Накази Генерального прокурора України

97. Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України: Наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 р. № 1-гн

98. Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури: Наказ Генерального прокурора України від 25 лютого 2004 р. № 2-гн

99. Про організацію прокурорського нагляду за дотриманням і застосуванням законів по захисту прав і свобод громадян, державних і публічних інтересів: Наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 р. № 3-гн

100. Про організацію прокурорського нагляду за дотриманням законів органами, які проводять дізнання і досудове слідство: Наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 р. № 4-гн

101. Про організацію прокурорського нагляду за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність: Наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 р. № 4/1-гн

102. Про організацію прокурорського нагляду за дотриманням законів спеціалізованими підрозділами і іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю: Наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 р. № 4/2-гн

103. Про організацію участі прокурорів в судовому розгляді кримінальних справ і підтримки державного обвинувачення: Наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 р. № 5-гн

104. Про організацію роботи по представництву в суді, захисту інтересів громадян і держави при виконанні судових рішень: Наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 р. № 6-гн

105. Про організацію діяльності органів прокуратури по захисту прав і свобод неповнолітніх: Наказ Генерального прокурора України від 15 квітня 2004 р. № 6/1-гн

106. Про організацію прокурорського нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян: Наказ Генерального прокурора України від 26 грудня 2005 р. № 7-гн

107. Про організацію роботи органів прокуратури України у сфері міжнародного співробітництва і правової допомоги: Наказ Генерального прокурора України від 26 грудня 2005 р. № 8-гн

108. Про організацію роботи по розгляди і дозволу обігу і особистого прийому громадян в органах прокуратури України: Наказ Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 р. № 9-гн

109. Про організацію прокурорського нагляду за дотриманням законодавства у сфері боротьби з корупцією: Наказ Генерального прокурора України від 07 травня 2004 р. № 10-гн

Основна література

1. Гель А. П., Семаков Г. С., Кондракова С.П. Судові та правоохоронні органи України. – К.: МАУП, 2004. – 272с.

2. Жуковский А.Г. Закон Украины “О судоустройстве Украины”: Комментарий / Под редакцией проф. Е. Л. Стрельцова. – X.: Одиссей, 2003. – 232с.

3. Коментар до Закону України “Про судоустрій України” / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464с.

4. Ляш А.О., Галаган В.І., Моргун В.І. Організація судових та правоохоронних органів. – К.: Університет “Україна”, 2005. – 321с.

5. Організація судових та правоохоронних органів / За ред. І.Є. Марочкіна, Н.В.Сибільової. – Х.: Одіссей, 2007. – 528с.

6. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України / Відп. ред. В. Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 376с.

7. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України / Відп. Редактор Я. Кондратьєв. – К: Юрінком Інтер, 2002. – 320с.

8. Судебные и правоохранительные органы Украины / Под ред. А. С. Васильева и Е. Л. Стрельцова. – Х.: Одиссей, 2006. – 304с.

9. Судові та правоохоронні органи України. Конспект лекцій. / Укл.: Міткевич М. М. – Чернігів: ЧДІЕіУ, 2003. – 192с.

10. Судові та правоохоронні органи України: збірник нормативно-правових актів / Упоряд. Терещук О. В., Штанько О.Ф. та ін. – К.: КІВС, 2003. – 429с.

11. Тесленко М. В. Конституційна юрисдикція в Україні. – К.: Школа, 2003. – 256с.

12. Тимченко С.М. Судові та правоохоронні органи України. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 304с.

13. Фіолевський Д. П. Судова влада і правоохоронна система в Україні. – К.: Кондор, 2006. – 322с.

Додаткова література

14. Бессарабов В. Г. Европейский суд по правам человека. – М.: Юрлитинформ, 2003. – 248с.

15. Бойко В. Ф., Євдокимов В. О., Юлдашев О. Х. Право людини на правосуддя (Судове право України). – К.: Варта, МАУП, 2003. – 256с.

16. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки // Право України. – 2003. – №4. – С. 18-21.

17. Бондаренко І. Судова система України та її реформування в сучасних умовах // Право України. – 2002. – № 8. – С.37- 39.

18. Василюк С. Теорія поділу влади і судова влада в Україні // Право України.-2002.-№5. – С.8-10.

19. Введение в украинское право / Под. ред. С. В. Кивалова, Ю. Н. Оборотова. – О.: Юрид. л-ра, 2005. – 616с.

20. Городовенко В. В. Європейські стандарти незалежності судової влади // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – №1. – С.40-44.

21. Гусаров К Система органів цивільної юрисдикції // Вісник прокуратури. – 2003.-№9. – С.85-89.

22. Гусаров К. Апелляционное производство в судах гражданской юрисдикции // Підприємництво, господарство і право.-2003.-№7.-С.37-40.

23. Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы. – М.: МГУ, 2002.

24. Дунас Т. Проблемні питання реалізації представницької функції прокуратури України // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №8. – С.97-100.

25. Железняк Н. Правові й організаційні форми діяльності органів юстиції в здійсненні державної правової політики // Право України. – 2001. – №6. – С.48-51.

26. Кобликов А. С. Юридическая этика. – М.: НОРМА, 2002. – 168с.

27. Колодій А. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

28. Корюков П. Моноцентричний судоустрій України: критичний погляд // Юридичний журнал. – 2006. – № 2. С. 113-118.

29. Косюта М., Долежан В. Правозахисна функція прокуратури та її закріплення у майбутньому законі України “Про прокуратуру” // Право України. – 2006. – № 3. С.59-61.

30. Косюта М.В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства. – О.: Юрид. л-ра, 2002. – 376с.

31. Курочка М.Й., Каркач П.М. Прокурорський нагляд в Україні / За ред. Проф. Е. О.Дідоренка. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 424с.

32. Куфтирєв П. Джерела суддівського розсуду: теоретико-правовий аспект // Юридична Україна. – 2005. – №10. – С.8-14.

33. Литвак О. М., Шумський П. В. Функції прокуратури України. – Хмельницький, 1998. – 390с.

34. Литвинова Г. П., Ребриста С. В. Проблема розмежування юрисдикції спеціалізованих судів України: випадковість чи закономірність? // Вісник господарського судочинства. – 2006. – №1. – С.24-26.

35. Маляренко В. Т. “Суд Води” Кам’яної Могили як перший відомий у світі судовий процес // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – №12. – С.4-8.

36. Матвієнко Л. Участь прокурора у справах, відповідачами чи суб’єктами оскарження у яких є органи прокуратури та їх посадові особи // Вісник прокуратури.-2003. – №7. – С.83-88.

37. Молдован В. В. Правоохоронні органи. Курс лекцій. – К: Юмана, 1998. – 160с.

38. Некрасов О. І. Суд присяжних засідателів як інститут громадянського суспільства // Актуальні проблеми політики. – О.: Юрид. л-ра, 2006. – Вип..28. – С.358-367.

39. Нотаріат в Україні / За ред. В.В. Комарова. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 320с.

40. Оборотов Ю. М. Підвищення судової влади в системі розподілу влад // Актуальні проблеми політики. – О.: Юрид. л-ра, 2002. – Вип..13-14. – С.374-381.

41. Оніщук М. Судово-правова реформа: чи буде дано відповіді на виклики часу // Право України. – 2003. – № 6.

42. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормативного змісту Закону України “Про судоустрій України” / А.О. Селиванов (кер. авт. кол.), Є.В. Фесенко, Н.С. Рудюк, та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 112с.

43. Осетинський А. Й. Концептуальні аспекти подальшої судової реформи. Деякі питання вдосконалення організації системи судів // Вісник господарського судочинства. – 2006. – №1. – С.106-116.

44. Осетинський А. Й. Утвердження авторитету суду у контексті судової реформи // Право України. – 2006. – № 4. С.3-10.

