Засоби безпечної експлуатації електроустановок.

В наш час дуже широко застосовуються різні електроустановки, тому безпечна експлуатація електрообладнання може бути досягнена за умов впровадження необхідних організаційних та технічних заходів відповідно вимог правил будови та експлуатації електроустановок. Важливим при цьому є те, щоб персонал, який забезпечує технічне та технологічне обслуговування діючих електроустановок, мав необхідну кваліфікацію по спеціальності і з питань охорони праці.

Безпечна експлуатація електроустановок забезпечується:

конструкцією електроустановок; технічними способами та засобами захисту;

організаційними та технічними заходами.

Технічні способи та засоби захисту роботи на електроустановках. Ізоляція струмопровідних частин - забезпечується шляхом покриття їх шаром діелектрика для захисту людини від випадкового доторкання до частин електроустановок, через які проходить струм. Розрізняють робочу, додаткову, подвійну та посилену ізоляцію.

Робочою називається ізоляція струмопровідних частин електроустановки, яка забезпечує її нормальну роботу та захист від ураження струмом.

Додатковою називається ізоляція, яка застосовується додатково до робочої і у випадку її пошкодження забезпечує захист людини від ураження струмом.

Подвійною називається ізоляція, яка складається з робочої та додаткової. Наприклад, додаткова ізоляція досягається шляхом виготовлення корпусів та рукояток електроустаткування із діелектричних матеріалів (пластмасові корпуси ручних електрифікованих інструментів, побутових електропристроїв тощо).

Посиленою називається покращена робоча ізоляція.

Механічні пошкодження, волога, перегрівання, хімічні впливи зменшують захисні властивості ізоляції. Навіть у нормальних умовах ізоляція поступово втрачає свої початкові властивості, «старіє». Тому необхідно систематично проводити профілактичні огляди та випробування ізоляції. У приміщеннях з підвищеною небезпекою та в особливо небезпечних, відповідно не рідше одного разу в два роки та в півріччя, перевіряють шляхом вимірювання відповідність опору ізоляції до норм.

Забезпечення недосяжності неізольованих струмопровідних частин - передбачає застосування захисних огорож, блокувальних пристроїв та розташування неізольованих струмопровідних частин на недосяжній висоті чи в недосяжному місці.

Захисні огорожі можуть бути суцільними та сітчастими. Суцільні огорожі (корпуси, кожухи, кришки і ін.). Захисні дверцята чи двері повинні закриватися на замок або обладнуватися блокувальними пристроями. Блокувальні пристрої за принципом дії поділяються на механічні, електричні та електронні. Вони забезпечують зняття напруги із струмопровідних частин при відкриванні огорожі та спробі проникнути в небезпечну зону. Розташування неізольованих струмопровідних частин на недосяжній висоті чи у недосяжному місці забезпечує безпеку без захисних огорож та блокувальних пристроїв. Вибираючи необхідну висоту підвісу проводів під напругою враховують можливість випадкового доторкання до них довгих струмопровідних елементів, інструменту чи транспортеру.

Попереджувальна сигналізація - є пасивним засобом захисту, який не усуває небезпеки ураження, а лише інформує про її наявність. Така сигналізація може бути світловою (лампочки, світло діоди і ін.) та звуковою (зумери, дзвінки, сирени). На виробництві широко використовують світлову сигналізацію для попередження про наявність напруги на тих чи інших частинах електроустаткування. Наприклад, при подачі напруги на електроустаткування на пульті керування загоряється сигнальна лампочка «Мережа».

Мала напруга - застосовується для зменшення небезпеки ураження електричним струмом. До малих напруг належать номінальні напруги, що не перевищують 42 В. При таких напругах струм, що може пройти через тіло людини є дуже малим і вважається відносно безпечним. Однак, гарантувати абсолютної безпеки неможливо, тому поряд з малою напругою використовують й інші способи та засоби захисту.

Малі напруги застосовують у приміщеннях з підвищеною небезпекою та в особливо небезпечних приміщеннях. Застосування малих напруг суттєво зменшує небезпеку ураження електричним струмом, однак при цьому зростає значення робочого струму, а відтак і площа поперечного перерізу, що в свою чергу збільшує витрати кольорових металів (міді, алюмінію). Крім того, при малих напругах істотно зростають втрати електроенергії в мережі, що обмежує її протяжність У силу вищеназваних обставин малі напруги мають обмежене використання.

Вирівнювання потенціалів — є способом зниження напруг доторкання та кроку між точками електричного кола, до яких можливе одночасне доторкання людини, або на яких вона може одночасно стояти. Вирівнювання потенціалів досягається шляхом штучного підвищення потенціалу опорної поверхні ніг до рівня потенціалу струмопровідної частини, а також при контурному заземленні. Вертикальні заземлювачі в контурі заземленні розміщуються як по контуру, так і всередині захищуваної зони і з'єднуються сталевими полосами. При замиканні струмопровідних частин на корпус, що приєднаний до такого контурного заземлення ділянки землі всередині контуру набувають високих потенціалів, які наближаються до потенціалу заземлювачів.

