Кардиналістський підхід у визначенні споживацьких переваг.

Кардиналістський підхід у визначенні споживацьких переваг.

Споживач має у своєму розпорядженні якусь кількість грошей. У межах цієї суми він бажає купити різні блага у таких асортименті і кількості, щоб отримати максимальне удоволення своїх потреб, тобто максимум загальної корисності. Таке оптимальне положення називається положенням рівноваги споживача – воно означає, що при даному рівні доходу споживача і цін він придбав найкращий набір благ, який максимально задовольняє його потреби, має для нього максимальну загальну корисність. Доки не зміняться доход споживача або ціни товарів, споживачу нема сенсу змінювати свою поведінку.

Для пояснення положення рівноваги споживача на основі кардиналістської теорії використовується поняття “зважена гранична корисність”.

Зважена гранична корисність – це гранична корисність блага, що поділена на його ціну.

Формула, що відображає положення рівноваги споживача, згідно кардиналістській теорії:

 

MU1 = MU2 = ….. = MUn

P1 P2 Pn

 

Споживач досягне положення рівноваги, коли зважені граничні корисності всіх товарів, що він купляє, будуть рівними – це закон рівних зважених граничних корисностей.

Кожний товар користується підвищеним попитом з боку конкретного споживача до тієї пори, доки його зважена гранична корисність вища, ніж у інших товарів. Коли даного товару стає все більше, то потреба в ньому поступово насичується і зменшується його зважена гранична корисність. 2-й закон Госсена. Для отримання максимуму корисності від споживання заданого набору благ за обмежений період часу треба кожне з них спожити в таких кількостях, при яких гранична корисність всіх спожитих благ буде дорівнювати одній і тієї ж величині.

У реальній дійсності важко уявити, що споживач здатний кількісно оцінити різницю в корисності благ, визначити, наприклад, на скільки ютилів буханець хліба корисніший за пакет молока. Споживач здатний визначити, на скільки один споживчий набір привабливіший для нього за інший. Саме такий підхід до аналізу поведінки споживача був застосований в ординалістській моделі.

Ординалістський підхід у визначенні споживацьких переваг.

Припустимо, що споживач має певний грошовий дохід, який цілком витрачає на споживання, купляючи товари Х і У по певним ринковим цінам. Споживач може нам сказати, якій з двох комбінацій цих товарів він надає перевагу або вважає їх однаково хорошими, з рівною загальною корисністю, і йому байдуже, яку з них вибрати. Крива, що проведена через крапки, які відбивають різні комбінації двох товарів, але мають однакову загальну корисність для споживача, називається кривою байдужості споживача Крива байдужості має вгнутий вигляд. Якщо рухатись по ній донизу і праворуч, тобто збільшувати кількість товару Х і скорочувати кількість товару У, то нахил кривої до осі абсцис буде зменшуватись. Зображена таким чином крива відображає явище, що має назву закон заміни : чим більш дефіцитним стає товар, тим вище відносна вартість його заміни; гранична корисність товару, що стає дефіцитним, підвищується у порівнянні з граничною корисністю товару, що є у достатку. При переміщенні вниз по кривій байдужості при виборі комбінації товарів споживач готовий відмовитись від все меншої кількості одного товару, щоб збільшити споживання іншого товару. Для визначення положення рівноваги споживача, згідно ординалістській концепції, необхідно не тільки використати криві байдужості споживача, але й врахувати ціни благ Х і У та дохід споживача. Мікроекономічна модель бюджетного обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу, тобто враховує його фінансові можливості, і має назву „модель можливого”. Поняття “ бюджетна лінія споживача” як раз враховує ціни благ і доход споживача.

Бюджетна лінія споживача показує всі можливі комбінації двох благ, що доступні споживачу при його доході і діючих ринкових цінах цих благ.