45. Півненко В. Правоохоронна система держави: визначення і функціонування // Вісник прокуратури.-2003. – № 2. – С.39-45.

46. Полянський Ю. Є. Щодо змісту майбутнього дисциплінарного статуту прокуратури України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 12. – С.69-74.

47. Порівняльне судове право. Підручник. / М. М. Міхеєнко, В.В. Молдаван, Л.К. Радзієвська. – К., 1993.

48. Радзієвська Л. К., Пасічник С. Г. Нотаріат в Україні: Навчальний посібник / За відп. ред. Л. К. Радзієвської. – К: Юрінком Інтер, 2001.

49. Руденко М. Прокуратура України в контексті політичної (правової) реформи 2004р. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 12. С.58-63.

50. Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. – К.: Ін Юре, 1997.

51. Скомороха Л. В., Скомороха Л. Державна виконавча служба: історія і сучасність // Право України. – 2002. – №8. – С.94-96.

52. Станік С. Реформування органів юстиції – нагальна потреба сьогодення // Право України. – 1999. – № 8.

53. Стефанюк В. Правозахисна діяльність судів України // Право України. – 1999. – № 5.

54. Стефанюк В. Судова система України та судова реформа. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

55. Стефанюк В.С. Верховний Суд, судова влада і правосуддя в Україні // Вісник ВСУ. – 1998. – № 3.

56. Стрижак А. А. Державна судова адміністрація України як орган організаційного забезпечення діяльності судової системи // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – №11. – С.44-47.

57. Судебные и правоохранительные органы Украины / Под ред. А. М. Бандурки. – Х.: Университет внутренних дел, 1999. – 350с.

58. Сухонос В.В. Організація і діяльність органів прокуратури в Україні: історія і сучасність. – Суми: Університетська книга, 2004. – 348с.

59. Сухонос В., Толочко О. Прокурорський нагляд за додержанням законів органами дізнання: історичний аспект // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №9. – С.14-21.

60. Таранушич С. Становлення та розвиток прокуратури в Україні // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №9. – С.70-76.

61. Тюріна О. Правоохоронні органи: питання теоретичного осмислення та нормативного визначення // Право України. – 2001. – №5. – С.79-81.

62. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Научно-практический комментарий. / Под общ. ред. В. Т. Маляренко, Ю. П. Аленина. – Х.: Одиссей, 2003. – 960с.

63. Фединяк Л. Законодавство України про міжнародну підсудність і підвідомчість цивільних спорів // Право України. – 1998. – №11. – С.143.

64. Шишкін В.І. Судові системи країн світу: В 3 кн. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

Інтернет-ресурси

Верховна Рада України	http://zakon1.rada.gov.ua/
Верховний Суд України	http://www.scourt.gov.ua
Вищий адміністративний суд України	http://www.vasu.gov.ua/ua/index.html
Вищий Господарський Суд України	http://www.arbitr.gov.ua/index.php
Генеральна прокуратура України	http://www.gpu.gov.ua
Державна податкова адміністрація України	http://www.sta.gov.ua
Державна судова адміністрація України	http://court.gov.ua
Державний департамент України з питань виконання покарань	http://www.kmu.gov.ua/punish/control
Кабінет Міністрів України	http://www.kmu.gov.ua/control
Конституційний Суд України	http://www.ccu.gov.ua/
Міністерство внутрішніх справ України	http://www.kmu.gov.ua/mvs/control
Міністерство юстиції України	http://www.minjust.gov.ua
Одеська національна юридична академія	http://onua.edu.ua
Президент України	http://www.president.gov.ua
Служба безпеки України	http://www.sbu.gov.ua/
Спілка адвокатів України	http://www.cay.org.ua/
УМВС України в Миколаївській області	http://www.mik-mia.mksat.net

Словник основних понять

 

Адвокатська таємниця – відомості, що отримуються адвокатом у процесі виконання своїх професійних обов’язків, і розголошення яких може зашкодити юридичній чи фізичній особі.

