Схеми та зразки мовних розборів 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Схеми та зразки мовних розборів



Схеми та зразки мовних розборів

Схема фонетичного аналізу слова

1. Вибране з тексту слово (словоформу) подати в орфографічному записі.

2. Назвати букви, якими записується слово в орфографiчному письмi.

3. Поділити слово на склади; подати їх характеристику (наголошений/ ненаголошений, відкритий/закритий, неприкритий/прикритий).

4. Записати слово фонематичною транскрипцiєю.

5. Записати слово фонетичною транскрипцiєю.

6. Назвати фонеми i визначити їх кількість. Встановити вiдповiднiсть мiж фонемами i буквами.

7. Дати повну артикуляцiйну характеристику кожної фонеми в головному вияві.

8. Визначити i встановити звуки, в яких реалiзується кожна фонема аналiзованого слова.

9. Виявити та проаналiзувати комбінаторні та позиційні змiни приголосних, що виникаютьу словi при виголошеннi у мовному потоцi.

10. Виявити й проаналiзувати можливе чергування голосних i приголосних фонем при словозмiнi або при словотвореннi; подати короткий історичний коментар до виникнення наявного чергування.

Зразок:

Защебетав соловейко – пішла луна (Т. Шевченко).

1. Слово для аналiзу в орфографічному записi: защебетав.

2. В орфографiчному записi слово записується буквами: зе, а, ща, е, бе, те, а, ве.

3. У слові чотири склади: за, ще, бе, тав. Перший склад за – ненаголошений, відкритий, прикритий. Другий склад ще –ненаголошений, відкритий, прикритий. Третій склад бе –ненаголошений, відкритий, прикритий. Четвертий склад тав – наголошений, закритий, прикритий.

4. Слово записане фонематичною транскрипцією: / зашчебетав /

5. Слово записане фонетичною транскрипцією: [ зашчеибеитаў ].

6. У словi 10 фонем: /з/, /а/, /ш/, /ч/, / е /, /б/, /е/, /т/, /а/, /в/.

7. Артикуляцiйна характеристика кожної фонеми в головному її виявi: /з/– приголосна, шумна, щiлинна, дзвінка, передньоязикова, тверда; /а/ – голосна, низького пiдняття, заднього ряду, нелабіалізована; /ш/ – приголосна, шумна, щілинна, глуха, передньоязикова, тверда; /ч/ – приголосна, шумна, зімкнена, африката, глуха, передньоязикова, тверда; /е/ – голосна, середнього пiдняття, переднього ряду, неелабіалізована; /б/ – приголосна, шумна, зімкнена, чиста, дзвінка, передньоязикова, тверда; /т/– приголосна, шумна, глуха, зімкнена, проривна, передньоязикова, тверда; /в/ – приголосна, сонорна, щілинна, серединна, губно-губна, тверда.

8. Фонеми реалiзуються в 10 звуках: [з], [а], [ш], [ч], [еи], [б], [еи], [т], [а], [ ў ], щостановлять собою такi варiанти: [з] – головний вияв фонеми /з/, [а] – головний вияв фонеми /а/, [ш] – головний вияв фонеми /ш/, [ч] – головний вияв фонеми /ч/, [еи] – позиційний вияв фонеми /е/, [б] – головний вияв фонеми /б/, [т] – головний вияв фонеми /т/, [а] – головний вияв фонеми /а/, [ ў ] – позиційний вияв фонеми /в/.

9. В аналізованому слові виявлено такі позиційні зміни звуків: голосний [еи] – позиційний вияв фонеми /е/ в ненаголошеній позиції; [ў] – позиційний вияв фонеми /в/ у кінці слова після голосного.

Схема лексичного аналізу слова

1. Виписати слово з тексту і зазначити його початкову форму.

2. З’ясувати функцію: повнозначне чи службове.

3. Розкрити лексичне значення (ЛЗ) слова у поданому тексті. Схарактеризувати обов’язкові та факультативні компоненти ЛЗ.

4. Визначити типи ЛЗ слова: а) за способом номінації (пряме, переносне (вказати тип переносного значення); б) за ступенем семантичної мотивації (мотивоване, немотивоване); в) за можливістю лексичної сполучуваності (вільні, зв’язані (фразеологічно обмежені, функціонально-синтаксично зумовлені, конструктивно обмежені); г) за характером виконуваних функцій (номінативні, експресивно-синонімічні).

5. Виявити, яке значення (конкретне чи абстрактне) має аналізоване слово у тексті (назвати ознаки конкретного чи абстрактного слів).

6. Встановити, однозначним (моносемічним) чи багатозначним (полісемічним) є аналізоване слово. Назвати всі семеми лексико-семантичних варіантів багатозначного слова.

7. Схарактеризувати парадигматичні відношення (омонімію, синонімію, антонімію, паронімію).

8. Встановити походження слова: корінне, запозичене (після виявлення семантичних, фонетичних, морфологічних ознак.

