Основні чинники та напрямки розвитку туризму і системи гостинності в світі в XIX — першій половині XX століття

Науково-технічний прогрес, соціальні реформи, підви­щення рівня життя, введення гарантованих неоплачуваних, а подекуди оплачуваних відпусток (у Німеччині, наприклад, вперше відпустки були встановлені законом про державних службовців 1873 р.) обумовили поступове зменшення робочого часу на користь вільного.

В другій половині XIX ст. до індустрії відпочинку увійшли підприємства готельного господарства; з'явилися перші бюро подорожей, одним з завдань яких були організація туристич­них поїздок і реалізація їх споживачеві.

Хрестоматійним прикладом першого пекидж - туру комплексу туристичних послуг, який продається за єдиною ціною) є груповий тур (взяли участь 570 чоловік), організований ан­глійцем Томасом Куком у 1841 році. Комплекс послуг містив 20-мильну поїздку залізницею, чай і булочки в поїзді, духовий оркестр. Т. Кук переслідував при цьому, скоріше, соціальні, ніж комерційні цілі. Будучи головою спілки непитущих, він хотів подібною акцією привернути увагу до можливостей раціонального використання вільного часу і знайти нових прихильників для керованої ним спілки. Але успіх турів Т. Кука підштовхнув інших підприємців організовувати подібні заходи, вже з суто комерційною метою. В наступні 20 років в Англії (1840-1860-і pp. почали виникати бюро подорожей.

Чому саме Великобританія стала піонером туристичної діяльності? Цей факт можна пояснити тим, що саме у Великобританії вперше в світі відбувся промисловий переворот, тобто комплекс економічних, соціальних, політичних та ідеологічних змін, модернізація суспільного життя.

До того ж, Великобританія мала багато колоніальних володінь, між якими постійно мігрували люди різних професій і достатку, які освоювали нові землі, засновували нові міста, у тому числі курорти, готелі, транспортні компанії, заклади харчування і розваг для подорожуючих, чим при нагоді могли скористатися туристи.

Але інші країни Західної та Центральної Європи відставали ненабагато. Наприклад, у 1854 р. в Берліні Карл Різель відкрив бюро подорожей.

В 1863 р. в Бреслау (нині польське м. Вроцлав) було засновано бюро подорожей «Райзебюро-Штанген». Фірма мала тісні контакти з пароплавними компаніями і на початку XX ст. активно рекламувала та продавала морські круїзні розважальні поїздки. В Німеччині кінця XIX — початку XX ст. дальні туристичні поїздки мало хто міг собі дозволити. Проте поступово подорожі ставали доступними середньому класу. Серед чиновників і службовців у цей період набув широкого поширення літній виїзд на дачі. Дача знаходилась, як правило, недалеко від міста; основним видом транспорту дач­ників була залізниця, розміщення характеризувалося скромністю і статечністю. Дачний сезон тривав у забезпечених сім'ях з кінця червня до початку вересня. Для бюджету сімей дрібних чиновників і робітників дачі стали доступними лише наприкінці 20-х рр. XX століття. У 1854 р. в Англії було видано перший довідник по го­телях, адресований туристам. У 1862 р. з'явився і перший каталог туристичних поїздок, що було наслідком розширення туристичного попиту і сприяло його збільшенню в наступні роки.

У туризмі в XIX ст. як і в попередню епоху, законодавцями моди були, в значній-мірі, письменники. Говорячи сучасною мовою, вони рекламували самі подорожі, ті місця, які особисто відвідали (чимало письменників, як, наприклад, Ж. Верн, добре і «звабливо» описували також місця, в яких ніколи не бували Письменники дуже образно змальовували вигляд місцевостей готелі або будинки, де зупинялись, кухню тієї чи іншої країни шляхи сполучення.

У XIX ст. виникло багато потужних товариств (які належали до різних конфесій), в яких місіонерство стало головною метою. У місіях відкривалися храми, школи та лікарні, надавався притулок мандрівникам. Серед місіонерів було багато людей з доброю освітою, вмінням та бажанням вести науково - дослідницьку роботу. Місіонери постачали науковців, адміністраторів та бізнесменів цінною інформацією про різноманітні особливості місцевостей, в яких вони працювали. Багатьом подорожую­чим стала у великій пригоді допомога місіонерів. Деякі місії з часом перетворилися на міста.

