Мета, завдання та джерела інформації аналізу операцій банку з цінними паперами.

ПЛАН ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

1. Мета, завдання та джерела інформації аналізу операцій банку з цінними паперами.

2. Аналіз динаміки та структури операцій з цінними паперами.

3. Аналіз дохідності та прибутковості операцій з цінними паперами.

 

Аналіз структури та динаміки портфеля цінних паперів банку

 

Аналіз операцій з цінними паперами починають із вивчення показників динаміки, які характеризують зміну портфеля цінних паперів у звітному році і протягом попередніх років і з розрахунку частки портфеля цінних паперів в загальному обсязі активів банку. При цьому, якщо спостерігається значне зростання портфеля цінних паперів і якщо темпи зростання портфеля цінних паперів перевищують темпи зростання загального обсягу активів банку, що приводе до збільшення питомої ваги портфеля цінних паперів в загальному обсязі активів банку, то це є свідченням підвищення рівня диверсифікації активних операцій банку і нібито оцінюється як позитивні зміни в діяльності банку, але необхідно звернути увагу на якість портфеля цінних паперів. Якщо зростання відбувається за рахунок високо ризикових корпоративних цінних паперів, то така ситуація приведе до погіршення якості активів банку і відповідно до підвищення рівня ризикованості. Особливо це проявилося в період фінансової кризи, коли спостерігалася ситуація погіршення якості більшості корпоративних цінних паперів у зв’язку з погіршенням фінансового стану їх емітентів.

При оцінці діяльності банку з цінними паперами слід обов'язково враховувати тенденції поведінки банків на ринку цінних паперів з метою визначення відповідності діяльності аналізованого ситуації, що склалася в цілому на ринку банківських послуг.

В подальшому можна проаналізувати динаміку зміни окремих видів цінних паперів по торговому портфелю, портфелю на продаж, портфелю до погашення, інвестиціям в асоційовані та дочірні компанії.

Для оцінки значущості операцій банку з цінними паперами розраховується також питома вага портфеля цінних паперів в працюючих активах, що дозволяє визначити, наскільки дані активи значимі в формуванні доходів банку. Зниження даного показника свідчить про те, що основний дохід банк отримує за рахунок проведення інших активних операцій і, перш за все, за рахунок кредитних операцій. В подальшому відбувається аналіз структури портфеля цінних паперів.

Аналіз структури портфеля цінних паперів відбувається шляхом:.

1) визначення питомої ваги торгового портфеля цінних паперів, портфеля цінних паперів на продаж, портфеля до погашення та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії в загальному обсязі портфеля цінних паперів, що дозволить виявити найбільш значущій портфель цінних паперів серед торгового, на продаж, до погашення та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії;

2) виявлення змін у структурі портфеля через порівняння даних за декілька аналізованих періодів;

3) визначення впливу формування резервів на структуру портфеля цінних паперів;

4) визначення значущості джерел формування резервів під знецінення цінних паперів, тобто виявлення портфелю, цінні папери якого спричиняють найбільші відрахування в резерви.

У процесі аналізу необхідно провести класифікацію портфеля цінних паперів за статусом резидентства емітента, тобто визначити чиї цінні папери придбав банк. Такий аналіз дозволяє зробити оцінку диверсифікації портфеля цінних паперів банку. В даний момент частка коштів, вкладених банками в цінні папери нерезидентів, незначна, хоча має позитивне зростання, що, в першу чергу, пов'язано з меншими ризиками таких вкладень.

В подальшому можна зробити детальний аналіз структури кожного виду портфеля цінних паперів в розрізі окремих видів цінних паперів.

 

Доходность облігації. Облігація може мати номінальну і ринкову ціну.

Номінальна ціна надрукована на облігації і означає суму, яка береться в займи і підлягає поверненню після закінчення облігаційного займу. Ця ціна є базовою величиною при розрахунку доходу, що приносить облігація. З моменту емісії до моменту їх погашення облігації купуються і продаються по цінам, що встановилися на ринку, тобто по ринковим цінам. Ринкова ціна може дорівнювати номіналу, бути вище або нижче за нього.

