Укладач: полковник альохін К. В. Підполковник павелко О. В.

Тексти Лекцій

 

З теми: “Технічне забезпечення”

Розділу “Технічне забезпечення”

Дисципліни “Тактико – спеціальна підготовка”

Для студентів кафедри військової підготовки

 

 

Тексти лекцій з теми:“Технічне забезпечення” розділу “Технічне забезпечення” дисципліни “Тактико – спеціальна підготовка ” для студентів кафедри військової підготовки / Укл. К.О. Павелко О.В., Афонін Е.О., Нагорний О.Я. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2005. – 109.

Укладач: полковник Альохін К.В.підполковник Павелко О.В.

Рецензент:

Відповідальний

За випуск: підполковник Павелко О.В.

Затверджено

На засіданні кафедри військової підготовки

Протокол №____

від “___” “___”2009

Рекомендовано на видання НМЛ спеціальності, як тексти лекцій з теми: “Технічне забезпечення” розділу “Технічне забезпечення” дисципліни “Тактико – спеціальна підготовка” для студентів кафедри військової підготовки

Протокол № “___” від “___” “___” 2009.

 

 

Зміст

№	Зміст	Сторін-ки
1.	Система технічного забезпечення
1.1.	Служба РАО частин (з’єднання); її призначення, завдання, організаційно – штатна структура
1.2.	Технічне забезпечення; його сутність та завдання, види технічного забезпечення
2.	Склад та класифікація артилерійського озброєння
2.1.	Класифікація РАО; поняття про комплектацію озброєння, ракет та боєприпасів
2.1.1.	Класифікація ракетно – артилерійського озброєння
2.1.2.	Поняття про комплектність озброєння, боєприпасів і ракет
2.2.	Найменування та умовні позначення зразків РАО
2.2.1.	Індексація предметів по класифікатору
2.2.2.	Індексація предметів по індексатору
2.2.3.	Відмінні знаки, які наносяться на боєприпаси
3.	Сили та засоби технічного забезпечення
3.1.	Артилерійські склади частин (з’єднань); їх призначення, організаційно – штатна структура. Можливості розміщення на місцевості та переміщення в бою. Пункт бойового постачання роти, батальйону
3.1.1.	Призначення артилерійського складу частини
3.1.2.	Розміщення артилерійського складу в мирний час, розміщення та переміщення артилерійських складів у військовий час
3.1.3.	Пункт бойового постачання роти (батальйону)
3.2.	Ремонтні підрозділи частин (з’єднаннь); їх призначення в мирний та військові часи. Розміщення ремонтних підрозділів на місцевості, порядок їх переміщення в бою
3.2.1.	Історія виникнення та розвитку ремонтних органів
3.2.2.	Рухомі та стаціонарні ремонтні органи. Їх призначення в мирний та військовий часи
3.2.3.	Розгортання ремонтних підрозділів на місцевості
4.	Система артилерійсько – технічного забезпечення
4.1.	Документи, які регламентують норми змісту озброєння, техніки, боєприпасів та іншого майна в частині. Порядок визначення штатно – табельної та фактичної потреби частини (підрозділу) в РАО. Склад та розрахунок боєкомплекту артилерійського озброєння, його ешелонування
4.1.1.	Документи, які встановлюють норми утримання РАО та іншого майна служби в частинах та підрозділах
4.1.2.	Порядок визначення штатно – табельної та фактичної потреби в артилерійському озброєнні, боєприпасах, техніці та майні на частину
4.1.3.	Розрахунок та склад боєкомплекту артилерійського озброєння; його ешелонування
4.2.	Порядок забезпечення частин (полку) озброєнням, ракетами, боєприпасами, військово – навчальним майном та ЗІП у мирний час
4.2.1.	Планування забезпечення озброєнням, ракетами і боєприпасами
4.2.2.	Норми річного відпуску матеріалів для експлуатації артилерійського озброєння у військах
4.2.3.	Порядок забезпечення озброєнням, ракетами і боєприпасами
4.3.	Сутність і основний зміст планування ракетно – технічного й артилерійсько – технічного забезпечення бою частин і з’єднань
4.3.1.	Мета, зміст і порядок планування технічного забезпечення
4.3.2.	Методи розрахунків, застосовувані при плануванні ракетно – технічного і артилерійсько – технічного забезпечення бою частин і з’єднань
5.	Список літератури, яка використовується