Величезну роль у поширенні туризму зіграли революційні зміни В розвитку транспорту. Винахід пароплава Фултоном у 1807 р., паровозу — Стефенсоном у 1814 р., а також вдосконалення поштового зв'язку, що супроводжувалося розширенням мережі доріг у Європі, — все це обумовило підвищення надійності і швидкості пе­ресування при зниженні витрат на подорож. Перший пароплав здійснив своє плавання ще у 1816 р. по водах Рейну. Перша в світі заліз­ниця увійшла в дію в 1830 р. в Англії, з'єднавши Манчестер та Ліверпуль. З 1830 р. в Англії почали курсувати перші автобуси -омнібуси. Тоді ж, у 30-і рр. XIX ст., пасажирські пароплави стали перетинати Атлантику.

У 80-і рр. XIX ст. британські медики, і вслід за ними їхні колеги з інших країн, проголосили морські подорожі ко­рисними для здоров'я. З того часу починається історія морських круїзів як виду туризму. Люди стали подорожувати морем на далекі відстані не лише у справах чи для того, щоб дістатися певних об'єктів на суходолі, але й для того, щоб у процесі морської подорожі відпочити та покращити стан здоров'я.

Чимало пасажирських лайнерів переобладнали в круїзні, для розважальних прогулянок в тропічних водах, у берегів екзотичних країн та островів, переважно у Карибському мо­рі, але також в багатьох ін­ших морях. Розважальні про­грами на таких суднах стали ще більш інтенсивними, яс­кравими. Роль судна як транс­портного засобу зменшилася.

З появою автотранспор­ту було започатковано й ав­томобільний туризм. У США в 1918 р. Джон Хертц став пропонувати послуги з прокату автомобілів, що збільшило кількість авто на дорогах і можливість іно­земців пересуватися з комфор­том по країні перебування.

Стрімко розвивалася й мережа залізниць в багатьох регіонах різних країн світу. Наприклад, у США в 1840 р. було 2818 миль залізничних колій, у 1860 р. - ЗО тис. миль. У 1869 р. в цій країні було з'єднано залізниці. тихоокеанського та атлантичного узбережжя, і перший у світі трансконтинентальний експрес почав регулярно, раз на тиждень, курсувати через величезну країну. Поїздку цим потягом захопливо описав французький письменник Ж. Берн у романі «Навколо світу за 80 днів».

Починаючи з 1920-х рр., серйозним конкурентом залізниці став автомобіль. З 1920 р. 1929 р. кількість зареєстрованих автомобі­лів, у США зросла втричі, і в результаті цього обсяг залізничних міжміських перевезень впав на 18 %. Проте поширення дизельних потягів, які рухалися швидше за парові, по­силило позиції залізниць, забезпечило нове значне збільшення кількості пасажирських перевезень.

Вдосконалення гідропланів («летючих човнів») підвищило безпеку і дальність польотів над морем, збільшуючи кількість авіаперевезень над Атлантикою. У США такі літаки успіш­но проектував, наприклад, талановитий киянин І. Сікорський, який емігрував за океан внаслідок російської революції.

З літаками конкурували дирижаблі (різновид-повітряної кулі з двигуном і стерновими пристроями, які дають можливість керувати польотом), або, як їх ще називали, цепеліни (на честь винахідника - німця графа Цеппеліна). Дирижаблі здійснювали регулярні міжміські та міжнародні рейси, літали над Атлантикою з Європи до США і в зворотнім напрямку. Салони дирижаблів були більш просторими, ніж у тодішніх літаках, ці апарати цінували за комфорт. Багато хто вважав, що за дирижаблями майбутнє. Але рівень безпеки польотів дирижаблів виявився нижчим, ніж у літаків. Низка катастроф, головною з яких стала загибель розкішного трансатлантичного пасажирського повітряного судна «Гінденбург» (на очах численних свідків він розвалився, охоплений полум'ям), змусила відмовитися від застосування дирижаблів у перевезенні пасажирів.

З появою залізничного транспорту збільшилась мобільність населення, що спонукало до розвитку системи готелів та закладів харчування для подорожуючих на вокзалах та залізничних станціях.

