Право на грошову компенсацію за невикористану відпустку

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

(Стаття 83 в редакції Закону № 117-XIV (117-14) від 18.09.98)

1. Працівники реалізують право на відпустку шляхом отримання відпустки в натурі.

Навіть у разі звільнення працівника за його бажанням йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому випадку є останній день відпустки.

Слід зазначити, що це положення не поширюється на пра-цівників, яких звільнено за порушення трудової дисципліни (частина перша ст. З Закону України «Про відпустки»).

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися і тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. В цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки (частина друга ст. З Закону України «Про відпустки»).

2. Якщо при звільненні працівник не виявляє бажання отримати відпустку в натурі або якщо його звільнено за порушення трудової дисципліни, коли він не має права отримати відпустку з наступним звільненням, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Грошова компенсація виплачується також за невикористану додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» (частина перша коментованої статті).

3. Розмір компенсації визначається правилами, які застосовуються при підрахунку середнього заробітку за час відпустки.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, творчої відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням або компенсації за не використані відпустки провадиться шляхом ділення сумарного за-робітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (чи меншого відпрацьованого періоду) за винятком святкових і неробочих днів, встановлених зако-нодавством.

Святкові та неробочі дні (ст. 73 Кодексу), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються (п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р. // ЗП України. 1995. № 4. Ст. 41 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 16 травня 1995 р. // ЗП України. 1995. № 7. Ст. 188).

4. Компенсація виплачується працівникові за одинадцять місяців роботи в поточному робочому році повністю за всю його щорічну відпустку, а за менш як одинадцять місяців — пропорційно тривалості відпустки за кількість відпрацьованих місяців протягом робочого року: при відпустці тривалістю 24 календарних дні компенсація виплачується в розмірі дводенного середнього заробітку за кожний місяць роботи; при відпустці 28 календарних днів (у працівників, за якими збережено відпустки раніше встановленої тривалості на весь час їх роботи на даному підприємстві, в установі, організації на тій самій посаді — п. 2 постанови Верховної Ради України від 15 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 2. — Ст. 5) — в розмірі 2,3 денного середнього заробітку за кожний місяць роботи; при відпустці 31 календарний день (у осіб віком до вісімнадцяти років і працівників, які отримують додаткову відпустку за ненормований робочий день тривалістю 7 календарних днів) — в розмірі 2,6 денного середнього заробітку за кожний місяць роботи; при відпустці 59 календарних днів (максимальна загальна тривалість щорічної основної та додаткових відпусток — частина третя ст. 10 Закону України «Про відпустки») — в розмірі 4,9 денного середнього заробітку за кожний місяць роботи; при відпустці 69 календарних днів (максимальна загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах — частина третя ст. 10 Закону України «Про відпустки») — в розмірі 5,7 денного середнього заробітку за кожний місяць роботи тощо.

5. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів грошова компенсація за невикористані ними дні щорічних відпусток виплачується з розрахунку повної їх тривалості, якщо до звільнення вони пропрацювали не менш як 10 місяців. Особам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується пропорційно до відпрацьованого ними часу: при тривалості відпустки 56 календарних днів — в розмірі 5,6 календарних дні за кожний відпрацьований місяць; при відпустці 42 календарних дні — в розмірі 4,2 календарних дні за кожний місяць роботи; при відпустці 28 календарних днів — в розмірі 2,8 календарних дні за кожний відпрацьований місяць (частина друга коментованої статті; п. 6. Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 346 14 квітня 1997 р. // Офіційний вісник України. 1997. - № 16. - Ст. 73).

6. Грошова компенсація за невикористану працівником відпустку при звільненні з роботи за сумісництвом виплачується за загальними правилами.

7. До прийняття Закону України «Про відпустки» грошова компенсація за невикористану працівником відпустку виплачувалась тільки при звільненні з роботи.

Частиною четвертою ст. 24 Закону України «Про відпустки» передбачена можливість для працівників замінити відпустку грошовою компенсацією під час роботи, не припиняючи трудових відносин. Щоправда, це стосується лише частини відпустки, оскільки тривалість наданої працівникові щорічної основної та додаткових відпусток в натурі не може бути меншою ніж 24 календарних дні (частина четверта коментованої статті).

8. Категорично заборонено заміну всіх видів відпусток грошовою компенсацією особам віком до вісімнадцяти років (частина п'ята коментованої статті).

9. Частиною шостою коментованої статті передбачено виплату грошової компенсації спадкоємцям у разі смерті працівника, який не використав щорічних відпусток, а також додаткових відпусток працівникам, які мають дітей.

З редакції коментованої статті і відповідної статті Закону України «Про відпустки» не вбачається обов'язку власника або уповноваженого ним органу провести виплату грошової компенсації при остаточному розрахунку всіх сум, які належали померлому працівникові. Проте за будь-яких обставин ці суми включаються до майна спадкодавця, на яке мають право спадкоємці у встановленому цивільним законодавством порядку.

10. При звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже отримав відпустку, за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу можуть провадитися відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки.