Тести вихідного контролю знань

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
ФУНКЦІОНУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ
ТА МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН

1. Перші ознаки бюджетних відносин виникли:

1) 1) на початку формування капіталістичних відносин;

2) 2) наприкінці кам’яного століття;

3) 3) одночасно з формуванням державних утворень;

4) 4) після жовтневого перевороту ХХ ст.

2. Бюджетні відносини вперше були встановлені в:

а) Стародавній Греції;

б) Сполучених Штатах Америки;

в) Англії;

г) Франції.

3. Функції найвищого органу виконавчої влади за часів Київської Русі виконувалися:

а)віче;

б) боярською радою;

в) старшиною віче;

г) князем.

4. Більшість видатків державного бюджету Росії в середині ХІХ ст. припадало на:

а) військове та морське відомство;

б) освіту та науку;

в) промисловість;

г) сільське господарство.

5. Закон «Про Державний бюджет України» вперше був затверджений:

а) у 1995 р.;

б) у 1992 р.;

в) у 1991 р.;

г) у 1918 р.

6. Бюджетна програма – це:

1) 1) довгостроковий курс бюджетної політики;

2) 2) систематизований перелік заходів, спрямованих на досяг­нення загальної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;

3) 3) швидкодіючий механізм бюджетної політики в карїні, гнуч­кий метод пошуку короткострокової рівноваги та стабілізації;

4) 4) вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою забез­печення економічного зростання або досягнення соціального ефекту.

7. Бюджетна тактика – це:

1) 1) швидкодіючий механізм бюджетної політики в карїні, гнуч­кий метод пошуку короткострокової рівноваги та стабілізації та пристосування до умов, що постійно змінюються;

2) 2) вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою забез­печення економічного зростання або досягнення соціального ефекту;

3) 3) систематизований перелік заходів, спрямованих на досяг­нення загальної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;

4) 4) науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави.

8. Бюджетне секвестрування – це:

1) 1) пропорційне скорочення видатків з усіх статей бюджету (крім захищених) протягом часу, що залишається до закін­чення поточного бюджетного періоду;

2) 2) швидкодіючий механізм бюджетної політики в карїні, гнуч­кий метод пошуку короткострокової рівноваги та стабілізації та пристосування до умов, що постійно змінюються;

3) 3) вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою забез­печення економічного зростання або досягнення соціального ефекту;

4) 4) систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнен­ня загальної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

9. Бюджетне регулювання – це:

1) 1) пропорційне скорочення видатків з усіх статей бюджету (крім захищених) протягом часу, що залишається до закін­чення поточного бюджетного періоду;

2) 2) швидкодіючий механізм бюджетної політики в карїні, гнуч­кий метод пошуку короткострокової рівноваги та стабілізації і пристосування до умов, що постійно змінюються;

3) 3) вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою забез­печення економічного зростання або досягнення соціального ефекту;

4) 4) діяльність органів законодавчої та виконавчої влади вищого рівня щодо розподілу і перерозподілу доходів та нормування видатків, яка здійснюється з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.

10. Бюджетне стимулювання – це:

1) 1) складова підсистеми бюджетного механізму, направлена на своєчасне і повне надходження коштів до бюджету, найбільш економне та ефективне їх використання;

2) 2) швидкодіючий механізм бюджетної політики в карїні, гнуч­кий метод пошуку короткострокової рівноваги та стабілізації та пристосування до умов, що постійно змінюються;

3) 3) вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою забез­печення економічного зростання або досягнення соціального ефекту;

4) 4) діяльність органів законодавчої та виконавчої влади вищого рівня щодо розподілу і перерозподілу доходів та нормування видатків, яка здійснюється з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.

11. Бюджетне планування – це:

1) 1) швидкодіючий механізм бюджетної політики в країні, гнуч­кий метод пошуку короткострокової рівноваги та стабілізації та пристосування до умов, що постійно змінюються;

2) 2) вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою забез­печення економічного зростання або досягнення соціального ефекту;

3) 3) систематизований перелік заходів, спрямованих на досяг­нення загальної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;

4) 4) науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного й соціального розвитку.

