Повноваження Президента України в судовій сфері

 

Органи судової влади в Україні здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України та законами. Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції[17]. Повноваження Президента стосовно Конституційного Суду України регулюються Конституцією і законом про «Конституційний Суд України»[25]. Персональний склад Конституційного Суду складається з 18 суддів. Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по 6 суддів Конституційного Суду України[19]. Порядок призначення і звільнення суддів Конституційного Суду України Президентом України регулюється законом України «Про Конституційний Суд України». Президент України проводить консультації з Прем’єр-міністром України та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України. Призначеною на посаду судді Конституційного Суду України вважається особа, про призначення якої видано Указ Президента України, скріплений підписами Прем’єр-міністра України та Міністра юстиції України. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався Президентом України, Президент України у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду[25].

Президент України є суб’єктом конституційного подання до Конституційного Суду з питань відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість та офіційного тлумачення Конституції та законів України[21].

Організовуючи роботу та взаємовідносини з Конституційним Судом України, Президент України має свого Постійного представника у Конституційному Суді України. Положення про такого Постійного представника затверджено Указом Президента України від 27 липня 2007 р.№ 667/ 2007 [32].

Постійний представник Президента України у Конституційному Суді України є посадовою особою, уповноваженою Президентом України представляти Президента України у Конституційному Суді України як суб’єкта права на конституційне подання з питань прийняття рішень та дачі висновків Конституційним Судом України. У своїй діяльності він керується Конституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України та Положенням про Постійного представника. Він бере участь у підготовці та провадженні у справах у Конституційному Суді України без додаткового спеціального рішення Президента України. У разі потреби Постійний представник може представляти подання Президента України до Конституційного Суду України разом з іншими особами, призначеними Президентом України. Дані повноваження дають можливість забезпечувати Президентом гарантування Конституції України [32].

Суди загальної юрисдикції утворюються, у тому числі шляхом реорганізації, та ліквідовуються Президентом України на підставі пропозиції Державної судової адміністрації України[22]. Призначення на посаду судді суду загальної юрисдикції здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради юстиції, без перевірки додержання встановлених («Законом про судоустрій і статус судів») вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору кандидатів на посаду судді. Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання Вищої ради юстиції. Суддя у межах п’ятирічного строку може бути переведений на посаду судді до іншого суду Президентом України. Суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п’ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції. Президент за поданням Вищої Ради юстиції може звільнити суддю у разі закінчення строку на який його було призначено та порушенням ним присяги. Президент України видає указ про звільнення судді з посади[23].

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Інститут президента є порівняно новим явищем у державно-правовій системі України. Глава держави – це особа, яка формально посідає вище місце у структурі державних інститутів і одночасно здійснює функцію представництва глави держави.

Слід зазначити, що з часу впровадження в Україні посади Президента його правовий статус змінювався. Спочатку Президент України був визначений як найвища посадова особа Української держави і глава виконавчої влади. Пізнішими змінами до Конституції України він визначався за статусом як глава держави та глава виконавчої влади. Цей статус було підтверджено Конституційним Договором 1995 року. За Конституцією 1996 року він є главою держави. Конституційно-правовий статус глави держави – це встановлена нормами Конституції сукупність його функцій, повноважень і форм відповідальності.

У державному механізмі України, побудованому на засадах законності, республіканізму, народного суверенітету та розподілу влад, Президент є лише одним з вищих органів державної влади (поряд з Парламентом, Урядом, Верховним Судом, Конституційним Судом), тобто підпорядкований тільки народу. Він стоїть не над гілками влади, а між ними, забезпечуючи єдність державної влади і злагоджене функціонування її гілок. Конституція України не містить чіткого і вичерпного переліку функцій Президента України, перераховуючи їх упереміш з цілями і повноваженнями. Визначення Президента виключно як глави держави обумовлює надання йому певних повноважень по відношенню до інших органів, що входять до всіх гілок державної влади. Конституцією передбачено виконання Президентом більше тридцяти важливих повноважень.

