Характер виконуваної роботи, застосування приладів, обчислювальної та оргтехніки тощо.

Визначення структури виробничого середовища:

– просторової: розміри та наповненість приміщення, його розміщення у будівлі, орієнтація відносно сторін світу та ін.;

– функціональної: наявність факторів: фізичних (електричний струм, електромагнітні поля та випромінювання, шум, вібрація, освітленість, мікроклімат та ін.), хімічних (іонізація повітря, вміст пилу, озону; наявність та показники пожежонебезпечності горючих речовин), біологічних (число об’єктів спостереження, щільність засвоюваних сигналів та ін.), соціально-психологічних (індивідуальна або колективна праця); фактичне значення їх показників і відповідність вимогам нормативних документів (див. додатки) та їх вплив на організм людини (окремо для кожного фактора).

 

 

1.2 Заходи по створенню безпечних та здорових умов праці

 

Раціональна організація робочого місця із урахуванням вимог (див. додаток А):

– антропометричних: просторова орієнтація робочого місця у приміщенні, його габарити, розміри та взаєморозташування елементів основних (відео монітор, клавіатура, принтер, стіл, стілець) та допоміжних (підставка для ніг, шафи, полиці тощо);

– психофізіологічних: світлотехнічні параметри засобів відображення інформації; режим праці; характеристика інформаційного поля та об’єм інформації, що надається;

– режими праці та відпочинку.

Електробезпека: заходи безпеки при використанні електроенергії, використання огороджень, заземлення, занулення. Розрахунок заземлюючого пристрою (див. додаток Б).

Освітлення: природне, штучне, суміщене. Розряд зорових робіт, норми освітленості. Вибір джерела світла і типу світильника, розрахунок кількості світильників (див. додаток В).

Заходи по нормалізації параметрів мікроклімату: опалення; вентиляція – призначення і вибір виду вентиляції (природна, штучна, суміщена), кондиціонування повітря (див. додаток Д).

Каналізація.

Водопостачання.

 

 

1.3 Характеристика приміщення за вибухо- та пожежною небезпекою

 

Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних речовин, які знаходяться в приміщенні. Категорія приміщення за пожежонебезпечністю згідно з [25]. Клас приміщення згідно з [14]. Можливі причини виникнення пожеж для вашого приміщення.

 

 

1.4 Протипожежні заходи

 

Ступінь вогнестійкості будівлі. Етажність будівлі. Наявність та утримання евакуаційних виходів. Заходи пожежобезпеки при використанні електрообладнання (див. додаток К). Блискавкозахист.

Засоби пожежегасіння первинні (вогнегасники, щити із протипожежним інвентарем та ін.) та протипожежний водогін. Пожежна сигналізація та телефонний зв’язок (див. додаток К).

 

 

1.5 Оцінка стану об’єкта в надзвичайних ситуаціях (індивідуальне завдання)

 

Дослідницькі установки і робочі місця дослідників можуть бути розміщені у виробничих будівлях або суміжних із ними. Зважаючи на небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій, які в хімічних виробництвах імовірніше пов’язані із витіканням горючих газів, випаровуванням летких горючих рідин та утворенням вибухонебезпечних газопароповітряних сумішей при аваріях, слід виконати оцінку можливих наслідків таких ситуацій.

Для цього необхідно розрахувати надлишковий тиск вибуху на складі (сховищі) балонів згідно варіанту індивідуального завдання (додаток Л, таблиця Л.1). Номер варіанту вихідних даних повинен відповідати порядковому номеру студента в учбовому журналі.

Користуючись довідковими даними, визначити можливі негативні наслідки вибухів для дослідників (таблиця Л.3), о також ступінь руйнування (таблиця Л.4) і відносні збитки від руйнування будівель і споруд (таблиця Л.5).

ДОДАТОК А

Виробничі приміщення для роботи з ВДТ повинні відповідати будівельним нормам [23, 26] та іншим нормативним документам.

Враховуючи специфіку зорової роботи з ВДТ, найбільш придатними є приміщення з одностороннім розташуванням вікон, причому бажано, щоб площа засклення не перевищувала 25–50 %. Найкраще, коли вікна зорієнтовані на північ чи північний схід. Це дасть змогу усунути небажану засліплюючу дію сонячних променів. Вікна необхідно обладнати регульованими пристроями (жалюзі, завіски, зовнішні облямівки). Щоб виключити попадання відбитих відблисків в очі користувачів, поверхні в приміщенні повинні мати матову чи напівматову фактуру. Коефіцієнт відбиття має становити: для стелі 0,7–0,8; стін 0,5–0,6; підлоги 0,3–0,5; інших поверхонь 0,4–0,5.

Площа, на якій розташовується одне робоче місце з ВДТ, повинна становити не менше ніж 6 м², а об'єм приміщення – не менше ніж 20 м³.

Приміщення з ВДТ мають бути оснащені аптечками першої медичної допомоги.

Поверхні стелі приміщень з ВДТ бажано фарбувати в світлі тони близькі до білого з коефіцієнтом відбиття 0,7–0,8. В такому випадку відбите від них світло більш рівномірніше освітлює приміщення, усуваючи тіні і зменшуючи розсіяні відблиски на блискучих поверхнях.

