Запис інструментальної музики

Висаджування ансамблів

Основний принцип розміщення виконавців в ансамблях при записі - це зручність їх спільного музикування. Музиканти повинні один одного бачити і, особливо якщо вони грають без диригента, добре чути.

У той же час звук їх інструменту не повинен потрапляти на мікрофон сусіда. Мікрофони розставляються таким чином, щоб переважно приймати звук від джерела, призначеного для "підсвічування" саме цим мікрофоном. Різниця в рівнях сигналів повинна становити принаймні 6 дБ. Тобто, у разі застосування ненапрямлених мікрофонів та інструментів однаковою гучності і спрямованості, відстань від мікрофона до сусіднього інструменту, що знаходиться в зоні дії іншого мікрофона, має бути, принаймні в 2 рази більше, ніж до інструменту, перед яким цей мікрофон встановлений. У цьому випадку ми зможемо обробити сигнал потрібного індивідуального мікрофона, не зачіпаючи звук інших інструментів.

Якщо цим правилом знехтувати, то замість індивідуальних мікрофонів утворюються "несанкціоновані" стереопари за системою AB. При цьому виникає відразу кілька проблем. По-перше, немає можливості окремо регулювати звукові параметри конкретного джерела сигналу (рівень, частотну характеристику, відбір на ревербератор і інші ефекти). По-друге, можливе виникнення акустичної протифази між сигналами двох мікрофонів, що приймають сигнали сусідніх інструментів. У цьому випадку відбувається спотворення частотної характеристики сигналу інструменту або відразу під час запису (якщо сигнали панорамує в один канал), або при подальшому суміщенні Стереофонічна в моно. У другому випадку, крім цього, при стереовідтворення виникає "ефект протифази", болісно сприймається деякими слухачами, і, як результат, - погана локалізація джерел звуку.

Для акустичного поділу інструментів застосовуються спеціальні акустичні щити, які ставляться між мікрофоном і що заважає інструментом.

Існує два способи розстановки щитів.

У першому випадку, якщо є великий громкозвучащій склад, простіше ізолювати тихі інструменти. Зазвичай акустичний щит має з одного боку відбивну поверхню, а з іншого - поглинаючу. Для стороннього сигналу будь-яка сторона є перешкодою. Але відгороджуючи тихий інструмент, щит краще розташовувати до нього відбиває стороною, так як відображення піднімають його рівень (що вигідно, наприклад, для арфи, флейти і т.д.). Якщо робиться так звана "вигородка" з трьох або більше щитів, то в такій ізолюючої кабіні пригнічується дифузне поле, що зазвичай призводить до многопространственності.

У другому випадку екранується гучний інструмент з тим, щоб придушити його сигнал в дифузному полі. У цьому випадку практичніше щит розташовувати до нього поглинає стороною. Так чинять з литаврами, дзвонами, флейтою пікколо.

Істотна завдання звукорежисера - розміщення джерел звуку по стереобазу. Ширина їх розташування залежить від загального просторового рішення запису. Слід керуватися живими враженнями від прослуховування ансамблю - чим ближче ми знаходимося до нього, тим ширше для нас розташовані музиканти. Квартети Моцарта, наприклад, повинні звучати досить повітряно, але якщо при цьому музиканти "займуть" всю базу, то слухачеві здасться, що вони розташовані по всій сцені - скрипка у лівого порталу, віолончель - у правого. При більш сухому, конкретному звуковому вирішенні таке широке розташування цілком можливо.

Запис солістів з роялем

Рояль досить важко поєднується з іншими сольними інструментами. З одного боку, завжди присутня постійна небезпека отримати рояль за планом ближче, ніж соліста. З іншого, рояль буває важко прибрати, так як він звучить голосніше, повнозвучності і менш направлено, ніж соліст.

Є ще часто зустрічається помилка - підміна музичного балансу планом. Тобто часто буває, що рояль виходить за планом ближче, ніж соліст. Звукорежисер прибирає "ручку" рояля, і ніби все стає на місце. Рояль звучить близько, але тихо. Але варто піаністу зробити крещендо, як рояль несподівано з'являється на передньому плані, як кажуть, "вилазить". Таке трапляється дуже часто - адже музиканти виконують динамічні відтінки з різною градацією - скажімо, різниця від ПП до FF у рояля незмірно більше, ніж у скрипки або гобоя.

Дуже рідкісні випадки вдалого збігу в залі і балансу, і планів. Тому звукорежисеру необхідно мати можливість маніпулювати сигналами рояля і соліста окремо один від одного.

 

 

 

Питання 31. Запис симфонічного оркестру.

