Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Аг. Право як галузь права, його історичні витоки та особливості↑ Стр 1 из 2Следующая ⇒ Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Аг. право як галузь права, його історичні витоки та особливості Галузь права — основний підрозділ у структурі права, його диференційована складова. Вона є сукупністю певних норм права, що регулюють якісно особливі суспільні відносини. Разом узяті галузі права становлять систему права — його закономірно послідовний склад. До нього входять як основні (профільні, фундаментальні) галузі права, так і вторинні, зокрема комплексні. До перших належать цивільне, адміністративне, кримінальне право тощо. До других — господарське, аг., екологічне й багато інших галузей права. Комплексні галузі права містять як норми основних галузей права, при цьому істотно їх спеціалізуючи, так і свої власні галузеві норми, які створюють їх базу. Починаючи з 30-х і до 90-х рр. минулого століття єдиною комплексною галуззю права, яка обслуговувала суспільні відносини в сільському господарстві колишнього СРСР, у тому числі й в УРСР, було колгоспне право. Ця галузь права стосувалася тільки одного суб'єкта суспільних відносин — колгоспів, що було зумовлено наявністю самостійної колгоспно-кооперативної форми власності та адміністративними методами керівництва господарськими процесами на селі. У 70-х рр. закономірно виникла наукова ідея про потребу сукупного галузевого правового регулювання діяльності не лише колгоспів, а й інтегровано всіх сільськогосподарських (аг.) підприємств. Уже тоді необхідність існування аг. права обгрунтовано доводили не стільки особливостями суб'єктів аг. відносин, скільки унікальною специфікою їх виробничо-сільгосп. діяльності як єдиного об'єкта цих правовідносин. Адже тільки у сфері сільського господарства існує унікальне органічне поєднання господарської діяльності (праці) із землекористуванням,, а самі землі виступають як основний засіб вироб.. Неповторні особливості процесу вироб. сільгосп. продукції дістають вияв у всіх сільськогосподарських структурах незалежно від форм власності та господарювання. Саме ця юр. специфіка суспільних аг. відносин стала першоосновою вирішення їх як предмета правового регулювання окремою комплексною, інтегрованою і спеціалізованою галуззю аг. права. Аг. право — порівняно ноіва галузь у системі права, яка об'єктивно сформувалась у 70-х рр. минулого століття внаслідок об'єднання в єдиний комплекс правових норм, які регулювали суспільні відносини в колгоспах, державних сільськогосподарських підпр.х, інших сільськогосподарських виробничих структурах, що існували у той час. Об'єктом аг. відносин цих різних суб'єктів стала насамперед їх сільськогосподарська виробнича діяльність.
2. Предмет аг. права У.; його зміст та особливості Предмет аг. права — це сукупність однорідних суспільних відносин, які регулюються нормами цієї галузі права. Отже, предмет правового регулювання є основою виокремлення аг. права в комплексну, спеціалізовану та інтегровану галузь у системі права. Комплексність аг. права означає, що частина його норм — похідні від норм основних профільних галузей права: цивільного, адміністративного, трудового та ін. Тому в системі аг. права є норми, які регулюють майнові, трудові, управлінські й інші відносини. Спеціалізованість аг. права означає, що норми основних профільних галузей не механічно переходять до його складу, а зазнають глибокої аграрної спеціалізації. Внаслідок цього вони стають аграрно-майновими, аграрно-трудовими, аграрно-управлінськими та ін. Характер спеціалізації значною мірою зумовлений особливостями правового статусу суб'єктів аг. відносин. Інтегрованість норм аг. права означає узагальнене або єдине правове регулювання відносин різних аг. суб'єктів. Підставою для інтегрованого правового регулювання аг. відносин цих суб'єктів є те, що всі вони — користувачі земель сільгосп. призначення як основного й незамінного засобу вироб. в процесі здійснення ними виробничої та пов'язаної з нею іншої діяльності. предмет аг. права У. можна визначити як і сукупність комплексних, інтегрованих і спеціалізованих суспільних і аг. відносин, які за своїм змістом є земельними, трудовими, і майновими, організаційно-управлінськими, а також соціальними; вони функціонують у процесі здійснення різними аг.и суб'єктами сільгосп. виробничої та пов 'язаної з нею іншої діяльності. Специфічної й органічної єдності предмету аг. права надають норми, які регулюють пріоритетний вид землекористування — використання земель сільгосп. призначення (передусім — грунтів) як об'єкта аг. відносин.
