Особливості інфрачервоного (ІЧ) випромінювання, нормування, засоби та заходи захисту працюючих

Випромінювання оптичного діапазону являє собою потік електромагнітного випромінювання, яке має хвильові і квантові властивості.

В умовах виробництва застосовуються ЕМВ в діапазоні хвиль від 100 нм до 500 мкм. Оптичний діапазон випромінювання включає інфрачервоне (ІЧВ), видиме (ВВ) та ультрафіолетове випромінювання (УФВ).

За фізичною природою інфрачервоне випромінювання (ІЧВ) являє

собою потік часток матерії, що має хвильові та квантові властивості. ІЧВ охоплює ділянку спектру з довжиною хвиль від 760 нм до 540 мкм. Відносно людини, джерелом випромінювання є усяке тіло з температурою понад 36-37°С і чим більша різниця, тим більша інтенсивність опромінювання.

У виробничих приміщеннях з великими тепловиділеннями (гарячі цехи) на частку інфрачервоного випромінювання припадає близько двох

третин тепла, що виділяється при температурі твердих тіл до 400-500°С, випромінювання головним чином припадає на діапазон довгих променів,

якщо температура нагрівання перевищує 500°С (червоне світло) до 25 % енергії випромінювання припадає на середньохвильовий діапазон інфрачервоного спектру променевої енергії.

При температурі джерела близько 1000—1300°С (прокатні стани, скловарні цехи) близько половини енергії випромінювання (до 46 %) припадає на середньохвильову частину, а біля 10 % становить короткохвильова ділянка енергії.

Відтак ефективність дії ІЧВ повністю залежить від довжини хвиль, що обумовлює глибину їх проникнення у біологічні тканини.

Багато приміщень на харчових підприємствах характеризуються значними тепловиділеннями (котельні; приміщення печей, сушарок, випарних станцій; варильні відділення тощо). Джерелами теплоти (інфрачервоного випромінювання) є переважна більшість виробничих процесів,поверхні обладнання, паропроводи, газоходи, відкрите полум'я. Теплота виділяється при нагріванні матеріалів, переході електричної енергії у теплову, при терті рухомих частин машин тощо. В теплий період року додається ще й теплота сонячного випромінювання. Проте й саме інфрачервоне випромінювання застосовують в установках для обробки молока, сушіння цукру та сиру, виготовлення ковбасних виробів, стерилізації та обігрівання.

Вплив інфрачервоного випромінювання на організм людини проявляється в основному тепловою дією. Ефект дії ІЧВ залежить від довжини хвиль, яка обумовлює глибину їх проникнення.

Згідно з класифікацією Міжнародної комісії по освітленню, ІЧВ поділяють на три групи А, В, С.

Пропускання, поглинання й розсіювання променевої енергії залежить як від довжини хвилі, так і від тканин організму.

Шкіра людини, завдяки своїм оптичним властивостям, володіє вибірковою характеристикою щодо відбивання й пропускання різних ділянок спектру інфрачервоної радіації.

Вплив ІЧВ на організм проявляється як у формі загальних, так і місцевих реакцій. Місцева реакція виражена сильніше, якщо опромінення відбувалося довгохвильовою радіацією, тому за однакової інтенсивності опромінювання безпечний час дії у цьому випадку буде меншим, ніж у випадку впливу короткохвильового діапазону.

Короткохвильова ділянка ІЧВ має більшу глибину проникнення в тканини тіла, а відтак значно підвищує температуру глибоких тканин.

Опромінення очей веде до помутніння кришталика (професійна катаракта) або інших паталогічних змін. Довгохвильові ІЧВ поглинаються сльозою і поверхнею роговиці та викликають теплову дію. Під впливом ІЧВ виникають функціональні зміни стану центральної нервової системи, посилюється секреторна діяльність шлунку, підшлункової і слинної залози.

Короткохвильове ІЧВ, що проходить через незахищену голову, впливаєна рецептори мозку, викликає важкі ушкодження, через які може статися сонячний або тепловий удар.

У робітників, що працюють в умовах нагріваючого мікроклімату (гарячі цехи), знижується електрична чутливість очей, збільшується прихований період зорової реакції, послаблюється умовна рефлекторна реакція судин, що може призводити до тяжких наслідків виробничого травматизму.

Сумарна допустима інтенсивність випромінювання має не перевищувати 350 Вт/м².

Інтенсивність сумарного теплового випромінювання вимірюється

актинометрами, а спектральна інтенсивність випромінювання — інфрачервоними спектрометрами.

Для вимірювання малих величин (1400-2100 Вт/м2) інтенсивність випромінювання (від слабо нагрітих тіл або сильних джерел, розміщених далеко від робочої зони) застосовують срібно-вісмутовий термостовпчик Молля.