 

Історія виникнення симфонічних оркестрів. Сучасні види оркестрів. Головні чинники впливу на розвиток симфонічних оркестрів – розвиток музичних інструментів, мистецтва оркестрової музики, розвиток оркестрових колективів. Особливості розсадки. Запис багатомікрофонними системами.

Щоб грамотно підійти до вірного розташування мікрофонів і запису симфонічного оркестру, треба знати декілька різновидів розташування музикантів. Існує американська та німецька розсадки. В американській розсадці вздовж рампи розташовані перші скрипки(ліворуч) та віолончелі(праворуч), другі скрипки сидять позаду перших, альти- симетрично другим скрипкам, контрабаси знаходяться за спиною у віолончелі. Посередині сцени, позаду струнних розташовані дерев"яні духові існтрументи, позаду них мідні інструменти. Ударні інструментти розташовані як найдалі від слухача, ліворуч. Арфи та фортепіано розташовані ліворуч від дирижера. В німецькій розсадці групи віолончелів міняються місцями с групою других скрипок, і контрабаси опиняються зліва. А волторни сидять зліва, а медні духові праворуч. А ударні розташовані блище до правих куліс.Звукорежисеру початківцу треба знати, що перші голоси, концентмейстери груп, що грають соло, перед якими ставлять мікрофони, сидять в центрі. Якщо групи знаходяться вздовж рампи, то перший голос займає ближщий до слухача місце(скрипки, віолончелі., волторни...).

При запису симфонічного оркестру грає велике значенння акустичні параметри зали, його розміри, и якість частоти дифузного поля. Відсутність відображающих поверхонь в глубині сцени, дуже впливає також на звучання записаного матеріалу. Складаючи план запису симф.оркестру треба дотримуватися двух полярних принципів, або використовувати один мікрофон або використовувати багатомікрофонний запис.

Основним принципом установки головного мікрофону є однакова відстань до всіх груп музичного оркестру, лише із незначним віддаленням останніх рядів музикантів. Мікрофону властиво перебільшувати глибину джерел звуку в порівнянні із відчуттям слухача, тому для зменшення відстані до останніх рядів, головний мікрофон, як правило, встановлюють на висоті 4-6м, на рівному радіусі гулкості.

Принцип багатомікрофонного запису використовується коли зала сильно заглушена. При розташуванні мікрофонів всередині оркестру треба мати на увазі, на якій відстані знаходиться загальний(головний) мікрофон, якщо він знаходиться досить далеко, то індивідуальні мікрофони не можна ставити надто бизько до інструментів. Всі сигнали індивідуальних мік-в, повинні мати однаковий звуковий план. До НЧ інструментам ставиться дещо блище, ніж до ВЧ інстр. Ударні інструменти, як правило, не потребують в додаткових мікрофонах.

 

Питання 32. Розташування мікрофонів під час запису поп-музики.

 

Склад вокально-інструментальних ансамблів. Використання при виконанні поп-музики електро-музичних інструментів: електрогітар, клавішних та звукопідсилювачів. Створення при запису “нового звуку”, пошук нових звукових ефектів. Розташування мікрофонів для виконавців та музичних інструментів. Багатотрековий запис, монтаж звуку, зведення фонограм, звукові плани та баланс звуку музичних інструментів.

Співочі голоси по висоті розділяють на чоловічий бас, баритон і тенор. І жіночі контральто, меццосопрано, сопрано і колоратурне сопрано. Крім того ще розрізняють ліричні, лірико-драматичні та драматичні голоси. В кожному іх цих співочих діапазонів розрізняють декілька регістрів низький,середній і високий. Кожен із них характеризуеться характерним тембром. Мікрофони дуже чутливі до переходів із регістра в регітср.

Якщо запис проходить в дуже заглушеному приміщенні, то співаку здається що він себе дуже погано чує, тому він буже дуже форсувати звук, і мікрофон почне підкреслювати неприродність звучання вокалу. Якщо записується лірича або жанрова пісня то приміщення може бути дещо заглушеним. При запису класичних пісень акустична обстановка може бути більш "повітряна", час реверберації має бути більшим. Як правило звуковий план співака обирається більш крупніший ніж план акомпанементу. Якщо співак володіїє сильним глосом мікрофон має бути розташований на відстані 1-1,5 м, при виконанні ліричних пісень -- 50-60 см, а якщо у співака слабкий голос то відстань має бути 15-20 см. Бажано щоб відстань від стін та мікрофону біла не менш 2-3м.