Електричний поділ мережі - передбачає поділ електромережі на окремі, електрично не з'єднані між собою, ділянки за допомогою роздільних трансформаторів РТ з коефіцієнтом трансформації 1:1. Якщо єдину, сильно розгалужену мережу з великою ємністю та малим опором ізоляції, поділити на низку невеликих мереж такої ж напруги, які мають незначну ємність та високий опір ізоляції, то при цьому різко зменшується небезпека ураження людини струмом.

Захисне заземлення - це навмисне електричне з'єднання із землею або з її еквівалентом металевих нормально не струмопровідних частин, які можуть опинитися під напругою. Призначення захисного заземлення полягає в тому, щоб у випадку появи напруги на металевих конструктивних частинах електроустаткування забезпечити захист людини від ураження електричним струмом при її доторканні до таких частин. Це досягається шляхом зниження до безпечних значень напруг доторкання та кроку.

Занулення - це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих нормально не струмопровідних частин, які можуть опинитися під напругою.

Захисне вимикання - застосовується, як основний або додатковий захисний засіб, якщо безпека не може бути забезпечена шляхом влаштування заземлення, або іншими способами захисту. Захисне вимикання – це швидкодіючий захист, який забезпечує автоматичне вимкнення електроустановки при виникненні в ній небезпеки ураження струмом. Ізолюючі захисні засоби - до основних ізолюючих засобів в електроустановках відносяться оперативні штанги, ізолюючі і електровимірювальні кліщі, діелектричні рукавиці, інструмент з ізолюючими ручками, показники напруги, діелектричні калоші, гумові діелектричні килимки та ізолюючі підставки.

Огороджувальні загорожі - як захисні засоби використовуються для тимчасової огорожі струмопровідних частин електроустановок, які знаходяться під напругою. До них відносяться огорожі (ширми, бар'єри, щити), переносне заземлення, попереджувальні переносні плакати.

Допоміжні захисні засоби - служать для індивідуального захисту персоналу під час роботи на висоті (запобіжні пояси, халати для страхування, монтерські кігті, драбини), а також для захисту від теплових, світлових, хімічних, механічних дій (захисні окуляри, рукавиці, спецодяг, спецвзуття, протигази тощо).

Організаційні та технічні заходи.

До роботи в електроустановках не допускаються особи, молодші 18 років. Електротехнічний персонал обов'язково перед початком роботи проходить навчання та атестацію з питань електробезпеки. По результатах атестації їм видається посвідчення і присвоюється кваліфікаційна група по електробезпеці. Працівники обов'язково проходять інструктаж та навчання з безпечних методів праці, ознайомлюються з інструкціями по електробезпеці, проходять в обов'язковому порядку попередній та періодичні медичні огляди.

Загальні вимоги до працівників: знання про небезпечність електричного струму, знання основних заходів безпечності при роботі в електроустановках, уміння надати першу допомогу особам, які потерпіли від дії електричного струму.

Відповідальність за організацію безпечної експлуатації електроустановок покладається на власника. Згідно з чинними вимогами, власник повинен: призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електроустановок; створити і укомплектувати відповідно до потреб електротехнічну службу; розробити і затвердити посадові інструкції працівників електротехнічної служби та інструкції з безпечного виконання робіт в електроустановках; створити на підприємстві такі умови, щоб працівники, на яких покладено обов'язки з обслуговування електроустановок, відповідно до чинних вимог, своєчасно здійснювали їх огляд, профілактичні, проти аварійні та приймально-здавальні випробування; забезпечити своєчасне навчання і перевірку знань працівників з питань електробезпеки.

Під час виконання службових обов'язків працівник повинен мати з собою посвідчення. За відсутності посвідчення або за прострочених термінів чергової перевірки знань працівник до роботи не допускається. Чергові перевірки знань працівників, що обслуговують електроустановки, проводяться кожні 12 місяців.

Роботи в електроустановках за вимогами щодо організації їх безпечного виконання поділяються на такі, що виконуються: за нарядами-допусками; за розпорядженнями; в порядку поточної експлуатації.

Роботи, що виконуються за нарядами-допусками, оформляються нарядом встановленої форми, в якому вказується місце робіт, їх обсяг, відповідальні особи, склад бригад та заходи безпеки.

Роботи, що виконуються в порядку поточної експлуатації реєструються в журналі реєстрації цих робіт.

Роботи, що виконуються за розпорядженнями, реєструються в спеціальному журналі, при цьому встановлюється час виконання робіт, їх характер, організаційно-технічні заходи безпеки, відповідальні особи.