Податки. Податкова система України

ПОДАТКИ. ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Основні питання теми

1. Система оподаткування підприємств, її функції та призначення.

2. Непрямі податки та особливості їх впливу на фінансово - господарську діяльність суб’єктів господарювання.

3. Акцизний збір.

4. Податок на додану вартість.

5. Податок на прибуток підприємств.

6. Плата за ресурси.

7. Відрахування в цільові державні фонди.

8. Місцеві податки і збори.

Система оподаткування підприємств, її функції та призначення.

 

Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов'язкові платежі можуть здійснюватись в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення податків виявляється у двох функціях:

фіскальній;

регулюючій.

Система оподаткування - це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.

Структуру підсистеми оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) розкрито на рис. 5.1.1.

 

 

ПОДАТКИ І ЗБОРИ (Обов’язкові платежі)

Загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі)

Місцеві податки і збори (обов’язкові платежі)

Прямі податки

Не- прямі податки

Збори

Подат-ки

Збори

Податок на при- буток підпри- ємства Плата (податок) на землю Податок з власників транс- портних засобів Податок на нерухо- ме майно

Пода- ток на дода- ну вар-тість ПДВ Ак- циз- ний збір Мито

На обов¢язкове державне пен- сійне страхуван- ня На обов¢язкове соціальне стра- хування За геологорозві- дувальні роботи За спеціальне ви- користання при- родних ресурсів За забруднення навколишнього природного сере- довища Рентні збори Державне мито Гербовий збір

Кому- наль-ний пода- ток Пода- ток з рек- лами

За парковку автотранспорту   За право використання місцевої симво- ліки За проїзд тери- торією прикор- донних областей автотранспор- том, що прямує за кордон Ринковий збір Готельний збір Інші збори

Рис. 5.1.1. Підсистема оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності

(юридичних осіб) в Україні.

Акцизний збір.

Акцизний збір - це непрямий податок, що встановлюється на високо рентабельні й монопольні товари та включається в їхню ціну.

Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники або імпортери підакцизних товарів.

Залежно від виду підприємницької діяльності визначено такі об'єкти оподаткування:

обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші товари, безкоштовна передача;

обороти з реалізації (передачі) товарів для власного виробництва, промислової переробки (крім оборотів по реалізації для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх робітників;

митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту, в порядку товарообмінних операцій, отриманих без оплати.

Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:

v У твердих ставках з одиниці реалізованих, завезених, переданих товарів; (вони встановлені в (ЄВРО) з одиниці переданих, завезених в Україну товарів, що реалізовані. Ці ставки диференційовані залежно від якісних характеристик товару).

v У відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів або митної вартості. Для відсоткових ставок можливі такі варіанти:

для товарів, які реалізуються за договірними цінами вітчизняними виробниками. Оподаткований оборот визначається, виходячи з вартості товарів за вказаними цінами, без урахування акцизного збору, без ПДВ;

для товарів, що реалізуються по державних фіксованих і регульованих цінах, виходячи з їх вартості по вказаних цінах без урахування торгових скидок, а також сум податку на додану вартість;

для товарів, що отримані за межами України за іноземну валюту, включаючи товари, завезені на територію України в порядку товарообмінних операцій і безкоштовно. Оборот, який оподатковується, обчислюється, виходячи з митної вартості товарів, перерахованої за курсом НБУ, що діяв на день подання митної декларації. В оподаткований оборот включаються також оплата митних послуг, ввізне мито.

Строки сплати в бюджет акцизного збору залежать від виду підакцизних товарів, суми податку.

Підприємства, що реалізують вироблені ними спирт етиловий і алкогольні напої, пиво, сплачують податок на третій робочий день після здійснення обороту. З реалізації тютюнових виробів податок сплачується один раз на місяць, виходячи з фактичного обсягу реалізації за звітний місяць. Підприємства, в яких середньомісячна сума акцизного збору за попередній рік становила понад 25 тис. грн., сплачують податок щодекади (15, 25 числа поточного місяця і 5 числа місяця, наступного за звітним), виходячи з фактичного обороту за звітну декаду.

Решта підприємств сплачує податок щомісяця до 15 числа, також виходячи з фактичного обороту за попередній місяць.

За імпортовані підакцизні товари акцизний збір сплачується під час "розтаможування" імпортного товару.

 

Пільги щодо акцизного збору:

 

Акцизний збір не стягується в разі реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту. Ця пільга підвищує спроможність відповідних товарів на зарубіжних ринках, сприяє збільшенню надходжень валютних ресурсів.