На ринкову ціну впливає багато чинників, найважливішим із яких є надійність (ступень ризику) вкладень.

Співвідношення ринкової ціни і номіналу називається курсом облігації.

Загальний доход від облігацій складається:

- процентів, що періодично виплачуються (купонний дохід);

- зміна вартості облігації;

- доходу від реінвестування отриманих процентів.

Облігації приносять фіксований поточний доход, що уявляє собою ануїтет – річні фіксовані виплати на протязі декілька років. Як правило проценти по облігаціям сплачуються 1-2 рази на рік. При цьому, чим частіше сплачуються проценти, тим більший потенційний дохід приносять облігації, так як отримані процентні виплати можуть бути реінвестовані.

Облігації можуть приносити дохід в результаті зміни вартості з моменту купівлі до моменту продажу. Різниця між ціною купівлі облігації (Ц₀) і ціною, за якою інвестор її продає (Ц₁), являє собою приріст капіталу інвестора, що вкладено інвестором в конкретну облігацію: Д = Ц₁ - Ц_0.

Даний вид доходу отримують, перш за все, облігації, що купуються за ціною нижче номіналу, тобто з дисконтом. Ціна купівлі облігації визначається дисконтуванням номінальної ціни облігації за формулою:

Ц₀ =

деN – номінальна вартість облігації;

ПЛАН ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

1. Мета, завдання та джерела інформації аналізу операцій банку з цінними паперами.

2. Аналіз динаміки та структури операцій з цінними паперами.

3. Аналіз дохідності та прибутковості операцій з цінними паперами.

 

Мета, завдання та джерела інформації аналізу операцій банку з цінними паперами.

З метою зменшення ризику та збільшення доходів і прибутку банківські установи проводять диверсифікацію активних операцій. Одним з напрямків вкладень банківських ресурсів є вкладення банками в різні види цінних паперів.

Відповідно до Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” в Україні можуть випускатися й перебувати в обігу такі види цінних паперів:

1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До пайових цінних паперів відносяться:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати;

в) сертифікати ФОН;

г) акції корпоративного інвестиційного фонду.

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов'язання України;

ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі;

е) облігації міжнародних фінансових організацій;

є) облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:

а) іпотечні облігації;

б) іпотечні сертифікати;

в) заставні;

4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. В обігу також можуть перебувати похідні цінні папери – форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони тощо, цінні папери зарубіжних інвесторів, допущені до обігу в Україні.

Усі цінні папери класифікують за видами сплати доходу та за формою випуску.

За економічним змістом банківські портфелі цінних паперів не відрізняються від аналогічних портфелів інших інвесторів, а тому в процесі їх формування широко використовуються методи інвестиційного аналізу. Проте банківська діяльність є певною мірою специфічною, оскільки загальні правила здійснення операцій на фондовому ринку для банківських установ доповнюються регуляторними вимогами центральних банків. У вітчизняній практиці цей аспект досить важливий, адже Національним банком України встановлено низку спеціальних умов проведення інвестиційних операцій, зокрема досить жорсткі вимоги щодо формування обов’язкового резерву на відшкодування можливих збитків від операцій із цінними паперами.

Взагалі всі операції банків з цінними паперами поділяються на такі напрямки:

· інвестиційні;

· торговельні;

· комісійні та довірчі;

· кредитні (з використанням ЦП як боргового інструменту або як предмета застави);

· підтримання ліквідності та рефінансування комерційних банків;

· зберігання ЦП, депозитарна діяльність та ведення реєстрів власників іменних ЦП;

· пасивні операції, у тому числі випуск власних ЦП.

