Мета, завдання дисципліни, її місце у навчальному процесі 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Мета, завдання дисципліни, її місце у навчальному процесі



 

Робоча навчальна програма з курсу «Конституційне право зарубіжних країн» розрахована на студентів навчального закладу за спеціалізацією «Правознавство».

Основними цілями й завданнями цієї дисципліни є: засвоєння студентами загальнотеоретичних знань про конституційне право зарубіжних країн, вироблення навичок та вмінь використовувати одержані знання для високопрофесійного здійснення обов’язків у обраній сфері діяльності.

Вивчення «Конституційного права зарубіжних країн» повинно надати студентам глибоку теоретичну підготовку, сприяти формуванню широкого політико-правового світогляду. Вивчення курсу допомогає формуванню високої правової культури майбутніх фахівців, розвиває самостійне теоретичне мислення, допомагає рішенню практичних завдань та сприяє формуванню української правової держави, демократизації суспільного й державного життя.

Навчальний курс «Конституційне право зарубіжних країн» покликаний виховувати у студентів базові знання та навички фахівця-юриста у сфері конституційнного права зарубіжних країн, що сприятиме удосконаленню теоретичних основ для майбутньої правозастосовчої діяльності з використанням порівняльно-правового підходу до праворозуміння.

Цей навчальний курс базується на нових порівняльно-правових висновках та теоретичному аналізі зарубіжного конституційного права і судової практики, що дозволяє на більш високому науковому рівні розуміти конституційний лад держави, вплив його на загальний правовий порядок.

Програма виходить із зв’язку з іншими науками, поперед усього з філософією, історією права, політологією, галузевими юридичними науками, а саме з такими, як «Конституційне право України», «Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України», «Філософія права», «Історія політичних та правових вчень», «Історія держави та права зарубіжних країн» та з іншими дисциплінами.

У процесі вивчення курсу «Конституційне право зарубіжних країн» студенти повинні використовувати законодавчу базу зарубіжних країн, нормативно-правові акти стосовно розглядаємих питань окремих тем, враховувати відповідні нормативні акти та рішення державних органів, останні концептуальні розробки, викладені в виданнях навчальної та наукової літератури. Крім того слід вичати джерела судової практики зарубіжних країн.

 

Після вивчення предмету студенти слухачі повинні знати:

‑ основи методології порівняльного пізнання державно-правових явищ;

‑ головні поняття та терміни конституційного права зарубіжних країн;

‑ поняття та сутність коституйного устрою держави;

‑ систему вищих органівдержавної влади зарубіжних країн;

‑ територіальний устій зарубіжних країн;

‑ конституційні основи судового устрою зарубіжних країн;

‑ види конституційного контролю зарубіжних країн;

‑ конституційно-правовий статус людини і громадянина у зарубіжних країнах;

‑ партійні та виборчі системи у зарубіжних країнах.

Після вивчення предмету курсанти, студенти та слухачі повинні вміти:

‑ характеризувати основи конституційного права зарубіжних країн;

‑ типологізувати форму правління та територіального устрою зарубіжних країн;

‑ визначати особливості конституційно-правовий статусу людини і громадянина у зарубіжних країнах;

‑ вміти аналізувати джерела конституційного права зарубіжних країн;

‑ визначати особливості функціонування партійних та виборчих систем зарубіжних країн;

‑ визначати особливості судового устрою зарубіжних країн;

‑ характеризувати специфіку конституційного контролю у зарубіжних країнах.

 

Теоретичний та порівняльно-правовий характер науки викликає певні труднощі при її вивченні. У цих умовах суттєву допомогу в оволодінні навчальним курсом покликані чинити: лекції, семінарські та практичні заняття, контрольні роботи, дискусії по проблемним питанням та ін. Відповіді по окремим питання тієї чи іншої теми пропонується готувати роблячи стислий робочий план виступу.

Виступи студентів повинні задовольняти наступним вимогам:

• у них викладається теорія розглядаємого питання;

• аналіз відповідних державно-правових понять, законів та ін;

• висунуті положення підкріпляти фактами, прикладами, взятими з судової та іншої юридичної практики;

• використовувати досягнення інших юридичних наук та інших галузей знань (міжпредметний зв’язок).

У відповідях студентів повинні бути самостійність, творче відношення до розглядаємого питання. Виступи повинні бути грамотними в літературному та юридичному відношенні.

Навчальна програма містить в собі приблизні тематичні плани з курсу «Конституційне право зарубіжних країн», пакет навчально-методичних матеріалів з даного курсу, основну та додаткову літературу, перелік питань для складання заліку.