Принципи аг. права У. Принципи — це основні вихідні засади певного суспільного явища, що якнайактивніше виражають його зміст. Принципи права — це засади, які закріплені в правових нормах і відображають закономірності певної галузі права. В них розкриваються системні особливості галузі права, які зумовлюють її галузеву суть. Проте принципи права можуть мати й ширший, міжгалузевий характер. Такі загальні принципи відображаються в галузевих правових принципах. Сучасний період розвитку українського суспільства характеризується такими загальними правовими принципами, які повинні відображатися в законодавстві (в тому числі — й в аг.): 1)спрямованість на зміцнення юридичних засад правової демо- 2)спрямованість на гарантування прав людини; 3)відповідність об'єктивним закономірностям сучасного сус- 6) підвищення ролі законів як основних елементів законодавчої системи; 7) кодифіковане й системне правове забезпечення суспільного розвитку (для усунення існуючого спонтанного розвитку законод., численних фактів його доповнень та змін і формування стабільного законод.). Аг. право як комплексна, інтегрована й спеціалізована галузь права має систему спеціальних принципів, наявність яких зумовлена особливостями мети та змісту аг. відносин. У зв'язку із зазначеним, провідним спеціальним принципом аг. права слід вважати пріоритетність сільського господарства в системі всіх інших галузей народного господарства. Основною складовою цього принципу є пріоритетність сільгосп. І землекористування серед інших видів користування землею. Другим важливим спеціальним принципом сучасного аг. права є рівність суб'єктів аг. відносин. Наступним принципом сучасного аг. права є право добровільного вибору селянами організаційно-правових форм господарювання на землях сільгосп. призначення, а також характеру, напрямів і способів їхньої господарської та іншої діяльності, як і вільного розпорядження виробленою (виготовленою) сільськогосподарською та іншою продукцією. Цей принцип базується на засадах вільного демократичного вибору форм господарювання й конституційних гарантіях права приватної та інших форм власності. Специфічним принципом аг. права є тісний органічний взаємозв'язок трудових і земельних відносин, за якого процес сільгосп. землекористування означає використання в процесі трудової діяльності об'єктивних природних властивостей грунтів, зокрема родючості, і внаслідок цього поєднання людського і природного факторів — одержання сільгосп. продукції.
Система аг. права У. Система галузі права — це закономірно послідовна, повна і внутрішньо узгоджена сукупність складових, основу якої становить правовий інститут. Вона значною мірою зумовлена принципами права. Аг. право У. — це комплексна, інтегрована й спеціалізована галузь права, яка історично склалася і являє собою повноцінну систему аграрно-правових інститутів, саме їх наявність як головної внутрішньогалузевої сукупності норм правової спільності є підтвердженням існування окремої самостійної галузі права. Для аг. права характерна наявність, насамперед, комплексних правових інститутів. Провідний серед них — інститут права власності на землю (переважно приватну). Він є наслідком здійснення радикальних реформ у сільському господарстві — земельної та аграрної, виникнення аг. товаровиробників, підприємницьких засад їхньої діяльності. Комплексну земельно-аграрну правову природу має і новий правовий інститут — паювання земель. Він був законодавчо започаткований ЗК 1992 р. та широко задекларований кількома указами Президента У.. Право на земельну частку (пай) стосується переважно колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств і є похідним від права колективної власності на землі сільгосп. призначення. Похідним від інститутів права власності на землю та паювання земель є поширений у практиці інститут оренди земель сільгосп. призначення, який здебільшого використовується аг.