Адвокатура – добровільне професійне громадське об’єднання, покликане відповідно до Конституції України сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Акт прокурорського нагляду – передбачений законом правовий засіб (форма) реалізації повноважень прокурора з виявлення порушень закону, їх усунення та притягнення винних осіб до відповідальності.

Виконавче провадження – сукупність дій спеціальних органів і посадових осіб, зазначених у Законі України “Про виконавче провадження”, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та у межах повноважень, визначених вказаним законом, іншими нормативно-правовими актами і рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Державна виконавча службаУкраїни – система органів державної виконавчої влади, завданням яких є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом (рішень судів, третейських судів, інших органів та посадових осіб).

Державна податкова служба України – система органів державної виконавчої влади, призначена для здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, а також неподаткових платежів; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб; виконання інших завдань.

Державний департамент України з питань виконання покарань – центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, який безпосередньо реалізовує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Дізнання – врегульована кримінально-процесуальним законодавством діяльність спеціально уповноважених державних органів та посадових осіб з метою своєчасного виявлення, запобігання, припинення і розкриття злочинів та осіб, що його вчинили. Здійснюється оперативно-розшуковими і процесуальними методами під наглядом прокурора.

Досудовеслідство – діяльність слідчого із збирання, дослідження, перевірки і оцінювання доказів, встановлення об’єктивної істини у справі, захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб, створення умов для здійснення правосуддя.

Загальні суди – підсистема (гілка) системи судів загальної юрисдикції, яка складається з судів, що здійснюють правосуддя у формах цивільного та кримінального судочинства.

Кваліфікаційна атестація судді – оцінювання кваліфікаційною комісію суддів професійного рівня судді (кандидата на суддівську посаду) та прийняття нею рішення щодо присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу, рекомендації для обіймання посади судді, у тому числі в суді вищого рівня.

Кваліфікаційні комісії суддів – спеціально створені колегіальні атестаційно-дисциплінарні органи, завданням яких є: 1) забезпечення формування корпусу професійних суддів; 2) визначення рівня фахової підготовки професійних суддів; 3) розгляд питань про дисциплінарну відповідальність суддів.

Колегіїорганівпрокуратури – дорадчі органи, утворювані при Генеральній прокуратурі України, прокуратурах АРК, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів, військовій прокуратурі ВМС України. Діють у складі відповідного прокурора (голови колегії), його першого заступника, заступників, інших керівних працівників прокуратури. Призначені для розгляду найбільш важливих питань, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, кадрових питань та ін.

Конституційна юрисдикція – компетенція і коло повноважень Конституційного Суду України щодо здійснення судового конституційного контролю. Форма конституційної юрисдикції – конституційне правосуддя, зміст – конституційний контроль.

Конституційний контроль – діяльність компетентного державного органу щодо перевірки, виявлення, констатації та усунення невідповідності Конституції законів та інших правових актів. Головною метою є забезпечення верховенства Конституції, обмеження державної влади, захист прав і свобод людини і громадянина.

Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Кримінальна міліція – правоохоронний орган, що є складовою частиною міліції в системі органів внутрішніх справ України, діяльність якого спрямовано на запобігання, припинення, розкриття тяжких злочинів, а також на здійснення оперативно-розшукової діяльності у випадках, передбачених чинним законодавством.

Ланка судової системи – сукупність судів певного рівня, які мають однакову структуру, організаційну побудову, повноваження і, переважно, діють у межах територіальних одиниць, прирівняних за адміністративним положенням.

Міліція – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Складається з кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; спеціальної міліції, місцевої міліції.

Міліція громадської безпеки – це структурний підрозділ міліції у системі органів внутрішніх справ України, діяльність якого спрямовано на забезпечення особистої безпеки громадян, охорону громадського порядку та громадської безпеки, запобігання й припинення злочинів і адміністративних правопорушень, розкриття злочинів, у справах яких провадження попереднього слідства не обов’язкове, а також надання в межах компетенції міліції допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям і громадським об’єднанням.

