Системність навколишнього світу

Н.р.

Колоквіум – 1

1. Системність навколишнього світу

2. Загальна схема взаємодії системи з оточуючим середовищем

3. Невизначеність ринкового середовища та шляхи її локалізації;

4. Основні функціональні характеристика планів (управлінських рішень).

5. Маневреність управлінських рішень

6. Маневрування як засіб подолання інерційності управлінських рішень. Способи маневрування

7. Класифікація систем за якостями маневрування та інерційності

8. Еластичність управлінських рішень

9. Надійність управлінських рішень

10. Напруженість управлінських рішень

11. Зворотність (незворотність) управлінських рішень

12. Види маневрування. Граничні маневреності.

13. Постановка задачі оптимізаційного планування з врахуванням маневреності якостей управлінського рішення

14. Алгоритм знаходження оптимального еластичного управлінського рішення

15. Ігровий підхід до оцінки напруженості планів

16. Моделювання впливу чинників діяльності на процес прийняття управлінських рішень

Системність навколишнього світу

Навколишній світ і діяльність людини з точки зору сучасної науки мають системний характер.

Системність – це загальна властивість об’єктивно існуючої єдності світу, його структурованості і взаємозв’язку. Системність як загальна властивість світу виявляється не тільки в системності матеріального світу, але й системності пізнавальної та практичної діяльності.

Сторонами системності є системність матеріального світу, системність пізнання й системність практичної діяльності.

Структурованість світу полягає в його дискретності та впорядкованості. Матеріальний світ складається з величезної кількості різноманітних дискретних частин.

Системність пізнання полягає у тому, що наші знання про світ являють собою взаємопов’язану систему відомостей, уявлень та моделей навколишнього світу.

Головними ознаками системності знань є їх структурованість, цілісність, взаємозв’язок.

Системність практичної діяльності полягає у тому, що ця діяльність, як і сам світ та його пізнання, завжди має системний характер.

Ознаками системності діяльності, крім розглянутих вище загальних ознак, є підпорядкованість діяльності певній цілі (цілеспрямованість) та алгоритмічність.

Алгоритмічність діяльності полягає у тому, що всяка діяльність складається з окремих кроків, які виконуються у певній послідовності, відповідають певним правилам.

 

Маневреність управлінських рішень

Маневреність рішень – це важливий фактор поліпшення еластичності, підви­ще­ння надійності та зниження ризикованості планів.

Маневреність розглядається як реакція системи на змінення зовнішніх та внут­ріш­ніх умов реалізації плану, а також цільових його стратегій.

Затверджені, а особливо реалізовані рішення, набувають властивостей інерт­нос­ті, бо вже здійснені деякі заходи. Змінення умов реалізації плану потребує ко­рекції значень шуканих параметрів. Однак змінення умов відбувається, як правило, в той момент, коли шукані параметри вже внесли відповідний “внесок” необерненості плану. Ця необерненість якраз і розглядається як додаткові обмеження на маневрування елементами системи, що представлені у відповідній моделі шуканими параметрами.

Таким чином, кожному інерційному планові можна співставити свою інерційну післядію. Задача полягає утому, щоб на стадіях до затвердження плано­вих рішень врахувати їх післядію, тобто характеристики наступного інерційного поводження кожного з можливих варіантів.

Існує широка гама можливостей маневрування:

1) ресурсами;

2) продукцією;

3) способами функціонування;

4) інтенсивностями способів.

По кожному з перелічених напрямків можливі два способи маневрування:

- зміна об’ємних характеристик;

- організація взаємозаміни у межах наявних можливостей.

Слід зазначити, що маневреність – це категорія, якою можна і треба керувати. Тому вона виступає як важлива характеристика оптимальних планів, на яку сут­тєво діють некеровані внутрішні та зовнішні фактори.

Маневреність через еластичність впливає на рівень ризику. При розробці на­дій­них, з допустимим ризиком, еластичних планів треба виходити із конкретних умов і цільових стратегій.

Маневрування як засіб подолання інерційності управлінських рішень. Способи маневрування

Інерційність системи великою мірою залежить від того наскільки зміняться умови задачі в середині планового періоду. Розглянемо динамічний розріз задачі планування, точніше напівдинамічну лінійну форму їх представлення, в якій вектор обмежень встановлюється по етапах планового періоду. Структура напівдинамічної лінійної задачі оприділяє 2 можливих види маневрування всередині оптимізаційної системи: 1) способами функціонування коли здійснюється перехід від одного способу до другого чи до цільової послідовності способів, якось розволожених в часі. 2) інтенсивностями способів функціонування, коли сам набір способів, який включають в базис оптимального плану не міняється але можуть змінитись їх інтенсивності кожного року планового періоду. Зазвичай існує поєднання цих двох методів маневрування. Потрібно зважати на два аспекти: 1)властивості прийнятих планових варіантів, а тим більше вже тих що знаходяться в стадії реалізації, корінним способом відрізняються від властивостей, які ще не прийняті. Важливим це положення є для рішень пов’язаних з структурними змінами системи, проектуванням чи реорганізації її виробничої, організаційної, управлінської структури. 2) Процес планування і коректування планів пов’язаних не тільки з горизонтом планування, але й з виділеними моментами часу всередині цього горизонту. В інерційних системах сама можливість і об’єм коректування (маневрування) плану залежить від того наскільки правильно обрано рішення по інерційним складовим структури планового рішення та наскільки маневрений відбір об’єктів, способів було закладено раніше в основу розвитку.

