі або супроводжується словами: "вид", "тип", "стиль", "марка", "імітація" тощо;

- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описа­них у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке ви­користання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих власти­востей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазна­чення або є неправомірним використанням його репутації;

- використання зареєстрованого кваліфікованого
зазначення походження товару як видової на­зви.

Вказані далі дії, вчинені без дозволу власника сві­доцтва на торговельну марку, визнаються порушенням його прав:

- нанесення знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до това­ру предмет, зберігання такого товару із зазна­ченим нанесенням знака з метою пропонування
для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезен­ня);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареє­стровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Знак визнається використаним, якщо його застосо­вано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Неправомірне (без дозволу автора) використання творів є порушенням прав автора. Посилання користува­ча твору на низький художній чи науковий рівень твору, на мету використання твору, на невеликий обсяг викорис­тання твору тощо не можуть братися до уваги при вирі­шенні питання про відповідальність користувача.

Вважається порушенням особистих немайнових прав автора оприлюднення твору без зазначення імені автора, ілюстрування твору, спотворення твору, зміна твору тощо.

Будь-яке відтворення чи використання твору без дозволу автора без виплати йому винагороди, є пору­шенням його виключних майнових прав.

Використання виконань творів шляхом публічного повідомлення виконань, фіксації їх на носії та розповсю­дження зафіксованих виконань без дозволу виконавця є порушенням його прав.

Категорії спорів

 

Суб'єкт, права якого порушені, може вимагати:

- визнання цього права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до пору­шення;

- примусове виконання обов'язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшко­дування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяль­ності органу державної влади або органу місце­вого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд також може захистити право інте­лектуальної власності та охоронювані законом інтереси іншим цивільно-правовим способом, що встановлений договором чи законом.

Суперечки щодо інтелектуальної власності поділя­ються на дві групи. До першої відносяться суперечки про визнання (чи невизнання) результату інтелектуальної дія­льності об'єктом інтелектуальної власності. Стосовно об'єктів промислової власності це суперечки:

- пов'язані з відмовою у видачі патенту;

- по запереченнях третіх осіб проти видачі патен­ту;

- про визнання патенту недійсним.

До другої групи відносяться суперечки, що стосу­ються порушення прав:

- про заборону дій, що порушують права на патент;

- про відшкодування шкоди, заподіяної порушни­ком патентних прав;

- про визнання дій, що не порушують патент;

- про післякористування винаходів, пов'язане з укладанням чи використанням ліцензійних угод;

- про надання примусової ліцензії;

- про виплату винагороди автору роботодавцем;

- про компенсацію за використання винаходу державою тощо.