Народні засідателі – громадяни України, які у визначених процесуальним законом випадках вирішують справи у складі суду разом із професійними суддями, користуючись однаковими із ними правами; забезпечуючи, таким чином безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Нотаріат – система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати безспірні права а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріальна діяльність здійснюється державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

Оперативно-розшукова діяльність – система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Органивнутрішніхсправ – сукупність державних спеціалізованих установ, підпорядкованих Міністерству внутрішніх справ України, що виконують правоохоронні та правозастосовні функції з підтримання правопорядку у державі.

Органи юстиції – система органів виконавчої влади, яку очолює Міністерство юстиції України і до якої входять Головне управління Міністерства юстиції України в АРК; обласні та Київське та Севастопольське міські управління юстиції; районні, районні у містах, міські управління юстиції.

Податкова міліція – спеціальні підрозділи державної податкової служби, призначені для боротьби із податковими правопорушеннями, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства. Здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Правозахисна діяльність – діяльність, що полягає у наданні фізичним та юридичним особам правової допомоги, захисті фізичних осіб від обвинувачення, гарантуванні охорони прав громадян правоохоронними та правозахисними органами.

Правоохоронна діяльність – державна та суспільна діяльність, яка здійснюється спеціально уповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу згідно із законом з метою забезпечення законності і правопорядку в суспільстві, боротьби із злочинністю та іншими правопорушеннями, охорони та захисту прав і законних інтересів громадян, державних і громадських організацій.

Правоохоронна система – сукупність державно-правових засобів, методів, гарантій, що забезпечують захищеність особи від протиправних посягань. складається з охороню вальних правових норм і правоохоронних органів, установ, організацій.

Правоохоронний орган – орган державної влади, діяльність якого спрямовано на підтримання законності і правопорядку, боротьбу із злочинністю, охорону і захист прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, власності і навколишнього природного середовища

Правосуддя – особливий вид державної діяльності, який полягає у розгляді і вирішенні кримінальних, цивільних, сімейних, трудових, адміністративних та інших справ.

Принципи правосуддя – загальні, керівні, вихідні положення, що визначають найбільш суттєві сторони правосуддя. Основні принципи правосуддя наведені у ст. 129 Конституції України.

Присяжні – громадяни України, які в передбаченому процесуальним законом випадках у складі колегії залучаються до здійснення правосуддя по першій інстанції для забезпечення участі народу у здійсненні правосуддя.

Прокуратура – централізована система державних органів, які здійснюють прокурорський нагляд, кримінальне переслідування (в тому числі – підтримання державного обвинувачення і досудове слідство), представництво інтересів громадян і держави у суді.

Прокурорський нагляд – вид діяльності спеціально уповноважених органів державної влади, наділених повноваженнями виявлення порушень законів, вжиття заходів до поновлення порушених прав громадян та юридичних осіб та притягнення винних осіб до відповідальності.

Професійний суддя – громадянин України, який відповідно до Конституції України призначений або обраний суддею і обіймає штатну суддівську посаду в одному з судів.

Система розподілу державної влади – конституційний принцип, за яким єдина державна влада розподіляється на відносно незалежні та різні за функціями гілки влади (в Україні – законодавчу, виконавчу і судову).

Система судів загальної юрисдикції – єдина система судів, об’єднаних між собою єдністю цілей, завдань, принципів організації й діяльності, побудована на засадах територіальності та спеціалізації і очолювана Верховним Судом України. Складається з місцевих судів; апеляційних судів та Апеляційного суду Україна; вищих спеціалізованих судів; Верховного Суду України.

Склад суду – 1) посадовий склад суддів того чи іншого суду; 2) певна внутрішня структура судової установи; 3) кількісний та якісний склад суддів, уповноважених для розгляду і вирішення конкретної судової справи.