Не обкладаються акцизним збором обороти з реалізації підакцизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів. У цьому разі виключається можливість подвійного оподаткування.

Не підлягає обкладенню акцизним збором реалізація легкових автомобілів спеціального призначення.

 

Податок на додану вартість.

Платниками ПДВ є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Об'єктами оподаткування є такі операції:

v продаж товарів(робіт, послуг) на митній території України, у тім числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

v завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для використання або споживання на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

v вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.

Отже, об'єктом оподаткування є операції, зв'язані з продажем товарів(робіт, послуг) усередині держави, їх імпортом чи експортом.

Не вважаються об'єктами оподаткування такі операції, які здійснюються суб'єктами господарювання:

· випуск, розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб'єктами підприємницької діяльності;

· обмін цінних паперів на інші цінні папери;

· передача майна в оренду і його повернення після закінчення терміну договору оренди;

· надання послуг зі страхування і перестрахування, із соціального і пенсійного страхування;

· обіг валютних цінностей:

· надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;

· виплата заробітної плати, дивідендів;

· надання брокерських, дилерських послуг;

· передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права;

· оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок державного бюджету.

База оподаткування залежить від сфери та виду діяльності суб'єкта господарювання:

· база оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної вартості цих товарів, розрахованої за вільними або регульованими цінами. У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір.

 

Приклад.

Договірна ціна виробу 120 грн. Виріб є підакцизним. Акцизний збір - 20 грн. Відпускна ціна, включаючи акцизний збір, - 140 грн. Сума ПДВ, включена в ціну, - 28 грн. (140 * 0.2). Відпускна ціна виробу, включаючи акцизний збір і ПДВ, становитиме 168 грн. (140 + 28).

 

· у разі бартерних операцій база оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни вказаних операцій.

· для товарів, які ввозяться на митну територію України, база оподаткування включає митну вартість, вартість митних процедур, ввізне мито, акцизний збір.

Вартість тари, що згідно з договором є поворотною, у базу оподаткування не включається.

Сфера і види діяльності суб'єктів господарювання дуже різноманітні. Тому в процесі їхньої діяльності важливо враховувати, які операції звільнено від податку на додану вартість. Перелік цих операцій визначено чинним законодавством.

Для покупця - суб'єкта господарювання - важливим є визначення джерела сплати і наступного відшкодування ПДВ (вхідного ПДВ), включеного в ціну.

Встановлено такі джерела відшкодування вхідного ПДВ:

Для придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок сум ПДВ, які надходять від реалізації продукції (робіт, послуг) суб'єктом господарювання, а також із коштів державного бюджету.

Для суб'єктів господарювання, звільнених від оподаткування ПДВ, суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат виробництва.

Якщо суб'єкт господарювання - платник податку - купує товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок відповідних джерел придбання товарів (робіт, послуг) і до складу податкового кредиту не включається.

 

Податковий кредит складається із сум ПДВ, сплачених платником цього податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносять до складу валових витрат виробництва; основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

 

Згідно із Законом "Про податок на додану вартість" застосовуються дві ставки оподаткування: 20% і 0%.

Нульова ставка оподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:

продаж товарів, що були вивезені за межі митної території України;

продаж робіт (послуг), призначених для використання і споживання за межами митної території України;

продаж товарів підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю;

надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України;

продаж вугілля та продуктів його збагачення, електроенергії, імпортованого газу.

Таким чином, застосування нульової ставки оподаткування ПДВ до перелічених вище операцій дає змогу включати в суму податкового кредиту ПДВ на придбані товари (роботи, послуги), що використані для продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет суб'єктом господарювання - платником податку, визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.

Якщо сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов'язань платника ПДВ, різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Термін сплати ПДВ у бюджет. Для платників податку, у яких обсяг операцій, що оподатковується, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів, оподатковуваний (звітний) період дорівнює календарному місяцю (не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним).

Інші платники ПДВ самі визначають податковий період. Він може дорівнювати календарному місяцю або кварталу.

 

Платежі за ресурси.

Виробнича діяльність суб’єктів господарювання пов’язана з залученням значних матеріальних ресурсів. Ефективність їх використання безпосередньо впливає на результати господарської діяльності підприємств. З метою ефективного використання ресурсів, що є в розпорядженні або у власності суб’єктів господарювання, держава може встановлювати відповідні податкові платежі:

· податок (плата) за землю;

· податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

· податок на нерухоме майно;

· збір за спеціальне використання природних ресурсів (плата за воду, плата за корисні копалини);

· збір за забруднення навколишнього природного середовища.

