ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Психологічні особливості проведення обшуку



Обшук – примусова слiдча дiя з обстеження об’єктiв i окремих громадян із метою розшукання і вилучення прихованих предметiв та документiв, що мають доказове значення.

Психологiчним змiстом дiяльностi слiдчого при проведеннi обшуку є органiзацiя пошукових дiй стосовно прихованих матерiальних об’єктiв, що викривають злочинця. При виконаннi обшуку кожна з сторiн намагається одержати максимальну iнформацiю щодо стратегiї поведiнки сторони-антагонiста та уникнути самiй будь-яких демаскуючих фактiв.

Обшук слід віднести до слідчих дій із значним потенціалом конфліктності. Його конфліктний характер визначається, з одного боку, протирiччями цiлей сторін, а з iншого – примусовiстю та публічністю стосовно обшукуваного. Основне, що обшукуваний має на метi i що визначає спосiб його мислення й поведінки, – це пошуки максимально надiйної схованки для вкрадених цiнностей, знарядь, iнших предметiв, що мають характер доказiв. Метою дiяльностi працівників правоохоронних органiв, які проводять обшук, є вiдшукування прихованих об’єктiв та повернення їм реальної суспiльної цiнності.

Iншими словами, у психологiчному аспектi протирiччя цiлей дiяльностi тут є своєрiдним iнтелектуальним конфлiктом. Примусовий характер обшуку породжує, як правило, конфлiкт емоцiйний, оскiльки його проведення означає втручання стороннiх осiб у iнтимно-особистiсну сферу обшукуваного, у свiт сiмейно-побутових взаємин, подекуди ретельно приховуваних. Окрiм того, суспiльне оточення обшукуваного (сусiди, близькi, знайомi), сприймаючи пошуковi дiї працівників правоохоронних органiв, мимоволi пов’язують їх із безперечною виннiстю обшукуваного. Вказане породжує у останнього та членiв його сiм’ї негативнi емоцiйнi стани хвилювання, агресивностi та ворожостi, спрямованi на осiб, які проводять обшук. Тому досить часто працівники мають справу з образами, провокуванням скандалу, а також спробами підкупу, тощо.

Успiшнiсть проведення обшуку залежить вiд значної кiлькостi вимог та обставин, якi умовно можна поєднати в дві групи чинникiв. По-перше, це чинники, що сприяють ефективностi пошукових дiй:

- пiдготовка до проведення обшуку;

- квалiфiкована реалiзацiя пошукових дiй;

- спостереження за поведiнкою обшукуваного та членiв його родини;

- особистi якостi слiдчого та iнших членів слідчо-оперативної групи.

Другу групу чинникiв становлять тi, що утруднюють проведення обшуку, негативно впливають на його ефективнiсть:

- конфлiктність ситуацiї;

- вiдсутнiсть постiйного позитивного контакту з обшукуваним та його оточенням.

Досить часто на ефективність обшуку негативно впливають зовнiшнi перешкоди, такi як:

недостатнiсть кубатури простору пошуку (тiснi примiщення, захаращенi меблями, iншими предметами; пiдвальнi примiщення, горища, льохи);

дефекти температури та вологостi (дуже спекотлива або волога атмосфера, занадто холодне примiщення);

дефекти освiтлення;

неприємнi, подразнюючi та задушливi запахи;

атмосфернi опади при обшуку на вiдкритiй мiсцевостi;

тривалiсть та iнтенсивнiсть роботи, що призводить до втоми та притуплення психiчних процесiв i чутливості.

Пiдготовка до обшуку полягає у створеннi найбiльш наближеної його моделi, що допомагає з’ясувати такi питання:

- основні характеристики розшукуваних предметiв;

- особливості місця обшуку, можливi схованки;

- характеристики особистостi обшукуваного та його оточення, можливi варіанти типи їх поведiнки пiд час обшуку;

- загальна тактика проведення обшуку;

- склад слiдчої групи, розподiл функцiй мiж її учасниками;

- технiчнi засоби, що будуть використанi.

Пiдготовленiсть до обшуку полягає також у тому, що психологiчно обгрунтованими повиннi бути тактичнi прийоми прибуття на мiсце та проникнення у примiщення. З метою забезпечення, наприклад, раптовостi обшуку транспортнi засоби бажано залишати на вiдстанi, зосередження учасникiв повинно вiдбуватися поступово та якомога тихiше, при користуваннi лiфтом рекомендується не зупинятися на поверсi, де мешкає обшукуваний. За наявностi дверного вiчка – перед ним повинна знаходитися особа, яку обшукуваний знає, або особа з нейтральною зовнiшнiстю. При обшуку у комунальнiй квартирi рекомендується дзвонити до сусiдiв. Має бути забезпечене спостереження за вiкнами та додатковими входами до примiщення. Тактика суто пошукових дiй реалiзується на основi попередньої iнформацiї про розташування i планування примiщень, їх ремонт, перебудову тощо; характеристики розшукуваних об’єктiв та їх значущості.

Для найбiльшої ефективностi обшуку потрiбно додержуватися деяких загальних правил:

1) при можливостi усувати всi вiдволiкаючi чинники (нефункціональні переміщення, метушня, стороннi розмови);

2) не поспiшати i не розпочинати огляд нового об’єкта до повного обстеження попереднього.