 

Передмова

В умовах реформування Збройних сил України найбільш гостро встає питання підвищення професійного рівня спеціалістів, які готуються для Збройни Сил. Тому офіцер запасу, який навчається за програмою підготовки офіцерів наземной артилерії, зобов’язаний: знати будову і конструкцію озброєння, вміти готувати зразки озброєння до бойового застосування, робити огляд, виявляти дрібні несправності озброєння та приладів і усувати їх, дотримуватися засобів безпеки при повоженні з озброєнням та технікою, організовувати і забезпечувати утримання озброєння у встановленому ступені бойової готовності, його експлуатацію і відновлювання.

Глибока теоретична база з будови і конструкції артилерійського озброєння забезпечує майбутнім офіцерам своєчасно та високоефективно виконувати функціональні обов’язки за призначенням.

Тексти лекцій призначені для допомоги студентам при самостійній підготовці до занять з розділу “Технічне забезпечення” дисципліни “Тактико – спеціальна підготовка”, які навчаються за програмою підготовки офіцерів наземної артилерії. В зв’язку з тим, що в навчальному закладі заняття організовуються методом “Військового дня” ввідстань між заняттями може складати до тижня, що приводить до часткової втрати знань, навичок і вмінь. Тому важливим питанням залишається самостійна підготовка студентів, але специфіка дисципліни завдає труднощі при самостійному вивченні. Данні тексти лекцій призначені для роз’яснення найбільш складних питань, в них приведені приклади будови зразківв озброєння і теоретичне обгрунтування будови і конструкції артилерійських систем.

Система техничного забезпечення

Служба РАО частини (з'єднання); її призначення, завдання, організаційно-штатна структура.

Служба артилерійського постачання в російській армії у піхотному полку була створена у 1857 році, очолювалася завідуючим збройовою частиною. Це був офіцер у чині до капітана, у його розпорядженні були у нестройовій (обслуговуючої) роті:

- лужечний майстер – 1;

- лужники – 12;

- збройовий майстер - 1 (також можна було наймати ще і вільнонайманого майстра);

- зброярів - 12.

Патрони перевозилися фуршетною командою в патронних візках; команда складалася з 2^х унтер-офіцерів і 12 рядових солдат.

У 1870 році в штаті піхотного полку відбулися зміни: до нестройової роти додалися збройові підмайстри; лужників скоротили до 8 душ; патронний обоз збільшився до 15 візків.

У Червоній Армії в період громадянської війни службу артилерійського постачання очолював завідуючий зброєю полку, у нього був помічник; у батальйонах були збройові майстри, у полку - полкова майстерня. Патрони перевозилися в патронних візках.

Пізніше завідуючий був перейменований у “начальника бойового живлення” полку і тільки в 1950 році відбулося нове перейменування служби. Служба арт. постачання була перейменована у службу арт. озброєння, а начальники арт. постачання стали іменуватися начальниками арт. озброєння полку, дивізії, корпусу, армії, округу (фронту). Це найменування збереглося і тепер, але з додаванням (ракетно-артилерійське озброєння) - із появою ракетного озброєння (і боєприпасів до нього).

На всіх етапах історії начальник служби РАО мав у своєму підпорядкуванні ремонтну майстерню, склад і транспорт для перевезення б/п.

Задача служби РАО полку в мирний час:

- забезпечення підрозділів полку озброєнням, б/п і іншими матеріально-технічними засобами по існуючих штатах і табелях;

- забезпечення частин (підрозділів) навчальним майном (озброєнням, приладами, боєприпасами та ін.) за існуючими нормами;

- надання допомоги підрозділам в освоєнні нової техніки й озброєння;

- забезпечення підрозділів боєприпасами для практичних стрільб;

- організація збереження озброєння і боєприпасів полку;

- організація технічного обслуговування озброєння, техніки, б/п;

- контроль за експлуатацією озброєння і б/п у частинах;

- організація технічного обслуговування і ремонту озброєння і техніки частини;

- керівництво спеціальною діяльністю артилерійських ремонтних підрозділів;

- керівництво роботою артилерійського складу полку;

- ведення обліку і звітності по службі РАО;

- організація і проведення спеціальної підготовки о/складу служби РАО частини.

