Методичні вказівки до виконання

Методичні вказівки до виконання

Лабораторної роботи №1

З курсу «технологічний практикум»

для студентів ІІІ курсу

ВІЗЕРУНОК. ЗБІЛЬШЕННЯ, ЗМЕНШЕННЯ ВІЗЕРУНКА.

ПОБУДОВА КУТА ІЗ ОРНАМЕНТАЛЬНОЇ СМУГИ. ПЕРЕНЕСЕННЯ МАЛЮНКА НА ТКАНИНУ

Галузь знань: 0101 Педагогічна освіта

Напрям підготовки 6.01.01.03. Технологічна освіта

 

 

.

 

 

ПОЛТАВА – 2012

МЕТА РОБОТИ: ознайомитися з історією вишивки, орнаментами, символами, мотивами, з зміною величини узору та способами перенесенням узору на тканину.

НЕОБХІДНІ ПРИЛАДИ І МАТЕРІАЛИ: стенди, плаката, підручники, інструкційні картки, готові зразки.

ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ: уважно прочитати лабораторну роботу, законспектувати в зошит. Виконати практичну частину до теми.

 

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Вишивка – мистецтво всенародне, в якому через віки пронесена і збережена колективна художня пам'ять. Вишивка, як вид народного мистецтва живе, розвивається, збагачується новими аспектами.

Сьогодні вишивка – це висока культура орнаменту, колориту, це мистецтво унікальне, споконвічне і завжди молоде, що стверджує розвиток графічної, живописної культури народу.

Вишиванка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

«І в дорогу далеку

ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний

на щастя, на долю дала»

Ці рядки відомої пісні на вірші видатного поета Андрія Малишка засвідчують, що на манівцях життя нашою супутницею є вишивка. Хрестик чи гладь, мережання чи вирізування на льняних, конопляних,.бавовняних тканинах споконвіку милують око, радують душу, дають працю рукам і думці.

Вишивка – поширений вид декоративно-ужиткового мистецтва, в якому узори та зображення виконуються вручну або машинним способом на різних тканинах, шкірі, повсті та інших матеріалах льняними, бавовняними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, коштовним камінням тощо. Дивовижне художньо-емоційних рішень української народної вишивки зумовлене різноманітністю матеріалів, технік виконання орнаментів, композицій, колориту, які мають численні локальні особливості.

На Україні вишивали у кожному селі, у монастирях, поміщицьких маєтках. Так, уже ведеться з давніх-давен – жінка одягала сім'ю, ткала килими, скатертини, вишивала рушники та сорочки, гаптувала їх квітками та оберегами, щоб доля рідної людини була красивою, захищеною від злого ока. Для цього використовували кожну зручну нагоду: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, а також години відпочинку від польових робіт – навесні та влітку. Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, мала надбати багато різних вишивок. Заможніша готувала собі 30-80, а іноді й 100 сорочок з тонкого вибіленого полотна: для буденної роботи, свята, навіть на смерть, тобто для різних погреб протягом усього життя.

Дівчата змагалися між собою в доборі узору, в загальній композиції елементів, орнаменту, в майстерності вишивання. Вбрання дівчини свідчило про її смак, майстерність, охайність, працьовитість. Поганою нареченою вважали ту дівчину, яка змалку не навчилася вишивати. В одній із народних пісень сестра радить братові обирати ту, що «...вміє шити-вишивати і гарних пісень співати». Отож жіночий одяг по можливості оздоблювався естетично й вишукано. Кольорова плахта, виткана і вишита нитками старанно дібраних тонів, яскрава керсетка, барвиста сорочка у такому одязі дівчина нагадувала букет живих квітів.

Нині в Україні працює багато художньо-виробничих майстерень, що об'єднують майстрів, спрямовують їхню творчу діяльність на створення високих зразків народного мистецтва, залучаючи їх тим самим і до відродження, на жаль, подекуди забутих народних традицій і звичаїв. Центрами народної вишивки, справжніми осередками майстерності є Решетилівка на Полтавщині, Дігтярі на Чернігівщині, Глинки і Кутки на Івано-Франківщині, а також Київ, Полтава, Вінниця, Львів, Чернігів, Черкаси та ін.