Для того щоб не проявився ефект єкранування, потрібно встановити мікрофон вище голови співака та нахилити його в сторону акомпонуючого інструменту. Якщо є можливість то краще записувати співака та акомпонуючий інструмент на два одностороннє направлених мікрофони, плюсом є те що потім їх можно легко розвести по стереобазі та легко оброблювати.

Для створення можливості більш вільних рухів у співака, але витримувати відстань і кут направленості, використовуються нашейні мікрофони. В цьому випадку мініатюрний електрет повинен знаходиться біля рта співака, щоб виключити вплив взривних приголосних.

Питання 33. Запис ток-шоу, спортивних та ігрових передач.

Спортивна передача, як вид мовної телевізійної передачі. Кількості мікрофонів та засоби їх розташування. Обробка та мікшування усіх

Ігрова програма, як вид мовної телевізійної передачі. Кількості мікрофонів та засоби їх розташування. Обробка та мікшування усіх звукових компонентів телепередачі.

Ток-шоу, як вид мовної телевізійної передачі. Кількості мікрофонів та засоби їх розташування. Обробка та мікшування усіх звукових компонентів телепередачі.

Специфіка виробництва таких передач в тому,що етап звукового пост-продакшну відсутній. Із відзнятого матеріалу прямою склейкою вирізаються окремі епізоди,додаються перебивання,для виходів на рекламу, і в такому виді передача транслюється в ефірі.Тому від звукорежисера потребується видавати однаковий по рівню і тембру звук протягом всього запису,щоб склейки не були помітні.

Етап підготовки 1

Необхідно приїхати задовго до зйомок та оглянути приміщення чи локацію, оцінити об"єм, висоту стель та акустичні властивості приміщення. Перевірити та переконатися що відсутні шкідливі шуми.

Етап підготовки 2

Потрібно дізнатися у режисера чи присутня масовка на зйомках, чи аплодують вони чи сидять тихо. Також потрібно ознайомитись із звуковим трактом, що викону. службові фукції (голосний зв"язок в студію, беспровідний монітор у ведучого, і т.д). Також слід пам"ятати про резервні мікрофони, на випадок якщо якійсь вийдуть із строю. Перевірити чи справні все мікрофони та радіосистеми.

В день зйомок, встаносвлюючи рівень попереднього посилення (gain), майте на увазі, що під час запису ведучий буде розмовляти на 3 дБ голосніше. Оскільки на знімальному майданчику багато мікрофонів, потрібно слідкувати щоб звукова картина не була змазана, тобто гучність звуку, який приходить с каналу розмовляючої людини має бути голосніше, ніж з "чужих" мікрофонів.

У звичному розумінні звукорежисури шум це шкідливий сигнал і є браком по звуку, і з ним намагаються боротися, лише звукорежисери спортивних трансляцій його цінують. Тому що в спортивному мовленні він має основне і даже головне значення, виходячи часом на перший план. Цей шум вже зветься інтершумом. Дуже важливо знайти бланс між прозорістю і не прозорістю інтершума.

На трансляціях завжди працюють 2 звукорежисери, один в ПТС--формує програму, інший знаходиться в АСБ. Під час трансляцій спортивних матчів звук і відео передаються в одній пачці, по радіорольовим лініям РРЛ, і ніякої затримки між звуком і відео немає.

Існує певний стандарт розташування мікрофонів, мінімальний набір для всих стадіонів: один мікрофон типу "пушка"по центру поля, дві на брівках, дві за воротами, і одна на зворотній точці. Цього дост атньо для трансляції в режимі моно. Також можна застосовувати мікрофони, закріпленні на рухомих камерах, також встановлюється "пушка" на камеру ТЖК, яка може знімати тренерів та ігроків, коли вони співають національний гімн.

В закритій залі слід урахувати іх акустичні властивості та час реверберації. Тому майже в усіх залах потрібно боротися із флатер-ефектом і розмитістю звучання.

 

 

Питання 34. Запис естрадного оркестру.

Виникнення естрадних оркестрів. Специфіка розташування оркестру в студії. Розташування виконавців та розміри студії. Групи мідних духових, дерев’яних духових інструментів, група саксофонів. Особливості студії звукозапису та акустичної обробки. Час реверберації для запису естрадних оркестрів. Використання мікрофонів, електроакустичної апаратури, електро-музичних інструментів в естрадних оркестрах. Використання багатомікрофонної техніки. Звукові плани та баланс звуку музичних інструментів.