 

Схема

Нач. сл. РАО - майор

Пом. нач. сл. РАО - капітан

Пом. по ПТКРС - капітан

Ст. писар - єфрейтор

У мотострілковому і танковому батальйонах, у артилерійських дивізіонах служба РАО укомплектована одним артилерійським техніком - прапорщиком. У батареях - по одному майстру – номеру обслуги у вогневому взводі.

Матеріально-технічна база служби РАО полку:

- взвод по ремонту озброєння (у ремонтній роті полку);

- відділення регламентно - налаштовувальних і ремонтних робіт;

- акумуляторна майстерня;

- взвод підвозу б/п (у РМЗ полку);

- артилерійський склад (штатно входить у РМЗ).

Служба РАО Радянської Армії, а тепер у ЗС України очолюється Головним артилерійським (ракетно-артилерійським) управлінням, яке не тільки вирішує перераховані задачі, але й здійснює замовлення до промисловості на виготовлення артилерійської техніки й озброєння, боєприпасів та іншого майна.

Технічне забезпечення - це комплекс заходів, які проводяться з метою своєчасного укомплектування з'єднань, частин і підрозділів озброєнням і технікою, забезпечення їх боєприпасами (крім ядерних) і військово-технічним майном, підтримки озброєння і техніки в постійній бойовій готовності до використання і забезпечення надійної їхній роботи в різноманітних умовах обстановки, а також для швидкого відновлення в інтересах підтримки високої боєздатності з'єднань, частин і підрозділів при виконанні ними бойових задач.

Головною задачею технічного забезпечення з'єднань, частин і підрозділів є підтримка їх високої боєздатності, також боєздатності по наявності і стану озброєння, техніки і заможності боєприпасами. Крім того, технічне забезпечення вирішує задачі, пов'язані з відновленням боєздатності з'єднань, частин і підрозділів і ліквідацією наслідків застосування супротивником зброї масового знищення, а також задачі по забезпеченню подолання з'єднаннями, частинами і підрозділами водяних перешкод, важкопрохідних ділянок місцевості та інших перешкод.

Технічне забезпечення організується і здійснюється постійно в усіх видах бою, при пересуваннях і розташуванні з'єднання, частин і підрозділів на місці.

Основні заходи Технічного забезпечення при підготовці до бою (маршу):

-підготовка озброєння і техніки до використання в конкретних умовах бойової обстановки, місцевості, часу року, доби і погоди;

-створення встановлених запасів боєприпасів, підготовка їх до бойового застосування, транспортування або збереження;

-завершення відновлення озброєння і техніки, які вийшли з ладу;

-підготовка частин і підрозділів технічного забезпечення до роботи в ході бою (маршу);

-створення встановлених або необхідних запасів військово-технічного майна;

-технічна і спеціальна підготовка особового складу.

Основні заходи технічного забезпечення в ході бою (маршу):

-технічне обслуговування озброєння і техніки;

-поповнення витрати і втрат боєприпасів, їх транспортування або збереження, підготовка боєприпасів, що надходять до бойового використання, а також збір і евакуація стріляних гільз і тари (укупорки);

-відновлення озброєння і техніки, які вийшли з ладу

-поповнення витрат і утрат військово-технічного майна, збір і евакуація, ремонт агрегатів і інших складових одиниць, знятих з озброєння і техніки.

В батальйонах другого ешелону створюються ремонтні групи (Рем. Г), до складу яких тягачі не будуть входити.

Ремонтно-евакуаційні групи частин (з'єднання) створюються для відновлення озброєння і техніки підрозділів (частин) першого ешелону, що діють на напрямі головного удару частин або на окремих самостійних напрямах, а також у авангардах (передових та обхідних загонах). До їх складу залучаються сили та засоби ремонтного органу частини (з'єднання). При необхідності РЕГ частин може підсилюватися за рахунок сил та засобів ремонтного органу з'єднання. РЕГ частин (з'єднання) розгортаються для роботи на напрямах зосередження основних зусиль за батальйонами (частинами) першого ешелону. Місця розгортання РЕГ вибираються з урахуванням забезпе­чення надійного укриття, маскування та швидкого маневру.