Профілактичним заходом в умовах інфрачервоного випромінювання має стати механізація важких робіт, впровадження у технологічнео бладнання дистанційних механізмів відкривання й закривання печей, зменшення важких фізичних навантажень.

Інтенсивне випромінювання інфрачервоної радіації можна значно зменшувати за рахунок: зміни технології виробничих процесів; заміни вертикальних печей на тунельні печі; зниження частки важких ручних операцій; використання теплоізоляції(згідно з ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" температура на поверхні обладнання не повинна перевищувати 45 ^оС, а в приміщеннях із пожежо- та вибухонебезпечним середовищем - 35 °С (за протипожежними нормами); екранування робочих місць(відбивні та поглинальні екрани).

Найбільш ефективним способом захисту від променевої енергії ІЧВ є водяні завіси(як поглинальний екран), що поглинають теплову частку інфрачервоної радіації.

При великих теплових навантаженнях суттєве значення має раціональний питний режим, відповідна організація режиму праці з обов’язковими перервами у роботі, що дає можливість відновлювати і полегшувати процеси терморегуляції, а також раціональний спецодяг і інші, які мають відповідні теплозахисні властивості і здатність відбивати інфрачервону радіацію.

 

2. Санітарно-гігієнічні вимоги до планування та розміщення виробничих і допоміжних приміщень

Між підприємством та житловим районом створюється санітарно-захисна зона, тобто територія між місцями виділення в атмосферу виробничих шкідливостей та житловими чи громадськими будівлями, ширина якої залежить від класу підприємств.

Санітарні норми проектування промислових підприємств (ДСП 173-96) передбачають поділ всіх виробництв за шкідливістю для оточуючого середовища на 5 класів з такими розмірами санітарно-захисних зон: І клас - 1000 м; II клас - 500 м; ІІІ клас - 300 м; IV клас - 100 м; V клас - 50 м.

Підприємства харчової і зернопереробної промисловості відносяться до IIІ - V класів.

У межах санітарно-захисної зони дозволяється розміщувати менш шкідливі промислові підприємства, а також пожежні депо, санітарно-побутові підприємства, гаражі, склади та інше. Територія санітарно-захисної зони має бути упорядкована та озеленена.

Санітарно-захисну зону не дозволяється вважати резервною територією перспективного розширення підприємства. Розміщення в санітарно-захисній зоні житлових будинків та інших будівель з постійним перебуванням в них людей; а також розміщення місцевих парків, стадіонів і дитячих установ не припустимо.

Територія підприємства повинна мати впорядковані пішохідні доріжки (тротуари) від центрального та додаткових прохідних пунктів до всіх

будівель і споруд. До будівель і споруд по усій їх довжині має передбачатись під’їзд пожежних автомобілів.

Територія підприємства повинна бути огороджена і вхід на неї стороннім особам заборонений: повинна мати належне планування, яке забезпечує відвід атмосферних опадів від будівель та споруд до водостоків; дороги для транспорту; пожежні проїзди; рельсові шляхи потрібних розмірів, що мають допустимі схили та радіуси закруглень; мережу зовнішнього освітлення; доріжки та господарчий водопровід. Територія підприємства має бути озеленена, площа цих ділянок повинна складати не менше 10% площі підприємства.

Норми витрат води на господарськопитні потреби становлять 45 л у гарячих цехах та 25 л на працівника в зміну у звичайних цехах.

Об'ємно-планувальні конструктивні рішення виробничих і допо-міжних будівель і приміщень новозбудованих і реконструйованих підприємств повинні задовольняти вимогам ДСП 173-96. Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів затв. наказом МОЗ України від 19.06.96 №173 і зареєстр. в Мін’юсті України 24.07.96 №379/1404, ДБН В.1.1-7-2002, ДБН В.2.2-8-98, ДБН В.2.2-28-2010, а також іншим нормативним документам, затвердженим (або узгодженим) Держбудом України.

При плануванні виробничих приміщень потрібно враховувати санітарну характеристику виробничих процесів, дотримуватися норм корисної площі та об'єму для працівників, а також норм площі ділянок для розташування обладнання та необхідної ширини проходів та прорізів, що забезпечують безпечну роботу та зручне обслуговування обладнання. Нормативні величини виробничих приміщень приведені в табл. 4.1.

