Доходність облігацій це відносний показник, що уявляє собою доход, що приходиться на одиницю затрат, пов’язаних з придбанням облігації. Розрізняють поточну, повну і кінцеву доходність.

Показник поточної доходності характеризує річні (поточні) надходження відносно затрат на її купівлю. Поточна доходність облігації розраховується за формулою:

Де С – сума процентів, що виплачується за рік, грн.;

Ц₀ – ціна купівлі облігації.

 

Для прийняття рішення про продаж облігації, або навпаки про те, щоб її залишити, потрібно порівняти доходність облігацій з доходністю інших фінансових інструментів. Для цього потрібно визначити поточну ринкову доходність як відношення процентного доходу отриманого від облігації до поточної ринкової вартості облігації за формулою:

де Ц_Р – поточна ринкова ціна облігації.

 

Поточна доходність – це характеристика облігації, яка не відображає ще одне джерело доходу, яке полягає в зміні вартості облігації за період володіння нею. Тому по облігаціям з нульовим купоном, поточна доходність дорівнює нулю, так як вони приносять дисконтний доход.

Два джерела доходу від облігації відображаються в показнику кінцевої, або повної доходності, що характеризує сукупний доход від облігації в розрахунку на одиницю затрат на купівлю облігації в розрахунку за рік. Показник кінцевої доходності розраховується за формулою:

 

Де Ц_пр. – ціна продажу облігації;

Ц_куп. – ціна купівлі облігації;

В_і – купонні платежі за рік;

T – кількість років володіння облігацією.

 

Доходність від операцій з векселями.

Облік векселів уявляє собою оплату векселя векселетримачу, який продає вексель банку до настання строку платежу і отримує за це плату за вирахуванням певного відсотка від суми – так званого облікового процента, або дисконту. Кожен банк, обліковує векселя, встановлює розмір облікового відсотка в залежності від векселетримача, надавшого вексель до обліку.

 

Облік векселів уявляє собою оплату не власного векселя до настання строку платежу, тобто векселетримач продає вексель банку до настання строку платежу і отримує за це плату за вирахуванням певного відсотка від суми – так званого облікового процента, або дисконту. Кожен банк, обліковує векселя, встановлює розмір облікового відсотка в залежності від векселетримача, що надав вексель до обліку. Розмір дисконту можна розрахувати за формулою:

Де D – дисконт;

N – номінал векселя;

t – час, що залишився до погашення векселя;

r – облікова ставка банку;

T – річний період.

 

Облікові ставки, що використовуються в операціях з векселями, самі по собі, не вимірюють доходності цих операцій для банку. Це пов’язано з тим, що доходність визначається як співвідношення отриманого доходу до витрат, пов’язаних з придбанням векселів.

 

Дохідність цінних паперів, як і будь-якого активу, пов’язана з ризикованістю, причому залежність прямо пропорційна: чим більшу дохідність передбачається отримати від інвестування в цінний папір, тим більш ризиковим він є. При вкладенні коштів у цінні папери для підтримки ліквідності активів і компенсації фінансових втрат комерційні банки зобов'язані формувати резерв на можливі втрати від операцій банків з цінними паперами. Порядок формування резерву під операції банку з цінними паперами регулюється Положенням про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами. Різниця між обсягом портфеля цінних паперів і резерву на можливі втрати називається чистим портфелем цінних паперів, його величина дозволяє визначити розмір вкладених у цінні папери коштів, які за найгірших обставин принесе банку реальний дохід. Нагадаємо, що резерви формуються тільки для портфелів цінних паперів банку – на продаж і до погашення.

Ризик вимірюється показником ризикованості та безризикованості цінного папера. Показник безризикованості цінного папера – розрахункова величина, що використовується для оцінки суми очікуваного відшкодування та розраховується як різниця між одиницею та показником ризику цінного папера. Цей показник є кількісним показником виміру ризику цінного папера.

Для оцінки ризикованості портфелю цінних паперів на продаж та до погашення доцільно розрахувати коефіцієнт рівня ризикованості (К_РРПЦП) банку за формулою:

 

де Р_ПЦП – сформовані резерви під операції банку з цінними паперами;

ПЦП – портфель цінних паперів.

 

Для обмеження ризику, пов'язаного з інвестуванням Постановою Правління НБУ №368 від 28.08.2001 року установлені нормативи інвестування:

Нормативи інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів окремо за кожною установою, до статутного капіталу банку.

Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.

Норматив загальної суми інвестування (Н12) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного із здійсненням банком інвестиційної діяльності. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів будь-якої юридичної особи, до статутного капіталу банку.

Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

При здійсненні аналізу операцій банку з цінними паперами обов’язково контролюється дотримання банком нормативів інвестування.

На наступному етапі аналізують співвідношення дохідності та ризику, за результатами якого визначається ефективність управління портфелем цінних паперів банку. Це дає змогу банкові оцінити, чи достатньою є очікувана дохідність для компенсації пов’язаного з цим інструментом ризику. Отже, у процесі управління портфелем цінних паперів перед банком постійно постає завдання аналізу співвідношення дохідності та ризику як окремих цінних паперів, так і портфеля в цілому.

При формуванні комплексного підходу до аналізу операцій банку з цінними паперами було враховано основні і найбільш поширені в науковій літературі кількісні і якісні характеристики портфеля цінних паперів. До них було віднесено структуру портфеля цінних паперів, його динаміку, дохідність і ризикованість. Результатами аналізу кожної з зазначених складових є висновки, за якими аналітик може стверджувати наявність або про позитивних зрушень, або негативних.