3) не допускати як загострення конфлiкту, так i занадто iнтенсивного розвитку довiрчих взаємин із обшукуваним та його оточенням;

У проведенні обшуку беруть участь багато осiб (слiдчi, оперативнi працівники, поняті), тому його успiх багато в чому залежить вiд взаєморозумiння. Важливою умовою взаєморозумiння є безперервний iнформацiйний обмiн, здiйснюваний у мовнiй формi та супроводжуваний мовою тiла (погляди, мiмiка, рухи тiла, незакiнченi дiї – кивання, вказування). Виходячи з тактичних мiркувань, мовна передача iнформацiї не завжди є бажаною, у таких випадках домінуючого значення набуває невербальна комунікація. Тому доцільним слід вважати попереднє опрацювання слідчо-оперативною групою умовних слів та жестів.

Проведення обшуку, як уже зазначалося, зумовлює конфлiктну ситуацiю між взаємодiючими сторонами. Тому на початковому етапi обшуку важливого значення набуває встановлення психологiчного контакту, що досягається через взаємне сприймання сторiн та обмiн як вербальною, так i невербальною (мiмiка, жести) iнформацiєю. Такий контакт може бути започатковано, наприклад, коли слiдчий перед обшуком пропонує вiддати розшукуванi об’єкти, мотивуючи це тим, що небажано, щоб дiти, повернувшись зi школи, спостерiгали картину обшуку. Навiть за умови негативної відповіді, такий крок може стати підгрунтям до встановлення подальшого контакту. Якщо обшукуваний тримається скуто, самовпевнено чи агресивно, такий стан можна спробувати зняти бесiдою про родиннi стосунки, роботу, стан здоров’я тощо.

Ефективність дiяльностi слiдчого багато в чому визначається рефлексiєю (розумінням) тактики поведінки обшукуваного. Злочинець, як правило, намагається вчинити так званий „iдеальний” злочин (такий, по якому не залишається слідів); так само вiн намагається створити „iдеальну” схованку за рахунок вiдповiдного маскуючого тла у виглядi зовнiшнiх умов та своєї поведiнки.

До зовнiшнiх умов належить, насамперед, пiдшукування вiдповiдного місця для схованки та її типу. У цiлому таких типiв схованок існує декiлька:

1) використання мiсць, пристосованих у побутi для збереження рiзних предметiв (шафи, валiзи, коробки, ящики тощо). Звичайно пошуковi дiї починаються, з урахуванням характеристик розшукуваного об’єкта, саме з цих мiсць, i здiйснюються планомiрно та ретельно;

2) обладнання спецiалiзованих схованок. При цьому треба враховувати iнтелектуальний рiвень та професiйний досвід обшукуваного, оскільки до створення такого типу схованок схильнi особи з досить високим рiвнем iнтелектуального розвитку та особи, якi володiють певними професiйними знаннями і навичками (наприклад, спецiалiст-будiвельник може обладнати схованки в стiнах, стелi, пiдлозi примiщення; водiй для приховування вкраденого ймовірно використає порожнини автомобiля; селянин, дачник – шар грунту, рослиннiсть; музикант – музичнi iнструменти тощо);

3) використання як схованок мiсць, що психологiчно утруднюють пошук. Так, можуть бути використанi: лiжко дитини чи хворого члена сiм’ї, вiдра для вiдходiв та смiттєзбiрники, помийнi ями, купи гною, духова шафа газової плити, бак пральної машини тощо. У цих випадках розраховують на делiкатнiсть, гидливiсть, м’якосерднiсть, вразливiсть слiдчого;

4) використання „психологiчних” схованок. При цьому враховується вiдомий феномен „небачення очевидного” – досить часто розшукуванi предмети знаходяться на видному мiсцi, проте нами не помiчаються через установку, що вони сховані. Тому не виключені випадки, коли обшукуваний приховує об’єкти, використовуючи їх як пiдставку, елемент оформлення інтер’єру тощо.

При проведенні обшуку необхідно ретельно фiксувати деталi обстановки, що виходять за межi норми (банка з фарбою – на книжковiй полицi, парасолька – у спальнi, на присадибнiй дiлянцi – зів’ялий кущ, у помешканнi одинака – дитячi речi, розмiщення меблiв заважає пересуванню по примiщенню тощо). Також слід враховувати i можливiсть вторинних маскуючих ознак – обклеювання, оббивання, фарбування, цементування, гiпсування розшукуваних предметiв; відволікаючого поверхневого маскування об’єктiв-доказiв (ощаднi книжки з незначними сумами, вироби з малоцiнних металiв) при ретельному обладнанні схованок важливих доказiв (валюта, золото, знаряддя вбивства).

Обшукуваний може вдатися до iмiтуючих, маскуючих дiй. Наприклад, хабарник чи розкрадач демонструє скромнiсть житла, одягу, способу життя; убивця, гвалтiвник висловлює жаль до вбитого, членiв його родини. Своєрiдне психологiчне забарвлення характерне для випадкiв занадто демонстративної поспiшностi при добровiльнiй видачi розшукуваних речей: остання свiдчить про необхiднiсть подальших пошукiв.

