Повернення апеляційної скарги. Обставини, що виключають провадження з перегляду судових рішень в апеляційному порядку

Апеляційну скаргу може бути повернуто з підстав, зазначе­них у першому реченні частини другої статті 93, у частині першій статті 97 ГПК, у частині другій статті 106 ГПК. Таким підставами є:

1) апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її під­писувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. Не підписана апеляційна скарга на судове рішення місцевого госпо­дарського суду не приймається до розгляду і повертається судом відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 97 ГПК. У цьому випадку до матеріалів справи долучається оригінал відпо­відної ухвали суду апеляційної інстанції та ксерокопія апеляційної скарги, що повертається. Якщо після прийняття апеляційної скар­ги виникають сумніви у наявності в особи, яка підписала скаргу, права на її підписання, суд пропонує заявникові подати відповід­ні докази. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 81 ГГЖ з винесенням відповідної ухвали;

2) до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам), в тому числі третім особам;

3) до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Разом з тим, су­ду апеляційної інстанції не слід допускати повернення апеляцій­них скарг у разі виникнення у нього сумнівів щодо надходження й зарахування сум судового збору до Державного бюджету України.

У таких випадках суд може і повинен згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК витребувати від особи, яка подала апеляційну скаргу, відпо­відне підтвердження територіального органу Державного казна­чейства України [п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 «Про деякі питання прак­тики застосування розділу XII Господарського процесуального ко­дексу України»];

4) скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено. Статтею 93 ГПК встановлено, що апеляцій­на скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за за­явою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бу­ти подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеля­ційної скарги. Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку. Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК. Про поновлення або про відмову в поновленні пропущеного строку зазначається в ідп ов ідн о в ухвалі апеляційного господарського суду про прийняття апеляцій­ної скарги до провадження (стаття 98 ГПК) або про її повернення (частина друга статті 93, пункт 4 частини першої статті 97 ГПК).

Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги та про повернення останньої може бути оскар­жено в касаційному порядку на підставі частини третьої статті 53 ГПК України.

Якщо апеляційну скаргу подано прокурором, органом дер­жавної влади чи органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення, то відповідний строк як присіяний не може бути поновлено; у та­ких випадках повернення апеляційної скарги здійснюється на підставі частини другої статті 93 ГПК (а не пункту 4 частини пер­шої статті 97 цього Кодексу).

До винесення ухвали про прийняття скарги до провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.

Про повернення апеляційної скарги виноситься ухвала. Апеля­ційний господарський суд не вправі повертати апеляційну скаргу супровідним листом або в інший, не передбачений законом спосіб. На ухвалу про повернення апеляційної скарги може бути подана касаційна скарга.

Після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути подано повторно відповідно до частини четвертої статті 97 ГПК. Якщо первісну апеляційну скар­гу повернуто судом апеляційної інстанції не у зв’язку з порушен­ням, що передбачене пунктом 2 частини першої статті 97 ГПК, то у разі повторного подання тієї ж самої скарги суд може не вимагати від сторони подання доказів надсилання іншій стороні (сторонам) копії скарги.

Якщо ж апеляційну скаргу подано повторно з пропуском пе­редбаченого частиною першою статті 93 ГПК строку, то її подання без клопотання про відновлення відповідного строку є підставою для повернення повторно поданої скарги згідно з пунктом 4 час­тини першої статті 97 ГПК. Таким чином, усуваючи недоліки, які зумовили повернення апеляційної скарги без розгляду, заявник повинен направити її повторно з відповідним клопотання про від­новлення строків для подання апеляційної скарги.

Разом з тим, у випадках коли передбачені у пунктах 2 (непо­дання доказів направлення скарги іншим сторонам) і 3 (неподан­ня доказів сплати судового збору) частини першої статті 97 ГПК підстави повернення апеляційної скарги виявлені судом апеляцій­ної інстанції після прийняття апеляційної скарги, суд витребує від особи, яка подала скаргу, докази надсилання її копії іншій сторо­ні (сторонам) та сплати судового збору у встановленому порядку І розмірі. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, а у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму збору за е вийт тами апеляційного провадження.

