Підходи до розрахунку дохідності інвестиційних проектів

З метою розрахунків можливих варіантів дохідності інвестиційного проекту з урахуванням різних обставин його реалізації практично використовується кілька методів аналізу середовища.

Аналіз чутливості проекту до змін окремих факторів, що впливають на дохідність інвестицій. Найважливішими факторами, які враховуються при аналізі, є такі: ціна реалізації, собівартість, обсяг виробництва, вартість обладнання тощо. Розрахунки показують, що найбільші зміни МРУ у разі зміни фактора на 1 % відбуваються для ціни реалізації продукції. Цей фактор має найбільше значення під час оцінки майбутньої дохідності проекту. Наступним важливим фактором є собівартість одиниці продукції, далі — обсяг реалізації, розмір інвестицій та ставки дисконтування.

Аналіз прогнозних сценаріїв розвитку загальноекономічних умов та здійснення самого інвестиційного проекту. Практично розрахунки здійснюються за трьома сценаріями: базовий розрахунок за середніх найбільш ймовірних умов, оптимістичний варіант (при найкращому збігу обставин), песимістичний варіант, у який закладаються найгірші можливі ситуації на ринку.

Метод статистичних випробувань, який передбачає розрахунок варіантів дохідності проекту залежно від показників — факторів у заданих діапазонах їх змін. У результаті отримуємо середні показники і статистичні характеристики їх змін та розподілу для подальшого аналізу найважливіших показників та ризикованості проекту за різними напрямками.

Основними обставинами, що впливають на інвестиційну активність загалом та ускладнюють оцінку ефективності інвестиційних проектів, є:

— загальна нестабільність і непередбачуваність розвитку подій у всіх сферах життя країни;

— специфіка ринку фінансових ресурсів;

— недосконалість чинного законодавства, що не дозволяє повною мірою враховувати вплив темпів інфляції тощо.

Капітальні вкладення являють собою інвестиції, спрямовані на будівництво і придбання нових основних фондів, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих основних фондів. Вони виступають як матеріалізована форма технічного прогресу, важливий чинник інтенсифікації, збільшення обсягів та підвищення ефективності діяльності господарюючих суб'єктів споживчої кооперації

Для розрахунку економічної ефективності капітальних вкладень застосовують два взаємопов'язані показники: коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних вкладень та період (строк) окупності капітальних вкладень.

Коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень характеризується відношенням приросту прибутку до величини капітальних вкладень і визначається за формулою:

 

 

 

(2.1)

де Е - коефіцієнт економічної ефективності;

П1 - прибуток кінцевого року розрахункового періоду;

По - прибуток кінцевого року попереднього періоду;

К - обсяг капітальних вкладень.

Розрахунок коефіцієнта економічної ефективності капітальних витрат для об'єктів, що споруджуються, здійснюється за формулою:

 

 

(2.2)

 

де П - загальна сума прибутку за рік.

Другий показник - строк (період) окупності капітальних вкладень визначається як відношення обсягів капітальних вкладень до економічного ефекту і є зворотним попередньому показнику економічної ефективності капітальних вкладень:

 

(2.3)

 

 

де Т - строк (період) окупності капітальних вкладень.

Цей показник дозволяє визначити період, протягом якого капітальні витрати будуть відшкодовані за рахунок економічного ефекту.

 

Це зумовлюється тим, що вона:

1) обмежує грошові потоки лише прибутком, хоча зарубіжний досвід оцінки ефективності капітальних вкладень свідчить про те, що в реальній практиці інвестиції повертаються у вигляді грошового потоку (cash-flow), який складається із суми чистого прибутку й амортизаційних відрахувань;

2) не враховує чинник часу, тому що показники (прибуток, обсяги капітальних вкладень), які використовуються для визначення економічної ефективності капітальних вкладень, не приводяться до теперішньої вартості;

3) дозволяє отримати лише однобічну оцінку ефективності капітальних вкладень, тому що обидва вищерозглянуті показники ґрунтуються на використанні однакових вихідних даних (суми прибутку й обсягу капітальних вкладень);

4) не враховує існуючі в ринковій економіці господарський ризик та інфляцію.

Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обґрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічного устаткування для кожного проекту (варіанту) інвестування діючого або споруджуваного підприємства. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації відтворюваної структури капітальних вкладень. Практичне здійснення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань:

1) збільшення відносного обсягу інвестицій у відшкодування (просте відтворення) вартості машин та устаткування від усієї суми накопиченого амортизаційного (реноваційного) фонду;

2) встановлення раціональних пропорцій чистих капітальних вкладень у різні форми розширеного відтворення основних фондів і формування необхідних виробничих потужностей підприємств.

Великим і досі маловикористовуваним резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу - від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на підприємствах багатьох галузей народного господарства України, тривалість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння - приблизно в півтора рази.

Здійснювані з метою збільшення віддачі з кожної грошової одиниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Варто наголосити, що ці методи не застосовуються ізольовано (самостійно), а мають бути складовою частиною впроваджуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами господарювання.

Висновки

Реальні інвестиції визначають розвиток матеріально-технічної бази народного господарства; вони необхідні для збільшення виробничих потужностей промисловості, сільського господарства та інших галузей, прискорення темпів науково-технічного прогресу.

Капітальні вкладення, будучи основою розвитку матеріально-технічної бази підприємств, об'єднань, галузей, служать фактором посилення незалежності господарюючих суб'єктів в умовах ринку, а держави - основою зміцнення обороноздатності.

Вкладення в житлове та соціально - культурне будівництво (будівництво житлових будинків, шкіл, вузів, лікарень, дитячих установ) безпосередньо служать задоволенню соціальних потреб народу.

Іншими словами, реальні інвестиції являють собою сукупність суспільно необхідних витрат, пов'язаних зі створенням та оновленням основних фондів, призначених для розвитку галузей народного господарства і задоволення соціальних потреб населення.

Роль реальних інвестицій виявляється в наступному:

1. Реальні інвестиції є головним чинником створення основних фондів, реконструкції та розширення діючих підприємств, технічного переозброєння підприємств.

2. За допомогою реальних інвестицій здійснюється регулювання пропорцій і темпів розвитку основних фондів окремих виробництв і галузей господарства.

3. За їх допомогою вирішуються проблеми соціального характеру (будівництво житла, закладів освіти, охорони здоров'я, культури).

4. Здійснюється регулювання розвитку всіх економічних районів країни.

5. Реальні інвестиції покривають витрати на проектні та проектно-вишукувальні роботи.

Реальні інвестиції здійснюються в різноманітних формах. Основними формами реальних інвестицій є капітальні вкладення, вкладення у приріст оборотних активів та інвестування в нематеріальні активи.

Реалізація цілей інвестування передбачає формування інвестиційних проектів, які забезпечують інвесторів та інших учасників проектів необхідною інформацією для прийняття рішення про інвестування.

Визначення реальності досягнення результатів інвестиційних операцій і є ключовим завданням аналізу ефективності будь-якого інвестиційного проекту.

Цінність результатів у рівній мірі залежить як від повноти та достовірності вихідних даних, так і від коректності методів, використовуваних при їх аналізі. Значну роль у забезпеченні адекватної інтерпретації результатів розрахунків грають також досвід і кваліфікація експертів і консультантів.