Групи технічної розвідки (ГТР) створюються в частинах і з'єднаннях за розпорядженням заступника командира з озброєння. ГТР виконують задачі аналогічні ПТС і окрім того, на них по­кладається:

- відшукування та уточнення районів зосередження найбільшої кількості пошкоджених озброєння і техніки та визначення їх належності;

- уточнення шляхів евакуації озброєння та техніки, районів розміщення та шляхів пере­міщення ремонтних підрозділів;

- визначення стану місцевих ремонтних та інших підприємств і можливостей їх викорис­тання для ремонту озброєння і техніки;

- визначення місця знаходження та можливостей використання залишених ворогом озброєння, техніки та технічного майна;

- ведення радіаційної, хімічної та інженерної розвідки на шляхах евакуації, в районах розгортання ремонтних засобів та на маршрутах їх переміщення.

Групи технічної розвідки очолюють офіцери (прапорщики) технічних служб або ремонтних підрозділів. До складу ГТР включаються:

Спеціалісти ремонтники, хіміки-дозиметристи, сапери, а при необхідності - особовий склад із медичних підрозділів. Для ГТР повинні виділятися високорухомі та добре захищені засоби: бро­нетранспортери, танкові тягачі, машини технічної допомоги, рухомі ремонтні майстерні та інші автомобілі з радіостанціями та приладами нічного бачення. Групам технічної розвідки визначаються:

- смуги, рубежі або райони, на яких вони повинні зосереджувати свої зусилля;

- терміни виконання задач;

- порядок та терміни подання донесень.

Командир ГТР повинен підтримувати постійний зв'язок з заступником командира з озбро­єння частини (з'єднання) та командиром ремонтного органу і доповідає їм про:

- райони знаходження найбільшої кількості пошкоджених зразків озброєння і техніки, їх
стан та належність;

- зручні шляхи висування ремонтного органу до цих районів;

- найбільш вигідних та зручних для розгортання ремонтного органу районах; самі короткі шляхи евакуації;

- місцеві підприємства та можливості їх використання для ремонту озброєння і техніки; місця знаходження придатних для використання озброєння, техніки та технічного май­на, що залишені ворогом;

- пропозиції по дезактивації (дегазації), розмінуванню та улаштуванню районів розгор­тання ремонтних засобів і шляхів евакуації.

Групи технічної розвідки розміщуються за батальйонами (частинами) першого ешелону на напрямі зосередження основних зусиль (в наступі на напрямі головного удару). Вони в бою діють у тісній взаємодії з ПТС підрозділів.

Замикання похідних колон (ЗПК) створюються в підрозділах, частинах і з'єднанні при ви­конанні ними маршів. Ремонтні засоби, що виділені до складу замикань похідних колон, як прави­ло, здійснюють поточний ремонт зразків озброєння і техніки на місцях виходу їх із ладу, в най­ближчих укриттях або буксирують пошкоджені зразки до місць розташування основних ремонт­них сил і засобів.

Задачі, які вирішують замикання похідних колон, порядок їх дій розглянуті в темі "Дії війсь­кових ремонтних органів на марші".

Рятувально-евакуаційні групи (РтЕГ) та евакуаційні команди (ЕК) створюються в частинах і з'єднанні тільки в тому випадку, коли частинам (підрозділам) необхідно буде подолати при пере­суванні водяні перешкоди та труднопрохідні ділянки місцевості. Рятувально-евакуаційні групи, евакуаційні команди частин і з'єднання евакуйовують пошкоджені зразки озброєння і техніки з маршрутів руху, пророблених проходів та переправ до найближчих укрить. РтЕГ створюються для забезпечення переправ танків під водою та по глибоким бродам, а також бойових машин на плаву. ЕК створюються для забезпечення решти видів переправ озброєння і техніки, а також для подо­лання частинами труднопрохідних ділянок місцевості. ЕК також можуть входити до складу заго­нів ліквідації наслідків застосування ворогом зброї масового ураження.

Загони ліквідації наслідків застосування ворогом зброї масового ураження створюються в частинах і з'єднаннях з метою відновлення у стислі терміни боєздатності особового складу, по­шкоджених зразків озброєння і техніки, для успішного виконання поставлених задач.