У 1876 р. Фред Харвей відкрив свій перший ресторан на вокзалі м. Топіка (адміністративний центр штату Канзас), який відрізнявся від усіх закладів такого типу доброю, апетитною їжею, чистотою і ввічливим обслуговуванням, адже в інших закладах харчу­вання на вокзалах їх господарі вступали в зговір з машиністами потягів, щоб ті раніше давали сигнали відправлення, коли пасажири щойно починали їсти. Таким чином, одна й та ж їжа, підігріта, знову подавалась пасажирам декількох потягів. Ось чому бізнес Харвея мав успіх і зростав рік за роком. В період з 1880 р. по 1890 р. через кожні 100 миль по залізничних дорогах Канзасу відкривалися нові «Будинки Харвея».

 

Основними чинниками розвитку туризму в світі в другій половині XIX— першій половині XX ст. були:

· стрімкий розвиток науково-технічного прогресу (вдосконалювалися традиційні та з'явилися нові види транспорту і зв'язку); У інтенсивне освоєння світового географічного простору. У збільшення добробуту населення та частки вільного часу;

· розвиток туристичної інфраструктури;

· підтримка туризму з боку держави, найбільш, сильна у тоталітарних та авторитарних державах);

· підвищення культурного рівня населення.

Основними видами туризму були:

· пізнавальний;

· рекреаційний;

· оздоровчий;

· спортивний (відновилося проведення Олімпійських ігор, поширилися міжміські спортивні змагання,);

· релігійний;

· дачний;

· пригодницький (в якості окремого виду можна було б виділити сафарі);

· круїзи;

· альпінізм.

 

Засоби пересування, які використовувались в туризмі в цей період: залізничний транспорт; автомобільний транспорт; велосипеди; повітряний транспорт (літаки, дирижаблі, повітряні кулі), певні види тварин.

Характер подорожей був як організований, так і неорганізований, але туристи стали надавати перевагу подорожам, які пропонували туристичні фірми.

За сезонністю подорожі здебільшого поділялися на літні та зимові; за терміном — на короткотермінові (уїк-енди), середньої тривалості та довгострокові.

Томас Кук {1808-1893), виходець із злиденної англійської сім'ї, зробив справжнє відкриття. Він започаткував один найбільш прибуткових видів бізнесу, на якому сьогодні багатіють не тільки окремі фірми, але й цілі держави. Т. Кук започаткував туристичну діяльність в сучасному розумінні цього слова і усе, що стоїть за цією діяльністю: маршрут, квитки, готелі, путівники, дорожні чеки. А починалося все прозаїчно. Кук, будучи бідним баптистом, оголосив війну алкоголізму та палінню. Саме п'яниць та курців він зробив пер­шими туристами. Пили тоді багато, і це було не випадково. З XVIII ст. англійське законодавство, щоб протистояти імпорту іноземного бренді, заохочувало перегонку спирту вдома. Робіт­ники у великих промислових містах майже поголовно напива­лися до півсмерті дешевим джином.

Боротьба з пияцтвом стала одним із головних напрямків діяльності Кука. Його одноголосно обрали секретарем щойно створеного в Харборафі Товариства тверезості. Проповідуючи терезвість у Харборафі та околицях, Кук навернув у свою віру безліч людей, і усе ж йому здавалось, що він робить недостатньо. І тоді, в листопаді 1839 р. час. Кук підказав: під час відпустки треба займатися туризмом.

Влітку 1845 р. Томас Кук організував першу розважальну подорож, без проповідей та утримань, на спецпоїзді з Лейстера до Ліверпуля і назад. Кук вирішив одразу відмовитись від незручних вагонів третього класу, зарахував комфорт і безпеку до рангу пріоритетів. Перед тим, як продати білети всім бажаючим, Кук сам проїхав по маршруту, оглянув міста, в яких планував робити зупинки, і вперше запропонував мандрівникам дорожні чеки (аналоги яких були знайомі ще з часів тамплієрів), знамениті згодом як «чеки Кука», які гарантували захист мандрівників від дорожньої крадіжки. Намагаючись зробити свої тури комфортними і цікавими для своїх клієнтів, Кук ви­дав у 1845 р. «Довідник для мандрівника» про подорожі із Лейстера у Ліверпуль.

В 1846 р. Кук підправився до Шотландії, щоб розробити маршрут для люби­телів творчості Вальтера Скотта та Роберта Вернса. їх чи­тав і цитував майже кожен житель Великобританії. Розраху­нок безпомилковий: фанатичний читач обов'язково забажає «доторкнутися руками» до казкового світу улюблених творів.