12. Бюджетне прогнозування – це:

1) 1) складова підсистеми бюджетного механізму, направлена на своєчасне і повне надходження коштів до бюджету, найбільш економне та ефективне їх використання;

2) 2) швидкодіючий механізм бюджетної політики в карїні, гнуч­кий метод пошуку короткострокової рівноваги та стабілізації та пристосування до умов, що постійно змінюються;

3) 3) вкладення коштів у певні об’єкти і проекти з метою забез­печення економічного зростання або досягнення соціального ефекту;

4) 4) передбачення майбутніх бюджетних доходів і видатків у багаторічному часовому інтервалі між прийняттям рішень і початком дій.

13. Бюджет як економічна категорія – це:

1) 1) сукупність економічних відносин з приводу використання виробленого суспільством ВВП на загальнодержавні потреби;

2) 2) сукупність грошових відносин з приводу формування, розпо­ділу та використання на загальнодержавному та регіональ­ному рівнях централізованих фондів, призначених для реа­лізації функцій держави;

3) 3) сукупність економічних відносин з приводу розподілу ВВП для забезпечення розширеного відтворення та задоволення загальнодержавних потреб;

4) 4) централізований фонд грошових коштів, в якому концент­руються надходження підприємств, організацій, населення, що використовуються на загальнодержавні потреби.

14. Призначення бюджету полягає у забезпеченні виконання державою її функцій:

1) 1) забезпечуючої, соціальної, управлінської, фіскальної;

2) 2) консолідуючої, стимулюючої, розподільчої, економічної;

3) 3) економічної, соціальної, управлінської, оборонної;

4) 4) формування та використання грошових фондів, превен­тивної, акумулюючої, соціальної.

15. Матеріальним втіленням бюджету є:

1) 1) загальнодержавний фонд грошових коштів, що знаходиться у розпорядженні уряду, використовується на загальнодержавні потреби і є складним та багатогранним поняттям;

2) 2) централізований фонд грошових коштів, у якому концент­руються грошові надходження підприємств, організацій, на­селення, що використовуються на загальнодержавні потреби;

3) 3) резервні фонди, що формуються на макро- та мікрорівнях;

4) 4) чемодан, шкіряний мішок, у якому зберігалася казна дожів Венеціанської республіки кінця 18 ст.

16. Бюджету як економічній категорії властиві функції:

1) 1) перерозподілу ВВП, стимулююча і контрольна;

2) 2) стимулююча, перерозподілу ВВП, ризикова, контрольна;

3) 3) перерозподілу ВВП, фіскальна та стимулююча;

4) 4) перерозподілу ВВП, фінансового забезпечення виконання державою її функцій, контрольна.

17. Бюджет за ринкової економіки формується:

1) 1) після розподілу ВВП між виробниками;

2) 2) до розподілу ВВП між виробниками;

3) 3) і до, і після розподілу ВВП між його виробниками;

4) 4) спочатку централізується частина ВВП, а потім залишок розподіляється між його виробниками.

18. З правової точки зору бюджет – це:

1) 1) сумарний обсяг доходів та видатків держави;

2) 2) план фінансування втілення міжнародної, оборонної, соціаль­ної та економічної політики держави;

3) 3) фінансовий план, розпис доходів і видатків держави або територіального утворення;

4) 4) централізований фонд грошових коштів, у якому концентру­ються грошові надходження підприємств, організацій, насе­лення, що використовуються на загальнодержавні потреби;

19. Як фінансовий план бюджет:

1) 1) включає загальний та спеціальний фонди, доходну та видаткову частини, будується за балансовим принципом;

2) 2) має об’єктивний фінансовий характер відносин, за якого рух вартості носить поворотний характер та є економічним базисом перерозподільних відносин;

3) 3) носить неімперативний характер, оскільки держава є пасив­ною стороною;

4) 4) є сукупністю грошових відносин з приводу формування, роз­поділу та використання на загальнодержавному та регіональ­ному рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави.

