Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Харчування і призначення рідини новонародженій дитині з дихальними розладамиСодержание книги
Поиск на нашем сайте
• Наявність дихальних розладів у новонародженої дитини є протипоказанням для його годування грудьми. • У випадках легких дихальних розладів (1 - 3 бали) доцільно розпочати годування зцідженим грудним молоком, а за його відсутності - адаптованою молочною сумішшю, за допомогою альтернативних методів (чашка або шлунковий зонд) відповідно до вікової потреби дитини (табл. 2). Таблиця 2 Фізіологічні потреби у рідині протягом першого місяця життя дитини*
____________ • У разі наявності дихальних розладів середньої важкості (4 - 6 балів) або важких (7 і більше балів): 1) якомога скоріше забезпечити судинний венозний доступ і розпочати інфузію 10 % розчину глюкози відповідно до вікової потреби дитини щонайменше протягом перших 12 годин (табл. 2). За наявності захворювання, яке супроводжується додатковими втратами рідини, розрахунки добової потреби слід проводити індивідуально; 2) увести зонд у шлунок, щоби звільнити його від вмісту (п. 7.6.3 Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні); 3) після стабілізації стану новонародженої дитини і появи ознак поліпшення на фоні лікування незалежно віку дитини (зменшення важкості дихальних розладів, зменшення кисневої залежності, збільшення діурезу, зростання рухової активності тощо) доцільно розпочати ентеральне харчування, призначивши зціджене грудне молоко, а за його відсутності - адаптовану суміш через зонд; 4) годування новонародженої дитини через зонд слід проводити з дотриманням основних вимог п. 7.6.4 Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні; 5) якщо розпочате ентеральне годування, щоденно розраховувати необхідну кількість молока (суміші); 6) залежно від стану новонародженої дитини поступово збільшувати об'єм ентерального харчування і паралельно зменшувати об'єм інфузії, щоб забезпечити споживання добового об'єму рідини відповідно до вікової потреби новонародженої дитини; 7) під час ентерального годування слід ретельно спостерігати за загальним станом новонародженої дитини: частотою дихання, кольором шкіри і слизових оболонок, руховою активністю; 8) у разі погіршення стану новонародженої дитини під час годування останнє слід припинити, оцінити стан дитини, перевірити місцезнаходження кінчика шлункового зонда, призначений об'єм харчування, а також можливу наявність інших проблем; скоригувати виявлені проблеми. • Після відміни кисневої терапії у новонародженої дитини зі скоригованим віком > 33 - 34 тижнів слід оцінити здатність дитини до смоктання (п. 7.4 Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні, затвердженого наказом МОЗ України від 29.08.2006 N 584) і спробувати прикласти її до грудей. Якщо цього не можна зробити з будь-яких причин, потрібно продовжити годувати дитину зцідженим грудним молоком за допомогою альтернативного методу. Специфічні заходи - киснева терапія і дихальна підтримка • Розпочати дихальну терапію відповідно до наявних показань і коригувати її залежно від динаміки стану новонародженого (Розділи 4 - 6 Протоколу). Неспецифічні заходи • Призначення антибіотиків. 1) Наявність стійких (довше кількох годин) дихальних розладів важкого ступеня або зростання важкості дихальних розладів є показанням до призначення антибіотиків. 2) В якості стартової антибіотикотерапії рекомендовано використовувати комбінацію напівсинтетичного пеніциліну й аміноглікозиду. Антибактеріальна терапія повинна тривати щонайменше до моменту виключення наявності інфекційного захворювання або протягом щонайменше 10 - 14 днів у разі його підтвердження. 3) До призначення антибіотиків з дотриманням вимог стерильності забирають 0,5 - 1,0 мл крові з периферичної вени (артерії) на бактеріологічне дослідження. 