V. Оформлення дипломної роботи

5.1. Загальні вимоги

Магістерська робота оформлюється згідно зі стандартом ГОСТ 7.32-81 «Отчет о научно-исследовательской работе, общие требования и правила оформления», ГОСТ 2.105-68 «Общие требования к текстовым документам» і «ГОСТ 2.106-68 «ЕСКД текстовые документи», та у відповідності з Основними вимогами до дисертацій та авторефератів дисертацій ВАК України від 1997 р із змінами та доповненнями.

Процес редакційного оформлення роботи передбачає знання і дотримання таких вимог:

• чіткість, зрозумілість, систематизація і послідовність викладу матеріалу;

• поділ тексту на абзаци: кожен абзац містить самостійну думку, виражену одним чи кількома реченнями; абзац починається з нового рядка, з великої літери, на відстані 1-1,5 см від полів;

• працюючи над текстом, слід уникати повторів, не закінчивши попередню думку, не переходити до нової; скорочувати занадто довгі, ускладнені речення;

• не подавати необґрунтованих пропозицій, висновків. Якщо висловлюється дискусійна думка, то потрібно вказати, що вона лише приватна. Не бажано в тексті посилатися на себе, але за необхідності можна вживати вирази від третьої особи: «автор вважає», «на наш погляд»; неозначено-особові: «проводять аналіз результатів», «групою студентів розроблено...» тощо;

• необхідно дотримуватись єдиних умовних позначень і скорочень слів, які відповідали б загальноприйнятим нормам. Наприклад, не можна писати 10 тон чи 10 тн, а лише 10 т (без крапки);

• якщо поряд стоять дві цифри (позначки), одну з них потрібно писати словами - 5 стометрових рулонів;

• якщо речення починається з цифри, її потрібно писати словами:

п'ять методів; приблизні цифри теж пишуться словами: близько ста партій;

• граничні величини починаються таким чином: від 25 до 50, або 25 – 50, або 25...50;

• не можна скорочувати нулі нижньої межі: 10000-150000, а не 10-150000;

• позначки ставляться біля верхньої межі: 20-25 млн.т;

• римські цифри вживаються на позначення століть, кварталів року, місяців, томів, частин, черговості конгресів, з'їздів чи конференцій;

• відмінкове закінчення ставиться після останньої цифри: 5,7,13-го числа; не ставляться відмінкові закінчення в номерах додатків, розділів, таблиць тощо;

• знаки +, -, %, ставляться лише біля цифр і не подвоюються: № 8, 10, а не № шість чи № № 2,4; знак № не ставиться у порядковій нумерації розділів, сторінок, додатків, таблиць, малюнків, а також при скороченнях;

• округлення числових значень величин повинно бути однаковим: 1, 75; 2,00 а не 1,75;2;

• не допускається заміна слова буквеною позначкою: температура на складі, а не t на складі;

• у тексті потрібно дотримуватись загальноприйнятих скорочень слів: табл., рис. тощо;

• не дозволяється використання довільних скорочень: молзавод, шкірвзуття тощо.

Усі сторінки мають бути пронумеровані. Починається нумерація з титульного листа (без позначення на ньому сторінки) арабськими цифрами у правому верхньому куті сторінки.

Готова робота подається у зброшурованому вигляді.

Текст роботи розбивається на розділи, які теж нумеруються арабськими цифрами (Розділ 1). Назва розділу друкується великими літерами.

Номер підрозділу складається з двох чисел, розмежованих крапкою, наприклад, розділ 3, підрозділ 1 позначається як 3.1. Якщо рубрикація, тобто поділ тексту на розділи, підрозділи, пункти є більш детальною, то на письмі це позначається також через крапку (3.1.1.). Назву підрозділу пишуть з великої літери.

У тексті заголовок розділу та підрозділу розташовують з абзацу. Відстань між заголовком і текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам.

Не можна вміщувати заголовок внизу однієї сторінки, а текст починати з іншої. Не допускається розрив одного речення таблицею.

У тексті роботи мають бути посилання на всі використані джерела.

Якщо табличні дані запозичені з літературного джерела, то на нього треба посилатися у тексті, взявши номер джерела у квадратні дужки, а номер таблиці в круглі.