Вокальний ансамбль можна записувати на один мікрофон. Однак більш низькі голоси відрізняються менш звучністю, чим жіноче сопрано,наприклад. Різниця між ними може бути усунена, завдяки вірному встановленню мікрофонів, на різних відстанях від співаків. Можна використати мікрофон, що відрізняється більшою направленістью на ВЧ. Якщо розмістити більш різкі голоси в стороні він буде передавати їх менш виразно, і менш різко. Партії солістів нерідко супроводжуються хором або невеликою вокальною групою, що відтіняє соліста. Дуже зручно відділити соліста і хор акустично: соліст стає відносно близько до окремого мікрофону, а хор записується окремим мікрофоном з великої відстані. Якщо є можливість підмішати штучно реверберацію то соліста залишаємо без неї, а хор навпаки.

Естрадний оркестр записується на одн голосний мікрофон, що підвішується над оркестровою ямою. Висота має бути такою, щоб він не перешкоджав дивитися з зали на сцену. Враховуючи що мікрофон високо підвішений, він має бути досить направленим. Можна не боятися великої відстані. Приміщення театру,особливо заповненого, достатньо заглушене, тому реверберація дуже невелика. Лише в крайній необхідності в оркестрі розміщують додатковий мікрофон.

Мікрофони, призначені для сцени встановлюють за рампою, на штативи. Під штативи, накладують дуже м"який матеріал, паралон чи щось подібне, щоб в мікрофон не передавались вібрації із підлоги сцени.

 

 

Питання 35. Запис вокалістів у супроводі джаз-оркестру.

Специфіка розташування вокаліста та оркестру в студії.Врахування акустичних особливостей студії звукозапису. Групи мідних духових, дерев’яних духових інструментів, група саксофонів. Час реверберації для запису естрадних оркестрів. Використання мікрофонів, електроакустичної апаратури, електромузичних інструментів в естрадних оркестрах. Використання багатомікрофонної техніки. Звукові плани та баланс звуку музичних інструментів.

Джазовий ансамбль представляє собою приклад класичного внутрішнього несбалансованого колективу виконавців. Типовий склад: (контрабас, бас гітара), гітара рідше банджо, ударні, саксофон,тромбон, фортепіано, труба. Великий різновід виразних можливостей, кожного із інструментів окремо, при абсолютній несумістності динамічних характеристик. Під час запису звукорежисер має орієнтувати виконавців не тільки до максимального самовираження, а і вирівнювання динамічного діапазону звучання свого інструменту відносно всього ансамьблю. Як показувала практика компресор настроєного в режимі лімітера, звичайно доомогає подолати нерозуміння важливості цього питання. При створенні стереофонічної палітри, бажано обмежитися 2ма- 3ма ближчими до слухача фронтами, що дає можливість просторово розділити рівноправні інструменти і зберегти не розмиваючи реверберацію, правильність прередачі і нюанси виконання. Черезмірне дозування штучної "акустичної атмосфери" здатна також змазати відчуття джазового темпа. Джазовий ритм (не обозначається словом "свінг"), є важливою відрізняючою особоливістю жанру.

Напрям на інструменти традиціонно розподіляється наступним чином: труби в середині; саксофон і тромбон ліворуч та праворуч, відповідно обидва інструменти мають приблизно однаковий лад, тому дуже гарно балансуються один з одним. Ритм-група в окремому фронті,при цьому потрібно оранізувати три окемі зони: бас, ударні, гітара.

 

 

Питання 36. Запис теледрами по трансляції.

 

Теледрама, як вид мовної телевізійної передачі. Кількості мікрофонів та засоби їх розташування. Обробка та мікшування усіх звукових компонентів телепередачі. Багатомікрофонна техніка та вимоги до неї. Використання спрямованих мікрофонів. Мікрофонний кран. Мікрофонна вудочка. Робота з мікрофонним краном та мікрофонноювудочкою.

Теледрама – вид телепередачі, в якому один чи декілька запрошених учасників ведуть обговорення передбачених ведучим тем. Як правило, при цьому присутні запрошені до студії глядачі. Іноді глядачам дають можливість задати запитання чи висловити свою думку. Основні технічні вимоги до звуку у телеграмі: забезпечити якісний багато-мікрофонний запис основної фонограми, та забезпечити озвучення приміщення для глядачів, щоб вони чули і розуміли що відбувається в студії.