20. Бюджетні правовідносини в Україні регулюють:

1) 1) Закон України «Про бюджетну систему» та Закон «Про Державний бюджет»;

2) 2) Конституція України, Бюджетний Кодекс, Закон «Про Дер­жавний бюджет»;

3) 3) закони, що регулюють бюджетні правовідносини, норматив­но-правові акти Уряду та центральних органів виконавчої влади, рішення органів влади АР Крим, місцевих держадмі­ністрацій та органів місцевого самоврядування, прийняті на підставі Бюджетного Кодексу, Закону «Про Державний бюд­жет» та інших законів, що регулюють бюджетні право­відносини;

4) 4) закони, що регулюють бюджетні правовідносини, норма­тивно-правові акти Уряду та центральних органів виконавчої влади, рішення органів влади АР Крим, місцевих держадмі­ністрацій та органів місцевого самоврядування, прийняті на підставі Бюджетного Кодексу, Закону «Про Державний бюд­жет» та інших законів, що регулюють бюджетні правовід­носини, Закон України «Про бюджетну систему».

21. Бюджет держави є складовою ланкою:

а) державного кредиту;

б) інфраструктури резервів;

в) міжнародних фінансів;

г) державних фінансів.

22. Загальний фонд бюджету включає:

1) 1) доходи бюджету, що призначені для забезпечення фінансо­вими ресурсами загальних видатків і не призначені на конкретну мету; видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету;

2) 2) доходи бюджету, що призначені для забезпечення фінансо­вими ресурсами загальних видатків і призначені на конкрет­ну мету; видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету;

3) 3) доходи бюджету, що призначені для забезпечення фінансо­вими ресурсами загальних видатків і не призначені на конкретну мету; видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

4) 4) бюджетні видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані на конкретну мету.

23. Спеціальний фонд бюджету включає:

1) 1) доходи бюджету, що призначені для забезпечення фінансови­ми ресурсами загальних видатків і не призначені на конкрет­ну мету; видатки бюджету за рахунок надходжень до загаль­ного фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету;

2) 2) доходи бюджету, що призначені для забезпечення фінансови­ми ресурсами загальних видатків і призначені на конкретну мету; видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету;

3) 3) доходи бюджету, що призначені для забезпечення фінан­совими ресурсами загальних видатків і не призначені на конкретну мету; видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

4) 4) бюджетні видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані на конкретну мету.

24. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається:

а) обсягом бюджетного дефіциту;

б) законом про Державний бюджет;

в) обсягом оборотної касової готівки;

г) Бюджетною Резолюцією.

25. До показників, що характеризують стан бюджету як фінан­сового плану належать:

1) 1) профіцит, баланс, бюджетний надлишок, бюджетний дефіцит;

2) 2) бюджетна рівновага, бюджетний надлишок, бюджетний профіцит;

3) 3) рівновага доходів і видатків, бюджетний надлишок, бюд­жетний дефіцит;

4) 4) бюджетний дефіцит, бюджетні запозичення, бюджетний профіцит.

26. За формою прояву бюджетний дефіцит може бути:

а) відкритий і прихований;

б) вимушений і свідомий;

в) негативний і позитивний;

г) активний і пасивний.

27. За причинами виникнення розрізняють бюджетний дефіцит:

а) відкритий і прихований;

б) вимушений і свідомий;

в) негативний і позитивний;

г) активний і пасивний.

28. За напрямом використання коштів фінансування бюджетного дефіциту розрізняють дефіцит:

а) відкритий і прихований;

б) вимушений і свідомий;

в) негативний і позитивний;

г) активний і пасивний.

29. Пасивний дефіцит бюджету:

а) офіційно визначається законом про бюджет;

б) використовується на покриття поточних витрат;

в) проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету;

г) має місце при направленні коштів фінансування в інвестиції.

30. Активний дефіцит бюджету:

а) використовується на покриття поточних витрат;

б) офіційно визначається законом про бюджет;

в) проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету;

г) має місце при направленні коштів фінансування в інвестиції;

31. Вимушений дефіцит бюджету:

а) є наслідком низького рівня виробництва ВВП;

б) офіційно визнається законом про бюджет;

в) проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету;

г) має місце при направленні коштів фінансування в інвестиції.

32. Свідомий дефіцит бюджету:

а) офіційно визначається законом про бюджет;

б) проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету;

в) має місце при направленні коштів фінансування в інвестиції;

г) спричинюється характером фінансової політики держави.

33. Відкритий дефіцит бюджету:

а) є наслідком низького рівня виробництва ВВП;

б) спричиняється характером фінансової політики держави;

в) офіційно визначається законом про бюджет;

г) проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету.

34. Прихований дефіцит бюджету:

а) є наслідком низького рівня виробництва ВВП;

б) спричиняється характером фінансової політики держави;

в) проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету;

г) має місце при направленні коштів фінансування в інвестиції.

35. Методами покриття бюджетного дефіциту є:

а) валютні інтервенції;

б) державні позики, грошова емісія;

в) надзвичайний податок, грошова емісія, державний кредит;

г) бюджетні інтервенції.

36. Оптимальним для країни за будь-яких умов є такий стан бюджету:

а) бюджетна рівновага;

б) бюджетний надлишок;

в) профіцит бюджету;

г) відкритий та свідомий дефіцит бюджету.

37. При покритті дефіциту бюджету перевагу слід надавати:

1) 1) емісії;

2) 2) розміщенню державних боргових зобов’язань на фінансо­вому ринку;

3) 3) валютним інтервенціям, оскільки вони стабілізують курс національної валюти;

4) 4) покриттю поточних витрат за рахунок валютних інтервенцій.

38. Бюджетна система – це:

1) 1) сукупність сфер бюджетних відносин, уособлених внаслідок існування відзнак у методах формування та використання бюджетних ресурсів;

2) 2) сукупність бюджетів, запроваджених на території держави, крім державного бюджету;

3) 3) сукупність форм та методів утворення, розподілу та використання бюджетних ресурсів;

4) 4) взаємопов’язана, закріплена правовими нормами сукупність бюджетів, запроваджених на території держави.

39. Можливі такі підходи до структурної побудови бюджетної системи:

1) 1) єдність усіх бюджетів;

2) 2) автономність кожного бюджету;

3) 3) створення єдиного для всієї країни бюджету; регіональних бюджетів; поєднання централізованих і децентралізованих бюджетів;

4) 4) субсидіарність активного дефіциту бюджету, публічність та прозорість прихованого дефіциту бюджету.

40. Бюджетна система України включає:

1) 1) державний бюджет та місцеві бюджети;

2) 2) державний бюджет та бюджети місцевого самоврядування;

3) 3) місцеві бюджети, бюджети місцевого самоврядування та резервний фонд;

4) 4) державний бюджет, місцеві бюджети, Пенсійний фонд та фонди соціального загальнообов’язкового страхування України.

41. Місцевими бюджетами визначаються:

1) 1) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

2) 2) бюджет Автономної республіки Крим, обласні, районні, районів у містах;

3) 3) бюджет Автономної республіки Крим, обласні, районні, районів у містах та бюджети місцевого самоврядування;

4) 4) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань, бюджети місцевого самоврядування.

42. Бюджетами місцевого самоврядування визначаються:

1) 1) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

2) 2) бюджет Автономної республіки Крим, обласні, районні, районів у містах;

3) 3) бюджет Автономної республіки Крим, обласні, районні, районів у містах та бюджети місцевого самоврядування;

4) 4) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань, бюджети місцевого самоврядування.

43. Зведений бюджет – це:

1) 1) сукупність місцевих бюджетів в Україні;

2) 2) сума показників місцевих бюджетів;

3) 3) сума показників бюджетів адміністративно-територіального утворення та відповідного нижчого рівня;

4) 4) сума показників бюджетів адміністративно-територіального управління та відповідного вищого рівня.

44. Бюджетним Кодексом визначено:

1) 1) засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства;

2) 2) систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, заса­ди організації та діяльності, правовий статус і відповідаль­ність органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

3) 3) види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та поря­док обчислення з метою зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування;

4) 4) гарантоване державою право та реальну здатність терито­ріальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

45. Бюджетним кодексом України регулюються:

1) 1) права громадян на участь у місцевому самоврядуванні;

2) 2) відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

3) 3) випадки необхідності повернення з бюджету місцевого само­врядування над міру сплачених сум місцевих податків і зборів;

4) 4) повноваження органів місцевого самоврядування в галузі визначення місцевих податків і зборів.

