Ст. 15 Право на захист цивільних прав і інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист може мати три прояви (включати три елементи):

- право на свої дії (самозахист цивільних прав - ст. 19 ЦК)

- право на чужі дії (вимагати певної поведінки від зобов’язаної особи в претензійному порядку)

- право на забезпечувальні дії держави та інших уповноважених нею органів та осіб (наприклад, нотаріус - ст. 18 ЦК).

Структура суб’єктивного юридичного права:

1). Право на свої дії (самій чинити певні активні дії);

2). Право на чужі дії (вимагати від інших суб’єктів вчинення певних дій);

3). Право на захист (звертатися до держави за примусовим забезпеченням свого суб‘єктивного юридичного права).

Стаття 19. Самозахист цивільних прав

1. Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

2. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Без згоди людини дозволяється знімати її в публічних місцях за умови, що зйомка здійснюється відкрито.

Закон робить наголос на відкритості зйомки, а це означає, що людина, яку знімають, повинна бачити оператора та його обладнання.

Требования работников ГАИ в этом случае абсолютно незаконны. Единственное, на что Вы не имеете право - это вести скрытую съемку из-за угла за действиями работников милиции во время их работы.

Стаття 302. Право на інформацію

1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини

Стаття 307. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок

1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

ЗУ «Про інформацію»

Стаття 5. Право на інформацію

1. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Стаття 11. Інформація про фізичну особу

1. Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

2. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

ЗУ «Про ОРД»

Стаття 5. Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:
Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділами внутрішньої безпеки, судовою міліцією;
Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Стаття 6. Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності
Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:
1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про: { Абзац перший пункту 1 частини першої статті 6 в редакції Закону N 2246-III
(2246-14) від 18.01.2001 }
- злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами;
- осіб, які готують або вчинили злочин;
- осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або
ухиляються від відбування кримінального покарання; { Абзац четвертий пункту 1 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2246-III (2246-14) від 18.01.2001 }
- осіб безвісно відсутніх; { Абзац п'ятий пункту 1 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2246-III (2246-14) від 18.01.2001 }
- розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України;
- реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності; { Пункт 1 статті 6 доповнено абзацом згідно із Законом N 1381-XIV (1381-14) від 13.01.2000, в редакції Закону N 3111-III (3111-14) від 07.03.2002 }
2) запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на
ядерних установках; { Пункт 2 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2246-III (2246-14) від 18.01.2001 }
3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави;
4) наявність узагальнених матеріалів центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, отриманих в установленому законом порядку. { Частину першу статті 6 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 2258-VI (2258-17) від 18.05.2010 }
Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах суду в кримінальних справах, що
знаходяться в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів, у запитах і повідомленнях правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій, а також запитах повноважних державних органів, установ та
організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках. { Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2246-III
(2246-14) від 18.01.2001, N 2397-VI (2397-17) від 01.07.2010 }

Забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті.

Стаття 8. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

1) опитувати осіб за їх згодою,
5) проводити операції по захопленню злочинців, припиненню злочинів,