4) Після отримання результатів бактеріологічного дослідження оптимізують антибактеріальну терапію. 5) За станом новонародженої дитини спостерігають в умовах лікарні щонайменше протягом 24 годин після відміни антибіотиків. • Корекція метаболічних розладів. 1) Гіпоглікемія/гіперглікемія. - Визначення вмісту глюкози у крові входить до переліку обов'язкових додаткових обстежень, які призначають новонародженій дитині з дихальними розладами. Для рутинного визначення цього показника рекомендується використовувати експрес-метод (глюкотести/глюкометр), однак всі виявлені відхилення від норми слід підтвердити біохімічним дослідженням крові. - Своєчасний початок введення розчину глюкози зі швидкістю 4 - 6 мг/кг/хв. з розрахунку на суху глюкозу і/або своєчасне призначення адекватного ентерального харчування дозволяють запобігти розвиткові гіпоглікемії в переважній більшості випадків. - Якщо виявлено гіпоглікемію (рівень глюкози < 2,6 ммоль/л), потрібно діяти згідно з рекомендаціями п. 3.5.4 Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні (наказ МОЗ України від 29.08.2006 N 584). - У разі виникнення гіперглікемії (> 6,7 ммоль/л), незважаючи на використання зазначеної вище швидкості введення глюкози, рекомендується зменшити швидкість уведення глюкози до 2 - 3 мг/кг/хв. або перейти на інфузію фізіологічного розчину. Якщо через 1 годину після цього гіперглікемія буде зберігатись, доцільно призначити простий інсулін залежно від рівня гіперглікемії (внутрішньовенно 0,01 - 0,1 Од/кг/год. або 0,1 - 0,2 Од/кг через 6 - 12 годин) [В]. 2) Значна ацидемія (pH артеріальної/капілярної крові < 7,2). - Клінічна ефективність корекції ацидозу у новонароджених дітей не доведена рандомізованими дослідженнями [А], однак це втручання є загально прийнятою клінічною практикою у випадках значної ацидемії. - У всіх випадках діагностованої ацидемії насамперед важливо вжити лікувальних заходів, спрямованих на ліквідацію причини порушення кислотно-лужного стану. 3) Анемія. - Потреба лікувати анемію у новонароджених дітей з дихальними розладами визначається її важкістю і віком дитини, а також залежить від методу лікування дихальної недостатності (табл. 3). Таблиця 3 Показання до переливання еритромаси у новонароджених дітей з дихальними розладами
- Анемію у новонароджених дітей з дихальними розладами коригують переливанням еритромаси з розрахунку 10 - 20 мл/кг: переливання 10 мл/кг еритромаси збільшить величину гематокриту новонародженого на 0,1 або рівень гемоглобіну на 30 г/л. - Точний об'єм еритромаси для корекції індивідуальних показників гематокриту (гемоглобіну) можна розрахувати за формулами I і II: I. Потрібний об'єм еритромаси (мл) = Об'єм циркулюючої крові (85 мл/кг 1 ) х Маса дитини (кг) х (Бажаний Ht - Фактичний Ht дитини) ____________ Ht еритромаси II. Потрібний об'єм еритромаси (мл) = Об'єм циркулюючої крові (85 мл/кг 3 ) х Масу дитини (кг) х (Бажаний Hb 2 - фактичний Hb дитини) ____________ 200 (рівень Hb в еритромасі) 4) Поліцитемія - гематокрит венозної крові ³ 65 %. - За відсутності інших причин дихальних розладів слід забезпечити введення потрібного об'єму рідини відповідно до рекомендацій п. 3.4 даного Протоколу або передбачити необхідність часткового замінного переливання крові. • Забезпечення стабільної гемодинаміки. 1) У багатьох новонароджених дітей з дихальними розладами, особливо з терміном гестації до 32 тижнів, розвивається артеріальна гіпотензія. 2) Основні принципи забезпечення стабільної гемодинаміки в новонароджених дітей з дихальними розладами відповідають рекомендаціям п. 6 Розділу XIII Протоколу "Первинна реанімація і післяреанімаційна допомога новонародженим" (затверджений наказом МОЗ України від 08.06.2007 N 312). • Призначення інших ліків. 