46. Згідно з Бюджетним кодексом бюджет – це:

1) 1) гарантований державою фонд грошових коштів, що забез­печує мінімальний рівень соціальних послуг на душу насе­лення в межах усієї території України;

2) 2) форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповід­ної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру;

3) 3) план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду;

4) 4) фонд грошових коштів, який знаходиться у розпорядженні Національного банку України.

47. Бюджети місцевого самоврядування – це:

1) 1) сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побу­дована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права;

2) 2) фонди бюджетних установ, управління якими здійснюють їх керівники, які отримують повноваження шляхом встанов­лення бюджетних призначень;

3) 3) документи, в яких встановлюється розподіл доходів та фінан­сування бюджетів, бюджетних асигнувань головними розпо­рядниками бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації;

4) 4) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

48. Бюджетний процес – це:

1) 1) процес складання документу, в якому встановлюється розпо­діл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації;

2) 2) процес розміщення замовлення, укладення договору, прид­бання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду,

3) 3) реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кіль­кох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішу­вати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України;

4) 4) регламентована нормами права діяльність, пов’язана із скла­данням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконан­ня бюджетів, що складають бюджетну систему України.

49. Профіцит бюджету – це:

1) 1) перевищення видатків бюджету над його доходами;

2) 2) перевищення доходів бюджету над його видатками;

3) 3) міжбюджетний трансферт, метою надання якого є вирівню­вання надходжень бюджету, який його отримує;

4) 4) обсяг коштів на рахунках відповідного бюджету та розпо­рядників коштів цього бюджету на кінець дня.

50. Міжбюджетні трансферти – це:

1) 1) кошти, які передаються з одного місцевого бюджету до іншого на основі безоплатності, але поворотності;

2) 2) кошти, які передаються з бюджету Автономної Республіки Крим до інших місцевих бюджетів на основі безоплатності, але поворотності;

3) 3) кошти, які передаються на основі поворотності та за певну плату від одного бюджету до іншого;

4) 4) кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

51. Розпорядники бюджетних коштів – це:

1) 1) народні депутати України;

2) 2) бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету;

3) 3) члени Бюджетного комітету Верховної Ради України;

4) 4) органи державної влади, уповноважені здійснювати виконан­ня Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

52. Субвенції – це:

1) 1) міжбюджетні трансферти, надані органом, який прийняв рішення про надання субвенції на використання без певної конкретної мети;

2) 2) субсидії, які забезпечують збалансування місцевого бюджету;

3) 3) міжбюджетні трансферти, надані органом, який прийняв рі­шення про надання субвенції, на основі платності та поворотності;

4) 4) міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

53. Фінансування бюджету – це:

1) 1) надходження та витрати у зв’язку із зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету;

2) 2) повноваження на взяття бюджетного зобов’язання здійсню­вати платежі в бюджетному періоді, що настає після закін­чення поточного бюджетного періоду;

3) 3) погашення зобов’язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах;

4) 4) видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

54. Бюджетний період становить:

1) 1) один календарний рік, який починається 7 січня кожного року і закінчується 6 січня наступного року;

2) 2) один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року;

3) 3) один календарний рік, який починається 7 грудня кожного року і закінчується 6 грудня наступного року;

4) 4) межі бюджетного періоду можуть змінюватися щорічними законами України «Про Державний бюджет».

55. Неприйняття Верховною Радою України закону про Держав­ний бюджет України до 1 січня:

1) 1) не є можливим;

2) 2) є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду;

3) 3) не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду;

4) 4) закон про Державний бюджет на наступний рік завжди приймається 7 грудня поточного року.