Для пофарбування стін у приміщеннях з ВДТ необхідно використовувати малонасичені кольори світлих тонів, з коефіцієнтом відбиття – 0,5–0,6. Нейтральні сіро-зелені тони є найбільш бажаними для пофарбування стін приміщень з ВДТ, оскільки вони не тільки сприятливо впливають на зір, а й знімають загальну втому.

Найкраще розмістити робочі місця з ВДТ рядами, причому відносно вікон вони повинні розміщуватися так, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва. Це дасть змогу виключити дзеркальне відбиття на екрані джерел природного світла (вікон) та потрапляння останніх у поле зору користувачів.

Організація робочого місця користувача ВДТ повинна забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам [10], характеру та особливостям трудової діяльності.

При розміщенні робочих місць необхідно дотримуватись таких вимог:

– робочі місця з ВДТ розміщуються на відстані не менше 1 м від стін зі світловими прорізами;

– відстань між бічними поверхнями відеотерміналів має бути не меншою за 1,2 м;

– відстань між тильною поверхнею одного відеотерміналу та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м;

– прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м.

При потребі високої концентрації уваги під час виконання робіт з високим рівнем напруженості суміжні робочі місця з ВДТ необхідно відділяти одне від одного перегородками висотою 1,5–2 м.

Вимоги до виробничих меблів на робочих місцях з ВДТ.

Вимоги до конструкції робочого столу, стільця, підставки для ніг на робочих місцях з ВДТ визначаються [8].

Конструкція робочого столу має відповідати сучасним вимогам ергономіки і забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні всього обладнання та пристосувань, що використовуються, з урахуванням їх розмірів та конструктивних особливостей. Висота робочої поверхні столу для ВДТ має бути в межах 680–800 мм, а ширина і глибина – забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля (рис. А.1). Рекомендовані розміри столу: висота – 725 мм, ширина – 600–1400 мм, глибина – 800–1000 мм. Робочий стіл повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги – не менше 650 мм.

1 – оптимальна зона моторного поля, 2 – зона легкої досяжності моторного поля; 3 – зона досяжності моторного поля   Рисунок А.1 – Зони для виконання ручних операцій та розміщення органів керування [10]

 

Робочий стіл для ВДТ, як правило, має бути обладнаним підставкою для ніг шириною не менше 300 мм та глибиною не менше 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм та кута нахилу опорної поверхні – в межах 20°. Підставка повинна мати рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм.

Робочий стілець користувача ВДТ повинен мати такі основні елементи сидіння, спинку та стаціонарні або знімні підлокітники.

Ширина та глибина сидіння повинні бути не меншими за 400 мм. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400–500 мм, а кут нахилу поверхні – від 15° вперед до 5° назад. Поверхня сидіння має бути плоскою, передній край – заокругленим.

Висота спинки сидіння має становити 300±20 мм, ширина – не менше 380 мм, радіус кривизни в горизонтальній площині – 400 мм. Кут нахилу спинки повинен регулюватися в межах 0–30° відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватись у межах 260–400 мм.

Для зниження статичного напруження м'язів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною – 50–70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230±30 мм та по відстані між підлокітниками у межах 350–500 мм.

Сидіння, спинка та підлокітники стільця мають бути напівм'якими, з неслизьким, таким, що не електризується та повітропроникним покриттям, матеріал якого забезпечує можливість легкого очищення від забруднення.

Конструкція виробничих меблів для користувача ВДТ має бути такою, щоб забезпечувати йому підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками: ступні ніг – на підлозі або на підставці для ніг; стегна – в горизонтальній площині; верхні (плечові) частини рук – вертикальні; кут ліктьового суглоба (між плечем та передпліччям) – 70–90°; зап'ястки зігнуті під кутом не більше 20° відносно горизонтальної площини, нахил голови вперед у межах 15–20° до вертикалі (рис. А.2).

Рисунок А.2 – Деякі ергономічні характеристики робочого місця з ВДТ	І – зона зорового спостереження за засобами відображення інформації (ЗВІ), що використовуються дуже часто і вимагають швидкого і точного зчитування показників; II – зона зорового спостереження за ЗВІ, що часто використовуються; III – зона зорового спостереження за ЗВІ, що використовуються рідко   Рисунок А.3 – Зони зорового спостереження у вертикальній площині [10]

 

Розташування екрана ВДТ має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом ±30^о від лінії зору користувача (рис. А.3).

Найкращі зорові умови і можливість розпізнавання знаків досягається такою геометрією розміщення, коли верхній край відео терміналу знаходиться на висоті очей, а погляд спрямований вниз на центр екрана. Оскільки при роботі за ВДТ найбільш сприятливим вважається нахил голови вперед, приблизно на 20° від вертикалі (при такому положенні голови м’язи шиї розслабляються), то екран відео терміналу також повинен бути нахиленим назад на 20° від вертикалі.

Екран відео терміналу та клавіатура мають розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру абетково-цифрових знаків та символів. Відстані від екрана до очей користувача залежно від розміру екрана ВДТ наведені в таблиці А.1.

