Місце теорії держави і права у системі юридичних наук

Місце теорії держави і права у системі юридичних наук
Загальнотеоретична для всіх юридичних наук	Системоутворююча частина юридичних наук, об*єднуюча ланка між юридичними науками, базова, фундаментальна, методологічна наука	Визначає рівень розвитку юриспруденції (як науки так і практики)	Виступає підставою для формування юридичного світогляду	є певним містком між юридичними та неюридичними суспільними науками

 

 

Взаємодія теорії держави і права з суспільними науками, що вивчають державу і право

Філософія-ТДП	- Філософія права	система наукових знань про буття права, його природу, місце, та призначення в житті людини, суспільства, держави
- Філософія прав людини
- Логіка права
Соціологія-ТДП	Соціологія права	система знань про соціальні умови існування, розвитку і дії права, зв*язок права з іншими соціальними явищами
Політологія-ТДП	Політологія права	система знань про держ-пр політику, про основні напрями політичного розвитку держави та права
Економічна теорія-ТДП		економічні відносини потребують правового регулювання
Соціальна психологія-ТДП	- Правова психологія	вивчення психологічних закономірностей практичної юридичної діяльності
- Вербальний біхевіоризм	як спонукати людину до певної поведінки
Антропологія-ТДП	Антропологія права	розглядається життя людини на всіх етапах розвитку права

 

Структура методології науки теорії держави і права

Структура методології ТДП
Філософські підходи	Методологічні принципи	Наукові методи
- емпіричний - раціональний	- всебічності - історизму - комплексності - об*активності - конкретності	- філософсько-світоглядні (діалектичний, метафізичний, матеріалістичний, ідеалістичний) - загальнонаукові (історичний, логічний, сист-структурний, функціональний, порівняльний) - спеціальні (кібернетичний, математичний, психологічний, статичний) - спеціально-юридичні (формально-юридичний, порівняльно-правовий, метод правового експерименту, державно-правового моделювання, тлумачення норм права)

 

 

Методи теорії держави і права

Методи теорії держави і права
філософсько-світоглядні	загальнонаукові	спеціальні	спеціально-юридичні
діалектичний метафізичний матеріалістичний ідеалістичний	історичний логічний сист-структурний функціональний порівняльний	кібернетичний математичний психологічний статичний	формально-юридичний порівняльно-правовий метод правового експерименту державно-правового моделювання тлумачення норм права

 

Функції держави та методи їх здійснення держави

Функції держави
За сферою діяльності держави	За тривалістю в часі	За принципом розподілу влади
Внутрішні   основні додаткові	зовнішні	*Постійні *тимчасові	*законодавчі *виконавчі *судові *контрольно-наглядові
Форми та методи здійснення функцій держави
Правові	організаційні
*правотворча *правозастосовна *правоохоронна *установча *контрольно-наглядова	*організаційно-регламентуюча *організаційно-економічна *організаційно-контрольна *організаційно-виховна

 

Форма держави

 

Форма держави Україна

Форма держави України
Форма державного правління	Форма державного устрою	Форма політичного режиму
республіка	Унітарна	Демократичний
Змішана	Складна	представницько-демократична
Парламентсько-президентська	змішана

 

 

Типологія держав

Типологія держав
Цивілізаційний підхід	Формаційний підхід	Сучасний підхід
цивілізація	Суспільно-економічна формація	Суспільна формація
*традиційні(первинні) * сучасні (вторинні)	*рабовласницькі *буржуазні(капіталістичні) *соціалістичні	*не республіканські *республіканські *перехідні

 

1.Система права:

Структура: норми, інститути, галузі, підгалузі
НОРМИ: первинний компонент, який визнає і охороняє держава, і з якого складаються інститути і галузі права. Не може існувати норма права, яка не входила б до певного інституту і галузі права.

ІНСТИТУТИ (поділ на галузеві та міжгалузеві) - це відокремлена група правових норм, які регулюють однорідні суспільні відносини конкретного виду. Інститут права є першим рівнем поєднання правових норм.

Характерно:

регулює певний вид суспільних відносин;

є складовою частиною однієї або декількох галузей права;

є логічно замкнутою, виокремленою сукупністю норм;

функціонує автономно, відносно самостійно в межах галузі права,

ГАЛУЗІ – цивільне, кримінальне право, трудове право, адміністративне право

Ознаки галузі:

є найбільш великим за обсягом підрозділом (частиною) системи права.

має власний предмет регулювання.

визначається єдністю предмета і методу правового регулювання.

складається з інститутів права, побудованих у галузі права за предметом і методом правового регулювання.

відносно самостійна від інших об'єднань правових норм у системі права.