Маневреність рішень – це важливий фактор поліпшення еластичності, підвищення надійності та зниження ризикованості планів.

Класифікація систем за якостями маневрування та інерційності

Для того щоб побудувати класифікацію маневрених і інерційних якостей планових систем необхідно використовувати представлення про міру інерційності і маневреності. Міра інерційності і маневреності визначається: Ḿ=⁺∆x_ij, ^-∆x_ij, p(H)

⁺∆x_ij, ^-∆x_ij– вектори пределных маневреностей в сторону збільшення і зменшення інтенсивності.

p(H) – вектор допустимих переходів від способу до способу для всіх способів функціонування, які є в бізнес плані.

М – вектор який оприділяє міру маневреності прийнятого варіанта плану. Міру маневреності в векторній формі можна трактувати як образ, признаками якого є компоненти ⁺∆x_ij, ^-∆x_ij, p(H). Розглянемо один з методів розпізнавання образів в основі якого лежить оцінка відстані між образами. Необхідно зафіксувати нульовий елемент. Нульовим елементом буде образ ситуації повної інерційності. Відстань p_м між цим образом і образом М можна встановити з допомогою звичайних правил оприділення відстаней. Припустимо, що оприділені відстані від образа повної інерційності p_м^сл і p_м^ср при чому p_м^сл – границя слабо маневрених систем, p_м^ср – границя середньо маневрених систем. Тоді формуємо класи: 1) Слабоменеврених (високо інерційних) систем: 0<p_м≤ p_м^сл

2) середньо маневрених (інерційних) систем p_м^сл<p_м≤ p_м^ср. Тут характерний деякий проміжний рівень сукупності показників, які розглядається.

3) високо маневрених (слабо інерційних) систем p_м^ср<p_м. Сюди відносяться планові системи для яких характерні найбільш високі значення опридіненої сукупності показників, які відображають цю групу властивостей.

Потрібно пам’ятати, що мірою маневреності і інерційності можна управляти і найбільш радикальним чинником є підбір підходящого складу об’єктів і способів в базисі оптимального плану.

 

Н.р.

Колоквіум – 1

1. Системність навколишнього світу

2. Загальна схема взаємодії системи з оточуючим середовищем

3. Невизначеність ринкового середовища та шляхи її локалізації;

4. Основні функціональні характеристика планів (управлінських рішень).

5. Маневреність управлінських рішень

6. Маневрування як засіб подолання інерційності управлінських рішень. Способи маневрування

7. Класифікація систем за якостями маневрування та інерційності

8. Еластичність управлінських рішень

9. Надійність управлінських рішень

10. Напруженість управлінських рішень

11. Зворотність (незворотність) управлінських рішень

12. Види маневрування. Граничні маневреності.

13. Постановка задачі оптимізаційного планування з врахуванням маневреності якостей управлінського рішення

14. Алгоритм знаходження оптимального еластичного управлінського рішення

15. Ігровий підхід до оцінки напруженості планів

16. Моделювання впливу чинників діяльності на процес прийняття управлінських рішень

Системність навколишнього світу

Навколишній світ і діяльність людини з точки зору сучасної науки мають системний характер.

Системність – це загальна властивість об’єктивно існуючої єдності світу, його структурованості і взаємозв’язку. Системність як загальна властивість світу виявляється не тільки в системності матеріального світу, але й системності пізнавальної та практичної діяльності.

Сторонами системності є системність матеріального світу, системність пізнання й системність практичної діяльності.

Структурованість світу полягає в його дискретності та впорядкованості. Матеріальний світ складається з величезної кількості різноманітних дискретних частин.

Системність пізнання полягає у тому, що наші знання про світ являють собою взаємопов’язану систему відомостей, уявлень та моделей навколишнього світу.

Головними ознаками системності знань є їх структурованість, цілісність, взаємозв’язок.

Системність практичної діяльності полягає у тому, що ця діяльність, як і сам світ та його пізнання, завжди має системний характер.

Ознаками системності діяльності, крім розглянутих вище загальних ознак, є підпорядкованість діяльності певній цілі (цілеспрямованість) та алгоритмічність.

Алгоритмічність діяльності полягає у тому, що всяка діяльність складається з окремих кроків, які виконуються у певній послідовності, відповідають певним правилам.