В 1847 р. була створена туристична фірма Tomas Соок апd Son («Томас Кук і син»), яка проіснувала до початку XXI століття. В 1851 р. у лондонському Гайд-парку був збудований великий павільйон для торгівельно-промислової виставки. Дізнавшись про це, Томас Кук вирішив, що виставка могла б бути цікавою людям, які займаються промисловою діяльністю, а також простим робітникам і споживачам представлених товарів, і дітям для задоволення пізнавальних інтересів.

Після Лондона аналогічна виставка відбулася в Дубліні, а потім в 1855 р. на Єлисейських полях. Поїздка до Парижу була першим зарубіжним маршрутом Томаса Кука. І на цей раз він знову передбачив усе. Численні контракти, укладені з власниками готелів та транспортних засобів, гарантували туристам спокій та комфорт. Кук, як завжди, видав путівник, який на цей раз не тільки знайомив з визначними пам'ятками міста, але й давав масу практичних порад, як правильно поводити себе в незнайомому місті. Одна з порад Кука була адресована дамам: «Леді можуть, не порушуючи правил поведінки, входити в найкраще кафе, або сидіти за столиком на вулиці. Проте леді повинні утримуватися від відвідування кафе на північному боці бульва­рів між «Гранд-опера» та вулицею «Сен Дені». Успіх був дуже великий: після закінчення сезону особистий секретар Наполеона ІІІ передав Томасу Куку вдячність імператора за його діяльність. Підкоривши Париж, Кук розробив ряд маршрутів по інших європейських містах. Через деякий час Т. Кук запропонував усім бажаючим відправитись у «великий тур по всій Європі», при цьому можна було вибрати один із декількох маршрутів, кожен з яких пролягав через чотири європейські країни. Томас Кук в значній мірі популяризував відвідання Швейцарії як привабли­вого центру туризму, чому сприяла організація ним у 1863 р. спеціального туру по цій країні.

В 1865 р. Кук «відкрив» для співвітчизників Новий Світ, а для американців — батьківщину їх предків. Американське відді­лення фірми очолив син Кука — Джон Мейсон Кук, вірний со­ратник батька в усіх його справах. Агентство Т Tomas Соок апd Son надавало американським туристам той самий набір по­слуг, що й англійцям, у тому числі й послуги, пов'язані з відві­дуванням торгівельно-промислових виставок. Регулярне пароплавне сполучення між Нью-Йорком і Лон-доном було встановлено у 1838 році. В 1866 р. Т. Кук організував туристичні подорожі для двох груп до США. П'ятитижнева подорож, яка була здійснена у 1877 р. на пароплаві

В грудні 1868 р. фірма Tomas Соок аnd Son запропонувала англійцям послуги в організації подорожі на прощу до Святої землі.

У 1872 році Кук організував перший навколосвітній круїз, в ньому взяли участь 10 чоловік. Для того, щоб об'їхати земну кулю запланованим маршрутом, групі знадобилось 222 дні.

Після смерті Т. Кука у 1893 р. власниками його компанії стали його три сини. Бізнес компанії розрісся і включав наприкінці XIX ст. три основні напрями: туризм, банківську спра­ву перевезення вантажів морськими суднами, Пізніше, у 1931 р. компанія Tomas Соок апd Son злилася у компанією Wagon Lit Сотрапу, яка займалась перевезенням пасажирів у спальних вагонах експрес-потягом по Європі.

Розширення туристичних потоків потребувало, в свою чергу, розвитку засобів розміщення і засобів пересування. Ініціаторами будівництва готелів у тих місцях, де їх або не було взагалі, або вони не відповідали туристичним потребам, були часто залізничні компанії, що використовували для цього свій капітал. Вони також брали на себе фінансування реклами та інших заходів, пов'язаних з подальшим розвитком туризму.

Протягом першої половини XX ст. міжнародний туризм продовжував розвиватися, залучаючи до своєї орбіти все нові країни. У цей період створені перші міжнародні туристичні органі­чним:

1898 — Міжнародна ліга туристичних асоціацій зі штаб-квартирою в Люксембурзі; у 1919 р. вона була перетворена в Міжнародний туристичний альянс, який існує по сьогоднішній час та включає більше 140 національних асоціацій туризму;

1926 — Міжнародний конгрес міжнародних асоціацій

пропаганди туризму;

1927 — Міжнародний конгрес офіційних туристич­них організацій;

1930 — Міжнародний союз офіційних організацій і

пропаганди туризму.