56. Трансферти – це:

1) 1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) 2) кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого само­врядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній, але поворотній основі;

3) 3) доходи від операцій з капіталом;

4) 4) кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

57. Бюджетний період в Україні:

1) 1) рівний сукупній тривалості стадій бюджетного процесу;

2) 2) починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня наступного року;

3) 3) триває протягом року, починаючи з дня затвердження Закону про Державний бюджет;

4) 4) становить один календарний рік, починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

58. Учасниками бюджетного процесу в Україні є:

1) 1) Президент України, Верховна Рада України, бюджетний комітет;

2) 2) Президент України, Верховна Рада України, Кабінет мініст­рів України, бюджетний комітет;

3) 3) тільки головні розпорядники бюджетних коштів та розпоряд­ники нижчого рівня;

4) 4) органи та посадові особи, наділені бюджетними повнова­женнями.

59. Повноваження надане розпоряднику бюджетних коштів та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету – це:

а) бюджетне асигнування;

б) бюджетне зобов’язання;

в) бюджетне призначення;

г) бюджетний розпис.

60. Здійснення розміщення замовлення, укладання договору, прид­бання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій про­тягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому – це:

а) бюджетне асигнування;

б) бюджетне зобов’язання;

в) бюджетне призначення;

г) бюджетний розпис.

61. Повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів, що має кількісні та часові обмеження – це:

а) бюджетне асигнування;

б) бюджетне зобов’язання;

в) бюджетне призначення;

г) бюджетний запит.

62. Документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для діяльності на наступний бюджетний період – це:

а) бюджетне асигнування;

б) бюджетне зобов’язання;

в) бюджетне призначення;

г) бюджетний запит.

63. Документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету по певних періодах відповідно до бюджетної класифікації – це:

а) бюджетне асигнування;

б) бюджетне зобов’язання;

в) бюджетне призначення;

г) бюджетний розпис.

64. Головні розпорядники встановлюються шляхом:

а) взяття бюджетних зобов’язань;

б) складання бюджетних запитів;

в) встановлення бюджетних призначень;

г) встановлення бюджетного розпису.

65. Оборотна касова готівка – це:

1) 1) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінан­сових санкцій;

2) 2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3) 3) частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка формується на початок планового бюджетного періоду з метою покриття тимчасових касових розривів;

4) 4) бюджетне зобов’язання здійснювати платежі в бюджетному періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду.

66. Оборотна касова готівка встановлюється у розмірі:

1) 1) не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету;

2) 2) не більше 2 відсотків планових видатків спеціального фонду бюджету;

3) 3) не більше 2 відсотків планових доходів спеціального фонду бюджету;

4) 4) не більше 2 відсотків планових доходів загального фонду бюджету.

67. Вільний залишок бюджетних коштів:

1) 1) підлягає вилученню до бюджету вищого рівня;

2) 2) передається бюджету місцевого самоврядування низової ланки згідно з рішенням відповідної ради;

3) 3) не підлягає вилученню й використовується на проведення видатків згідно з рішенням відповідної ради;

4) 4) підлягає вилученню і використовується на подолання асиметрії регіонів.

68. Постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України приймає:

а) Верховна Рада України;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Президент України;

г) Міністерство фінансів України;

69. Постанову про схвалення Основних напрямків бюджетної політики України на наступний бюджетний період приймає:

а) Верховна Рада України;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Президент України;

г) Міністерство фінансів України;

70. Прийняття проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні:

1) 1) здійснюється Кабінетом Міністрів після подання Мініс­терства Фінансів;

2) 2) полягає у прийнятті рішення щодо Висновків та пропозицій до проекту Закону Про Державний бюджет України;

3) 3) передбачає встановлення обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків, обсягу міжбюджетних трансфертів;

4) 4) полягає у голосуванні щодо окремих статей проекту закону про Державний бюджет України та проекту Закону в цілому.

71. Прийняття проекту закону про Державний бюджет у другому читанні:

1) 1) здійснюється Кабінетом Міністрів після подання Мініс­терства Фінансів;

2) 2) полягає у прийнятті рішення щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет;

3) 3) передбачає затвердження загального обсягу дефіциту (про­фіциту), доходів і видатків, обсягу міжбюджетних трансфер­тів та інших положень, необхідних для формування місцевих бюджетів;

4) 4) полягає у голосуванні щодо окремих статей проекту закону про Державний бюджет України та проекту Закону в цілому.