 

Таблиця А.1 – Відстані від екрана до очей користувача залежно від розміру екрана ВДТ

 

Розмір екрана по діагоналі	Відстань від екрана до очей, мм
35/38 см (14"/15")	600 – 700
43 см (17")	700 – 800
48 см (19")	800 – 900
53 см (21")	900 – 1000

 

Необхідно стало розміщувати клавіатуру на поверхні робочого столу не допускаючи її хитання. Разом з тим має бути передбачена можливість її переміщення та поворотів. Положення клавіатури та кут її нахилу повинні відповідати побажанням користувача. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5–10°. Якщо у конструкції клавіатури не передбачено простору для опори долонь, то її слід розташовувати на відстані не менше як 100 мм від краю столу в оптимальній зоні моторного поля (рис. А.1). Допускається розміщувати клавіатуру на спеціальній, регульованій за висотою, робочій поверхні окремо від столу.

Відповідно до вищенаведеної класифікації Санітарними правилами встановлюються такі внутрішньозмінні режими праці та відпочинку при роботі з ЕОМ при 8-годинній денній робочій зміні в залежності від характеру праці:

– для розробників програм із застосуванням ЕОМ, слід призначати регламентовану перерву для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожну годину роботи, за ВДТ;

– для операторів із застосуванням ЕОМ, слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожні дві години роботи;

– для операторів комп'ютерного набору слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 10 хвилин після кожної години роботи за ВДТ.

При 12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні встановлюватися в перші 8 годин роботи аналогічно перервам при 8-годинній робочій зміні, а протягом останніх 4-х годин роботи, незалежно від характеру трудової діяльності, через кожну годину тривалістю 15 хвилин.

У санітарних правилах наголошується, що у всіх випадках, коли виробничі обставини не дозволяють застосовувати регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи з ВДТ не повинна перевищувати 4 години.

При організації праці, що пов'язана з використанням ВДТ ЕОМ і ПЕОМ слід передбачити внутрішньозмінні регламентовані перерви для відпочинку, які передують появі об'єктивних і суб'єктивних ознак втомлення і зниження працездатності. При виконанні протягом дня робіт, які належать до різних видів трудової діяльності, за основну роботу з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ слід вважати таку, що займає не менше 50% часу впродовж робочої зміни чи робочого дня. Протягом робочої зміни мають передбачатися:

– перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви);

– перерви для відпочинку та особистих потреб (згідно з трудовими нормами);

– додаткові перерви, що вводяться для окремих професій з урахуванням особливостей трудової діяльності.

Тривалість обідньої перерви визначається чинним законодавством про працю і правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, організації чи установи. Як правило, тривалість такої перерви становить 40–60 хвилин. Тривалість та кількість інших внутрішньозмінних регламентованих перерв залежить від характеру трудової діяльності, напруженості і важливості праці і визначається диференційовано для кожної професії.

За характером трудової діяльності при роботі з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ виділено три професійні групи згідно з діючим класифікатором професій (ДК–003–95 і Зміна № 1 до ДК–003–95):

– розробники програм (інженери-програмісти) – виконують роботу переважно з відеотерміналом та документацією при необхідності інтенсивного обміну інформацією з ЕОМ і високою частотою прийняття рішень. Робота¹ характеризується інтенсивною розумовою творчою працею з підвищеним напруженням зору, концентрацією уваги на фоні нервово-емоційного напруження, вимушеною робочою позою, загальною гіподинамією, періодичним навантаженням на кисті верхніх кінцівок. Робота виконується в режимі діалогу з ЕОМ у вільному темпі з періодичним пошуком помилок в умовах дефіциту часу;

– оператори електронно-обчислюваних машин – виконують роботу, яка пов'язана з обліком інформації одержаної з ВДТ за попереднім запитом, або тієї, що надходить з нього, супроводжується перервами різної тривалості, пов'язана з виконанням іншої роботи і характеризується як робота з напруженням зору, невеликими фізичними зусиллями, нервовим напруженням середнього ступеня та виконується у вільному темпі;

– оператор комп'ютерного набору – виконує одноманітні за характером роботи з документацією та клавіатурою і нечастими нетривалими переключеннями погляду на екран дисплея, з введенням даних з високою швидкістю, робота характеризується як фізична праця з підвищеним навантаженням на кисті верхніх кінцівок на фоні загальної гіподинамії з напруженням зору (фіксація зору переважно на документі), нервово-емоційним напруженням.

ДОДАТОК Б

 

ЕОМ, периферійні пристрої ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ, інше устаткування (апарати управління, контрольно-вимірювальні прилади, світильники тощо), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту мають відповідати класу зони за ПУЕ, мати апаратуру захисту від струму короткого замикання та інших аварійних режимів.

Заземлення повинно відповідати вимогам [14]. Заземлені конструкції, що знаходяться у приміщеннях (батареї опалення, водопровідні труби, кабелі із заземленим відкритим екраном тощо), мають бути надійно захищені діелектричними щітками або сітками від випадкового дотику.