Криві байдужості споживача

Крива, що проведена через крапки, які відбивають різні комбінації двох товарів, але мають однакову загальну корисність для споживача, називається кривою байдужості споживача. График тема 5 стр3

 

В залежності від кількості двох товарів, що забезпечують різні величини загальної корисності використовують карту байдужості споживача. Криві байдужості, що розташовані праворуч від початкової кривої, відображають набори двох благ, що забезпечують зростаючі загальні корисності, а ті, що ліворуч від неї показують набори двох благ з меншими загальними корисностями. График тема 5 стр 4

 

 

Криві байдужості характеризує гранична норма субституції (коефіцієнт субституції).

Гранична норма субституції показує ту кількість, на яку одне з благ повинно бути збільшено (або зменшено), щоб точно компенсувати споживачу зменшення (або збільшення) іншого блага в розмірі однієї граничної одиниці для збереження колишньої величини загальної корисності. Тобто така заміна не приносить переваг чи втрат споживачу.

Формула граничної норми субституції двох благ:

dУ

МRSxy = dХ

Гранична норма субституції в будь якій крапці кривої байдужості вимірює нахил даної кривої до осі абсцис в цій крапці.

Ділянка кривої байдужості Р1Р, після якої нижня і верхня частини кривої байдужості стають паралельними осям координат, називається зоною субституції. Поза цією зоною заміна неможлива і 2 блага будуть незалежними одне від одного.График тема 5 стр 6

 

Бюджетні обмеження і можливості споживача.

Бюджетна лінія споживача показує всі можливі комбінації двох благ, що доступні споживачу при його доході і діючих ринкових цінах цих благ.

Загальні видатки на придбання товарів в межах певного доходу споживача визначаються рівнянням бюджетного обмеження:

 

i = Px ∙ Qx + Py ∙ Qy

де i – доход споживача; Px, Py – ціни товарів Х і У; Qx, Qy – кількості цих товарів.

Графічно ці набори благ відображає пряма з від’ємним нахилом, яка називається бюджетною лінією або лінією бюджетного обмеження. Бюджетна лінія споживача будується на основі двох крапок, одна з них на осі У, друга на осі Х. Знайдемо їх, виходячи з того, що споживач витрачає весь свій доход на товар У або на товар Х. Крапка А на осі У визначається і: Ру; крапка Д на осі Х визначається і: Рх. З¢єднаємо ці крапки і отримаємо бюджетну лінію споживача АД. График тема 5 стр 8

Попит на певний товар, закон попиту. Крива попиту на певний товар.

Індивідуальний попит – це кількість товару, яку індивід бажає й може придбати при кожній з можливих цін, на певному ринку, протягом певного часу (день, тиждень, місяць, рік).

Якщо припустити, що благо ділиться на частини безмежно малої величини, а зміни ціни і попиту здійснюються безперервно й у безмежно малих розмірах, то залежність між ціною попиту (вісь ординат) і кількістю товару, що користується попитом (вісь абсцис) можна відобразити у вигляді кривої з від'ємним нахилом. Розташування незалежної змінної P (ціни) на вертикальній осі, а залежної змінної Q (величина попиту) на горизонтальній осі – це традиція економістів (математики роблять навпаки). Крива DD – крива попиту.

Закон попиту: якщо ціна якогось товару підвищується при незмінності всіх інших умов, то величина попиту на нього буде зменшуватися, і навпаки.

Рента споживача – це різниця між загальною корисністю певної кількості блага, що суб'єкт купляє для споживання, і загальною корисністю певної кількості грошових одиниць, які він повинен витратити для придбання наданої

кількості блага.Графік тема 4 стр 3

 

 

Цінова еластичність попиту.

характеризує співвідношення між відносними змінами величини попиту ΔQ і ціни ΔP.

Q P

 

Ed = Δ Q: Δ P = % Δ Q

Q P % Δ P

Економісти розглядають абсолютну величину цінового коефіцієнта еластичності попиту.

Якщо Е > 1, то попит називається еластичним, оскільки він змінюється швидше ціни (предмети розкошу).

Якщо Е < 1, то попит називається нееластичним або жорсткім, оскільки він змінюється менше, ніж ціна (товари першої необхідності – сіль, хліб, сірники).