СлужбабезпекиУкраїни (СБУ) – державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. СБУ підпорядкована Президенту України і підзвітна Верховній Раді України.

Спеціалізованісуди – підсистема (гілка) системи судів загальної юрисдикції, до якої входять господарські та адміністративні суди. Законом передбачена можливість створення інших спеціалізованих судів.

Суд – 1) орган судової влади; 2) конкретна судова установа; орган судової влади, передбачений Законом України “Про судоустрій” та створений на підставі відповідного Указу Президента України, який безпосередньо здійснює правосуддя.

Суддівськесамоврядування – самостійне колективне вирішення професійними суддями питань внутрішньої діяльності судів в Україні (організаційне забезпечення судів та діяльності суддів; соціальний захист суддів та їх сімей та ін.). Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, конференції суддів, ради суддів та з’їзд суддів України.

Судова влада – одна з гілок державної влади, яка охороняє право, виступає у якості арбітра у спорах щодо права, здійснює правосуддя. Складається з системи незалежних судів, створених на підставі закону.

Судова інстанція – самостійна стадія, через яку проходить конкретна справа у різних судах. Існують наступні інстанції: перша; апеляційна; касаційна; а також перегляд судових рішень у порядку виключного провадження та у зв’язку із нововиявленими обставинами. Головне призначення інстанційності – забезпечення законності і обґрунтованості судових рішень, усунення припущених порушень закону, відновлення справедливості.

Судова система України – сукупність усіх судів, які створені і діють в Україні шляхом відправлення правосуддя згідно з їх компетенцією. Складається з Конституційного Суду України та системи судів загальної юрисдикції (загальних та спеціалізованих судів).

Судочинство – форма реалізації судової влади і здійснення правосуддя. Існує конституційне, цивільне, господарське, адміністративне і кримінальне судочинство.

 

Питання для підготовки до екзамену

 

1. Предмет і система курсу “Судові та правоохоронні органи України”.

2. Взаємозв’язок курсу “Судові та правоохоронні органи України” з іншими суміжними юридичними дисциплінами.

3. Правоохоронна діяльність: поняття, зміст та призначення.

4. Поняття та види правоохоронної діяльності.

5. Формально-юридичні джерела курсу “Судові та правоохоронні органи України”.

6. Поняття і ознаки судової влади.

7. Характеристика форм реалізації судової влади.

8. Характеристика функцій судової влади.

9. Принципи судової влади (інституціональні, організаційні, функціональні).

10. Підходи щодо визначення поняття „суд”.

11. Поняття та види судових інстанцій.

12. Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

13. Порядок формування та структура Конституційного Суду України.

14. Судді Конституційного Суду України: вимоги до судді, вступ на посаду, припинення повноважень.

15. Завдання і повноваження Конституційного Суду України.

16. Форми звернення до Конституційного Суду України.

17. Рішення та висновки Конституційного Суду України.

18. Система судів загальної юрисдикції.

19. Порядок утворення судів загальної юрисдикції.

20. Місцеві суди: види, склад, повноваження.

21. Апеляційні суди: види, структура і повноваження.

22. Вищі спеціалізовані суди: види, структура, повноваження.

23. Верховний Суд України: склад і повноваження.

24. Пленум Верховного Суду України.

25. Участь професійних суддів у здійсненні правосуддя (поняття, добір кандидатів у професійні судді, вимоги до кандидатів на суддівські посади).

26. Участь народних засідателів та присяжних у здійсненні правосуддя.

27. Органи суддівського самоврядування в Україні (збори суддів, ради суддів, конференції суддів, з’їзд суддів).

28. Гарантії незалежності суддів.

29. Права та обов’язки суддів.

30. Припинення повноважень суддів: підстави та процедура.

31. Дисциплінарна відповідальність суддів.

32. Вища рада юстиції України: статус, повноваження, структура.