 

Таблиця 4.1 – Нормативні величини виробничих приміщень

 

Назва виробничого приміщення	Нормативна величина
1. Ділянка виробничого приміщення на одного робітника	4,5 м^2
2. Об'єм виробничого приміщення на одного робітника	15,0 м^3
3. Висота одноповерхових будівель (від підлоги до низу несучих конструкцій покриття на опорі)	3,0 м
4. Висота поверхів багатоповерхових будівель	3,0 м
5. Висота приміщень від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття, покриття)	2,2 м
6. Висота приміщення від підлоги до низу виступаючих конструкцій частин комунікацій і обладнання: а) в місцях регулярного проходу людей б) в місцях нерегулярного проходу людей	2,0 м 1,8 м
7. Розміри пішохідних тунелів, галерей та естакад: а) висота тунелів і галерей від рівня підлоги до низу виступаючих конструкцій б) ширина тунелів, галерей і естакад	2,1 м 1,5 м
8. Розміри транспортних і комунікаційних тунелів, галерей і естакад: а) висота проходів б) ширина проходів при одному транспортері в) ширина проходів між двома стрічковими конвеєрами г) ширина проходів при розміщенні трубопроводів,кабелів та інших комунікацій	1,9 м 0,75 м 1,0 м 0,7 м
9. Відстані, між машинами, машиною та частинами будівлі	0,8 м
10. Ширина воріт для в'їзду в приміщення залізничного транспорту	4,9 м
11. Ширина воріт для в'їзду в приміщення автомобільного транспорту: а) ширина автомобіля до 2,0 м б) ширина автомобіля до 2,8 м в) ширина автомобіля більше як 2,8 м	2,0+0,7 м 2,8+1,0 м 2,8+1,2 м
12. Кут нахилу стаціонарних металевих драбин для постійного користування	не більше 45°
13. Ширина проходів з обох боків	0,8 м

 

Площа допоміжних приміщень має бути не меншою ніж 4 м² на одне робоче місце у кімнаті управлінь і 6 м² – у конструкторських бюро; 0,9 м² на одне місце в залі нарад; 0,27 м² на одного співробітника у вестибулях та

гардеробних.

Виробничі приміщення слід розташовувати за технологічним процесом, не припускаючи зустрічі готової харчової продукції з сировиною. Приміщення, в яких виготовляють харчову продукцію, ізолюють від приміщень, в яких виготовляється технічна продукція.

Стіни виробничих приміщень повинні бути пофарбовані фарбами, що відповідають вимогам технічної естетики і санітарним нормам, які ставляться до харчових підприємств.

Підлога повинна мати рівне покриття, причому в приміщенні Із виділенням пилу має бути передбачене зручне прибирання. Підлога виробничих приміщень з мокрими процесами покривається керамічними плитками. Вона також повинна бути стійкою до припустимих в процесі виробництва робіт механічного, теплового або хімічного впливу.

В приміщенні при періодичному або постійному стоці рідин підлога закривається кришками або сітками чи ґратами. Стічні лотоки повинні бути розміщені в стороні від проходів і проїздів і не перетинати їх.

Відчинені люки, шахти, бункери, завантажувальні прорізи або прорізи в підлозі, в міжповерхових перекриттях або на робочих майданчиках огороджуються перилами висотою не менше 1,0 м з суцільною металевою обшивкою по низу поручнів на висоту не менше 0,15 м. На відкритих басейнах та ємностях, розміщених в приміщенні, мають бути борти або огородження по периметру заввишки не менше 1,0 м.

Приміщення з надлишками явного тепла, а також виробництва із значним виділенням газів, пари і пилу слід, як правило, розміщувати біля зовнішніх стін будівель та споруд. Найбільша сторона цих приміщень повинна примикати до зовнішньої стіни будівлі чи споруди. Для розташування таких приміщень потрібно передбачати одноповерхові будівлі. При необхідності розміщення шкідливих виробництв в багатоповерхових будівлях слід надати перевагу верхнім поверхам, якщо це допустимо за умовами технологічного процесу. При розміщенні цих виробництв на верхніх поверхах багатоповерхових будівель треба передбачати ефективні заходи до запобігання проникненню шкідливих речовин з одного поверху на інший, а також захист від їх дії на людей, що працюють в цих приміщеннях (ізоляція, повітряні завіси, вентиляція, кондиціювання повітря).

Робочі місця, переходи і проїзди не потрібно завантажувати сировиною, напівфабрикатами та готовою продукцією.

Всі виробничі будівлі і споруди двічі на рік (весною і восени) повинні підлягати технічному огляду, який проводиться комісією, призначеною керівником виробництва, Висновки оглядів слід оформляти актами, в яких, вказуються дати ліквідації встановлених дефектів.

 

Питання для самоперевірки

1.Охарактеризуйте інфрачервоні випромінювання: параметри, вплив на людину, нормування та методи захисту.

2. Охарактеризуйте вимоги до розміщення і планування території підприємств.

3. Охарактеризуйте вимоги до виробничих і допоміжних приміщень.

4. Охарактеризуйте вимоги до організації праці на робочому місці.

 

Література: 7, 8, 17, 18, 19, 20.