 

Податок (плата) за землю

Порядок обчислення і сплати податку регулюється Законом України “Про плату за землю” від 19.06.96 р. Власники землі сплачують земельний податок, за орендовані земельні ділянки стягується орендна плата, яка встановлюється в залежності від грошової оцінки землі. Тобто об’єктом оподаткування є земельна ділянка, платниками є землекористувачі.

Землі поділяються на:

· землі сільськогосподарського призначення

(ставки земельного податку встановлено з 1 гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до грошової оцінки цих угідь);

· землі населених пунктів

(ставки встановлюються у розмірі 1% від грошової оцінки землі).

Місцеві Ради можуть диференціювати і затверджувати ставки (виходячи із середніх ставок) податку залежно від місця знаходження земельної ділянки на території населеного пункту.

З 1 липня 1997 р. ставки податку на землю було підвищено в 1.81 рази проти ставок, передбачених Законом “Про плату за землю”.

Джерела і порядок сплати податку:

Податок нараховується з дня виникнення права власності або права користування і обчислюється за станом на 1 січня, а до 1 лютого надають відповідні дані до податкової адміністрації.

При спільній власності кількох юридичних осіб на земляну ділянку, на якій розміщено будівлю, земельний податок нараховується пропорційно до частки власності на будівлю.

Земельний податок сплачується за рахунок прибутку підприємства, одночасно включається до складу валових витрат, тобто зменшує суму оподаткованого прибутку, а відповідно і суму самого податку на прибуток.

За несвоєчасну сплату податку сплачується пеня у розмірі 0.3% суми заборгованості за кожний день несплати.

 

Порядок обчислення і сплати цього податку регулюється Законом України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 18 лютого 1997 р. Податок зараховується в бюджети місцевого самоврядування.

Платниками податку є власники транспортних засобів (підприємства, організації, установи).

Об’єкт оподаткування: автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення), колісні трактори, мотоцикли, яхти, судна парусні, човни моторні і катери.

Не оподатковуються: трактори на гусеничному ходу, машини та механізми для сільськогосподарських робіт, автомобілі швидкої допомоги, пожежні автомобілі, підйомні і самохідні транспортні засоби для перевезення вантажів на короткі відстані (у складі).

Ставки податку з 1.01.2000 р. встановлені в гривнях, виходячи зі 100 см³ об’єму двигуна, з 1кВт потужності двигуна, з 1м довжини транспортного засобу.

Обчислення податку здійснюється на підставі даних про кількість транспортних засобів за станом на 1 січня поточного року. Якщо транспортні засоби отримані в ІІ півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі.

Податок сплачується поквартально до 15 числа місяця наступного за звітним за період до наступного технічного огляду.

Звільняються від сплати податку підприємства автомобільного транспорту загального користування (перевезення пасажирів при умові законодавчо встановлених тарифів на оплату за проїзд), сільськогосподарські підприємства-товаровиробники сплачують податок на трактори колісні, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей (з кількістю місць менше 10) у розмірі 50%.

Відповідальність: у разі зниження податку стягується вся сума заниження і штраф у двократному розмірі від тієї ж суми; при відсутності обліку об’єктів оподаткування або при веденні обліку з порушеннями встановленого порядку – стягується штраф у розмірі 50% від суми податку, що підлягає сплаті. Оплата штрафів здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств.

Сума податку включається до складу валових витрат платника, а отже зменшує оподаткований прибуток і суму самого податку на прибуток. Таким чином, поряд з фіскальною функцією вказаний податок виконує регулюючу функцію.

 

Плата за воду

Плата за воду встановлюється за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення. До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

· поверхневі води, що розташовані або використовуються на території більш як однієї області;

· підземні води (в тому числі мінеральні).

Водні ресурси, не віднесені до ресурсів загальнодержавного призначення, відносяться до ресурсів місцевого призначення.

Платежі за спеціальне використання водних ресурсів встановлюються з метою стимулювання їхнього раціонального і комплексного використання і відтворення, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання при використанні цих ресурсів різної доступності, природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів.

Платниками до бюджету плати за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства-водокористувачі, які діють на основі госпрозрахунку, мають самостійний баланс і розрахунковий рахунок у банку.

Платежі за спеціальне використання водних ресурсів включають:

· платежі за право користування ресурсами;

· платежі на охорону і відтворення ресурсів.

Розміри платежів за використання водних ресурсів встановлюються на основі нормативів плати та лімітів їх використання.