Активні операції з цінними паперами - це операції комерційного банку, пов'язані з придбанням різних видів цінних паперів з метою отримання доходу та прибутку. Цілі розміщення коштів банком у цінні папери (активні операції) у загальному вигляді можуть бути наступними: підтримання ліквідності банку; отримання відсоткового, купонного і дисконтного доходу; отримання дивідендів по акціях; отримання права голосу при управлінні дочірніми та асоційованими підприємствами. У результаті придбання цінних паперів банк формує портфель цінних паперів.

Активні операції банку з цінними паперами в економічно розвинених країнах світу приносять понад 30% доходів і є пріоритетним напрямком здійснення інвестицій. В Україні портфель цінних паперів займає, як правило, незначну у порівнянні з кредитними операціями, частку в активах банку, а доходи від операцій з цінними паперами складають не більше 5%. Причин низької інвестиційної активності українських банків є кілька. Більшість із них пояснюється недосконалістю внутрішнього фондового ринку, нетривалим часом його існування та значним регулятивним впливом на ринок з боку держави. Як наслідок – незначні обсяги операцій та низька ліквідність цього сегмента фінансового ринку, де більшість цінних паперів не мають регулярних котирувань; неможливість формування адекватного масиву історичних даних (статистичної вибірки), необхідного для одержання достовірних результатів за допомогою статистичних методів аналізу; брак надійних інвестиційних рейтингів внутрішніх емітентів цінних паперів.

Проте загальна динаміка обсягів операцій банків з цінними паперами є позитивною, вони є важливою складовою диверсифікації активів банку, способом формування власного і поповнення позикового капіталу, перспективним напрямком розвитку банківської діяльності в цілому. Реалізація цього напрямку і отримання прибутку від операцій з цінними паперами залежать від низки факторів, в тому числі й від ефективності прийняття управлінських рішень. Результати аналізу інвестиційної діяльності банку, їх своєчасність, точність та повнота є інформаційною основою прийняття управлінських рішень. Далі мова йтиме тільки про активні операції банка з цінними паперами, зокрема про інвестиційні та спекулятивні, які є дохідними для банку, мають більш високий ступінь ризику та розвинену структуру. Інвестиційні та спекулятивні операції банків з цінними паперами разом складають портфель цінних паперів банка (рис. 1), який відповідно чинного нормативно-правового регулювання складається з:

а) цінні папери, які обліковуються в торговому портфелі;

б) цінні папери в портфелі банку на продаж;

в) цінні папери в портфелі банку до погашення;

г) інвестиції в асоційовані та дочірні компанії. Склад кожного з наведених на рисунку 1 портфелів визначається Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України.

Портфель цінних паперів банку

Спекулятивні операції банку

Інвестиційні операції банку

Цінні папери в портфелі на продаж

Цінні папери в торговому портфелі

Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії

Цінні папери в портфелі до погашення

 

 

Рисунок 1 – Склад портфеля цінних паперів банку

 

У торговому портфелі обліковуються:

а) боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що використовуються банком для отримання прибутків у результаті короткотермінових коливань ціни або дилерської маржі та продажу в найближчий час;

б) будь-які інші цінні папери, що визначаються банком на етапі первісного визнання як такі, щодо яких банк має намір і змогу обліку за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки (крім акцій, які не мають котирувальної ціни на активному ринку і справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити).

У портфелі цінних паперів на продаж обліковуються акції, інші цінні папери з нефіксованим прибутком та боргові цінні папери, а саме:

– боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру і/або змоги тримати до дати їх погашення або за наявності певних обмежень щодо обліку цінних паперів у портфелі до погашення;– цінні папери, які банк готовий продати у зв'язку із зміною ринкових відсоткових ставок, його потребами, пов'язаними з ліквідністю, а також наявністю альтернативних інвестицій;– акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість;– фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що придбані та/або утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців;– інші цінні папери, придбані з метою утримання їх у портфелі на продаж.