1925 р. в Гаазі відбувся Конгрес з туризму, де були окреслені основні напрямки діяльності міжнародних і націо­нальних туристичних організацій, основними з яких були:

· популяризація туризму;

· сприяння розвитку туризму на міжнародному та на­ціональному рівнях;

· координація діяльності туристичних організацій;

На гаазькому конгресі з туризму були також окреслені деякі права та обов'язки туристів. Все це свідчить, що туризм став важливою складовою не лише національних господарств та культурного життя окремих країн, але й частиною міжнародних відносин.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Питання для самостійного вивчення:

1. Міжнародні туристичні організації

2. Регіональні туристичні організації

3. Національні туристичні організації

 

2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:

· Взаємодія України із міжнародними туристичними організаціями

· Співробітництво України з регіональними туристичними організаціями

· Загальна характеристика історичного періоду XIX – перша половина ХХ ст.

3. Тести:

1.	Що обумовило поступове зменшення робочого часу на користь вільного?:
а	Науково-технічний прогрес
б	Зменшення рівня життя
в	Політичні реформи
г	Всі відповіді вірні
2.	Яка країна стала піонером туристичної діяльності?
а	Франція
б	Італія
в	Англія
г	Германія
3.	У туризмі в XIX ст. як і в попередню епоху, законодавцями моди:
а	Лікарі
б	Середній клас
в	Буржуазія
г	Письменники.
4.	У якому році пароплава Фултон віднайшов пароплав?
а	1807 р.
б	1910 р.
в	1829 р.
г	1810 р.
5.	Перша в світі заліз­ниця увійшла в дію в 1830 р. в Англії, з'єднавши такі міста як:
а	Манчестер та Лейстерн
б	Лондон та Ліверпуль
в	Манчестер та Ліверпуль
г	Ліверпуль та Лейстерн
6.	Різновид-повітряної кулі з двигуном і стерновими пристроями, які дають можливість керувати польотом – це опис:
а	Гідроплана
б	Дирижабля
в	Дельтаплана
г	Літака
7.	Основними видами туризму в світі в XIX – першій половині ХХ ст. були:
а	Альпінізм, оздоровчий, дачний, релігійний, пізнавальний
б	Соціальний, політичній, діловий, оздоровчий
в	Сезонний, діловий, вимушений, пізнавальний
г	Всі відповіді вірні
8.	Засоби пересування, які використовувались в туризмі в другій половині XIX — першій половині XX ст. були:
а	Залізничний транспорт; автомобільний транспорт; велосипеди; повітряний транспорт, певні види тварин.
б	Повітряні кулі, дирижаблі, водний транспорт, певні види тварин
в	Залізничний транспорт, авіатранспорт, водний транспорт
г	Залізничній транспорт, авіатранспорт, автотранспорт.
9.	У …. році Кук організував перший навколосвітній круїз, в ньому взяли участь 10 чоловік.
а	1841 р.
б	1872 р.
в	1845 р.
г	немає вірної відповіді
10.	Основними чинниками розвитку туризму в світі в другій половині XIX — першій половині XX ст. були:
а	підтримка туризму з боку держави
б	стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, інтенсивне освоєння світового географічного простору, розвиток туристичної інфраструктури
в	розвиток туристичної інфраструктури, збільшення добробуту населення та частки вільного часу;
г	всі відповіді вірні
11.	До якого міста Томаса Кук організував першу зарубіжну поїздку?:
а	Дублін
б	Париж
в	Рим
г	Чикаго
12.	За характером туризм в XIX – першій половині ХХ ст. був:
а	Організованим
б	Неорганізованим
в	Стихійним
г	Вірні відповіді а) і б)
13.	За сезонністю в туризм в XIX – першій половині ХХ ст. був:
а	Літні та зимові
б	Короткотермінові, середньої тривалості та довгострокові.
в	Літні, весінні, осінні та зимові
г	Всі відповіді вірні
14.	У якому році було створено Міжнародний конгрес міжнародних асоціацій пропаганди туризму;
а	1891 р.
б	1954 р.
в	1926 р.
г	1931 р.
15.	Як до 1919 р. називався Міжнародний туристичний альянс, який існує по сьогоднішній час та включає більше 140 національних асоціацій туризму;
а	Міжнародна спілка туристів
б	Міжнародна ліга туристичних асоціацій
в	Міжнародна асоціація власників туристичного бізнесу
г	Міжнародний конгрес офіційних туристич­них організацій