и суб'єктами, що значною мірою зумовлює їх юридичну природу. Одним із нових інститутів аг. права є інститут фермерського господарства, який органічно поєднує норми права, що регламентують складний комплекс земельних, трудових, майнових, організаційних, управлінських та інших відносин. Найусталенішим правовим інститутом аг. права є інститут сільгосп. кооперації. Ця традиційна організаційно-правова форма ведення сільського господарства пройшла багато різних етапів свого історичного розвитку. Необхідність подальших соціальних перетворень на селі потребує законодавчого вдосконалення комплексного аграрно-правового інституту — пріоритетного соціального розвитку села. Тенденцію до подальшого активного законодавчого розвитку має також інститут гарантування прав селянина як громадянина й як працівника сільського господарства, оскільки ці права не повною мірою закріплені в аг. законодавстві й ще менше реалізуються на практиці. Поняття науки аг. права Для характеристики юридичної науки базове, фундаментальне значення має загальне поняття науки; його потрібно розглядати у 2 аспектах: а) як певний процес інтелектуальної дослідницької діяльності із здобуття та вироблення теоретично систематизованих знань; б) як наслідок цього процесу — сукупність теоретично систематизованих знань про природу, суспільство й мислення. У системі юридичної науки можна вирізнити: 1) загальнотеоретичні, 2) галузеві, 3) комплексні, 4) прикладні, 5) міжнародно-правові юр. науки. Аг. право У. належить до групи комплексних юридичних наук і є складовою юридичної науки як системи знань. Наука аг. права — це, насамперед, комплекс, система знань про теоретичні засоби правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення виробничої та іншої, пов'язаної з нею, сільгосп. діяльності аг.и підпр., фермерськими господарствами, особистими селянськими господарствами громадян та іншими суб'єктами аг. відносин. Отже, предмет цієї науки включає і загальні дослідження аг. відносин, пізнання закономірностей їх правового регулювання, виявлення особливостей правових методів впливу на ці відносини, суб'єктивних прав та обов'язків суб'єктів аг. відносин. Оскільки агр. відносини формуються на основі особливостей сільгосп. вироб., аграрно-правова наука досліджує ступінь впливу цієї специфіки на організацію правового регулювання. Порівняно з галузевими юр. науками, це є специфічна риса аг. права. Аграрно-правова наука містить вчення про аг. законод., про джерела аг. права, виявляє й пояснює особливості цих джерел, їх структуру, співвідношення, зв'язок і взаємозалежність, виходячи із загальнотеоретичних положень — вчення про зовнішню форму права, правотворчість, про правовий інститут, галузь права. Вивченню підлягає й практика застосування нормативно-правових актів аг. законод. державними органами та аг.и суб'єктами. Отже, наука аг. права як комплексна інтегрована та спеціалізована юр. наука, що базується на комплексній галузі аг. законод. та однойменній галузі права, є системою знань про агр. відносини, аг. право як галузь права, його систему, предмет і методи правового регулювання, аграрно-правові норми й правові інститути, аг. законод. як систему, практику його застосування та окремі н.- п. акти, що регулюють агр. відносини з точки зору закономірностей їх виникнення, змісту, функціонування, взаємодії, розвитку й напрямів удосконалення.