Багато-мікрофонний запис фонограми телепередачі тим складніший, чим більше задіяно мікрофонів та радіосистем до них. В сучасних умовах теле-виробництва на знімальному майданчику неможливо обійтися без радіосистем. Звісно, при великій кількості одночасно працюючих радіосистем (починаючи з 10-ти і більше) існує велика вірогідність того, що вони почнуть впливати одна на одну тим самим вносячи до звукового тракту неприємні артефакти і зриви сигналу. Завдяки динамічному світлу, яке використовується на знімальному майданчику під час запису теледрам, та інколи не зовсім сприятливим акустичним умовам павільйону рівень паразитного шуму сягає досить великих значень. Щоб максимально позбавитись неприємного «фону» всіх головних героїв теледрами «озвучують» петличними мікрофонами або гарнітурами типу «headset». Вони мають меншу чутливість, можуть бути розташовані максимально ефективно для уникнення небажаного «фону» павільйону. Найчастіше «хедсети» мають діаграму спрямованості – «кардіоіда», або навіть «суперкардіоіда». Задля передачі атмосфери глядацької зали використовують мікрофонні «пушки» або інші зовнішні конденсаторні мікрофони, так звані «шумовики». Вони служать передавачами глядацького «ембієнсу» теледрами.

Багато-мікрофонний запис фонограми передбачає по трековий запис кожного джерела. Технологія залежить напряму від виду використаної міксерної консолі або пульту. Найбільш технологічно-розвинений спосіб – багатокамерний та багатотрековий запис телепередачі в ПТС, де уся інформація записується на один або декілька вмонтованих серверів у цифровому вигляді. Найменш розвинений але найбільш поширений спосіб – так звана «розкладушка», де існує «контрол рум», куди зі всіх джерел приходить звук, і де він проходить попередній мікшерінг та записується у цифровому вигляді на вінчестера рекордерів або комп’ютерів та навіть ноутбуків (як приклад – поширена програма для ноутбуків Apple – Boom Recorder). З «контрол руму» звук не тільки записується, виконується необхідна стандартна маршрутизація необхідних джерел (загальний мікс фонограми – до режисера майданчику, джерело ведучого та героїв – до головного редактора, загальний мікс на гучний зв’язок до глядачів і т.д.).

Запис теледрами в режимі прямого ефіру може передбачати необхідність використання бум оператора, який працює з мікрофонною пушкою та мікрофонною вудочкою. Слід сказати, що це справжнє мистецтво, яке потрохи вмирає. Найбільш виразнішим та повнішим тембр людського голосу може прозвучати лише у правильно спрямовану мікрофонну пушку. При роботі з нею та мікрофонною вудочкою слід пам’ятати про направленість обраного мікрофону (чим більша тим точніше слід діяти), та про основний резонатор людської мови – діафрагму, на яку і слід спрямовувати мікрофон. Слід також пам’ятати, що найменший рух в бік від діафрагми може допомогти позбавитись від небажаних прострілюючих дзвінких приголосних «С» та «З».

 

 

Питання 37. Розташування ритм-групи та мікрофонів у студії під час запису.

Розташування мікрофонів для музичних інструментів ритм-групи. Врахування акустичних особливостей студії звукозапису. Багатотрековий запис, монтаж звуку, зведення фонограм, звукові плани та баланс звуку музичних інструментів. Створення при запису “нового звуку”, пошук нових звукових ефектів.

Ударні інструменти

Всі ударні інструменти мають кілька загальних особливостей.

По-перше, їх сигнал принципово є ненаправленим і рівномірно розподіляється в просторі.

По-друге, ударний характер сигналу з короткою атакою поєднується у цих інструментів з великим динамічним діапазоном, що може призводити до перевантажень і вимагає від всього тракту хорошої передачі перехідних процесів.

Слід пам'ятати, що тембр ударних інструментів сильно залежить від матеріалу, розміру і ваги паличок, якими грають музиканти. Тому, на відміну від інших музикантів, ударники можуть істотно змінювати тембр і гучність свого інструменту в процесі виконання.

Запис барабанної установки

Барабанна установка взагалі вважається самим важко записуваним інструментом і змусити її звучати на записі дійсно ДОБРЕ досить складно. Однією з причин є той факт, що барабанна установка являє собою суміш всіляких інструментів: зазвичай від чотирьох барабанів, близько півдюжини тарілок і часто пристойну кількість перкусії. У підсумку установка видає величезний діапазон звуків від низьких гучних звуків бас-барабана до гострих ріжучих багатих гармоніками тарілок...

Склад

У стандартну ударну установку входять наступні елементи:

• Тарілки:

o Креш (crash) - тарілка з потужним, але коротким звуком для акцентів.

o Райд (ride) - тарілка з дзвінким, шиплячим звуком.

o Хай-хет (hi-hat) - дві тарілки, встановлені на одному стрижні і керовані педаллю

• Барабани

o Малий барабан - основний інструмент установки.

o 3 том-томи: високий том-том (high tom-tom), низький том-том (middle tom-tom) - обидва в просторіччі звуться альтами, підлоговий том-том (або просто тому, floor tom-tom).

o Бас-барабан («бочка», bass drum)

Кількість інструментів в установці різна в кожного виконавця і його стилю.