Ремонтні підрозділи, що входять до складу цих загонів, можуть виконувати такі роботи:

- технічну розвідку районів ураження;

- евакуацію пошкоджених і заражених зразків озброєння і техніки на ЗППМ; спеціальну обробку особового складу, озброєння, техніки та рухомих ремонтних майс­терень;

- ремонт озброєння і техніки.

Артилерійське озброєння.

1. Стрілецька зброя:

- автомати, карабіни, гвинтівки, пістолети і револьвери;

- піхотні, ручні, станкові і крупнокаліберні кулемети;

- підствольні, реактивні протитанкові й автоматичні гранатомети разового застосування;

- нічні приціли до автоматів, гвинтівок, кулеметів і гранатометів;

- пристосування для безшумної і безпламеневої стрільби;

- сигнальні пістолети і пристосування для відстрілу сигнальних патронів;

Польова зенітна артилерія

- зенітні кулемети; одиночні, спарені, зчетверені, турельні, що буксируються і самохідні кулеметні і гарматні установки;

- радіоприладові і радіолокаційні комплекси, РЛС гарматної наводки, прилади керування вогнем, КПМ і машини ЗІП.

4. Озброєння танків і інших бронеоб'єктів:

- озброєння танків, САУ, бронепоїздів, бронепушек, БМП і БМД, БТР, БРДМ, гусеничних броньованих тягачів і транспортерів і іншої бойової техніки;

- озброєння фортифікаційних споруджень ДОТ,ДЗОТ,НТОТ, і інші гармати, спарені, зенітні і турельні кулемети, установлені на бойових машинах;

- криво-ствольні кулемети, кулеметні установки і кулемети на спец. верстатах для довгострокових споруджень.

Артилерійські боєприпаси

- гвинтівкові, пістолетні і револьверні патрони;

- патрони до автоматів і карабінів, крупнокаліберних кулеметів;

- спец. патрони;

- ручні осколкові і протитанкові гранати;

- освітлювальні, сигнальні і зондовані патрони;

- протитанкові гранати і постріли з протитанковими гранатами до ручних протитанкових гранатометів, постріли з осколковими і кум.-запалювач. гранатами, постріли з протитанковими кум., осколоч., димовими гранатами до станкових гранатометів і знарядь БМП;

- постріли з кум., кум-трас, оскол і оскол-фугас. мінами до безоткатних знарядь;

- реактивні і турбореактивні оскол. снаряди (оскол, оскол-фугас, із касетною частиною, запальні, освітлювальні, димові, агітаційні й ін.)

- арт. постріли унітарного, роздільно-гільзового і картузного заряджання (по видах дії) до гармат назем. ствольн. артилерії, танковим, бронетанковим, капонирним і казематним пушкам, до гармат САУ; патрони до арт. пострілів унітарного і роздільно-гільзового заряджання (із різноманітного роду снарядами) до польової зенітної артилерії.

 

Комплектністю основного предмета озброєння називається наявність при ньому всіх предметів допоміжного призначення і запасних частин, без яких неможливо повне, правильне і тривале використання основного предмету, його експлуатації і заощадження.

Наприклад, гармата без прицілу або снаряд без вибуховувача вважається некомплектним. При відсутності приналежностей для чищення й інструмента для розбирання і збирання предмет озброєння також буде некомплектним, тому що при цьому неможлива правильна його експлуатація і заощадження.

Озброєння і б/п, одержувані військовою частиною, а також які зберігаються на арт. складах (базах), як правило, повинні бути комплектними. Тимчасове збереження некомплектних предметів на складах (базах) можливе тільки з дозволу старшого начальника, якому підпорядкований склад (база).

Б) Види комплектів

Для догляду за арт. озброєнням, технікою і нормальної її експлуатації та ремонту встановлюються комплекти запасних частин, інструмента і приналежностей (це скорочено іменується ЗІП), а також відповідних матеріалів.

Комплекти ЗІП підрозділяються на військові і ремонтні.

Військові комплекти призначені для забезпечення нормальної експлуатації озброєння у військах і у свою чергу підрозділяються на одиночні і групові.