Якщо Е = 1, то говорять про одиничну еластичність попиту.

Оцінити еластичність попиту по ціні можливо також по загальним витратам споживача на покупку товару (ці витрати дорівнюють загальному доходу продавця від продажу цього товару).

ТС = TR (загальні видатки споживача = загальному доходу продавця)

ТС = TR = P ∙ Q

Якщо Е < 1 (нееластичний попит), то зміни Р викличуть зміни ТС у тому ж напрямку (↓Р викличе ↓ТС).

Якщо Е > 1 (еластичний попит), то зміни Р викличуть зміни ТС у протилежному напрямку (↓Р викличе ↑ТС).

Якщо Е = 1 (одинична еластичність попиту), то зміни Р не змінюють ТС.

Можна назвати такі фактори, які визначають різну цінову еластичність попиту на блага:

1. Замінність. Чим більше прийнятних замінників даного блага пропонується на ринку, тим еластичніший попит на нього. Наприклад, прийнятних замінників інсуліну немає, тому попит діабетиків на нього цілком нееластичний. Крім того, еластичність попиту на благо залежить від того, наскільки вузьким є його визначення.

2. Питома вага в доходах споживачів. Чим більшу частку займає благо у бюджеті споживача, тим еластичнішим буде попит на нього, 10%-не зростання цін на сірники чи сіль буде майже невідчутним для доходу споживачів і приведе до мінімального скорочення обсягу закупок. 3. Рівень необхідності. Попит на предмети першої необхідності, як правило, нееластичний, а на предмети розкоші - еластичний.

4. Фактор часу. Попит на продукт тим еластичніший, чим більшим є період часу для прийняття рішень. Одна із причин цього правила полягає в тому, що більшість споживачів — люди звички: їм необхідний певний час, щоб знайти прийнятні замінники продукту, на який зросли ціни.

Графік 3. Ізокванта

Ізокванта відображає різні комбінації витрат факторів виробництва (L, K), які можуть бути використані для випуску певного обсягу продукції. Ізокванта показує, що існує безліч варіантів для виробництва даного обсягу продукції. Характеристика ізоквант

1. Негативний нахил ізокванти показує, що скорочення одного фактора (при Q = const), завжди викликатиме збільшення іншого фактора.

2. Чим далі від початку координат знаходиться ізокванта, тим більший обсяг випуску вона забезпечує.

3. Увігнутість ізоквант означає, що уздовж ізокванти скорочення людино-годин праці вимагає збільшення машино-годин устаткування.

4. Кут нахилу ізокванти виражає граничну норму технологічного заміщення. (MRTS).

5. Ізокванти схожі з кривими байдужості. Подібно тому, як крива байдужості відображає альтернативні варіанти споживчого вибору благ, які забезпечують певний рівень загальної корисності, ізокванта відображає альтернативні варіанти комбінацій витрат факторів для виробництва певного обсягу продукції. Ці криві також не перетинаються.

6. Ізокванти можуть мати різну конфігурацію: лінійну, жорсткої доповнюваності, повної заміщуваності.График тема 6 стр 13

Карта ізоквант – набір ізоквант, кожна з яких показує максимальний обсяг випуску продукції, що досягається при використанні певних сполучень чинників виробництва. Карта ізоквант – це графічний спосіб вислову виробничої функції.

Ізокоста – пряма, що відбиває всі можливі комбінації двох факторів виробництва, на придбання яких витрачаються однакові кошти.Побудуємо ізокосту, припустивши спочатку, що всі гроші виробник витратив на купівлю тільки одного фактору, а потім – що він купляє тільки інший фактор виробництва. ОМ = ТС: Рк; ON = ТС: РL; ізокоста з’єднує крапки М і N.

Графік 7. Ізокоста.

Досконала конкуренція є ідеальною моделлю існування ринкових відносин і дає вихідний основний еталон, з яким можна порівнювати інші типи ринків, і за яким може бути оцінена ефективність всього ринкового процесу.