9. Вказати, до активного (загальновживана, термінологічна лексика) чи пасивного (архаїзм, історизм, неологізи) шару лексики належить аналізоване слово.

10. Виявити, чи є слово загальнонародним чи локальним (діалектизмом).

11. З’ясувати стилістичне використання: міжстильове чи співвідносне зі стилем (наукова, суспільно-політична, виробничо-професійна, офіційно-ділова, побутова лексика); нейтральне чи емоційно забарвлене; літературного чи позалітературного вжитку.

Зразок:

Як парость виноградної лози, плекайте мову (М.Рильський).

1. Лози – початкова форма лоза.

2.Повнозначне слово, оскiльки виконує номiнативну функцiю, (називає предмет). За частиномовною приналежнiстю лексема “лоза” – іменник.

3.ЛЗ у словнику – “довге тонке стебло рослини”. Входить до синтаксичного словосполучення, поєднується з прикметником “виноградна”, узгоджується в числі та відмінку.

4.У контекстi лексему вжито в прямому значеннi; за ступенем семантичної мотивації – немотивоване ЛЗ; за можливістю лексичної сполучуваності – вільне; за характером виконуваних функцій – номінативне.

5.Має конкретне значення; вказує на тип лози; різновид стебла рослини.

6. Слово “лоза” – багатозначне. Iншi його значення: 1) народна назва деяких кущових порід верби; 2) зарості деяких кущових рослин.

7.Синонiми до слова “лоза” – рiзка, дубець (розм.); (заростi лози) лозняк, лозиння. Омонiмiв, антонiмiв i паронiмiв до слова лоза пiдiбрати не можна.

8.Слово за походженням є корінним.

9.Належить до активного шару лексики.

10. За сферою вживання є загальнонародним, оскільки функціонує без територіальних чи соціальних обмежень.

Схема словотвірного аналізу слова

1. Визначити твірну базу.

2. Виділити твірну основу.

3. Схарактеризувати формант.

4. Встановити словотвірну та семантичну (транспозиційні / мутаційні / еквівалентні / модифікаційні відношення) мотивацію.

5. Схарактеризувати тип словотвірного значення (мутаційне / модифікаційне / транспозиційне / синтагматичне).

6. Визначити тип і спосіб словотворення.

Зразок: Радість

1. Твірна база – повнозначне слово.

2. Твірна основа – рад-.

3. Словотворчий формант суфікс –ість.

4. Словотвірна мотивація – радість ← радий; транспозиційні відношення.

5. Транспозиційне словотвірне значення.

6. Тип словотворення – словотворчість (словопородження); спосіб – суфіксальний (морфологічний).

Схема морфологічного розбору займенника

1. Виписати словоформу в необхідному контексті, зазначити її початкову форму (Н.в., одн., чол. р.).

2. Вказати КГЗ і частиномовну належність аналізованого слова; зазначити, яку функцію виконує - дейктичну чи анафоричну.

3. Визначити, з якою частиною мови співвідноситься займенник.

4. Встановити розряд займенника за значенням.

5. Схарактеризувати граматичні категорії:

- ГК роду (якщо є), засоби її вираження;

- ГК особи (якщо є), засоби її вираження;

- ГК числа (якщо є), засоби її вираження;

- ГК відмінка, засоби її вираження.

6. Провідміняти займенник, вказати особливості відмінювання.

7. Провести морфемний аналіз.

8. Провести словотвірний аналіз.

9. Схарактеризувати наголос (сталий чи змінний, його місце).

10. Визначити синтаксичну функцію займенника.

11. Зазначити особливості правопису.

 

Зразок: Наші війська підійшли до Берліна.

1. Наші війська – початкова форма – наш.

2. Це займенник, тому що слово не має власного КГЗ; виконує анафоричну функцію.

3. Співвідноситься з прикметником, відповідає на питання чиї?

4. Узагальнено-предметний, присвійний.

5. Граматична категорія роду у множині не визначається, має Н.в., як і іменник, від якого залежить, граматичний показник – закінчення –і.

6. Н. наш наші

Р. нашого наших

Д. нашому нашим

З. нашого наших

О. нашим нашими

М. (у) нашому наших

Особливості відмінювання: омонімія Р.в. і З.в., Д.в. і М.в. однини, а також Р.в., З.в. та М.в. множини.

7. Слово змінюване, закінчення –і, основа – наш, вона збігається з коренем.

8. Основа непохідна, тому словотвірний аналіз не проводиться.

9. Наголос сталий, на першому складі

10. Слово виконує синтаксичну функцію узгодженого означення.

11. Особливостей правопису не має.

 

 

Схема синтаксичного аналізу односкладного речення

Схема синтаксичного аналізу ускладненого речення

Схема синтаксичного аналізу складного речення

Схема синтаксичного аналізу багатокомпонентного складного речення

 

 

Схеми та зразки мовних розборів



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 580; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.62.119 (0.037 с.)