Правові умови та порядок створення сільськогосподарських кооперативів

Сільськогосподарський кооператив є юридичною особою, ко­ристується правами та виконує обов'язки, пов'язані з його діяль­ністю, має самостійний баланс. Його функціонування потребує дотримання всіх правових вимог і порядку створення, які передба­чено законод.м щодо юридичних осіб.

Процедурі створення сільгосп. кооперативу присвячено спеціальний розділ II Закону У. "Про сільсько­господарську кооперацію", в якому зазначаються загальні умови створення сільськогосподарських кооперативів, порядок їх держав­ної реєстрації, основний зміст статуту кооперативу, порядок його прийняття.

Загальними умовами створення сільгосп. коопе­ративу є такі:

1)створення його засновниками на добровільних засадах;

2)засновниками сільгосп. кооперативу можуть бути тільки громадяни У. та юр. особи, зареєстровані в Україні (відповідно до ЗК, суб'єктами права приватної власності на землі сільгосп. призначення можуть бу­ти тільки громадяни У. та юр. особи, засновані грома­дянами У. або юр. особами У.. Тільки вони можуть об'єднувати належні їм земельні ділянки під час створення кооперативу.);

3)проведення установчих зборів та прийняття ними рішення про створення кооперативу;

4)державна реєстрація сільгосп. кооперативу.

Відповідно до Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" кількість членів кооперативу не може бути меншою 3. Якщо вона стане меншою, діяльність кооперативу припиняється внаслідок йо­го ліквідації.

Процес утворення кооперативу поділяється на 2 основні етапи: 1) організаційний етап;

2) етап реєстрації кооперативу.

Перший має такі основні стадії:

а)встановлення ініціатором (або ініціативною групою) на доб-
ровільній основі тих, хто бажає створити сільськогосподарський
кооператив;

б)вивчення кооперативного та іншого законод., яке регу-
лює діяльність кооперативів, підготовка проектів потрібних для реєстрації документів (зокрема, статуту);

в)проведення зборів тих, хто бажає створити кооператив (уста-
новчих зборів); на них слід прийняти статут кооперативу.

Кооператив як юр. особа повинен мати своє наймену­вання, яке затверджується на установчих зборах кооперативу.

Другим етапом є державна реєстрація кооперативу, який після цього вважається створеним.

Державна реєстрація кооперативу має для нього важливі юр. наслідки:

по-перше, він отримує статус юридичної особи і стає повноп­равним суб'єктом цивільно-правових та інших відносин;

по-друге, ця реєстрація дає змогу зробити перші кроки в ор­ганізації його діяльності: відкрити рахунок в банку, взяти в разі потреби приміщення чи земельну ділянку в оренду, виробити за дозволом міліції печатку, штампи тощо.

Статути сільськогосподарських кооперативів

З огляду на специфіку кооперативної організації праці та особли­востей сільгосп. вироб., локальні правові акти відіграють провідну роль у врегулюванні внутріїїшьокооперативних відносин у сільськогосподарських кооперативах. Виконуючи роль власника й господарюючого суб'єкта, кооператив самостійно розроб­ляє правові акти, що регулюють внутриііньокооперативні відносини.

За допомогою таких актів локальної правотворчості є можли­вість враховувати певні специфічні особливості кожного конкрет­ного сільгосп. кооперативу.

Відмінність статуту від інших локальних внутрішньокоопера-тивних актів (правил внутрішнього розпорядку, положення про оп­лату праці тощо) полягає в тому, що він набирає чинності з момен­ту державної реєстрації кооперативу, а всі інші акти — з моменту їх прийняття.

Статут є основним правовим документом, який регулює діяль­ність сільгосп. кооперативу (і не тільки сільгосп.).

Статут сільгосп. кооперативу є специфічною формою правового регулювання суспільних відносин, що зумовле­но особливостями таких кооперативів. Ця специфіка виявляється в тому, що, по-перше, статут є внутрішньокооперативним норматив­ним актом, тобто сфера його правового впливу поширюється, в ос­новному, на внутрішні відносини у кооперативі (внутрішньокоопе-ративні відносини).

Статут приймається засновниками на установчих зборах. Зміни й доповнення до нього вносять загальні збори членів кооперативу як його найвищий орган управління. Факт його ухвалення є вира­женням волі осіб, які бажають створити кооператив, і фіксується в протоколі зборів.

Згідно зі ст. 7 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" у статуті визначаються: найменування кооперативу та його місцез­находження; предмет і мета діяльності; порядок вступу до коопе­ративу і виходу з нього; розміри та порядок внесення вступного внеску і паю; склад засновників кооперативу; права і обов'язки членів кооперативу; органи управління, порядок їх формування і компетенція; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів кооперативу; розподіл дохо­дів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами й виплатами на паї; умови реорганізації та ліквідації кооперативу. До статуту можуть включатися й інші положення, пов'язані з особливостями діяльності кооперативу, що не суперечать законо­давству У..

 

Членство в сільськогосподарських кооперативах

Правові засади членства сільськогосподарських кооперативах встановлені Законом У. "Про сільськогосподарську коопера­цію". Підкреслюючи важливість правового інституту членства у ко­оперативі, законодавці присвятили йому окремий розділ — III.

Членом сільгосп. кооперативу може бути фіз. або юр. особа, яка:

1. зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу;

2. визнає принципи й цілі кооперативу;

3. визнає статут кооперативу і дотримується його вимог;

4. має право ухвального голосу;

5. користується послугами кооперативу.

6. Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фіз. особи, а членами обслуговуючого кооперативу — як фіз., так і юр. особи.

Новим у кооперативному законодавстві є запровадження інсти­туту асоційованого членства в сільгосп. кооперати­ві, в який може вступати фіз. чи юр. особа, що зробила пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу.

Членство в сільгосп. кооперативі, особливо у ви­робничому, є тією відмітною ознакою, яка відрізняє його від інших форм господарювання в сільському господарстві. Воно організацій­но пов'язує громадян, які добровільно об'єдналися в кооператив для виконання певних спільних завдань. Членство є характерною ознакою й фермерських господарств, однак членами останніх мо­жуть бути тільки родичі, що вказує на сімейно-трудовий характер такого об'єднання.

Вступ у члени кооперативу ґрунтується на принципі добровіль­ності, юридично закріпленому в п.1 ст. 9 Закону "Про сільськогос­подарську кооперацію".

Законом встановлено вимоги, яким повинні відповідати особи, що бажають організувати або стати членами вже діючого коопера­тиву, їх можна поділити на об'єктивні (досягнення встановленого законом віку (для фіз. осіб), необхідного для вступу у члени кооперативу; здатність брати участь у здійсненні цілей і завдань ко­оперативу) і суб'єктивні (бажання брати особисту участь у діяль­ності кооперативу, користування його послугами, формування йо­го фондів).

Волевиявлення громадянином бажання стати членом коопера­тиву оформляється письмово (подачею заяви).

Закон "Про сільськогосподарську кооперацію", визначаючи ос­новні вимоги до фіз. осіб — членів сільгосп. кооперативу (досягнення 16-річного віку, бажання брати участь у діяльності кооперативу), разом з тим не встановлює жодних обме­жень на вступ до сільськогосподарську кооперативу.

Права та обов'язки членів сільськогосподарських кооперативів поділяються на:

1)конституційні й інші загальні права та обов'язки, які поширюються на всіх громадян У.;

2)ті, що зумовлені специфікою кооперативної організації праці;

3)ті, що зумовлені специфікою сільгосп. вироб. (в основному — використанням земель сільгосп. призначення).