У процесi обшуку вiдбувається сприймання людини людиною та сприймання учасниками цiєї слiдчої дiї навколишньої обстановки. Слiдчий пізнає психологiю обшукуваних осiб, спостерiгаючи за їх поведiнкою; обшукуваний, у свою чергу, вивчає особистiсть слiдчого, щоб якомога швидше з’ясувати ступiнь його поiнформованостi щодо розшукуваних об’єктiв та окреслити лiнiю своєї поведiнки. В цiлому iнформацiйний пошук обшукуваного здiйснюється в таких напрямах:

- можливостi впливу на психiку слiдчого та iнших учасникiв слідчої дії;

- особисте ставлення слiдчого до учасникiв обшуку;

- ставлення слiдчого до осiб, що присутнi при обшуку;

- загальна обстановка та умови, за яких вiдбувається процес пошукових дiй.

Слід зазначити, що в психiчнiй дiяльностi обшукуваного iнтенсивно функцiонують захиснi механiзми. Приховувана подiя злочину, страх перед викриттям призводять до сильних переживань, викликаючи в у корi великих пiвкуль головного мозку „вогнище афектацiї” (емоцiйної чутливостi), що перебудовує всю психiчну дiяльнiсть, дезорганiзуючи її. Захоплюються й тi зони кори пiвкуль, що „вiдповiдають” за психофiзiологiчнi реакцiї і майже не пiддаються свiдомому контролю: видiлення поту, змiна кольору шкiри, міміка, позадовiльнi рухи, голосовi реакцiї. Такого типу прояви спостерiгаються, коли працівники наближаються до схованок, чим, природно, збiльшується можливiсть вiдшукання прихованого.

Для полегшення фiксацiї емоцiйних та функцiональних зрушень у поведiнцi обшукуваного необхiдно органiзувати спiлкування таким чином, щоб вивести його зi стану психiчної врiвноваженостi, створити контрольовану ситуацiю напруженостi. З метою впливу на „вогнище афектацiї” слiдчому доцiльно максимально використати все, що може асоцiюватися в обшукуваного з прихованим об’єктом. При цьому суттєве значення мають запитання та дiї (погляди, жести, пози), котрі припускають багатозначне тлумачення.

Iнший напрям впливу полягає в послабленнi захисних механiзмiв шляхом актуалiзацiї спонукань до приховування (страх перед покаранням, сором, побоювання втрати престижу, репутацiї, свободи тощо). Обшукувана особа пiдсвiдомо створює певну „зону оберiгання” – мiсце схову розшукуваної речi, активiзуючи свою поведінку при наближенні до цiєї зони. Тому рекомендується у певних випадках проводити своєрiднi зондуючi дiї. Наприклад, при наближеннi до можливого мiсця схову вести дiалог із обшукуваним для дiагностики його емоційного стану (змiни iнтонацiї голосу, тембру, логiчностi вiдповiдей); спонукати обшукуваного спiльно наблизитися до певного мiсця, взяти до рук певний предмет.

У цiлому спостереження за поведiнкою має подвійну мету:

- контроль за дiями осiб, що виконують пошуковi дiї, за повнотою та ретельнiстю обшуку;

- знаходження у поведiнцi обшукуваного та членів його родини спрямовуючої увагу слiдчого iнформацiї.

Професiйнi та особистiснi якостi слiдчого також суттєво впливають на ефективнiсть обшуку. Найбiльш важливими з них є: професiйна спостережливiсть, пам’ять, мислення; наполегливiсть та цiлеспрямованiсть; розвинутi комунiкативнi здiбностi; сформованi уміння та навички (стереотипи) пошукових дiй; здатнiсть до саморегуляцiї поведiнки.

Стереотипи пошукових дiй мають позитивне значення, особливо на початкових етапах обшуку. Проте, якщо немає ефективного результату, необхiдно придiляти особливу увагу винятковостi подiї, iндивiдуальностi обшукуваного, спiввiдносити iнтуїцiю у визначеннi напряму пошуку з особливою ретельнiстю та пунктуальнiстю пошукових дiй.

Таким чином, обшук є важливою інформативно-пошуковою слідчою дією, складно організованою у психологiчному планi, що вимагає від його учасників суттєвої психолого-тактичної підготовленості.

Загалом основою розглянутих iнформацiйно-пошукових слiдчих дiй є пiзнавальна дiяльнiсть. Цiлком закономiрно, що одержання будь-якого виду iнформацiї, навiть за вiдсутностi безпосереднього мiжособистiсного спiлкування, все ж вiдбувається в умовах спiлкування опосередкованого, в умовах комунiкацiї. Огляд мiсця подiї, впiзнання, вiдтворення обстановки та обставин подiї, обшук спрямованi, перш за все, не стiльки на реалiзацiю впливу, скiльки на одержання значущої для кримiнальної справи iнформацiї, грунтуючись на якiй i вiдбувається безпосереднiй вплив на учасникiв процесу розслiдування.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 184.72.102.217 (0.007 с.)