Поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон.

Типи спеціальних (вільних) економічних зон. На території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські, тощо.

Поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон Соціально-економічний розвиток країни досягається за допомогою комплексу заходів — організаційних, економічних, правових. Одним з них, що інтегрує усі ці складові, є спеціальні режими господарювання. В окремому розділі (розділ VIII ГК України) до таких режимів віднесені:

• спеціальні (вільні) економічні зони (глава 39, статті 401—405);

• концесії (глава 40, статті 406—410);

• виключна (морська) економічна зона України (ст. 411);

• прикордонна територія (господарська діяльність на державному кордоні України — ст. 412);

• санітарно-захисні та інші охоронні зони (території та об'єкти) -ст. 413;

• спеціальні режими господарювання в окремих галузях народного господарства (ст. 414);

• території пріоритетного розвитку (ст. 415);

• режими господарювання в умовах надзвичайного (ст. 416) та воєнного стану (ст. 417).

 

60.Порядок створення спеціальної (вільної) економічної зони.

І Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад народних депутатів України та місцевої державної адміністрації. У Загальному законі встановлюються певні вимоги до документів про створення ВЕЗ щодо їх складу та змісту. Ці документи повинні містити: а) рішення місцевої Ради та місцевої державної адміністрації з клопотанням про створення спеціальної (вільної) економічної зони (у разі створення ВЕЗ за їх ініціативою) або письмову згоду відповідних місцевих Рад народних депутатів та місцевих державних адміністрацій, на території яких має бути розташована спеціальна (вільна) економічна зона (у разі створення ВЕЗ за ініціативою Президент а України або Кабінету Міністрів України); б) проект положення про статус та систему управління, офіційну назву ВЕЗ; в) точний опис кордонів ВЕЗ та карту її території; г) техніко-економічне обгрунтування доцільності створення і функціонування ВЕЗ, в якому визначаються: мета, функціональне призначення та галузева спрямованість її діяльності д) проект Закону про створення конкретної ВЕЗ. Процес створення ВЕЗ не обмежується прийняттям спеціального закону про конкретну ВЕЗ. Для забезпечення функціонування ВЕЗ необхідно: • створити органи управління ВЕЗ; • здійснити облаштування митної інфраструктури, огородження спеціальної митної зони та затвердити акт прийому-передачі в експлуатацію ВЕЗ вважається створеною за умови прийняття відповідного закону та організаційного забезпечення функціонування ВЕЗ. Ліквідація ВЕЗ відбувається у разі: • закінчення встановленого законом строку її функціонування (строку, на який вона була створена; можливо й подовження строку функціонування ВЕЗ на підставі відповідного закону); • дострокової ліквідації ВЕЗ Верховною Радою України на підставі подання Президента України чи Кабінету Міністрів України.

 

Спеціальний інвестиційний режим на територіях пріоритетного розвитку.

Територія пріоритетного розвитку — це територія в межах міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови і де запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць.

Території пріоритетного розвитку (ТПР) є однією з чинних форм спеціальних правових режимів економічної діяльності (СПРЕД) в Україні, яка застосовується поряд зі спеціальними економічними зонами (СЕЗ), технологічними парками (ТП) та науковими парками (НП). Перші ТПР в Україні почали з’являтися з 1998 р., і невдовзі було утворено 72 ТПР в 8 областях України та Автономній Республіці Крим. При запровадженні ТПР розглядалися як інструмент державної регіональної політики подолання депресивних виявів у регіонах, який був спрямований на залучення інвестицій та створення нових робочих місць. Показники соціально-економічних результатів діяльності суб’єктів господарювання ТПР доводять, що запроваджені ТПР відіграли певну позитивну роль у покращенні соціально-економічній ситуації на регіональному рівні. До 2005 р. більшість ТПР розвивалися динамічно із нарощуванням основних економічних показників зареєстрованих на них суб’єктів господарювання. Найбільш вагомих результатів досягли суб’єкти господарювання ТПР в Донецькій області. Але ТПР як економічний інструментарій було застосовано без певного стратегічного задуму і використано не завжди цілеспрямовано, а під впливом низки негативних чинників об’єктивного і суб’єктивного характеру економічний ефект виявився недостатнім і з часом нівелювався.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності - це режим, що передбачає введення податкових, митних та інших пільг для тих суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційні проекти, ухвалені в установленому законом порядку на територіях пріоритетного розвитку.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності (СРІД) як форма СПРЕД має застосовуватися в майбутньому з урахуванням набутого досвіду використання в ТПР. Застосування СРІД в рамках попередніх концептуальних засад функціонування ТПР недоцільно, хоча в регіонах досі напрацьовуються пропозиції щодо запровадження нових функціональних одиниць ТПР. Зокрема, в червні 2009 р. у Верховній Раді було зареєстровано законопроект щодо запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на ТПР в десяти районах Хмельницькій області (Волочиський, Городоцький, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам’янець – Подільський, Славутський, Полонський, Шепетівський, Хмельницький, Красилівський райони). Показово, що в цьому законопроекті були відсутні визначення мети створення ТПР та запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності, а також було відсутнє обумовлення залучення інвестицій в пріоритетні види підприємницької діяльності.

В Україні прийнятий Закон «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим». Відповідно до статті 2 цього закону, метою запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та створення спеціальної економічної зони "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим є залучення інвестицій у сферу виробництва, охорони здоров'я, відпочинку та туризму, сільське господарство для збереження існуючих і створення нових робочих місць, впровадження новітніх технологій, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення обсягів високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури, збереження й ефективного використання природних ресурсів.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності запроваджується на територіях пріоритетного розвитку строком на 30 років при реалізації в порядку, визначеному цим Законом, інвестиційних проектів у визначених частиною третьою цієї статті пріоритетних видах економічної діяльності (далі - інвестиційні проекти), перелік яких визначається для кожної території пріоритетного розвитку Радою міністрів Автономної Республіки Крим за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, які реалізують у порядку, визначеному цим Законом, інвестиційний проект з певною вартість,встановленою відповідно до виду діяльності (пункт 3, стаття 3 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим»).