 

___________________________________________________________________


Опис навчальної дисципліни

Найменування показників Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень Характеристика навчальної дисципліни  
денна форма навчання  
Кількість кредитів – 3 Галузь знань «Право»   Нормативна    
Модулів – 2 Спеціальність: 6.030401 «Право» Рік підготовки – 2  
Змістових модулів – 9  
Індивідуальне науково-дослідне завдання: структурно-логічні схеми, есе Семестр – 4  
    Загальна кількість годин – 108  
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр Лекції: 36 год.  
Семінарські: 18 год.  
Самостійна робота: 27 год.  
Індивідуальні завдання: 27 год.  
Форма контролю: залік  

 

 


Розподіл дисципліни на змістові модулі, її обсяг і форми модульного контролю

для студентів 2 курсу зочної форми навчання

Назва змістового модуля Кількість годин Форма контролю  
Всього Лекції Семінари СРС Індивід. Консульт  
 
Заліковий модуль І  
1. Наука конституційного права. Конституції зарубіжних країн.         Опитування, індивід. завдання, доповіді, схеми, реферати
2. Політичний режим. Конституційно-правовий статус особи і громадянина. Політичні партії та партійні системи. Виборче право та виборчі системи.    
3. Форма держави та місцеве самоврядування у зарубіжних країнах.    
4. Конституційний контроль та судові системи зарубіжних країн.    
Модульний контроль   Контрольна
Разом    
 
Заліковий модуль ІІ
5. Конституційне право країн Східної Європи.         Опитування, індивід. завдання, доповіді, схеми, реферати  
6. Конституційне право країн Західної Європи.          
7. Конституційне право держав аннло-американської традиції          
8. Конституційне право держав Латинської Америки.          
9. Конституційне право країн Східу. Конституційне право ісламських країн.          
Модульний контроль   Контрольна  
Разом      
   
Всього   Залік  
                       

 

 


Бальна шкала рейтингової оцінки навчального модуля

 

Оцінка за шкалою ECTS Визначення За національною системою Кількість балів за шкалою ДонДУУ
А Відмінно – відповідь повна, аргументована, з прикладами практики 5 (відмінно) 90 ‑ 100
В Дуже добре ‑ відповідь повна, але недостатньо аргументована (або не пов’язана з практикою) 4 (добре) 80‑ 89
С Добре ‑ відповідь повна, але недостатньо аргументована (або не пов’язана з практикою), незначні помилки 70 ‑ 79
D Задовільно – відповідь не повна, з неточностями 3 (задовільно) 60 ‑ 69
E Задовільно – відповідь не повна, із помилками 50 ‑ 59
FX Незадовільно – потрібно доопрацювати основні питання курсу 2 (незадовільно) 35 ‑ 49
X Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота для отримання позитивної оцінкис 1 ‑ 34

 


Розподіл балів за рейтинговою системою оцінювання

За видами діяльності

 

Сума балів за змістовий модуль Змістовий модуль №1 Змістовий модуль №2
Т1 Т2 Т3 Т4 Т5 Т6 Т7 Т8 Т9
Кількість балів за видами робіт:                  
Лекції  
Семінарські заняття
Індивідуальні завдання                  
СРС
ІНДЗ 5 ІНДЗ 5
Модульний контроль 5 Модульний контроль 5
Всього балів

 

Сума балів за змістовий модуль   ІНДЗ     Сума балів за дисципліну   Семестровий контроль - залік  
         
Кількість балів за видами робіт:          
Лекції          
Семінарські заняття          
Індивідуальні завдання          
СРС          
ІНДЗ
Всього балів          

 


6. Засоби контролю знань студентів

 

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

 

1. Як приймалась Конституція України:

1) парламентом;

2) надпарламентським способом;

3) установчими зборами;

4) референдумом.

 

2. Неписана конституція:

1) усі конституційні норми не мають письмового закріплення;

2) передаються усною релігійною традицією;

3) конституційні норми містяться у широкій низці законів;

4) конституційні норми містяться частково у законодавстві, усних конституційних домовленостях, судовій практиці, політичних традиціях парламентаризму.

 

3. Фактична конституція:

1) це письмовий текст закону, який визнано основним законом країни;

2) сучасна практика тлумачення конституцій судами у процесі застосування її норм;

3) співвідношення політичних сил у державі;

4) реальні конституційні відносини, які проявляються у політичній та юридичній практиці держави.

 

4. Який основний внесок доктрини «природного права» у теорію і практику конституціоналізму?

1) узагальнення принципів права, які випливають з раціональних джерел;

2) кодифікація законодавства;

3) розробка юридичних конструкцій та техніки застосування права;

4) удосконалення приватного права;

5) визначення основ публічного права, статусу громадянина і механізму держави.