Орнаментальні мотиви сучасних українських вишивок сягають своїм корінням в далеку минувшину, відображають місцеву флору й фауну, а також дають простір фантазії вишивальниці. У давнину основні орнаментальні мотиви були пов'язані з символами річних стародавніх культур. Глибока образно-символічна змістовність і неповторність орнаментів гаптування характерна для давньоруського мистецтва. «Вишивка в одязі давньоруських людей, крім декоративної, несла заклинальну, символічну функцію. Вишитий узор набував магічної сили. Він розміщувався навколо шиї, на передпліччях рукавів, на грудях, на подолі. Основна увага приділялась оздобленню рукавів, що було вшануванням роботящих рук».

Поряд з різними амулетами й оберегами, що виготовлялися з дерева, глини, каменю і тканини; убезпечували житія людини і вишивки. З давніх-давен і рушники, і вишивані чоловічі й жіночі сорочки називали оберегами. Вишитий рушник брали в дорогу, щоб вона була щасливою; на полювання, сподіваючись на успіх; його вішали в хаті, вірячи, що лихо-біда обмине.

Один з найдавніших українських орнаментів – дерево життя – нагадує вазон у горщику. Квітка, верхня частина дерева, – то сфера богів, середня – людини і всього сущого, її нижче, коріння, – першооснова і початок світу. Як правило, рушник з деревом-вазоном має низ і береги.

На багатьох вишивках серед квітів обов'язково зображуються і птахи: зозуля, соловей, півник, голуб, а також фантастичні птахи, тобто йдеться про райських птахів, оскільки рай це сфера богів. І соняшники, і волошки, і маки, і кетяги винограду – все вишивалося на рушниках. Дівочу вроду і чистоту символізувала калина, а якщо калина була вишита поряд з дубом, то вона символізувала поєднання сили і краси людської.

Як бачимо, символи на українських вишиванках – не випадковість. У них втілена народна філософія, світосприймання, розуміння важливих проблем, пов'язаних з усім довгим життєвим шляхом, діяльністю людини від її народження і до смерті.

Мотиви-символи

На основі цих мотивів-символів і будуються орнаменти.

За характерними ознаками орнаментальні мотиви поділяють на декілька основних груп.

Геометричний орнамент (мал. 1) складається з поєднаних у кольорі геометричних елементів, які чітко чергуються.Геометричний орнамент був утворений стилізацією рослинного і зооморфного орнаментів.

Мал. 1. Геометричний орнамент

Рослинний орнамент (мал.2) складається з рослинних елементів — декоративно стилізованих квітів, листя, гілок тощо. Форми рослинного орнаменту можуть відрізнятись від природних форм і навіть зовсім не нагадувати їх. Багато квітів зображують у поздовжньому розрізі або побаченими зверху, листя — розвернутим у фас.

Мал. 2. Рослинний орнамент

Часто у вишивці поєднують геометричний і рослинний орнаменти у рослинно-геометризований (мал. 3)

 

Мал. 3. Рослинно-геометричний орнамент

Зооморфний орнамент (мал. 4.) характеризується орнаментальними композиціями, як реалістичними, так і більш умовними — стилізовані птахи, тварини, риби, силует людини тощо.

Мал. 4. Зооморфний орнамент

Каліграфічний орнамент (мал. 5) утворюється з окремих літер або елементів тексту.

Мал. 5. Каліграфічний орнамент

 

Предметний орнамент (мал. 6) складається із зображення предметів військового життя, побуту, знарядь праці та відпочинку, атрибутики театрального мистецтва, музикальних інструментів.

Мал. 6. Предметний орнамент

Пейзажний орнамент (мал. 7) характеризується реалістичним або стилізованим зображенням мотивів природи, архітектурних пам'яток тощо.

