Мета і завдання фінансового менеджменту.

Мета і завдання фінансового менеджменту.

ФМ – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фін ресурсів господарського суб’єкта та оптимізації обороту його грошових коштів.

ФМ – це форма управління процесами фін діяльності підприємства за допомогою методів і важелів фін механізму.

Головною метою ФМ є забезпечення max добробуту власників підпр в поточному та перспективному періодах.

У процесі досягнення головної мети вирішуються задачі: 1. забезпечення формування достатнього обсягу фін ресурсів відповідно до завдань розвитку підпр у майбутньому періоді; 2. забезпечення найефективнішого використання сформованого обсягу фін ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підпр; 3. вдосконалення управління грошовими потоками; 4. забезпечення max прибутку підпр з найменшим рівнем фін ризику; 5. забезпечення min рівня фін ризику при очікуваному рівні прибутку; 6. забезпечення беззбиткової діяльності підпр.

До головних завдань ФМ належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово - кредитною системою, суб’єктами господарювання.

Об’єкти фінансового менеджменту, їх класифікація за окремими ознаками.

ФМ – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фін ресурсів господарського суб’єкта та оптимізації обороту його грошових коштів.

ФМ – це форма управління процесами фін діяльності підприємства за допомогою методів і важелів фін механізму.

У ФМ об’єктом управління є фінанси підпр та його фін діяльність. Особливості формування капіталу та фін ресурсів, форми та методи розподілу цих ресурсів, обсяги та інтенсивність грош потоків й інші умови фін діяльності суттєво різняться по окремим підпр.

До головних завдань ФМ належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово - кредитною системою, суб’єктами господарювання.

Особливості фінансового менеджменту, обумовлені з формою власності і сферою здійснення бізнесу.

На п-вах з різною ф-мою власності, сферою бізнесу ФМ має свої особливості, пов'язані з специфікою формування капіталу та фінансових ресурсів, форм та методів розподілу цих фінансових ресурсів тощо. За формами власності з позицій ФМ прийнято виділяти п-ва державної і недержавної власності. Державні п-ва сформували свій капітал ще до початку ринкових реформ. Їх особливістю є висока доля власного капіталу, авансована переважно в ОЗ. Застарілий парк ОЗ, низький коефіцієнт їх загрузки в умовах спаду вир-ва обумовлюють досить низьку ефективність використання капіталу. В процесі формування фінансових ресурсів певна їх частина може розраховувати на державну підтримку (фінансування за рахунок бюджету, пільгові кредити, державні гарантії при залучені іноземних кредитів). П-ва недержавної форми власності створені в основному протягом останнього десятиліття, тому структура їх активів і капіталу сформована більш оптимально. Вони оперативніше реагують на зміну кон’юнктури товарного і фінансового ринку, тому інтенсивність їх грошових потоків значно вища. Галузеві особливості п-ва характеризуються різною капіталомісткістю продукції і співвідношенням обор. і необоротних активів (сфера обігу - більш оборотна, вир-во - більш необоротна), тривалістю операційного циклу (що визначає різну швидкість обертання оборотних активів і капіталу в цілому). Особливості ФМ в різних сферах бізнесу (вир-во, торгівля, страхування, банківська діяльність) обумовлені відмінностями в формуванні, розподілі фінансових ресурсів.

Прийоми фінансового менеджменту та їх характеристика.

Основні прийоми ФМ: 1) фінансовий аналіз - аналіз валових грошових потоків, звітності по прибуткам і збиткам підприємства та по розподілу і використанню прибутку. Він безпосередньо пов’язаний з аналізом балансу, фінстану. При цьому використовується цілий ряд методів. 2) організація прийняття рішень, пов’язаних з фінансовою діяльністю підприємства по напрямках: стосовно формування доходів підприємства, прибутку, здійснення дивідендної політики; з питань фінансування підприємств: поточного фінансування та фінансування розвитку підприємства; з питань здійснення інвестиційної діяльності. Визначити напрямок інвестиційної діяльності (реальні чи фінансові) та об’єкт вкладання (державні, корпоративні, чи інші ЦП). 3) фін. планування має 2 напрямки: а) поточне, яке пов’язане зі складанням і використанням оперативних фінансових планів (місяць, квартал) та річних планів; б) основне, пов’язане з використанням грошових потоків; в) перспективне–це прогнозування розвитку підприємства та надходження і використання фінансових ресурсів на перспективу. Це фінансові плани, що складаються на період понад 1 рік по обмеженій кількості показників (основних) і носять прогнозний характер. 4) фін.контроль як процес перевірки виконання і забезпечення реалізації всіх управлінських рішень в області фінансової діяльності з метою реалізації фінансової стратегії і попередження кризових ситуацій, що ведуть до банкрутства.

Суб’єкти фінансового менеджменту та їх характеристика.

ФМ як управлінська система характеризується наявністю певних суб’єктів управління. Сучасна практика ФМ дозволяє виділити 3 основні групи суб’єктів: 1) власник підприємства, 2) фінансовий менеджер широкого профілю, 3) функціональний фінансовий менеджер. Власник підприємства самостійно здійснює функції фінансового управління як правило на МП з невеликим об’ємом фінансової діяльності. В цьому випадку в залученні для виконання цих функцій спеціаліста-найманого робітника, немає необхідності. Фінансовий менеджер широкого профілю - це спеціаліст-найманий робітник, що здійснює практично всі функції фінансового управління підприємством. Таких спеціалістів використовують в основному на підприємствах для загального керівництва фінансовою діяльністю. Функціональний фінансовий менеджер - вузький спеціаліст, який здійснює спеціалізовані функції управління в одній з сфер фінансової діяльності. Сучасна практика виділяє наступні форми спеціалізації функціональних фінансових менеджерів: менеджер по управлінню інвестиціями; грошовими потоками; фінансовими ризиками, менеджер по антикризовому фінансовому управлінню. При збільшенні фінансової діяльності і її диверсифікації потреба в фінансових менеджерах всіх рівнів буде рости, а їх спеціалізація - постійно розширюватись.