 

5. «Подвійна природа суверенності конституції» будується з погляду А.В. Дайсі:

1) суверенності королівського парламенту;

2) суверенності королівських судів;

3) на подвійному суверенітеті парламенту і судів;

4) народному суверенітеті.

 

6. Англо-американський лібералізм як політико-правова доктрина обґрунтовує принципи:

1) народного суверенітету;

2) політичну, правову та особисту свободу, інституційний захист свободи;

3) інститути виборів, референдуми;

4) законодавчі повноваження парламенту, як представницького інституту.

 

7. «Вторинні норми» це:

1) норми яки містяться у підзаконних нормативних актах органів виконавчої влади;

2) норми, які створюються судами у процесі застосування законів;

3) процедурні норми;

4) спеціальні норми законів, які конкретизують загальні норми законів у певних специфічних сферах правових відносин.

 

8. Органічні закони це:

1) акти органів конституційної юстиції;

2) кількість законів, які разом утворюють конституцію;

3) закони, якими вносяться зміни до конституції;

4) конституційні закони, прийняття яких прямо передбачається конституцією.

 

9. Для конституційного права яких країн властиво розширення предмету конституційно правового регулювання і включення таких питань, як фінанси, власність, контракти тощо:

1) континентальної Європи;

2) Латино-американських країн;

3) країн «загального права»;

4) постсоціалістичних країн Європи.

 

10. Суть поняття громадянства слід визначити як:

1) належність особи до певної держави;

2) статус свобідного та рівноправного члена громади;

3) права держави стосовно підлеглої їй особи – громадянина;

4) формальне визначення статусу особи як суб’єкта правових відносин.

 

11. Який з перелічених способів передбачає набуття грмадянства за «правом ґрунту»:

1) народження дитини на державному військовому чи торгівельному кораблі або у літаку;

2) народження дитини за кордоном від батьків-громадян;

3) народження дитини на території держави за умови громадянства хочаб одного з батьків;

4) надання громадянства особі яка проживала на території країни певний, визначений законом термін.

 

12. Денаціоналізація це:

1) примусове позбавлення громадянина за народженням;

2) втрата громадянства за особистим бажанням;

3) примусове позбавлення натуралізованого громадянина;

4) зміна громадянства у ситуації вибору з декількох варіантів.

 

13. Інституційний захист свободи передбачає:

1) наявність структур і процедур, які забезпечують свободу через поділ державної влади та судовий захист;

2) забезпечення незалежності суду для неупередженого судочинства;

3) принцип багатопартійності та свободи політичних організацій;

4) референдум.

 

14. Принципи демократичних відносин «держава-громадянин» передбачають:

1) держане фінансування соціальних програм;

2) конституційне закріплення особистих прав і свобод громадян;

3) процедура імпічменту;

4) наявність процедур притягнення до юридичної відповідальності державних установ і службовців.

 

15. Невід’ємні атрибути громадянина за І. Кантом:

1) свобода, рівність, незалежність;

2) виборчі права громадян;

3) політичні свободи громадян;

4) право на служби в органах державної влади.

 

16. Право на страйк відноситься до:

1) особистих прав і свобод;

2) політичних прав і свобод;

3) соціально-економічних прав і свобод.

 

17. Які критерії не прийняті щодо регулювання «свободи слова» у демократичних країнах:

1) обмеження «місця»;

2) обмеження «часу»;

3) обмеження «змісту» за визначених загальних стандартів;

4) обмеження «змісту» за судовим рішенням.

 

18. Процедура Habeas Corpus означає:

1) процедура подання скарги до конституційного суду;

2) право особи на судове оскарження обґрунтованості затримання та умов утримання під вартою;

3) процедура подання скарги до омбудсмана;

4) право особи на судове оскарження обґрунтованості затримання.

 

19. До функцій політичних партій не відноситься:

1) забезпечення організації політичного процесу

2) забезпечення механізмів залежності державних установ від громадянського суспільства;

3) забезпечення демократичних процедур подолання різноманітних криз;

4) підготовка управлінських кадрів;

5) захист інтересів професійних корпорацій.

 

20. Праві партії:

1) консервативні, мають приорітетом економічну і політичну свободу;

2) схильні до реформ, мають приорітетом економічну і політичну свободу;

3) мають приорітетом соціальні програми, виступають за активну економічну роль держави;

4) виступають за розширення державного сектора економіки, широкі управлінські і контрольні повноваження держави в усіх сферах суспільної діяльності.

 

21. Що не входить до змісту політичної системи:

1) фактичний правовий статус громадянина у політичних відносинах;

2) принципи розподілу влади по вертикалі та горизонталі;

3) принципи відносин «держава-громадянин»;

4) реалізація інститутів прямої та представницької демократії;

5) інституційний захист свобод та прав громадян.