Локальні нормативні акти До локальних нормативних актів як джерел аг. права належать нормативні акти територіальних громад та органів місцевого самоврядування місцевих державних адміністрацій, районних і обласних управлінь сільського господарства, місцевих органів ветеринарної служби, насіннєвої служби, земельних ресурсів, а також установчі документи з питань створення сільськ. підпр., господарського товариства, сільгосп. кооперативу, зокрема статути, засновницькі договори, рішення зборів засновників господарського товариства, загальних зборів кооперативу, внутрішні акти сільськогосподарських організацій, колективні договори та інші акти. Кожний із названих органів виконує відповідні функції з управління сільським господарством чи його окремими галузями на районному та обласному рівнях. Вони мають відповідні адміністративні повноваження щодо вирішення організаційних та інших спеціальних питань у галузі сільського господарства і правом приймати нормативні акти місцевого значення. Головною посадовою особою територіальної громади відповідного села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду мешканців кількох сіл), селища, міста є сільський, селищний, міський голова. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної ради, головує на її засіданнях. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у/ місті (в разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. Акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. Акти органів місцевого самоврядування, що мають нормативний характер, належать до джерел права місцевого самоврядування. Ті акти місцевого самоврядування, які регулюють агр. відносини, належать до нормативних актів (джерел) аг. права. Закон "Про місцеве самоврядування в Україні" не визначає прийняття місцевими радами та їх виконавчими органами актів, що безпосередньо стосуються сільського господарства й аг. сектора економіки. Окремим джерелом аг. права є внутрішньогосподарські локальні акти. До першої групи він відносить внутрішньогосподарські нормативні акти, які набирають юридичної сили з моменту їх державної реєстрації. До другої — акти, що набирають юридичної сили з моменту прийняття їх найвищими органами (самоврядування) господарств — загальними зборами членів підприємств, акціонерів, учасників товариств з обмеженою відповідальністю та членів трудового колективу орендного підпр.1 та ін. До таких належать установчі документи про створення юридичної особи, що є суб'єктом аг. права. Аг. право як галузь права, його історичні витоки та особливості Галузь права — основний підрозділ у структурі права, його диференційована складова. Вона є сукупністю певних норм права, що регулюють якісно особливі суспільні відносини. Разом узяті галузі права становлять систему права — його закономірно послідовний склад. До нього входять як основні (профільні, фундаментальні) галузі права, так і вторинні, зокрема комплексні. До перших належать цивільне, адміністративне, кримінальне право тощо. До других — господарське, аг., екологічне й багато інших галузей права. Комплексні галузі права містять як норми основних галузей права, при цьому істотно їх спеціалізуючи, так і свої власні галузеві норми, які створюють їх базу. Починаючи з 30-х і до 90-х рр. минулого століття єдиною комплексною галуззю права, яка обслуговувала суспільні відносини в сільському господарстві колишнього СРСР, у тому числі й в УРСР, було колгоспне право. Ця галузь права стосувалася тільки одного суб'єкта суспільних відносин — колгоспів, що було зумовлено наявністю самостійної колгоспно-кооперативної форми власності та адміністративними методами керівництва господарськими процесами на селі. У 70-х рр. закономірно виникла наукова ідея про потребу сукупного галузевого правового регулювання діяльності не лише колгоспів, а й інтегровано всіх сільськогосподарських (аг.) підприємств. Уже тоді необхідність існування аг. права обгрунтовано доводили не стільки особливостями суб'єктів аг. відносин, скільки унікальною специфікою їх виробничо-сільгосп. діяльності як єдиного об'єкта цих правовідносин. Адже тільки у сфері сільського господарства існує унікальне органічне поєднання господарської діяльності (праці) із землекористуванням,, а самі землі виступають як основний засіб вироб.. Неповторні особливості процесу вироб. сільгосп. продукції дістають вияв у всіх сільськогосподарських структурах незалежно від форм власності та господарювання. Саме ця юр. специфіка суспільних аг. відносин стала першоосновою вирішення їх як предмета правового регулювання окремою комплексною, інтегрованою і спеціалізованою галуззю аг. права. Аг. право — порівняно ноіва галузь у системі права, яка об'єктивно сформувалась у 70-х рр. минулого століття внаслідок об'єднання в єдиний комплекс правових норм, які регулювали суспільні відносини в колгоспах, державних сільськогосподарських підпр.х, інших сільськогосподарських виробничих структурах, що існували у той час. Об'єктом аг. відносин цих різних суб'єктів стала насамперед їх сільськогосподарська виробнича діяльність.