У груповий комплект ЗІП входять запасні частини, інструмент і приналежності, що потрібно мати на якусь кількість одиниць озброєння (наприклад, для знарядь калібру до 100 мм потрібно мати 1 груп. ЗІП на 12 знарядь, для знарядь калібру вище 100 мм - 1 компл. ЗІП на 6 знарядь.

У цей комплект входить ЗІП, необхідний для нормальної експлуатації і поточного ремонту озброєння і техніки силами ремонтної майстерні частини (окремого підрозділу). Як правило, груповий комплект ЗІП зберігається на складі частини і дозвіл на його використання дає старший начальник служби, що відповідає за забезпечення.

Військові комплекти ЗІп поповнюються з полкового (дивізіонного) складу РАО розпорядженням командира частини (об'єднання), або начальника служби РАО частини (об'єднання) з обов'язковою здачею на склад (тобто обмін) негідних (які вийшли із ладу) предметів ЗІП. А якщо ЗІП були загублені по халатності посадових осіб, то рішенням командира проводиться адміністративне розслідування, яке визначає винних осіб і розмір заподіяного збитку. Видається наказ про покарання винних як у дисциплінарному, так і грошовому (матеріальному) вираженні. Проводиться нарахування з винної особи (осіб) і тільки після цього видається відсутній ЗІП.

Ремонтний комплект ЗІП складають запасні частини, інструменти і приналежності, необхідні для військового ремонту і повного розбирання і складання предметів арт. озброєння (вони надходять по постачанню стаціонарних ремонтних майстернь (ремонтні бази, заводи, арсенали) і складаються в основному з деталей, що потребують заміни внаслідок зносу (як правило при проведенні кап. ремонтів або регламентованих ремонтів).

Всі інші деталі, матеріально-технічні засоби необхідні для проведення технічного обслуговування і ремонту в полковій (дивізіонній) арт. майстерні, що не ввійшли в комплекти ЗІП частини (об'єднання) одержують із служб, що довольствують, округа (фронту) по окремих заявках.

Комплектування арт. майстерень спец. інструментом і матеріалами, а також комплектування озброєння і ЗІП здійснюється по нормах комплектації, що періодично видаються (у виді наказів і додатків) ГРАУ. Предмети озброєння надходять у частини разом із призначеними комплектами ЗІП.

Комплектація арт. пострілів проводиться відповідно до відомостей бойової комплектації, що періодично видаються ГРАУ. Відомості з бойової комплектації складаються на кожне знаряддя і містять у собі перелік пострілів даного зразка й елементів, що входять у постріл.

При перевірці і контролі комплектації пострілів у даний час у військах користуються "Посібником із бойової комплектації пострілами арт. систем Радянської Армії"

В) Порядок комплектування предметів артилерійського озброєння.

Якщо основний предмет озброєння виготовляється цілком на одноому заводі, то і комплектує його цей же завод. У тому випадку, коли основний предмет озброєння виготовляється декількома підприємствами, комплектує його основний завод (арсенал), якому дане замовлення ГРАУ. Деякі види озброєння комплектуються на арсеналах (базах) ГРАУ.

Замовлення на виробництво боєприпасів виконується декількома заводами, що виготовляють окремі елементи. Елементи пострілів направляються заводами-виготовлювачами за вказівкою ГРАУ на арт. арсенали, бази й окружні склади боєприпасів, де їх збирають і комплектують по планах, затверджених ГРАУ.

При одержанні предметів арт. озброєння їх комплектність перевіряється по переліках складань, вузлів, агрегатів, деталей, наявних у керівництвах служби або в описах, а комплектів ЗІП - по нормах військових і ремонтних комплектів, зазначених у збірниках норм комплектації.

Г) Норми комплектації:

Нормою комплектації називається кількість основних і допоміжних предметів в одиницях або комплектах, що відпускаються на певний строк або безстроково для забезпечення потреби окремих осіб, підрозділів або військових частин. Вони служать для визначення потреби військових частин у запасних частинах, інструменті, приналежностях і матеріалах.

Норми комплектації по арт. постачанню складені ГРАУ і затверджені МО, видаються у виді збірників. У них вказується кількість запасних частин, інструмента, приналежностей, мастильних і обтиральних матеріалів і іншого майна, що складають норми військових і ремонтних комплектів ЗІП, матеріалів і устаткування на визначену кількість того або іншого виду озброєння.