Розміщення мікрофонів.

Тут вирішують дві речі: звук, якого ми хочемо домогтися, і проникнення від інших частин ударної установки.

Бочка. Кращий варіант - це розташування мікрофона всередині барабана, приблизно в 10см від пластику, у який б'є калатало. Це дасть мінімум проникнень, фактично мікрофон «захований» від зовнішніх звуків установки. Розташування в центрі мембрани, прямо навпроти калатала, дасть «глухий» звук з більшим рівнем, в той же час, переміщаючи мікрофон ближче до краю мембрани, ми отримаємо звучання з більшим резонансом, але меншою гучністю. Для того, щоб підкреслити атаку («клацання» при ударі), можна розмістити додатковий мікрофон з боку калатала.

Основні вимоги до мікрофона бочки - здатність витримувати екстремально високі рівні гучності і гарна передача в низькочастотному діапазоні.

Робочий барабан. Розташуйте мікрофон близько до краю пластику, направивши його так, щоб отримати менше проникнення від хета. Перше робиться для безпеки - при такому розташуванні менш імовірно, що барабанщик вдарить по мікрофону паличкою при грі. Кут нахилу і напрямок залежать від того, який звук ви хочете отримати, але поділ з хетом і томами є вирішальним фактором, оскільки непотрібні призвуки негативно позначаться на подальшій динамічної обробці. Якщо ви плануєте використовувати другий, нижній мікрофон для запису робочого, просто розмістіть його в дзеркальному відображенні верхнього.

Вимоги: здатність витримувати пристойний рівень гучності з гарною атакою, передати широкий частотний діапазон, плюс, спрямованість, гарантує достатню поділ зі звуком хета і томів.

Хай-хет рекомендується ставити вище - для меншого проникнення в мікрофон робочого. Можливо, це доставить трохи незручностей барабанщикові, але це простий і відмінний спосіб поділу. Також, для кращого поділу з робочим, мікрофон рекомендується розмістити над хетом, направивши його вертикально вниз. Зверніть увагу, що хет при відкритті / закритті створює повітряний потік, який може стати небажаним джерелом інфразвуку, здатним перевантажити мікрофон або преамп. Щоб цього не відбувалося, намагайтеся не направляти мікрофон на шлях повітряного потоку, а також, не розташовувати занадто близько до хету.

Рекомендуються конденсаторні мікрофони з досить вузькою діаграмою спрямованості.

Томи. Подзвучка томів, здебільшого, аналогічна озвучення робочого барабана. Якщо ви використовуєте барабани без нижньої пластику, ви можете розмістивши мікрофони всередині томів, поставивши мікрофони із зворотного боку. Це дасть мінімум проникнень (як у випадку з бочкою), більше простору барабанщикові і менше вірогідності пошкодження мікрофону від удару барабанної палички. Зазначу, що при такому розміщенні, томи звучать «бочковато», тому будьте готові до додаткової еквалізациі і, можливо, компресії.

Оверхед. «Надголовние» мікрофони знімають загальний звуковий план ударної установки і тарілок, від їх розташування буде залежати кінцевий звук барабанів. Є три основних елементи, які прослуховуються в оверхед:

1.Тарелкі,

2. Установка в цілому

3. Приміщення.

Хочете більше заліза і менше кімнати? Додайте мікрофони безпосередньо над тарілками. Хочете більше обьема в звуці з менш помітним звуком тарілок? Підніміть мікрофони вище над установкою, розмістивши по ліву та праву сторону від барабанщика. Низьке розміщення дає більш широкий стерео образ, в той час як високо розташовані мікрофони дають більше приміщення.

Оточення (Ambience, Room). Зняття природної реверберації приміщення дозволить при зведенні домогтися «великого» звучання барабанів. Ви можете використовувати як один мікрофон з круговою спрямованістю, розташувавши його в деякій відстані від установки, так кілька (два) кардіоїдних, направивши їх в протилежні від барабанів боку, знімаючи звук, відбитий від стін.

Високоякісні конденсаторні мікрофони з широкою діафрагмою.

Зведення - процес, безпосередньо пов'язаний із застосуванням творчих здібностей звукорежисера. Якщо при записі часом досить дотримати всі технічні вимоги і проявити компетентність в рекомендаціях виконавцю, то на зведенні працювати просто "за приладами" неможливо. Найчастіше ідеї з приводу звучання композиції приходять на початковому етапі роботи.