За понадлімітне використання водних ресурсів плата встановлюється у п'ятикратному розмірі по відношенню до плати за їх використання в межах установлених лімітів. Зазначені платежі в межах установлених лімітів відносять на витрати виробництва, а за надлімітне використання - вилучаються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств.

Рис. 5.7.1. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

32% - для суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних та фізичних осіб), що використовують працю найманих працівників.

4% нараховують на заробітну плату й інші виплати інвалідам, що є об’єктом оподаткування.

2% вираховується із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовими договорами (контрактами), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

 

 

Збір на обов’язкове державне соціальне страхування

Джерело відрахувань		Об’єкт оподаткування		Нормативи відрахувань
Прибуток Собівартість		Фактичні витрати на оплату праці працівників, які оподатковуються прибутковим податком		5.0% в т.ч. 2.5% 1% 0.5%

 

Рис. 5.7.2. Збір на обов’язкове державне соціальне страхування.

5.0% - для суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних та фізичних осіб), що використовують працю найманих працівників. У складі загального нормативу 2.5% становить збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

1% нараховують на заробітну плату й інші виплати інвалідам, що є об’єктом оподаткування. При цьому збір у розмірі 1% в повному обсязі зараховується у Фонд соціального захисту інвалідів.

0.5% вираховується із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовими договорами (контрактами), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

Місцеві податки і збори.

Особливості стягнення місцевих податків і зборів та їх впливу на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання:

v по-перше, місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподаткованого прибутку;

v по-друге, місцеві податки і збори суб’єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Органи місцевого самоврядування мають право:

v запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

v установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

v установлювати додаткові пільги для окремих платників податків (установлення ставки нижче за мінімальну, звільнення від податку).

До складу місцевих податків і зборів відносяться

місцеві податки:

· комунальний податок;

· податок на рекламу;

місцеві збори:

· за право використання місцевої символіки;

· за паркування автотранспорту;

· за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

· за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

· за право проведення кіно - і телезйомок;

· за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що вирушає за кордон, та інші.

 

Комунальний податок

Платниками податку є юридичні особи усіх форм власності, що перебувають на території України.

Об’єктом оподаткування є вартість товарів (послуг), реалізованих суб’єктами підприємницької діяльності через організовану торговельну мережу (магазини, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани, лотки), а також виручка, одержана через каси неторговельних підприємств, установ і організацій від продажу безпосередньо населенню товарів власного виробництва, товарів, придбаних в інших юридичних і фізичних осіб.

Ставку комунального податку встановлено від вартості реалізованих товарів без ПДВ.

Податок з реклами

Платниками податку є суб’єкти підприємницької діяльності, їх філії, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів – замовники реклами, виробники і розповсюджувачі реклами.

Податок з реклами стягується під час оплати рекламних послуг з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації, афіш, плакатів, рекламних щитів, що друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об’єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку диференційовано в залежності від місця розташування реклами, терміну надання рекламних послуг, товару, що рекламується.

 

? Контрольні питання:

1. Охарактеризуйте основні функції податків.

2. Розкрийте структуру податкової системи України.

3. Розкрийте сутність, призначення, джерела сплати, об’єктів нарахування, ставки оподаткування, пільги щодо оподаткування таких податків:

· акцизного збору;

· податку на додану вартість;

· мита;

· податку на прибуток підприємства;

· платежів за ресурси;

· відрахувань у цільові державні фонди;

· місцевих податків і зборів.

4. Розкрийте механізм оподаткування суб’єктів малого підприємництва.

 

? Тести до теми:

 

1. Назвіть принципи побудови системи оподаткування:

1) обов’язковість;

2) єдиний підхід;

3) економічна обґрунтованість;

4) простота;

5) самофінансування.

 

2. Дайте правильне визначення податку:

обов’язків платіж до бюджету, який здійснюється платником податку відповідно до законодавчих актів;

гроші, які тимчасово надходять на рахунок бюджетної установи на зберігання;

видача коштів установам у кредит;

частина заново створеної вартості;

кошти, отримані від фінансових інвестицій.

 

ПОДАТКИ. ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Основні питання теми

1. Система оподаткування підприємств, її функції та призначення.

2. Непрямі податки та особливості їх впливу на фінансово - господарську діяльність суб’єктів господарювання.

3. Акцизний збір.

4. Податок на додану вартість.

5. Податок на прибуток підприємств.

6. Плата за ресурси.

7. Відрахування в цільові державні фонди.

8. Місцеві податки і збори.