Наприклад, кількість запасних частин, інструмента і приналежностей, що входять у норми військових комплектів і в норму витрати деталей на ремонт (рем. комплект) пушки ЗИС-С-53 (за версією Збірника №2, норми 276 1957 року видання) обчислювалося: військовий гарматний (індивідуальний) к-т. - 1 військовий груповий комплект - на 16 знарядь; ремонтний комплект - на 100 знарядь;

Щоб визначити кількість і номенклатури запасних частин, приналежностей, інструмента й іншого майна, призначеного військовій частині, необхідно зробити вибірку і підрахунок їх відповідно до норм (існуючим на сьогоднішній день) зазначених у табелі.

Перелік предметів арт. озброєння, боєприпасів і майна, котрим служба РАО зобов’язана забезпечувати війська, надзвичайно велике; користування повними найменуваннями предметів дуже б прискорило їх урахування.

По індексатору номер зразка (виробу) озброєння визначається по черговості присвоєння індексу і являє собою порядковий номер виробу в межах категорії, до якої воно віднесено. Тому номер зразка може бути однозначним, двозначним, тризначним і т.д. Це дозволяє зашифрувати систему як по калібрі, так і по її технічних характеристиках.

По індексатору індекс виробу включає:

- номер відділу озброєння;

- позначення категорії виробу;

- порядковий номер виробу в межах даної категорії.

Якщо виріб модернізований, то наприкінці індексу ставиться буква М (приклад: 2А7М), це означає - перша модернізація. При другій модернізації вироби за буквою М ставиться цифра 2 (приклад: 2А7М2), при третьої - цифра 3 і т.д.

Модернізований виріб зберігає старий індекс тільки в тих випадках, коли він при модернізації змінюється конструктивно, але його ТТХ не змінюються. При зміні ТТХ найменування виробу змінюється і йому присвоюється новий індекс із черговим порядковим номером зразка.

Для розпізнавання боєприпасів на них є відповідні індекси. Ці індекси наносяться фарбою на корпусах снарядів, на гільзах, на картонній тканині зарядів, а також на укупорці, у якій приміщені боєприпаси і їх елементи.

Крім пізнавальних клейм, на предметах є також клейма внутрішнього контролю. Вони завдаються контрольними органами (ВТК) у процесі виробництва і свідчать про те, що предмет пройшов усі заводські іспити і витримав їх.

Фарбування боєприпасів і укупорки підрозділяються на захисне і відмітне. Захисне фарбування служить для захисту металу від корозії, а деревини - від гниття і вивітрювання. Відмітне фарбування завдається на деякі елементи пострілу у виді кіл і смуг, але може бути і суцільне.

Маркіруванням називаються знаки (пізнавальні і допоміжні) і написи на снарядах, гільзах, мінах, ракетній частині турбореактивних снарядів і укупорке усіх видів боєприпасів, наносимі чорною фарбою.

При нанесенні маркірування найменування виробів вказується умовним позначенням (шифром). Якщо до однієї й тій же артилерійській системи комплектуються постріли з декількома снарядами тієї самї дії, але з різними індексами, то на ящиках, крім маркірування, що характеризує дію снаряда, завдається скорочений індекс пострілу.

Маркірування складається зі сполучення букв російського алфавіту, арабських і римських цифр і знаків «плюс» або «мінус». Воно показує калібр снаряда, його індекс, шифр ВВ, споряджуючий завод, номер партії, рік спорядження, ваговий знак.

Ваговий знак, наносимий на снаряд у виді знака «плюс» або «мінус», означає, що вага снаряда має відхилення у більшу або меншу сторону на 2/3% нормальної ваги. Нормальна вага снаряда позначається буквою Н.

Під нормальною вагою снаряда розуміється його таблична вага з відхиленням не більш 1/3% у більшу або меншу сторону. На приклад, таблична вага снаряда дорівнює 10 кг. 1/3% табличної ваги складає 0,033 кг. Отже, нормальна вага снаряда в такому випадку буде 10 +- 0,033 кг.

Артилерійські бази і склади в залежності від підпорядкованості розділяються на центральні й окружні, а по видах майна, що зберігається - на бази і склади артилерійського озброєння та бази і склади боєприпасів.