Починаючи роботу, більш стандартним вважається починати відбудову з ритм-секції, а точніше, з ударних і баса, поступово підключаючи спочатку все ритмічні партії, потім - мелодійні, і лише в останню чергу - вокал. Його в цьому випадку доводиться "вписувати" у фонограму, що означає спектральну корекцію і того й іншого до досягнення повної взаємної розбірливості.

Перший етап - частотна корекція і баланс інструментів по гучності.

Взагалі, у випадку з фільтрами, слід бути максимально обережним. Спочатку потрібно уважно прослухати партію без включення еквалайзера, зрозуміти, яка частота в тембрі інструменту звучить погано. Увімкніть параметричний еквалайзер, знайти цю конкретну частоту. Пошук "шкідливою" частоти можна здійснювати, не тільки намагаючись її вирізати, але навпаки, посилюючи на 6-12 дБ ту ділянку спектра, який "підозрюється", і ручкою вибору частоти конкретизувати її. Далі прибирати її слід керуючись власним смаком.

Перед початком не заважає дізнатися у продюсера чи у музикантів, до якого стилю вони хотіли б віднести дану композицію. Кожен з музичних стилів має свої особливості звучання одних і тих же інструментів. Звучання великого барабана (bass drum) у більшості випадків має відповідати кільком вимогам. По-перше, він дає фонограмі основний опорний "низ" в області від 40 до 100 Гц. По-друге, виконуючи функцію ритмічної організації музичного твору, великий барабан підкреслює рух основних часток (найчастіше сильних - першій і третій, при прямому русі - всіх основних, іноді, наприклад, в стилі raggae, - другої і четвертої). У цьому випадку потрібно деталізоване звучання самого удару калатала по пластику - клацання, спектральний розкид якого знаходиться в області 1 - 6 кГц. Рішення про гучності цього удару у фонограмі краще приймати, вже представляючи всю звукову картину, так як підключаються далі інструменти обов'язково дадуть ефект маскування. Обов'язковою складовою спектру великого барабана є частота в районі 150 - 250 Гц, яка дає необхідну щільність як інструменту окремо, так і всьому "низу" фонограми.

Найважливіше в цій частині діапазону - не замаскувати бас-гітару. Бас-бочка і бас-гітара повинні працювати в парі, а значить не заважати, а взаємно доповнювати і прикрашати тембр один одного. Бас-гітара також несе на собі функцію опори як ритмічною, так і тембрально. Але при цьому басова партія мелодійно організована, і чим більше вона мелодійна, тим більше потрібно підкреслити в ній звучання струни. Самий низ, близько 40 Гц, теж буває корисний, але тут вже варто подивитися, що краще і природніше працює в цьому спектрі: великий барабан або бас-гітара. Той же компроміс потрібен в області 200 Гц.

Бас-гітара майже завжди компресується. Найкраще мати як мінімум два канали баса, наприклад, лінійний сигнал і мікрофон, або ж два різних мікрофона, прописані на різні доріжки, щоб мати можливість залишати один з них некомпрессованним. При поєднанні цих двох сигналів виходить досить щільний, але, головне, живий динамічний звук.

Малий барабан є основним акцентом. Він оживляє партію ударних. У сучасній музиці малий барабан може набувати настільки різне звучання, що конкретні рекомендації щодо його частотної корекції давати складно. Дуже багато залежить від самого інструменту, приміщення, в якому проводиться запис, та й музиканта - у кожного своя сила удару, своя манера гри.

Ось, деякі з варіантів. Малі барабани хльосткі, що звучать рівно в широкому діапазоні від 100 Гц до 10 кГц. Але щоб сміливо помістити в фонограму такий барабан, потрібно мати достатньо прозору аранжування і спектральну незаповненість середини. Якщо ж безліч інструментів грає на ті ж частки в тій же частині спектру, краще пошукати м'який резонанс малого барабана (найчастіше в районі від 500 Гц до 2 кГц). Злегка підкресливши його можна збалансувати середні частоти і виділити в звуковій палітрі малий барабан.

Третьою основною ритмічної складової є педальні тарілки hi-hat. До функцій хай-хета ставиться більш дрібна ритмічна організація і верхня частина спектру фонограми. У мікрофон потрапляють майже всі звучать навколо інструменти, в тому числі, і великий барабан, тембр якого можна легко зіпсувати, забруднити. Необхідно прибрати для хай-хета все, що нижче 300-600 Гц. Іноді варто також зменшити й середину в районі 1000 - 2000 Гц, яка надає хай-Хету громіздкість.