Всі функції, конституційно покладені на Президента України, складають логічно завершену систему, визначальне місце в якій займають два прерогативні напрямки його діяльності – забезпечення єдності державної влади та представництво держави.

Загальну систему функцій Президента України становлять: забезпечення єдності держави, представництво держави, забезпечення державного суверенітету та національної безпеки України, забезпечення реалізації основних прав і свобод громадян, установча, нормотворча, кадрова функція, а також керівництво зовнішньополітичною діяльністю.

Глава держави формально наділяється широкими повноваженнями у сфері законодавчої, виконавчої і судової влади та зовнішньополітичної діяльності. Їх вичерпний перелік визначається у формі державного управління.

У системі органів держави, Президенту України належить особливе місце оскільки він уособлює державу, виступає від її імені і забезпечує узгоджене функціонування державного механізму. Зважаючи на таку характеристику статусу Президента України слушною є думка про те, що він відповідно до Конституції України має широкі повноваження у сфері керівництва державою.Такі права йому надані як главі держави, гаранту державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Нормативно-правові документи:

1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст. 6.

2. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст. 72.

3. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст. 75.

4. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст. 77.

5. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. –. Ст. 83.

6. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст. 90

7. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст.91.

8. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст. 93.

9. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст. 94.

10. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст. 102.

11. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст. 103.

12. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст. 106.

13. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст. 107.

14. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст.113.

15. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст.114.

16. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст.118.

17. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст.124.

18. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст. 139.

19. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст. 148.

20. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст.150.

21. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року зі змінами, внесеними згідно із законами № 2222­IV від 08.12.2004, № 2952­VI від 01.02.2011, № 586­VII від 19. 09. 2013, № 742­VII від 21. 02. 2014 // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996. – № 30. – Ст. 151.

22. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради. – 2010 р. – № 41-42, № 43, № 44-45. – Ст.19.

23. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради. – 2010 р. – № 41-42, № 43, № 44-45. – Ст.99.

24. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 27 лютого 2014 р.// Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 2014, № 13.

25. Про Конституційний Суд України: Закон України від 19 жовтня 1996 р.

// Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996р. - № 49. – Ст 6.

26. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12травня 2015 р.

// Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 2015р - № 28.

27. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 травня.2000 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 2000р - № 23.

28. Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР: Закон УРСР від5 липня 1991р // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1991 р. - № 33.

29. Про місцеві державні адміністрації:Закон України від 09 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1999 р.- №20 – 21.30.Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України: Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1996 р.- №18. – Ст 19.31.Про Раду національної безпеки і оборони України:Закон України від 05 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР України). – 1998 р. – № 35

32. Про Представника Президента України у Конституційному Суді України: Указ Президента України від 27 липня 2007 р.№ 667/ 2007.

33. Рішення Конституційного Суду Украї­ни від 15 жовтня 2008 р. № 23-рп/2008

// Офіційний вісник України. – 2008 р. – №80.

34. Рішення Конституційного Суду України від 15 січня 2009 р. № 2-рп/2009

// Офіційний вісник України. – 2009 р. – №5.

35. Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 р. № 9-рп/2008

// Офіційний вісник України. – 2008 р. – №33.

Навчальні та практичні посібники:

36. Законодавча, виконавча і судова влада української держави. Інститут президентства // Іменем закону. – 2000. – 17 листопада. – С. 5.

37. Ковальський В. Юридична природа президентської влади в Україні // Юридичний вісник України. – 2001. – № 6 (8-14 лютого). – С. 7-10.

38. Мартинюк Р. Проблеми визначення конституційно-правового статусу Президента України в умовах змішаної форми правління // Право України. – 2009. – № 5. – С. 44-50.

39. Мартинюк Р. Актуальні проблеми реалізації конституційно-правового статусу Президента України//Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2014. – №2 (10)

40. Правознавство: підручник / За відп. ред. О.В.Дзери. – 10-е вид., перероб. І допов. – К.:Юрінком Інтер, 2009. – 848с.

41. Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2008. – 632 с.