У частині немає поділу складів, а є поділ на місця збереження (окремо на місця збереження артилерійського озброєння, як правило стрілецького, і місця збереження боєприпасів) але в межах одного складу РАО частини.

Призначення складу РАО частини:

-для прийому і збереження озброєння, б/п і іншого артилерійського майна, що надходить із складів вищестоящого органу, що забезпечує;

-для видачі і відправлення частинам і підрозділам боєприпасів;

-для видачі частинам і підрозділам озброєння, приладів, мастильних і обтиральних матеріалів і ЗІП;

-для утримання рухливих запасів артилерійського озброєння, боєприпасів, майна;

-для прийому від частин і підрозділів і відправлення на склади вищестоящого органу зайвого і негідного артилерійського озброєння і майна.

У з'єднанні (дивізії) - дивізійний артилерійський склад (ДАС), що із питань служби підпорядковується начальнику служби РАО дивізії, а з питань внутрішньої служби - командиру ОБМЗ (окремий батальйон матеріального забезпечення), у штат якого склад входить організаційно.

Очолює склад (ДАС) - начальник складу в званні старшого лейтенанта. У нього в підпорядкуванні можуть бути комірники (2) у званні прапорщика (кількість залежить від обсягу майна, що зберігається на складі).

 

Озброєння, ракети і б/п у військах можуть зберігатися на артилерійському складі й у парку (за наказом командира ОдВО в частинах, що не є частинами прикриття, військові запаси б/п, ПТУР містити на артилерійських складах боєприпасів у штатній укупорці).

На артилерійському складі можуть зберігатися озброєння і б/п, що можуть розміщуватися на одній технічній території складу. Але сховища зі стрілецькою зброєю можуть розміщуватися окремо від сховищ із боеприпасами на території частини в районі парку бойових машин, одгорожені в окремі посади.

Артилерійський склад боєприпасів (на території якого можуть зберігатися тільки ракети й артилерійські постріли або разом з озброєнням) повинний бути розташований на видаленні: від окремо стоячих житлових і господарських будівництв не менше 400м; від складів ГСМ, автопарків і парків бойових машин, ремонтних майстерень і котельных, ж/д магістралей, промислових підприємств, ліній електропередачі, стрільбищ і полігонів не менше 100м.

Огородження охоронного периметру (у будь-яких випадках) повинно складатися з двох рядів огородження (зовнішнього і внутрішнього). Огородження (і зовнішнє і внутрішнє) може бути з колючого дроту або комбіноване (внутрішнє - сітка металева з осередками не більш 5х5 см і зовнішнє - із колючого дроту). Огородження монтується на залізобетонних стовпах (довжина не менше 2.5м, тому що не менше 2м повинно бути над землею). Відстань між нитками колючого дроту повинна бути не більш 15см. Відстань між огородженнями (зовнішнім і внутрішнім) повинна бути не менше 10м. Сховища, тобто об'єкти збереження, повинні розміщатися від внутрішнього огородження не ближче 40м. Територія, що знаходиться між огородженнями, називається охоронною зоною, на якій розміщаються спостережні вишки, постові грибки й окопи, а також доріжки для годинних. По периметру охоронної зони також повинні розміщатися пожежні водоймища з розрахунку 50м³ на кожні 400м² периметра. По периметру складу обладнцється заборонена зона шириною не менше 100м від зовнішнього периметра. Ця зона також виконує функції протипожежної смуги (тому вона переорюється і не повинна заростати травою і повинна бути очищена від дерев і чагарнику).

На території складу (технічна територія) може розміщуватися комплекс сховищ (площадка для збереження) стрілецької зброї, ракет і б/п, а також розміщаються протипожежні засоби, технічні засоби зв'язку і сигналізація.

Завантаження місць збереження боєприпасів повинне бути не більше 150т (по наявності ВВ), але не перевищувати 10-15 вагонів (20т) на одне місце збереження.

Кожна будова, сховище, майданчик відкритого збереження і навіси обладнуються блискавкозахистними пристроями, щогли яких повинні розташовуватися не ближче 5м від об'єкта, що захищається. Блискавкозахист повинен бути п