З дуже інтенсивним розвитком військової справи ускладнився догляд за артилерійським озброєнням і його ремонт.

На початку першої світової війни в російській армії потреба військ у ремонті озброєння повинна була задовольнятися за рахунок восьми тилових (рухливих ремонтних) артилерійський майстерень. На кожний фронт припадало від однієї до трьох таких майстерень. Озброєння в частинах планувалося ремонтувати летючими загонами фронтових майстерень засобами полків. Проте потреба військ у ремонті озброєння була настільки велика, що армії і корпуса стали створювати свої позаштатні майстерні. Це призвело до того, що вже в 1916 році були затверджені тимчасові штати армійських і фронтових майстерень.

До 1917 року сформувалася організація ремонтних майстерень російської армії.

 

 

Військові ремонтні органи займалися сортуванням озброєння, підібраного на полі бою і ремонтом того озброєння, що можна було відновити в польових умовах. Те озброєння, що потребувало складних ремонтних робіт, відправлялося в тил країни, де відновлялося на заводах основного виробництва. За війну 1914-1917р. усього було відремонтовано 16593 од. артилерійських гармат і 1246000 одиниць стрілецької зброї.

У ході Великої Вітчизняної війни ремонт артилерійського озброєння здійснювався вже по такій схемі:

 

Фронт - силами рухливий армійських майстерень РАМ (устаткування розміщалося на 18 чотиривісних ж/д вагонах) і силами рухливих артилерійських ремонтно-відбудовних батальйонів РАРВБ (виробниче устаткування знаходилося в кузовах спеціальних автомобілів).

Армія - силами армійських артилерійських ремонтних майстерень (ААРМ) - устаткування розміщалося в трьох або п'ятьох кузовах тритонних автомобілів.

Дивізія - силами рухливих артилерійських ремонтних майстерних РАРМ - устаткування розміщалося (монтувалося) у кузовах спеціальних автомобілів.

Полк - силами полкової артилерійської майстерні ПМ (устаткування було змонтовано в кузові спеціального автомобіля або розміщалося на двох парокінних візках).

У ході другої світової війни під керівництвом ГАУ була пророблена велика робота, пов'язана з розробкою технології ремонту озброєння зі складними бойовими ушкодженнями. Практика ремонту в умовах військового часу збагачувалася прикладами застосування сміливих по технічному задумі методів ремонту і їх технологічного рішення. У стислі терміни відновлялися такі складні бойові ушкодження, про виправлення яких у мирний час ніхто навіть і не міркував.

За останні десятиліття (стосовно до СРСР) Збройні сили були докорінно змінені, на їх озброєння були прийняті новітні зразки ракетного артилерійського озброєння. Для їх якісного обслуговування і ремонту розроблена уніфікована система організації обслуговування і ремонту, прийнята сучасна штатна організація ремонтних підрозділів.

 

Рухомі та стаціонарні ремонтні органи. Їх призначення в мирний та військовий часи.

В теперешній час ремонтні підрозділи частин і з'єднань роботи з ремонту і технічного обслуговування артилерійського озброєння виконують у мирний час на базі виробничого устаткування стаціонарних майстерень; у військовий час на базі виробничого устаткування змонтованого в кузовах рухливих ремонтних майстерень.

Розташування стаціонарних майстерень по ремонту артилерійського озброєння

Стаціонарні майстерні по ремонту артилерійського озброєння розташовуються, як правило на території постійних парків. Для цього будуються спеціальні приміщення по типових проектах і, як виняток, підбираються з числа наявних на території частини. Стаціонарні ремонтні майстерні різноманітних служб (артилерійського озброєння, автомобільної техніки, бронетехніки і т.д.) розташовуються в однім або в декількох сусідніх будинках з метою забезпечення комплексного технічного обслуговування і ремонту зразків озброєння.

Вимоги до приміщень, призначених для обслуговування і ремонту озброєння, техніки:

-розміри повинні забезпечувати зручне розташування ділянок, місця і робочих місць;

-приміщення повинні бути сухими, світлими і білими. Майстерня повинна розміщатися поблизу джерел електроенергії, водопостачання і доріг, придатних для транспортування озброєння;

-на видаленні 20-30м від будинків (приміщень), майстерень повинно бути місце для обладнаної площадки (розмір 20х10м) для прийому озброєння в ремонт і видачі його з ремонту, а також перевірки його настроювання.

Стаціонарна майстерня з'єднання повинна забезпечувати ремонт і технічне обслуговування всього штатного ракетно-артилерійського озброєння з'єднання. З цією метою в ній оборудуются такі місця і ділянки:

-пост для ремонту й обслуговування артилерійських знарядь, мінометів, бойових машин реактивної артилерії і ПТУР;

-пост ремонту й обслуговування РЛС;

-пост ремонту і технічного обслуговування топопривязчиків, машин керування вогнем і іншим озброєнням;

-ділянка ремонту ПОУ й інших гидро- і пневмо пристроїв;

-ділянка ремонту й обслуговування оптичних і електронно-оптичних приладів;

-ділянка ремонту блоків і пунктів;

-ділянка ремонту стрілецького знаряддя і засобів ближнього бою;

-ділянка покрасочних робіт;

-ділянка зварювальних і ковальських робіт;

-ділянка відновлення захисних покриттів на деталях стрілецької зброї.

Крім того в майстерні повинні бути передбачені:

-комора приладів, комора ЗІП;

-компресорна, зарядна;

-навчальний клас (класи);

-гардероб (роздягальня) і туалет.

Стаціонарні майстерні по ремонту і технічному обслуговуванню озброєння обладнуються в усіх частинах з'єднання. Кількість посад і ділянок у цих майстернях і їх розміри визначаються кількістю і видами штатного озброєння. При рішенні питання про устаткування стаціонарної майстерні у вільному будинку (приміщенні) виробничого або господарського призначення варто виходити з таких міркувань.

Вимоги до таких будівель (крім перерахованих раніше):

-найбільше приміщення повинно дозволити розміщення не менше двох самих великогабаритних зразків озброєння і висота цих помешкань повинна забезпечити надання стволам (направляючим) максимальних кутів узвишшя і розміщення грузопід’ємних засобів;

-розміри воріт повинні забезпечувати вільний в'їзд і виїзд зразків озброєння в зібраному виді;

-у будові повинно бути достатня кількість кімнат для розміщення ділянок по ремонту і технічному обслуговуванню стрілецької зброї, пультів, приладів, ПОУ.

Перша вимога (про розміщення як мінімум двох великогабаритних зразків озброєння) виходить із міркувань можливості проведення позапланового, термінового, середнього або поточного ремонту силами майстерні без викочування з майстерні того зразка, що вже проходить планове технічне обслуговування або поточний ремонт.