 

22. Яка ознака властива тоталітарному режиму:

1) державний ідеологічний контроль в усіх сферах суспільного життя;

2) відсутність у конституції політичних прав громадян;

3) заборона профспілок і громадських об’єднань;

4) відсутність колегіальних представницьких органів влади.

 

23. Яка ознака не характерна для авторитарного політичного режиму:

1) багатопартійна система;

2) жорсткий адміністративний контроль за політичною діяльністю партій;

3) застосування владою примусових заходів;

4) ідеологічний контроль і цензура в усіх сферах життєдіяльності.

 

24. Система голосування за преференціями це:

1) надання превілеїв певним категоріям виборців, які мають заслуги перед громадою;

2) спосіб підрахунку голосів, поданих за партію, у випадках великої кількості партій;

3) система голосування, за якої дозволяється одночасне голосування за кандидатів із різних партийних списків;

4) передбачає, що внутрі списку виборець напроти фамілії кандидатів взначає цифрою його рейтиг.

 

25. Австрійська модель конституційного контролю означає:

1) конкретний контроль конституційності законів;

2) створення спеціальних органів конституційної юрисдикції;

3) надання повноважень контролю конституційності законів усім судам;

4) створення адміністративних судів.

 

26. Американська модель конституційного контролю означає:

1) конкретний контроль конституційності законів;

2) створення спеціальних органів конституційної юрисдикції;

3) надання повноважень контролю конституційності законів усім судам;

4) створення адміністративних судів.

 

27. Конституційний контроль шляхом заперечення означає:

1) контроль чинних нормативно-правових актів;

2) контроль на стадіях парламентського розгляду законопроекту до промульгації закону головою держави;

3) контроль змісту законодавчих приписів у межах конкретної судової справи;

4) перевірка дотримання процедурних правил прийняття закону.

 

28. Абстрактний конституційний контроль означає:

1) контроль на стадіях парламентського розгляду законопроекту;

2) контроль законопроекту до промульгації закону головою держави;

3) контроль змісту законів без зв’язку з судовою справою;

4) перевірка дотримання процедурних правил прийняття закону.

 

29. Матеріальний конституційний контроль означає:

1) контроль нормативно-правових актів уряду;

2) контроль на стадіях парламентського розгляду законопроекту до промульгації закону головою держави;

3) контроль змісту законодавчих приписів;

4) перевірка дотримання процедурних правил прийняття закону.

 

30. Формальний конституційний контроль означає:

1) контроль на стадиях парламентського розгляду законопроекту;

2) контроль законопроекту до промульгації закону головою держави;

3) контроль змісту законів без зв’язку з судовою справою;

4) перевірка дотримання процедурних правил прийняття закону.

 

31. До повноважень Конституційного Суду України не належить:

1) попередній контроль конституційності законодавства

2) конкретний контроль конституційності законодавства;

3) абстрактний контроль конституційності законодавства;

4) контроль шляхом заперечення.

 

32. Юридичний перегляд ‑ це процедура:

1) апеляційного провадження з кримінальних справ;

2) прийняття законів у Конгресі;

3) парламентського контролю діяльності уряду;

4) судового контролю конституційності законодавства.

 

33. Який інструмент судової системи забезпечує одноманітність застосування права:

1) адміністративний контроль за діяльністю судів нижчих ланок;

2) узагальнення судової практики країни;

3) акти офіційного судового тлумачення законів;

4) принцип прецеденту.

 

34. Як не може призначатись у парламентських державах голова уряду:

1) голова держави призначає прем’єр-міністром особу, яка є лідером партії, яка виграла на виборах;

2) голова держави подає парламенту кандидатуру на посаду прем’єр-міністра, яка може бути схваленою або відхиленою парламентом;

3) голосуванням парламенту.

 

35. Яка ознака не властива парламентській республіці:

1) парламентський вотум недовіри тягне відставку уряду;

2) право уряду розпустити парламент;

3) президент формально призначає прем’єр-міністра;

4) головою уряду є президент.

 

36. Яка ознака не властива президентській республіці:

1) парламент приймає державний бюджет;

2) парламент не має права «вотуму недовіри» уряду;

3) президент призначає уряд одноосібно;

4) президент має право розпуску парламенту.

 

37. Принцип «негативного парламентаризму» означає:

1) уряд має підтримку парламенту доки не отримає вотуму недовіри;

2) уряд отримує підтримку парламенту тільки в наслідок офіційного вотуму довіри;

3) парламентський вотум недовіри до уряду, повинен підтримуватись президентом.

 

________________________________________________________________

 

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 59; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 23.20.20.52 (0.022 с.)