 

 

Загальна схема фінансового менеджменту

ФМ – це форма управління процесами фін діяльності підприємства за допомогою методів і важелів фін механізму.

ФМ – це мистецтво управління фін підприємства.

Умови:

1. приватна власність на засоби виробництва та землю;

2. самофінансування підпр діяльності;

3. ринок ціноутворення;

4. ринок праці, товарів і капіталу;

5. регламентування державного втручання в роботу підпр.

Загальна схема ФМ:

1 → 2 → 3 → 4 → 5 → 6 → 1 (зробити малюнок по колу)

1. фін задача (визначення мети використання фін ресурсів і капіталу);

2. вибір фін методів, важелів і прийомів управління рухом фін ресурсів і капіталу;

3. прийняття рішення, складання програми заходів і фін плану;

4. організація виконання рішення;

5. контроль за виконанням рішення;

6. аналіз і оцінка результатів.

Теорії структури капіталу.

У генезисі теорій структури капіталу, які почали формуватися з середини ХХ століття, виділяються чотири основних етапи. Ці етапи пов'язані з формуванням наступних узагальнювальних теоретичних концепцій:

традіційною концепцією структури капіталу;

концепцією індиферентності структури капіталу;

компромісною концепцією структури капіталу;

концепцією суперечності інтересів формування структури капіталу.

В основі цих концепцій лежать альтернативні підходи до можливості оптимізації структури капіталу підприємства і виділення пріоритетних чинників, що визначають механізм такої оптимізації.

Традиц – вартість капіталу залежить від його структури. Визнач оптимальна структура, що мін середньозв вартості капіталу сприяє мах ринк вартості підп-ва.

Основа - положення про можливу оптимізацію структури кап шляхом обліку різної вартості окремих його складових частин. Початковою теоретичною посилкою цієї концепції є твердження, що вартість власного капіталу підприємства завжди вища за вартість позикового капіталу. Ринкова вартість підп-ва, що викор Позичк Кап (до певної межі) може бути вищою за за ті п-ва, що не викор позик кошти.

Індифер Міллер-Модільяні 1 – розгляд вплив стр капіталу на ринкову вартість п-ва при відсутності податків, а також з податками та їх впливом на прибуток.

Ф. Модільяні і М. Міллер математично довели, що ринкова вартість підприємства, (а відповідно і середньозважена вартість капіталу) залежить тільки від сумарної вартості його активів незалежно від складу елементів капіталу, авансованого в ці активи. Початковим положенням цього доказу є їх твердження, що в процесі господарської діяльності підприємства його прибутковість генерують не окремі елементи капіталу, а сформовані ним активи.Висновок ММ1 –ціна капіталу і вартість п-ва не зал від стр капіталу. = опер прибутку (до сплати ПП. і %).

Міллер-Модільяні 2. з податками – ринкова вартість п-ва, що викор Позик Кап є вищою – діє фін важіль. Бо є податкові пільги (сплата % за кредит), тому вартість залученого капіталу буде нижчою. З врах ПП. фін важіль буде впливати на ринкову вартість п-ва і пдвищ його ринкової ціни.

Основу компромісної концепції структури капіталу складає положення про те, що вона формується під впливом ряду суперечливих умов, що визначають співвідношення рівня прибутковості і ризики використання капіталу підприємства, які в процесі оптимізації його структури повинні бути враховані шляхом відповідного компромісу їх комплексної дії.

Висновок – стр кап має бути такою, при якій гран вартість кап = гран ефект від фін важеля.

Основу концепції суперечності інтересів форми структури капіталу складає положення про відмінність інтересів і рівня інформованості власників, інвесторів, кредиторів і менеджерів в процесі управління ефективністю його використання, вирівнювання яких викликає збільшення вартості окремих його елементів. Суть концепції суперечності інтересів формування капіталу підприємства складають теорії асиметричної інформації, сигналізації, моніторингових витрат і деякі інші.

Модель Росса – менеджер може впливати на дії інвесторами своїми рішеннями – обґрунтовується вибір сигналів з погляду благополуччя менеджера.

Модель Майерса –Майлуфа – менелд приймає ріш, виходячи з інтерсів акціонерів. Якщо компанія має перспективи – краще залучати позик кап. Якщо підп-во оголошує додатк емісію – сигнал, що вартість підп-ва завищена (курс акцій впаде)

 

Мета і завдання фінансового менеджменту.

ФМ – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фін ресурсів господарського суб’єкта та оптимізації обороту його грошових коштів.

ФМ – це форма управління процесами фін діяльності підприємства за допомогою методів і важелів фін механізму.

Головною метою ФМ є забезпечення max добробуту власників підпр в поточному та перспективному періодах.

У процесі досягнення головної мети вирішуються задачі: 1. забезпечення формування достатнього обсягу фін ресурсів відповідно до завдань розвитку підпр у майбутньому періоді; 2. забезпечення найефективнішого використання сформованого обсягу фін ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підпр; 3. вдосконалення управління грошовими потоками; 4. забезпечення max прибутку підпр з найменшим рівнем фін ризику; 5. забезпечення min рівня фін ризику при очікуваному рівні прибутку; 6. забезпечення беззбиткової діяльності підпр.

До головних завдань ФМ належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово - кредитною системою, суб’єктами господарювання.