2. Предмет аг. права У.; його зміст та особливості Предмет аг. права — це сукупність однорідних суспільних відносин, які регулюються нормами цієї галузі права. Отже, предмет правового регулювання є основою виокремлення аг. права в комплексну, спеціалізовану та інтегровану галузь у системі права. Комплексність аг. права означає, що частина його норм — похідні від норм основних профільних галузей права: цивільного, адміністративного, трудового та ін. Тому в системі аг. права є норми, які регулюють майнові, трудові, управлінські й інші відносини. Спеціалізованість аг. права означає, що норми основних профільних галузей не механічно переходять до його складу, а зазнають глибокої аграрної спеціалізації. Внаслідок цього вони стають аграрно-майновими, аграрно-трудовими, аграрно-управлінськими та ін. Характер спеціалізації значною мірою зумовлений особливостями правового статусу суб'єктів аг. відносин. Інтегрованість норм аг. права означає узагальнене або єдине правове регулювання відносин різних аг. суб'єктів. Підставою для інтегрованого правового регулювання аг. відносин цих суб'єктів є те, що всі вони — користувачі земель сільгосп. призначення як основного й незамінного засобу вироб. в процесі здійснення ними виробничої та пов'язаної з нею іншої діяльності. предмет аг. права У. можна визначити як і сукупність комплексних, інтегрованих і спеціалізованих суспільних і аг. відносин, які за своїм змістом є земельними, трудовими, і майновими, організаційно-управлінськими, а також соціальними; вони функціонують у процесі здійснення різними аг.и суб'єктами сільгосп. виробничої та пов 'язаної з нею іншої діяльності. Специфічної й органічної єдності предмету аг. права надають норми, які регулюють пріоритетний вид землекористування — використання земель сільгосп. призначення (передусім — грунтів) як об'єкта аг. відносин.
Принципи аг. права У. Принципи — це основні вихідні засади певного суспільного явища, що якнайактивніше виражають його зміст. Принципи права — це засади, які закріплені в правових нормах і відображають закономірності певної галузі права. В них розкриваються системні особливості галузі права, які зумовлюють її галузеву суть. Проте принципи права можуть мати й ширший, міжгалузевий характер. Такі загальні принципи відображаються в галузевих правових принципах. Сучасний період розвитку українського суспільства характеризується такими загальними правовими принципами, які повинні відображатися в законодавстві (в тому числі — й в аг.): 1)спрямованість на зміцнення юридичних засад правової демо- 2)спрямованість на гарантування прав людини; 3)відповідність об'єктивним закономірностям сучасного сус- 6) підвищення ролі законів як основних елементів законодавчої системи; 7) кодифіковане й системне правове забезпечення суспільного розвитку (для усунення існуючого спонтанного розвитку законод., численних фактів його доповнень та змін і формування стабільного законод.). Аг. право як комплексна, інтегрована й спеціалізована галузь права має систему спеціальних принципів, наявність яких зумовлена особливостями мети та змісту аг. відносин. У зв'язку із зазначеним, провідним спеціальним принципом аг. права слід вважати пріоритетність сільського господарства в системі всіх інших галузей народного господарства. Основною складовою цього принципу є пріоритетність сільгосп. І землекористування серед інших видів користування землею. Другим важливим спеціальним принципом сучасного аг. права є рівність суб'єктів аг. відносин. Наступним принципом сучасного аг. права є право добровільного вибору селянами організаційно-правових форм господарювання на землях сільгосп. призначення, а також характеру, напрямів і способів їхньої господарської та іншої діяльності, як і вільного розпорядження виробленою (виготовленою) сільськогосподарською та іншою продукцією. Цей принцип базується на засадах вільного демократичного вибору форм господарювання й конституційних гарантіях права приватної та інших форм власності. Специфічним принципом аг. права є тісний органічний взаємозв'язок трудових і земельних відносин, за якого процес сільгосп. землекористування означає використання в процесі трудової діяльності об'єктивних природних властивостей грунтів, зокрема родючості, і внаслідок цього поєднання людського і природного факторів — одержання сільгосп. продукції.
