Історія розвитку держави і права в Україні

 

Історію держави і права (ІДП) можна розглядати як юридичну науку і навчальну дисципліну. Як юридична наука ІДП досліджує:

а) систему юридичних знань, ідей, теорії практичних навичок, умінь щодо держави і права певного типу;

б) закономірності та тенденції виникнення, розвитку і зміни історичних типів держави і права;

в) конкретні сторони функціонування держави і права в умовах матеріального життя суспільства різі народів світу. Як навчальна дисципліна ІДП знайомить читачів із перевіреними на практиці знаннями про державу і право конкретної країни в певний період її розвитку. ІДП можно розглядати в процесі виникнення і розвитку держави і права в зарубіжних країнах і в Україні (чи на території нинішньої України). Залежно від цього розрізняють таку науку і навчальну дисципліну як:

а) історія держави і права зарубіжних країн (ІДПЗ);

б) історія держави і права України (ІДПУ).

Предметом ЇДПЗК є:

а) дослідження виникнення, розвитку і зміни типів держави і права в різних народів світу;

б) усвідомлення місця та ролі науки у системі юридичних наук;

в) співвідношення з іншими суспільними і юридичними науками

г) методи, завдання, функції, форми, зміст науки тощо.

Отже, ІДПЗК як наука характеризується системою знань та навичок про виникнення і функціонування різних типів держави і права на різних етапах розвитку суспільства, своїм предметом і методами дослідження.Метою досліджень науки ІДПЗК є особливості і специфіка процесу виникнення і розвитку різних типів держави і права в зарубіжних країнах із найдавніших часів до сучасного стану громадянського суспільства. Враховуючи мету науки ІДПЗК її завданнями є дослідження поняття, предмету і методів, форми і зміст виникнення та розвитку в різних країнах світу рабовласницького, феодального, капіталістичного, соціалістичного І демократичного типів держави і права.Названі завдання визначили функції, форму та зміст дослідження. Функції ІДПЗК - це напрями дослідження процесу виникнення і розвитку держави і права в зарубіжних країнах світу. Розрізняють такі функції ІДПЗК: а) гносеологічну; б) методологічну; в) ідеологічну; г) евристичну; д) ціннісно-орієнтаційну; є) організаційно-практичну; є) прогностичну.

Форма дослідження включає в себе загальну і особливу частини. Зміст дослідження загальної частини ІДПЗК включає в себе: а) поняття ІДПЗК; б) предмет, метод і завдання ІДПЗК; в) функції, форма і зміст ІДПЗК. Зміст дослідження особливої частини ІДПЗК включає в себе державу і право: а) Стародавнього Сходу; б) античних міст-полісів; в) Стародавнього Риму; г) середньовіччя; д) нового часу; є) сучасного розвитку суспільства.

Таким чином, ІДПЗК є загально історичною юридичною наукою і навчальною дисципліною (навчальним курсом), що досліджує і вивчає державу і право різних типів суспільства всієї світової спільноти.Частиною загальносвітової історії держави і права є виникнення, розвиток і функціонування держави і права в Україні. Досліджувати і вивчати ІДПУ ми можемо як юридичну науку і навчальну дисципліну. ІДПУ як юридична наука - це система знань, теорій, гіпотез, практичних узагальнень та прикладів щодо виникнення і функціонування державно-правових явищ у різні періоди розвитку українського суспільства. Предметом Дослідження ІДПУ є процес виникнення та розвитку держави і права в різні періоди розвитку суспільства на землях України. Методи ІДПУ - це філософські, загальнонаукові та спеціально наукові засоби дослідження процесу виникнення та розвитку держави і права в різні періоди розвитку суспільства на землях України/Серед філософських методів розрізняють закони і категорії діалектики. Закон боротьби протилежностей застосовувався при дослідженні переходу від одного типу держави і права до іншого.До загальнонаукових методів дослідження державно-правови: явищ в історії України слід віднести: а) історичний; б) порівняльний; в) логічний; г) соціологічний; д) прогностичний тощо.

Спеціальними методами дослідження ІДПУ є: а) засоби теорії держави і права; б) юридичної соціології; в) юридичної статистики та ін.

Джерелами науки ІДПУ є; а) наукові праці вчених істориків і юристів;б) підручники, посібники, методичні матеріали; в) архівні матеріали про державу і право; г) юридична практика органів держави та реалізації права.

Особливе місце в системі органів державної влади посідає Президент України, який згідне Конституції є главою держави і виступає від її імені. Хоча Президент України не належить до жодної з гілок влади, він має суттєвий вплив на формування і функціонування кожної з гілок влади.Іншим державним органом, який теж займає особливе місце серед органів державної влади України є прокуратура України.У відповідності до принципу розподілу влади кожна гілка державної влади має бути відносно самостійною, незалежною. Для узгодження їх дій Конституцією України передбачена система стримувань і противаг, таки) як різні строки виборів Верховної Ради і Президента, право Верховної Ради на імпічмент і1 право Президента „на вето11, на дострокове припинення повноважень Верховної Ради, участь Президента і Верховної Ради у формуванні органів виконавчої, судової влади та інше.Розгтоділ влади вкрай необхідний, бо влада без внутрішніх противаг не може зберегти демократичну форму правління і неминуче еволюціонує до авторитаризму.

Державна влада в Україні реалізується на засадах централізації та децентралізації. Тому розподіл державної влади здійснюється не лише по горизонталі між вищими органами влади, але і по вертикалі між місцевими і центральними органами державної влади. Так, центральні органи влади передають частину владних функцій органам влади на місцях, а ті; в свою чергу, частину своїх повноважень передають центральним органам, яким вони підзвітнії підконтрольні.Кожна гілка влади має свою владну вертикаль. Так, крім Верховної Ради, як вищого представницького органу влади, існують місцеві ради, представницькі органи влади на місцях. Виконавча влада реалізує частину своїх повноважень через місцеві районні та обласні адміністрації. Судова влада розподіляє свої повноваження між центральними органами судової влади і місцевими судами.Такий горизонтальний і вертикальний розподіл державної влади традиційно властивий демократичній моделі держави і забезпечує її оптимальне функціонування.

 

Самостійна робота №5