Мал. 7. Пейзажний орнамент

Геральдичний орнамент (мал. 8) – це композиція із зображенням гербів, орденів і медалей, емблем та значків. Наприклад, бджола символізує працьовитість, підкова щастя, якір – надію, дзеркало правду, ліра – музику, лев – могутність, крила – рух, політ, меч – правосуддя, рука, стиснута в кулак, – вірність тощо.

Мал. 8. Геральдичний орнамент

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТА

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТА

Інструкційна КАРТА

Нанесення узору на тканину способом "припорох"

№ п/п	Назва операції	Технічні умови виконання	Графічне зображення
	Перенесення малюнка	Малюнок перенести на кальку.
	Накладання малюнка	На товсту тканину покласти білий папір, а на нього кальку з малюнком.
	Обведення контуру малюнка	По контуру малюнка проколоти дірочки голкою (відстань між дірочками 1-2 мм.)
	Прикріплення малюнка до тканини.	Аркуш паперу з наколотим малюнком накласти на тканину і прикріпити за допомогою шпильок до тканини.
	Нанесення контуру малюнка на тканину.	Шматочок паралону змочити у розчині синьки або зубного порошку і протерти по контуру малюнка.
	Кінцева обробка.	Після закінчення роботи зняти папір. На місці де (находились дірочки в папері залишаться відбитки на тканині у вигляді дрібненьких цяточок.

ХІД РОБОТИ

 

1. Виконати збільшення і зменшення малюнка за допомогою сітки.

2. Виготовити трафарет для нанесення узору на тканину.

3. Перенести малюнок на тканину способами: приметування, припорох та за допомогою копіювального паперу.

4. Утворити кут з геометричної орнаментальної смуги.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Назвати види орнаментів?

2. Назвати техніки вишивки характерні для Полтавщини?

3. Назвати мотиви за якими поділяються орнаменти вишивок?

4. Дати визначення орнаменту?

5. Назвати можливі варіанти збільшення і зменшення малюнків?

6. Які існують способи перенесення малюнків на тканину?

7. Як утворити кут з орнаментальної смуги?

 

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Степанович М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів: Світ, 1992. – 272 с.

2. Виды швов украинских вышивок; Выполнение крестика при обработке края рушника. Орнамент украинской вышивки: Вышивка швом качалочка. Понятие про композицию: Вышивка швом ретязь. Символы в украинской вышивке: вишивка косым крестом. Применение украинской народной вышивки для украшения одежды; Вышивка двусторонней штамповкой. Все для вчителя. – 2000. – № 25. – С. 1–15.

3. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: У 2 т. – Мюнхен: Укр. вид-во, 1966. – Т. 1–2.

4. Ганжа П.О. Таємниці українського рукомесла. – К.: Мистецтво, 1996. – 192 с., іл.

5. Гасюк О.О., Степан М.Г. Художнє вишивання. – К.: Вища шк., 1987.

6. Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка. – К.: Наук. думка. 1988.

Додаткова

1. Кара-Васильєва Т.В. Українська вишивка на зламі століть // Укр. Мистецтво та архітектура кінця XIX– початку XX ст. –К., 2000. – С. 135–152.

2. Кара-Васильєва Т.В. Творці дивосвіту. – К.: Рад. шк., 1984.

3. Кара-Васильєва Т.В., Заволокина Т.М. Учитесь вышивать. – К.: Реклама, 1988.

4. Колотило Ксенія: Альбом. – К.: Мистецтво, 1992.

5. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу: Іст.-етногр. нарис. К., 1966.

6. Мотивы малороссийского орнамента: Альбом. – Полтава, 1907.

7. Народні промисли України. – К., 1979.

8. Радкевич В.О., Пащенко Г.М. Технологія вишивки: Підручник за ред. Н.Г. Ничкало. – К.: Вища шк., 1997. – 303 с.: іл.

9. Рудницька О.П. Українське мистецтво у полікультурному просторі: Навчальний посібник. – К.: "ЕксОб", 2000. – 208 с.

 

Методичні вказівки до виконання

Лабораторної роботи №1