У той же час слід відмітити і негативні моменти у функціонуванні фірм в умовах досконалої конкуренції – невеликі фірми, що функціонують на такому ринку, мають набагато менші фінансові можливості для розширення виробництва і застосування досягнень НТР (зокрема, їм набагато важче отримати кредити від банків), ніж більші фірми; до того ж такі фірми частіше банкрутують, ніж великі фірми.

Ринок чистої монополії

Чиста монополія - організація ринку, при якій на ньому існує єдиний продавець товару, причому близького замінника цього товару немає в інших галузях.

Основні ознаки чистої монополії:

один продавець (на ринку діє тільки одна фірма, яка впливає на ціни, регулюючи пропозицію);

унікальність продукту (на ринку відсутні ідентичні види продукції);

володіння основними видами сировини (контролюючи ринок сировини в своїй галузі, фірма-монополіст не допускає появи нових виробників).

Бар'єри для входження в галузь в умовах чистої монополії є тими обмеженнями, які ставлять нові фірми в невигідне становище. Прикладами таких обмежень можуть слугувати:

великий обсяг виробництва, який потребує чималих капітальних вкладень;

патенти;

монопольна власність на дефіцитні ресурси;

урядові обмеження на входження в галузь (наприклад, ліцензування на телестанції або водопровід);

тарифи на продукцію, що імпортується

Суперечливий вплив на науково-технічний прогрес. З одного боку, масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на проведення наукових досліджень та розробку нових технологій. Це, як правило, не під силу дрібним виробникам на конкурент­ному ринку. Більшість сучасних відкриттів, зроб­лено за участю монополій. З іншого боку, у чистого монополіста немає постійних стимулів до науково-технічного прогре­су, тому він може дозволити собі бути неефективним. Існує можливість відмови від удосконалення техніки, технології, продукції з метою повного використання вже придбаного обладнання і повернення витрачених на нього коштів.

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ З МІКРОЕКОНОМІКИ

Цінова еластичність попиту

Ринок чистої монополії

Кардиналістський підхід у визначенні споживацьких переваг.

Споживач має у своєму розпорядженні якусь кількість грошей. У межах цієї суми він бажає купити різні блага у таких асортименті і кількості, щоб отримати максимальне удоволення своїх потреб, тобто максимум загальної корисності. Таке оптимальне положення називається положенням рівноваги споживача – воно означає, що при даному рівні доходу споживача і цін він придбав найкращий набір благ, який максимально задовольняє його потреби, має для нього максимальну загальну корисність. Доки не зміняться доход споживача або ціни товарів, споживачу нема сенсу змінювати свою поведінку.

Для пояснення положення рівноваги споживача на основі кардиналістської теорії використовується поняття “зважена гранична корисність”.

Зважена гранична корисність – це гранична корисність блага, що поділена на його ціну.

Формула, що відображає положення рівноваги споживача, згідно кардиналістській теорії:

 

MU1 = MU2 = ….. = MUn

P1 P2 Pn

 

Споживач досягне положення рівноваги, коли зважені граничні корисності всіх товарів, що він купляє, будуть рівними – це закон рівних зважених граничних корисностей.

Кожний товар користується підвищеним попитом з боку конкретного споживача до тієї пори, доки його зважена гранична корисність вища, ніж у інших товарів. Коли даного товару стає все більше, то потреба в ньому поступово насичується і зменшується його зважена гранична корисність. 2-й закон Госсена. Для отримання максимуму корисності від споживання заданого набору благ за обмежений період часу треба кожне з них спожити в таких кількостях, при яких гранична корисність всіх спожитих благ буде дорівнювати одній і тієї ж величині.

У реальній дійсності важко уявити, що споживач здатний кількісно оцінити різницю в корисності благ, визначити, наприклад, на скільки ютилів буханець хліба корисніший за пакет молока. Споживач здатний визначити, на скільки один споживчий набір привабливіший для нього за інший. Саме такий підхід до аналізу поведінки споживача був застосований в ординалістській моделі.