За даними Держкофінмоніторингу [4] види зловживань (табл. 6)...

Посилання на формули позначають порядковим номером формули в круглих дужках, наприклад: у формулі (2)...

Виклад тексту кожного розділу слід починати з нової сторінки.

Вимоги до ілюстрацій

Текст дипломної роботи ілюструють таблицями, схемами, графіками, діаграмами, рисунками. Вибір виду ілюстрації залежить від змісту матеріалу та поставленої мети.

Таблиці мають бути уніфікованими, а цифрова інформація – вірогідною. Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок, який відтворює її зміст.

Заголовки розміщують над таблицею. Усі таблиці нумерують.

Справа над тематичним заголовком з великої літери пишуть слово «Таблиця», її порядковий номер. Знак «№» перед цифрою не ставиться. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. Наприклад: Таблиця 1.3. (третя таблиця першого розділу).

Таблиця 1.3

Назва таблиці

Назва колонки		Заголовки і підзаголовки
				(гр.1 х гр.2) (гр. 1- гр.2)
А	Б

Назва /зміст/ рядків /Графи колонки/

Висота заголовка не повинен займати більше ніж 1/3 висоти таблиці. Вертикальні графи нумерують у тих випадках, якщо в тексті на них є посилання або якщо таблицю частково переносять на наступну сторінку, а також при виконанні розрахунків за даними, розміщеними в різних графах. Назву їх пишуть з великої літери, а підзаголовки, якщо вони граматично пов'язані з назвою, з малої, в інших випадках - з великої. Розміщення заголовка таблиці по діагоналі не дозволяється. Висота рядка має бути не меншою ніж 8мм. Якщо таблицю переносять на іншу сторінку, то пишуть: «Продовження табл....».

Якщо всі показники таблиці мають однакові одиниці виміру, їх виносять у заголовок, якщо різні - вказують у боковику. Позначення одиниць виміру повинно відповідати стандартам. Якщо текст у таблиці повторюється і складається з двох або більше слів, при першому повторенні його замінюють сполученням «те саме», а далі - лапками. Не дозволяється ставити лапки замість повторюваних цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів. Якщо цифрові або інші дані відсутні, то ставлять пропуск. Цифри в графах таблиці належить проставляти так, щоб відповідні розряди чисел по всій колонці були розміщені один під одним. Потрібно дотримуватись однакової кількості десяткових знаків для всіх значень цифрових величин в одній графі.

Кожну таблицю необхідно супроводжувати коротким аналізом змісту й висновками. Якщо є посилання на таблицю, то вказують її номер і слово «таблиця...» в скороченому вигляді. Наприклад: табл. 1.2.

Кількість ілюстрацій, використаних у магістерській роботі, визначається їхнім змістом і повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту ясності і контекстності.

Діаграми за формою побудови бувають площинні, лінійні та об'ємні. Найчастіше використовуються лінійні, а із площинних - стовпчикові та секторні /сегментні/. На лінійні діаграми можна наносити показники, використовуючи такий самий колір, як і для позначення ліній.

На стовпчикових діаграмах дані зображують у вигляді вертикальних прямокутників однакової ширини, на стрічкових - у вигляді горизонтальних прямокутників однакової висоти.

Секторна діаграма - це коло, поділене на сектори, розмір яких відповідає величинам зображених предметів або рівням показників.

Схема за допомогою умовних позначень без дотримання масштабу передає основну конструкцію будь-якого механізму, показує взаємозв'язок явищ. Креслення слід виконувати чорним кольором.

Ілюстрації іменуються рисунками і нумеруються послідовно в межах розділу, розділяючи крапкою номер розділу і порядковий номер рисунка.

Наприклад: рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер і назву рисунка пишуть під графічним зображенням. Усі ілюстративні матеріали розміщують після посилання на них.

Таблиці, графічний матеріал розміщують так, щоб їх можна було читати без повороту рукопису. Якщо це неможливо, їх розміщують так, щоб для читання треба було повернути рукопис за годинниковою стрілкою. Роботу не слід перенасичувати ілюстративним матеріалом.