33. Акти Вищої ради юстиції.

34. Характеристика принципів організації і діяльності прокуратури.

35. Завдання та функції прокуратури.

36. Система та структура органів прокуратури України.

37. Кадри органів прокуратури.

38. Акти прокурорського реагування: поняття і види.

39. Загальна характеристика „Дисциплінарного статуту прокуратури України”.

40. Статус, завдання і принципи діяльності Служби безпеки України.

41. Повноваження Служби безпеки України.

42. Система органів Служби безпеки України.

43. Характеристика основних напрямків діяльності органів Служби безпеки України.

44. Поняття державної таємниці, національної безпеки, національних інтересів, загрози національній безпеці. Об’єкти національної безпеки.

45. Загрози національним інтересам і національній безпеці України.

46. Кадри Служби безпеки України.

47. Контроль і нагляд за діяльністю Служби безпеки України.

48. Повноваження Міністерства внутрішніх справ України.

49. Завдання Міністерства внутрішніх справ України.

50. Поняття міліції та її підрозділи.

51. Завдання і принципи діяльності міліції.

52. Права та обов’язки міліції.

53. Застосування заходів фізичного впливу працівниками міліції.

54. Застосування спеціальних засобів працівниками міліції.

55. Застосування вогнепальної зброї працівниками міліції.

56. Поняття виявлення та розслідування злочинів.

57. Приводи та підстави порушення кримінальної справи.

58. Правовий статус органів дізнання та особи, яка проводить дізнання.

59. Правовий статус слідчого.

60. Поняття оперативно-розшукової діяльності. Оперативні підрозділи. Оперативно-розшукові заходи.

61. Завдання та система органів юстиції.

62. Основні повноваження Міністерства юстиції України.

63. Основні завдання та система державної виконавчої служби України.

64. Завдання та структура Державної кримінально-виконавчої служби України.

65. Система та завдання органів Державної податкової служби України.

66. Повноваження Державної податкової служби.

67. Податкова міліція: завдання та структура

68. Функції Державної податкової адміністрації України.

69. Характеристика напрямків діяльності податкової міліції.

70. Повноваження податкової міліції.

71. Поняття нотаріату та його місце в системі правоохоронних органів. Суб’єкти, що вчиняють нотаріальні дії.

72. Повноваження щодо вчинення нотаріальних дій.

73. Державні нотаріальні контори та державні нотаріальні архіви.

74. Приватна нотаріальна діяльність.

75. Зупинення та припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.

76. Правовий статус нотаріуса.

77. Стажист нотаріуса.

78. Кваліфікаційна комісія нотаріату.

79. Анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

80. Принципи і організаційні форми діяльності адвокатури.

81. Поняття адвокатури. Завдання та види адвокатської діяльності.

82. Характеристика основних принципів адвокатської етики.

83. Права та обов’язки адвоката.

84. Склад і повноваження кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

85. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія України.

86. Дисциплінарна відповідальність адвоката. Припинення адвокатської діяльності.

87. Правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Мета парламентського контролю, який здійснює Уповноважений.

88. Вимоги до кандидата на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, порядок висування кандидатури. Призначення на посаду.

89. Повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

90. Припинення повноважень та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

 

Навчальну програму склав

старший викладач О.М. Сидоренко

Зав. кафедри

кримінально-правових дисциплін

кандидат юридичних наук,

доцент О.В. Козаченко
Зміст

1. НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН КУРСУ.. 2

2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.. 3

3. Тематичний план дисципліни.. 4

4. Зміст програми за темами лекцій.. 5

5. Плани семінарських занять. 8

6. завдання для Самостійної роботи.. 18

7. Завдання до модульних контролів.. 20

8. Рекомендована література.. 24

Нормативно-правові акти.. 24

Основна література.. 32

Інтернет-ресурси.. 36

9. Словник основних понять. 37

10. Питання для підготовки до екзамену.. 43