72. Прийняття проекту закону про Державний бюджет у третьому читанні:

1) 1) здійснюється Кабінетом Міністрів після подання Мініс­терства Фінансів;

2) 2) полягає у прийнятті рішення щодо висновків та пропозицій до проекту Закону про Державний бюджет;

3) 3) передбачає встановлення обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків, обсягу міжбюджетних трансфертів;

4) 4) полягає у голосуванні по пропозиціях Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо статей проекту закону про Державний бюджет України та проекту Закону в цілому.

73. Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, то:

1) 1) витрати Державного бюджету можуть здійснюватись лише на цілі, визначені законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період;

2) 2) витрати Держбюджету здійснюються відповідно до Закону про Державний бюджет на попередній бюджетний період;

3) 3) витрати Держбюджету здійснюються лише на цілі, перед­бачені у проекті Закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період;

4) 4) дозволяється провадити тільки поточні (адміністративні) видатки.

74. Законом про Державний бюджет України не визначено:

1) 1) розмір мінімальної заробітної плати на плановий бюджетний період;

2) 2) рівень забезпечення прожиткового мінімуму на плановий бюджетний період;

3) 3) проведені таємні видатки;

4) 4) розміри таємних видатків без деталізації.

75. З прийняттям Бюджетного кодексу:

1) 1) прийнято Закон України «Про бюджетну систему України»;

2) 2) Закон України «Про бюджетну систему України» втратив чинність;

3) 3) у Законі України «Про бюджетну систему України» замість п’яти принципів бюджетної системи України сформульовано одинадцять;

4) 4) Закон України «Про бюджетну систему України» перегля­нуто та до нього внесено зміни і доповнення.

76. Кошти, що безплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого – це:

а) міжбюджетний трансферт;

б) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;

в) субвенція;

г) кошик доходів бюджету.

77. Кошти, що безплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого – це:

а) міжбюджетний трансферт;

б) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;

в) субвенція;

г) кошик доходів бюджету.

78. Бюджетний устроєм країни є:

1) 1) організація, принципи побудови та структура бюджетної системи, взаємозв’язок між ланками бюджетної системи; організація бюджетного процесу та сукупність бюджетних прав певних органів та осіб; засади розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

2) 2) державний устрій та адміністративно-територіальний поділ, принципи побудови та структура бюджетної системи;

3) 3) сукупність бюджетних прав і обов’язків;

4) 4) взаємопов’язана, закріплена правовими нормами сукупність бюджетів, запроваджених на території держави.

79. Принцип єдності бюджетної системи України, проголошений законодавчо, означає, що:

1) 1) бюджетна система України характеризуються єдністю всіх бюджетів;

2) 2) Державний бюджет України формується з місцевих бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування;

3) 3) бюджетна політика країни повинна бути пов’язаною з міжнародною, податковою, кредитною та соціальною політикою;

4) 4) бюджетні відносини забезпечуються єдиною правовою базою, грошовою системою, бюджетною класифікацією.

80. Принцип самостійності при побудові бюджетної системи України означає, що:

1) 1) місцеві органи влади самостійно визначають обсяги відра­хувань до бюджетів загальнодержавних податків та зборів, акумульованих на відповідній території;

2) 2) за кожним бюджетом закріплюються відповідні джерела до­ходів та відповідні органи влади мають право на визначення напрямів використання коштів;

3) 3) в країні створюється мережа незалежних уособлених регіо­нальних бюджетів, відносини щодо яких регламентуються територіальними органами влади самостійно;

4) 4) повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відпо­відати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

81. Принцип збалансованості при побудові бюджетної системи України передбачає, що:

1) 1) повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

2) 2) державний бюджет може прийматись з дефіцитом без визначення джерел його покриття;

3) 3) місцеві бюджети не можуть прийматись з дефіцитом без визначення джерел його покриття;

4) 4) жоден бюджет не затверджується з дефіцитом.

82. Принцип субсидіарності при побудові бюджетн