Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Організаційно-правова, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування↑ Стр 1 из 2Следующая ⇒ Содержание книги
Поиск на нашем сайте
1.Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. 2. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. 3. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. 4. Рішення про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад. У разі якщо територіальна громада району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передачу права управління майном та фінансами відповідній міській раді 5. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. 6.Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів. 7. Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти. 8. Сільська, селищна, міська, районна в місті рада може наділяти частиною своїх повноважень органи самоорганізації населення, передавати їм відповідні кошти, а також матеріально-технічні та інші ресурси, необхідні для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням. 9. Сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, обласні ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України.
38. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел та закріплених загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. У доходній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів. Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значення у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених закономКошти обласного бюджету, передані державою у вигляді дотацій, субвенцій, зараховуються до районних бюджетів і розподіляються районними радами між місцевими бюджетами у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом. Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів: 1) До доходів бюджетів сіл, їх об’єднань, селищ, міст районного значення – 25% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (на цій території.2) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад;3) реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад;4) державне мито. Видатки місцевих бюджетів. Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад. Сільські, селищні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов’язаних з розширеним відтворенням. Видатки місцевих бюджетів поділяються на дві частини: видатки, пов’язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування, і видатки, пов’язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Доходи, додатково одержані в процесі виконання місцевих бюджетів, суми перевищення доходів над видатками, що утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених законом. Рішення про використання таких коштів приймається відповідною радою.
39. Міжбюджетні відносини — відносини між державою, АР Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України Мета регулювання міжбюджетних відносин — забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами і бюджетними ресурсами, які мають забезпечувати виконання цих повноважень. У Бюджетному кодексі України передбачено спеціальний механізм міжбюджетних трансфертів, які у свою чергу базуються на фінансових нормативах бюджетної забезпеченості та відповідних коригуючих коефіцієнтах. Механізм міжбюджетних відносин має: — сприяти гармонійному соціально-економічному розвитку регіонів;— враховувати зацікавленість місцевих органів влади;— базуватися не лише на нинішньому економічному стані регіонів, а й враховувати потенційні можливості. На практиці бюджетний рівень забезпечує: 1) компенсацію бюджетам нижчого рівня затрат на організацію заходів загальнонаціонального значення, вартість яких перевищує бюджетні можливості місцевого органу влади;2) сприяння розв'язанню проблем, зумовлених особливостями бюджетної сфери та нерівномірністю у мобілізації доходів бюджету; 3)сприяння розв'язанню соціальних проблем, пов'язаних із специфікою розвитку регіонів, економічною спроможністю окремих територій;4) підтримку і заохочення місцевих органів влади до проведення адміністративних чи політичних реформ.
40. Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідних для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин Міжбюджетні трансферти – кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Трансфертами в Україні є дотації, субсидії, субвенції, а також між бюджетні взаєморозрахунки. До міжбюджетних трансфертів належать: 1. Дотація вирівнювання: міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету або території, що її отримує. 2.Субвенція: цільвий міжбюджетний трансферт, використовується на певну мету, а в разі нецільового використання підлягає поверненню. 3.Кошти, які передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. 4.Інші дотації Порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів у термін не пізніше двох місяців з дати набрання чинності законом про Державний бюджет України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.
41 Порядок надання міжбюджетних трансфертів
42. Бюджетне регулювання – один із найважливіших економічних методів державного регулювання (повніше – фінансово-бюджетне регулювання). Сутність його в тому, що держава встановлює оподаткування та державні витрати з таким розрахунком, щоб вони могли гасити коливання економічного циклу, сприяли високому рівню зайнятості, обмежували інфляцію або пом'якшували дефляцію Бюджетне регулювання як основний метод державного регулювання економіки широко використовувалося в країнах з соціальною ринковою економікою з 30-х до середини 70-х XX ст..Стрижнем бюджетного регулювання є бюджет, через який держава виконує дві основні функції в економіці перерозподіляє дохід і активізує сукупний попит. Використання фінансово-бюджетних методів у системі державного регулювання ринку і в сучасних умовах зводиться до маніпулювання ставками податків, державними витратами для встановлення рівноваги на ринку. Фінансово-бюджетна політика України запроваджена на рівні центрального уряду, на рівні місцевих органів влади, а також на рівні різних позабюджетних фондів. Бюджетна система складається з загальнодержавного та місцевих бюджетів. В законодавстві визначено функції кожної ланки бюджетної системи, їхні дохідні джерела, закріплено право кожної ланки бюджетної системи на самостійний бюджет, основу якого становлять власні й закріплені законом доходи по всіх ланках бюджетної системи. В системі державного регулювання широко використовується система диференційованого підходу до надання цільових податкових знижок і пільг, а також прогресивного оподаткування. Один із податкових методів державного регулювання – прискорена амортизація, яка дає змогу в перші роки експлуатації машин і устаткування списати більшу частину їх вартості. Фінансово-бюджетна політика України в перехідний період була недостатньо послідовною і не цілком адекватно к умовам цього періоду. У вузькому значенні бюджетне регулювання – це механізм збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів.
43. Бюджетне планування це науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного і соціального розвитку. Об’єктом бюджетного планування завжди є бюджетна діяльність держави, державних установ і організацій. Сферою застосування бюджетного планування є розподіл бюджетних ресурсів на всіх стадіях відтворювального процесу. Існують три методи планування показників бюджету: 1.Метод прямого розрахунку (обчислення показників бюджету, виходячи з реальних потреб і показників за окремими статтями доходів і видатків по кожному підприємству, організації, установі, громадянинові). 2.Нормативнийметод (використання системи взаємоповязаних норм і нормативів: 1-го типу регламентують взаємовідносини між державою та субєктами господарювання з приводу розподілу отриманих результатів діяльності (ставки податків); 2-го типу характеризують вимоги, що висуваються суспільством до ефективності використання ресурсів.) 3. Аналітичний метод (обчислення планових показників на основі зясування впливу на них різних чинників, тобто їхнього моделювання). Використання нормативів у бюджетному плануванні розглядається в аспектів формування міжбюджетних відносин.
44. Державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на: 1.- нормативи раціонального споживання – рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб; 2.- нормативи мінімального споживання – соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг виходячи з соціальних або фізіологічних потреб; 3.- статистичні нормативи – нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп. Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти. 1. З жовтня 2012 року - 1060 гривень 2.З 1 січня 2013 року - 1017 гривень 3.З 1 квітня 2013 року - 1037 гривень 4.З 1 липня 2013 року -1044 гривень 5.З 1 жовтня 2013 року 1060 гривня, 6.З 1 грудня 2013 року- 1095 гривень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: 1.– мінімальний розмір заробітної плати; (1118 грн.) 2.– мінімальний розмір пенсії за віком; (856 грн.) 3.– неоподатковуваний мінімум доходів громадян; (17 грн.) 4.– розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. Громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу.
45. Види державної допомоги сім'ям з дітьми:
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; просмотров: 313; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.14.255.58 (0.008 с.) |