 

ПІДГАЛУЗІ: с истема однорідних предметно пов'язаних інститутів певної галузі права. Підгалузі є у багатьох галузей права. Наприклад, цивільне право має підгалузі: право власності, зобов'язальне право, спадкове право, авторське право та ін. На відміну від правових інститутів підгалузь права не є обов'язковим компонентом кожної галузі.

Ознаки системи права: 1) є функціональною системою, бо її виникнення, існування і розвиток обумовлені усвідомленими загальнолюдськими потребами в урегульованості та впорядкованості суспільного життя.

2) є інституціональним втіленням. Це означає, що системно організовані юридичні норми містяться в джерелах права, які надають йому чіткої інституціональної побудови.

3) обумовленість реально існуючою системою суспільних відносин.

4) має стабільний і водночас динамічний характер,таким чином забезпечуючи суспільству збереження, стабілізацію його головних відносин.

5) структурна багатоманітність. Це означає, що система права складається з неоднакових за змістом й обсягом структурних елементів, які логічно розташовують нормативний матеріал.

6) пов'язана як прямо, так і опосередковано з діяльністю держави, її органів.

 

2. Система законодавства -сукупність всіх підпорядкованих певним чинном форм права певної держави.

1. ієрархічна (вертикальна (субординаційна) розподіл за юр силою): КУ, ЗУ, підзаконні нпа, постанови кму, накази міністерств, акти місцевих органів викон.влади, та ін. (невичерпний перелік)

2. галузевий (горизонтальна(розподіл нпа за галузевою ознакою(предметом правов регул.)):конституц, адмін,податк, банків, сімейне, цивільне, господ, труд,

аграрне, екологічне

Система права і система законодавства

співвідношення
Система права	Система законодавства
1.Характеризує внутрішню сторону об'єктивного права 2.Сукупність норм права 3.Структура системи права- це норми права об'єднані за галузями, підгалузями та інститутами4.В основі розподіла права на галузі лежить предмет і метод правового регулювання 5.Має лише горизонтальну структуру 6.Первинний елемент-норма права. 7.Має об'єктивний характер, зумовлена різноманітними видами та особливостями суспільних відносин	1.Характеризує зовнішню сторону системи законодавства 2.Сукупність форм права певноі держави 3.Форми права певноі держави,об'єднані за галузями законодавства 4.Галузі законодавства виділяють за предметом правового регулювання і не мають єдиного методу. 5.Має горизонтальну та вертикальну структуру 6.Первинний елемент -нпа (юридична форма права), юридичне положення 7.Має суб'єктивний характер - залежить від волі правотворця

 

форми - вихідні від держави або визнані нею зовнішні, офіційно-документальні способи вираження (організації, існування) змісту права, його норм і принципів, надання їм юридичного значення.

Джерела - акти уповноважених суб'єктів права, що є формою вираження і закріплення правових норм і принципів, на основі яких виникають, змінюються чи припиняються правові відносини. Інакше, це зовнішні виявлення буття об'єктивно існуючих правових норм і принципів, які є мірою охоронюваного державою права.

3. Джерела та форми

	Джерела вживається у розуміннях: матеріальному, ідеологічному, інституційному, формальному (юридичному).		Правовий звичай Правовий прецедент Нормативно-правовий договір Нормат-прав акт Правова доктрина Релігійно-правовий текст Принципи права

Юридичні джерела

Джерелами права в юридичному розумінні в різних правових системах визнаються:

· Нормативно-правовий акт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

· Правовий прецедент — джерело права, що являє собою письмове або усне рішення судового або адміністративного органу, якому надається державою формальна обов'язковість, і воно стає нормою, еталоном, зразком при розгляді всіх подібних справ у майбутньому. Близьким, проте до певної міри відмінним, джерелом може розглядатися Судова практика^[2].

· Правовий (санкціонований) звичай — санкціоноване державою правило поведінки, що склалося історично, у результаті багаторазового повторення людьми певних дій. Санкціонування здійснюється шляхом відсилання до звичаю, а не до текстуального закріплення його в нормативно-правовому акті.

· Нормативно-правовий договір (у тому числі Міжнародний договір) — це двостороння або багато­стороння угода, яка містить норми права. Договори з норматив­ним змістом на відміну від більшості індивідуально-правових до­говорів (наприклад, договору купівлі-продажу, трудового кон­тракту, шлюбного контракту) завжди містять загальні правила поведінки і не мають персоніфікованого, разового характеру.

· Релігійні тексти (Коран, Сунна) — документи, які містять церковний канон або іншу релігійну норму, що переплетена з нормами моралі і права, санкціонована державою для надання їй загальнообов'язкового значення і забезпечена нею.

· Правова доктрина — це витоки формування права, його джерела, опубліковані праці юристів, які дістали загального визнання.

· Принципи права — це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

 

Тема 7