Залишивши один тільки верх, є ймовірність втратити жвавість тембру і отримати нерозбірливий шелест у верхньому регістрі. Важливо не втратити звук удару палички про тарілку, він дає ритмічну основу. Також потрібно вибрати той компресор, у якого самий маленький час спрацьовування, і шукайти ту ступінь компресії, яка потрібна для вирівнювання динаміки.

Гітари. Вони можуть виконувати як ритмічний-гармонійну функцію (ритм-гітара), так і мелодійну (соло-гітара). Ритм-гітара дає гармонійну основу, оформлену ритмічно організованим "риффом". Це той інструмент, на який згодом буде спиратися вокал, тому він не повинен бути особливо яскравим тембрально, але повинен щільно пов'язувати діапазон нижньої середини з серединою, щоб не сталося відриву баса і великого барабана від решти картинки - це основне завдання ритм-гітари. Треба бути обережні з частотами 300-400 Гц - у великій кількості вони можуть "бубоніти", а якщо перестаратися з зменшенням яскравості тембру в районі 2,5-5 кГц, можна втратити розбірливість ритмічної фігурації. З компресією на ритм-гітарі можна не соромитися. Випадкові піки в цій партії абсолютно недоречні і навіть неприпустимі. Максимальна динамічна стабільність, навіть якщо в рифі є деякі акценти, досягається компресією приблизно від 1:3 до 1:5 з порогом спрацьовування -10 дБ, трохи відпущеної атакою і релізом 0,3 - 0,7 мс.

З соло-гітарою справи йдуть по-іншому. Цей інструмент зазвичай не просто не перетинається по вертикалі з вокалом, але є йому рівноцінною заміною. Звідси висновок: для цих партій потрібна максимальна яскравість, насиченість і оригінальність тембру, чого варто домагатися при пошуку звуку ще до запису, комбінуючи звучання комбіка, лінійного сигналу, звуку якогось гітарного синтезатора або якоїсь яскравої обробки типу "вау", фленджер або специфічної затримки. Ці ефекти можуть прописуватись як під час запису, так і лягати в подальшій обробці. Якщо не вистачає яскравості в гітарі - може допомогти спершу опустити 300-400 Гц і, якщо цього виявиться мало, піднесений 3-6 кГц.

З клавішними партіями ситуація близька до гітарної. Проблеми виникають тоді, коли в аранжуванні присутні і ті й інші, причому грають ритмічно приблизно одне і те ж. Доводиться або жертвувати одним інструментом, заглушаючи інший, або комбінувати їх, що може привнести більше бруду. Якщо ж відмовитися ні від однієї з партій не можна, потрібно буквально ювелірна робота з розподілу спектру між інструментами, щоб зберегти розбірливість кожного з них.

Найголовніший і найважчий з існуючих інструментів - вокал. Запис вокалу - це особливе мистецтво. Вся описана вище попередня робота займає значно менше часу, ніж вписування вокалу у фонограму. Людський слух найбільш чутливий саме до тієї частини спектру, до якої належить і голос, тому тут потрібен відмінний мікрофон і максимальна обережність. Будь-які спотворення тембру чреваті неприродністю звучання.

Ще одним важливим етапом роботи з вокалом - знайти йому місце, створити для нього паузи в музичному полотні, розчистити спектральне вікно для нього, і при цьому не втратити вокал десь у глибині фонограми, зберігши достатньо близьке звучання. Всі голоси дуже різні, не тільки тембрально, а й динамічно, не кажучи вже про дикції. Жіночий, чоловічий вокали, природно, різні, тому підхід до них так само різний. Дуже важлива компресія. Найголовніше - пам'ятати, що з голосом всі прилади повинні працювати на мінімальних рівнях. Це стосується і еквалайзера, і ексайтера, і компресора, та інших типових вокальних приладів, таких як де-Ессер.

 

Питання 38. Запис джаз-оркестру.

 

Історія виникнення джазових естрадних оркестрів. Специфіка розташування оркестру в студії.Розташування виконавців та розміри студії. Групи мідних духових, дерев’яних духових інструментів, група саксофонів. Особливості студії звукозапису та акустичної обробки. Час реверберації для запису естрадних оркестрів. Використання мікрофонів, електроакустичної апаратури, електромузичних інструментів в естрадних оркестрах. Використання багатомікрофонної техніки. Звукові плани та баланс звуку музичних інструментів.

На сцені оркестр сидить таким чином: попереду саксофони, за ними тромбон, за ними - труби. Часто застосовують хорові верстати, щоб музиканти сиділи "драбинкою". Акустична ізоляція групам не потрібна: якщо звуки одн