Система аг. права У. Система галузі права — це закономірно послідовна, повна і внутрішньо узгоджена сукупність складових, основу якої становить правовий інститут. Вона значною мірою зумовлена принципами права. Аг. право У. — це комплексна, інтегрована й спеціалізована галузь права, яка історично склалася і являє собою повноцінну систему аграрно-правових інститутів, саме їх наявність як головної внутрішньогалузевої сукупності норм правової спільності є підтвердженням існування окремої самостійної галузі права. Для аг. права характерна наявність, насамперед, комплексних правових інститутів. Провідний серед них — інститут права власності на землю (переважно приватну). Він є наслідком здійснення радикальних реформ у сільському господарстві — земельної та аграрної, виникнення аг. товаровиробників, підприємницьких засад їхньої діяльності. Комплексну земельно-аграрну правову природу має і новий правовий інститут — паювання земель. Він був законодавчо започаткований ЗК 1992 р. та широко задекларований кількома указами Президента У.. Право на земельну частку (пай) стосується переважно колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств і є похідним від права колективної власності на землі сільгосп. призначення. Похідним від інститутів права власності на землю та паювання земель є поширений у практиці інститут оренди земель сільгосп. призначення, який здебільшого використовується аг.и суб'єктами, що значною мірою зумовлює їх юридичну природу. Одним із нових інститутів аг. права є інститут фермерського господарства, який органічно поєднує норми права, що регламентують складний комплекс земельних, трудових, майнових, організаційних, управлінських та інших відносин. Найусталенішим правовим інститутом аг. права є інститут сільгосп. кооперації. Ця традиційна організаційно-правова форма ведення сільського господарства пройшла багато різних етапів свого історичного розвитку. Необхідність подальших соціальних перетворень на селі потребує законодавчого вдосконалення комплексного аграрно-правового інституту — пріоритетного соціального розвитку села. Тенденцію до подальшого активного законодавчого розвитку має також інститут гарантування прав селянина як громадянина й як працівника сільського господарства, оскільки ці права не повною мірою закріплені в аг. законодавстві й ще менше реалізуються на практиці. Поняття науки аг. права Для характеристики юридичної науки базове, фундаментальне значення має загальне поняття науки; його потрібно розглядати у 2 аспектах: а) як певний процес інтелектуальної дослідницької діяльності із здобуття та вироблення теоретично систематизованих знань; б) як наслідок цього процесу — сукупність теоретично систематизованих знань про природу, суспільство й мислення. У системі юридичної науки можна вирізнити: 1) загальнотеоретичні, 2) галузеві, 3) комплексні, 4) прикладні, 5) міжнародно-правові юр. науки. Аг. право У. належить до групи комплексних юридичних наук і є складовою юридичної науки як системи знань. Наука аг. права — це, насамперед, комплекс, система знань про теоретичні засоби правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення виробничої та іншої, пов'язаної з нею, сільгосп. діяльності аг.и підпр., фермерськими господарствами, особистими селянськими господарствами громадян та іншими суб'єктами аг. відносин. Отже, предмет цієї науки включає і загальні дослідження аг. відносин, пізнання закономірностей їх правового регулювання, виявлення особливостей правових методів впливу на ці відносини, суб'єктивних прав та обов'язків суб'єктів аг. відносин. Оскільки агр. відносини формуються на основі особливостей сільгосп. вироб., аграрно-правова наука досліджує ступінь впливу цієї специфіки на організацію правового регулювання. Порівняно з галузевими юр. науками, це є специфічна риса аг. права. Аграрно-правова наука містить вчення про аг. законод., про джерела аг. права, виявляє й пояснює особливості цих джерел, їх структуру, співвідношення, зв'язок і взаємозалежність, виходячи із загальнотеоретичних положень — вчення про зовнішню форму права, правотворчість, про правовий інститут, галузь права. Вивченню підлягає й практика застосування нормативно-правових актів аг. законод. державними органами та аг.и суб'єктами. Отже, наука аг. права як комплексна інтегрована та спеціалізована юр. наука, що базується на комплексній галузі аг. законод. та однойменній галузі права, є системою знань про агр. відносини, аг. право як галузь права, його систему, предмет і методи правового регулювання, аграрно-правові норми й правові інститути, аг. законод. як систему, практику його застосування та окремі н.- п. акти, що регулюють агр. відносини з точки зору закономірностей їх виникнення, змісту, функціонування, взаємодії, розвитку й напрямів удосконалення.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; просмотров: 144; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.16.70.99 (0.01 с.) |