У портфелі до погашення обліковуються придбані боргові цінні папери з фіксованими платежами або з платежами, що можна визначити, а також з фіксованим строком погашення. Боргові цінні папери відносяться до портфеля до погашення, якщо банк має намір та змогу утримувати їх до строку погашення з метою отримання процентного доходу.

До інвестицій в асоційовані та дочірні компанії належать акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком емітентів, які відповідають визначенням асоційованої або дочірньої компанії банку, за винятком таких цінних паперів, що придбані та/або утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання.

Активні операції банку з цінними паперами поділяються на спекулятивні і інвестиційні.

До спекулятивних операцій банку включають: цінні папери в торговому портфелі; цінні папери в портфелі на продаж.

До інвестиційних операції банку включають: цінні папери в портфелі до погашення; інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

Головною метою аналізу операцій банку з цінними паперами є виявлення найбільш перспективних вкладень банку в цінні папери та поліпшення якості інвестицій.

Основними завданнями аналізу операцій з цінними паперами банку є аналіз:

– їх структури та динаміки;

– значущості цих операцій у діяльності банку;

– якості портфеля цінних паперів;

– дохідності та ефективності.

Інформаційні джерела для аналізу діяльності комерційного банку поділяються на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх відносять сформовані на певні звітні дати:

· баланс комерційного банку;

· звіт про фінансові результати;

· інформацію про дотримання банком нормативів, визначених НБУ, а також:

· інвестиційну політику банку;

· облікову політику банку;

· інші внутрішні документи банку щодо здійснення операцій з ЦП;

· дані рахунків аналітичного обліку, на яких відображаються операції банку.

До зовнішніх інформаційних джерел для аналізу діяльності комерційного банку на ринку цінних паперів можна віднести:

· законодавство України;

· нормативні акти органів державного управління, включаючи нормативні акти НБУ;

· аналітичні дані державних, інформаційних, рейтингових та інших установ щодо стану та прогнозів розвитку економіки в цілому та окремих галузей;

· інформацію щодо стану фінансового ринку, і зокрема ринку цінних паперів;

· інформацію щодо фінансового стану емітентів цінних паперів.

Для аналізу використовується в доступних межах інформація щодо фінансового ринку та ринку ЦП, як від організаторів торгівлі ЦП (бірж, торговельно-інформаційних майданчиків) та суб’єктів цього ринку, так і з інших джерел, яка зазвичай включає:

· процентні, облікові, дисконтні ставки в національній та іноземних валютах;

· ставки дохідності альтернативних вкладень, у тому числі ставки міжбанківського кредитування та дохідність за державними борговими ЦП;

· фондові індекси загальні, галузеві, організаторів торгівлі та деяких учасників ринку ЦП;

· інформацію щодо внесення ЦП до лістингу організатора торгівлі;

· інформацію щодо пропозицій з купівлі-продажу ЦП;

· інформацію щодо обсягів, цін та періодичності укладання угод з певними ЦП на організованому ринку ЦП;

· умови випуску та розміщення ЦП (оголошена дохідність, термін обігу, періодичність виплат, наявність забезпечення, гарантування викупу емітентом тощо);

· показники резервування, які впливають на оцінку ефективності діяльності банку з ЦП.

Достовірна інформація щодо емітента ЦП, отримана з різних джерел, дає змогу банку здійснити більш повний аналіз вкладень у ЦП такого емітента, у тому числі віднести його до одного з п’яти класів за ступенем надійності (ризику вкладень) та, як правило, включає:

· регулярну фінансову звітність емітента;

· інформацію про форму власності, власників, менеджмент емітента;

· інформацію щодо стану та перспектив виробничої діяльності, наявність бізнес-планів;

· кредитну історію, у тому числі випадки невиконання своїх зобов’язань.

Однією з основних проблем аналізу й оцінювання вартості інвестицій банку є відповідність таких вартісних оцінок:

· балансової вартості та ринкової (справедливої) вартості ЦП емітента;

· ринкової вартості та внутрішньої вартості ЦП емітента. [Бут]