Незважаючи на те, що апеляційна скарга повертається безпосередньо судом апеляційної інстанції, при поданні її після усунені ш недоліків, необхідно дотримуватися положень щодо направлення через місцевий суд, який виніс оскаржуване рішення.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної е вий з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності — а посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернен­ня останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скарж­ник у зазначеному клопотанні.

Треті особи користуються правами і несуть обов’язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявля­ють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов’язки і користується правами сторони (статті 26, 27, 29 ГПК). Тому якщо до апеляційної скарги не дода­но доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така апеляційна скарга не приймається до роз­гляду і повертається господарським судом (пункт 2 частини пер­шої статті 97 ГПК) [п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуально­го кодексу України»].

Обставини, що виключають перегляд судових актів суду пер­шої інстанції апеляційним господарським судом:

— якщо апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її подавати, або на процесуальний документ, який не ухвалю­вався та відсутній у справі;

— якщо апеляційну скаргу подано повторно після повернення первісної апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК (скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання) у разі коли клопотання про від­новлення строку подання апеляційної скарги було відхилено;

— якщо апеляційну скаргу подано повторно після повернен­ня апеляційної скарги на підставі пункту 5 частини першої статті 97 ГПК (до винесення ухвали про прийняття скарги до провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання);

— якщо апеляційну скаргу подано повторно після повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 93 ГПК у зв’язку з пропуском передбаченого цією нормою річного строку;

— якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу міс­цевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апе­ляційному (касаційному) порядку.

У зазначених випадках апеляційний господарський суд відмов­ляє у прийнятті апеляційної скарги і виносить з цього приводу від­повідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції — з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду — на статті 91, 98 і 106 ГПК.

У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Якщо ж апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд згідно з частиною другою статті 106 ГПК повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Якщо ж міс­е вий господарський суд помилково не повернув апеляційну скар­гу та направив її до апеляційного господарського суду, то останній відмовляє в прийнятті такої скарги з посиланням на статтю 91 та частину другу статті 106 ГПК. [п.5 постанови Плену му Вищого гос­подарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського про­цесуального кодексу України»].

Частиною третьою статті 22 ГПК на сторони покладено обов’язок добросовісно користуватися належними їм процесуаль­ними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеля­ційного оскарження. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Таким чином, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників

цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу. Якщо такс зловживання виявляється у повторному (два і більше разів) подан ні апеляційних скарг на судові рішення, які вже переглянуто, то суд першої інстанції своєю ухвалою повертає повторно (і більше разів) подану одним і тим же учасником судового процесу апеляційну скаргу на одне й те саме судове рішення місцевого господарського суду, яке вже перевірено в апеляційному порядку, або повернуту на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК України у разі ко­ли клопотання про поновлення строку подання апеляційної скар­ги було відхилено, а так само на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі.

Згадані ухвали про повернення апеляційних скарг оскаржен­ню не підлягають, а тому апеляційні скарги, подані на такі ухвали, так само підлягають поверненню тими господарськими судами, до яких вони подавалися. Відповідне повернення в усіх зазначе­них випадках здійснюється з посиланням на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частину третю статті 22 і статтю 86 ГПК.

Ухвали про повернення апеляційних скарг у наведених випад­ках можуть виноситися судом апеляційної інстанції й за відсут­ності у ньому матеріалів справи, — на підставі даних діловодства суду та Єдиного державного реєстру судових рішень [п.5-1 поста­нови Пленуму Вищого господарського суду України від 1 7 травня 2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розді­лу XII Господарського процесуального кодексу України»].

У разі помилкового прийняття апеляційним господарським су­дом до провадження скарги на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, таке провадження підлягає припинен­ню на підставі статті 80 та частин першої і другої статті 106 ГПК [п. Ю постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосу­вання розділу XII Господарського процесуального кодексу України»].