1) Метилксантини. Призначення метилксантинів (кофеїну, теофіліну або еуфіліну) недоношеним новонародженим дітям вірогідно зменшує частоту апное недоношених і потребу у ШВЛ [A]. Кофеїну цитрат: - найбільш ефективний і безпечний метилксантин; - дозу навантаження 20 мг/кг призначають внутрішньовенно або внутрішньо (ентерально), після чого переходять на підтримуюче введення препарату (5 мг/кг, 1 раз на добу внутрішньо або внутрішньовенно); - у разі потреби (недостатній клінічний ефект) обидві дози можна безпечно подвоїти; - рутинного моніторингу концентрації кофеїну у крові не потрібно. Еуфілін: - доза навантаження - 6 мг/кг внутрішньовенно; - підтримуюча доза - 2,5 - 3,5 мг/кг через 12 годин внутрішньовенно. Теофілін: - доза навантаження - 9 мг/кг внутрішньо; підтримуюча доза - 4 мг/кг через 12 годин внутрішньо; - безпечна терапевтична концентрація еуфіліну/теофіліну у крові становить 7 - 12 мкг/мл. Клінічні ознаки токсичної дії метилксантинів: - синусова або шлуночкова тахікардія, - збудження, - елктролітні розлади, - поліурія, - кровотечі із травного каналу, - судоми. 2) Глюкокортикоїди. - Враховуючи можливість виникнення важких ускладнень стероїдної терапії, частково обґрунтованим може вважатися її використання лише у новонароджених дітей з критично важким легеневим захворюванням, які наприкінці раннього неонатального періоду вимагають ШВЛ з жорсткими параметрами і FiO 2 > 80 %. - Потрібно використовувати мінімальні дози (1 мг/кг/добу гідрокортизону або 0,15 мг/кг/добу дексаметазону) і відмінити стероїди протягом 7 - 10 днів, маючи на меті екстубацію трахеї у цей період. - Рутинне призначення інгаляційних стероїдів не рекомендується. 3) Токоферолу ацетат (вітамін A). Призначення вітаміну A у новонароджених дітей з дихальними розладами може прискорювати відновні процеси у легенях, зменшувати чутливість до інфекцій і сприяти альвеоляризації незрілих легень. Показання і дозування: - глибоконедоношеним новонародженим дітям з масою тіла < 1500 г і наявними дихальними розладами призначають 5000 МО вітаміну з першої доби життя внутрішньом'язово тричі на тиждень упродовж місяця; - після досягнення 75 % добового об'єму ентерального харчування препарат можна призначати внутрішньо (ентерально). Киснева терапія Загальні положення • Киснева терапія - збагачення вільним потоком кисню повітря, яке вдихає новонароджена дитина з метою корекції гіпоксемії і підтримання нормальних показників оксигенації крові (PaO 2 - 50 - 75 мм рт. ст.; SpO 2 - 88 - 94 %) у новонародженої дитини (табл. 9, Додаток 4). • Потрібно забезпечити можливість цілодобового використання кисню в кожному акушерському стаціонарі. • Враховуючи потенційну токсичність кисню (насамперед, для передчасно народжених немовлят), а також його відносно високу вартість, кисневу терапію слід призначати лише за наявності показань (п. 4.2 Протоколу). • Незалежно від методу кисневої терапії необхідно зігрівати і зволожувати кисневий потік під час її проведення. Для цього використовують стандартний електронний зволожувач з підігрівом або апарат Боброва у водяній бані (температура 36 - 37° C). • Недостатній рівень оксигенації крові (ціаноз слизових оболонок ротової порожнини і губ і/або сталі показники насичення гемоглобіну киснем SpO 2 < 88 % або PaO 2 < 50 мм рт. ст. (табл. 9, Додаток 4) і/або прогресивне зростання важкості дихальних розладів, незважаючи на збільшення концентрації кисню у вдихуваному повітрі понад 50 %, є показанням для початку дихальної терапії з використанням методики самостійного дихання під постійним позитивним тиском (СДППТ) або штучної вентиляції легень (ШВЛ). • Такого новонародженого треба якомога скоріше перевести у відділення інтенсивної терапії, де існують відповідні можливості й умови для належних моніторингу і лікування.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-24; просмотров: 156; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.119.160.42 (0.011 с.) |