Історія становлення системи оподаткування фізичних осіб

Історія становлення системи оподаткування фізичних осіб

У 20-ті рр. ХХ століття діяли реальні прямі форми оподаткування. Саме вони історично були першими. До них відносять: поземельний податок(стягується із землевласника, обкладання доходу від землі), домовий податок, промисловий податок, податок на грошовий капітал (об’єктом є вільний грошовий капітал; обкладалися особи, які мали капітал, що одержували у спадщину чи накопичували у грошовому вираженні).

Скорочення частки непрямого оподаткування у загальному обсязі податків, що дозволило розглядати зміни у розподілі податкового тиску. Регресивний характер податкової системи, обумовлений переважанням у ній непрямих податків, почав трансформуватися у пропорційний характер у зв’язку з переходом до прогресивного прибуткового оподаткування.

 

Тенденції еволюції прибуткового оподаткування з фізичних осіб.

Формування ПС України розпочалося на рубежі 1991-1992 рр. З 1991р. ПС України регулювалася законами СРСР. Із середини 1991р. в Україні була прийнята власна система прибуткового податку з населення. Вона мала 2 характерні особливості: 1) замість неоподаткованого мінімуму виділявся розмір неоподаткованого доходу; 2) були встановлені вимоги та ставки податку для всіх категорій. Характерною рисою розвитку прибуткового оподаткування в Україні в 1991-1992 рр. була постійна зміна інтервалів та ставок прогресивного оподаткування. Доходи за виконання разових робіт та інші виплати не за основним місцем роботи, а також доходи від підприємницької діяльності оподатковувались за ставками від 2 до 30%(залежно від розміру доходів в абсолютній величині).

З 1993 року було прийнято неоподаткований мінімум, впроваджено відносний показник НМДГ. Податок накладався на річний дохід. Ставка за неосновним місцем роботи становила 20% (податкова пільга не надавалась). У 1994 році була змінена шкала НМДГ, що проіснувала до 2004 р. 01.01.2004 року вступив у дію ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб». Ним було встановлено нову пропорційну ставку 15%, що проіснувала донині. З 2010 року оподаткування фізичних осіб регулюється Податковим кодексом України.

 

3Одним з основних принципів оподаткування, який закріплений Законом № 77/97, є принцип стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції, стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності [3, ст. 3], що передбачає введення пільг щодо оподаткування доходу, спрямованого на розвиток виробництва.
У Законі № 889 цей принцип відображений через ряд положень, до яких належать, по-перше, розмір загальної ставки податку в межах 13 % (15 %) від оподатковуваного доходу з диференціацією у встановлених Законом випадках [4, ст. 7]; по-друге, широкий спектр прав на податкові соціальні пільги [4, ст. 6]; по-третє, введення права на застосування податкового кредиту [4, ст. 5].
Поряд з принциповими змінами розмірів ставки оподаткування доходів фізичних осіб у Законі № 889 спостерігається значне розширення бази оподаткування [4, ст. 3], внаслідок чого багато доходів з неоподатковуваних (повністю чи частково) перетворилися на оподатковувані. Зокрема, до оподатковуваних віднесені такі матеріальні і нематеріальні додаткові блага, які раніше не обкладалися податком, у тому числі компенсаційні виплати, правова природа яких спрямована на відшкодування затрат громадянина, які не мають відношення до доходів. Наприклад, раніше до сукупного оподатковуваного доходу громадян не включалися будь-які виплати на поховання, в тому числі й ті, що надаються за рахунок як юридичних, так і фізичних осіб. Відповідно до Закону № 889 до загального місячного оподатковуваного доходу не включається сума коштів або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання: а) будь-якою фізичною особою чи благодійною організацією; б) працедавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми, визначеної у пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону, тобто подвійного розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що встановлений на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. Сума перевищення над такою сумою, за її наявності, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті за ставкою 13 % [4]. Такі положення Закону № 889 свідчать про їх невідповідність принципам оподаткування, як-то: соціальна справедливість, економічна обґрунтованість.

 

Обєкт оподаткування ПДФО

Відповідно до ст. 163 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI об’єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

доходи з джерелами їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об’єктом оподаткування нерезидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Ставки ПДФО

СТАВКИ ПОДАТКУ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ З 01.01.2012 РОКУ

Вид доходу	Ставка податку	Розмір доходів для застосування ставки, грн
Доходи, одержані, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами:
– у розмірі, що за звітний податковий місяць не перевищує 10-тикратний розмір МЗП	15 %	до 10 730
– у розмірі, що за звітний податковий місяць перевищує 10-тикратний розмір МЗП	17 %	понад 10 730

 

17. Податкова соціальна пільга:розміри та перелік платників, які мають право на підвищений розмір. Податкова соціальна пільга (ПСП) – сума, на яку платник податку з доходів фізичних осіб має зменшити суму свого загального місячного оподаткованого доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати.

Згідно із абз. 8 п. 1 р. XIX ПКз 01.01.11 р. до 31.12.14 р. податкова соціальна пільга дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку.

* Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (абз. 1 пп. 169.4.1 ПК).

150%

· Платник, який утримує дитину-інваліда, - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років

· Особа, віднесена законом до 1 або 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

· Учень, студент, аспірант, ординатор, ад'юнкт

· Інвалід I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільгу яким визначено пп. «б» пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169

· Особа, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів

· Учасник бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», крім осіб, визначених у пп. «б» пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169

200%

· Герой України, Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці або повний кавалер ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особа, нагороджена чотирма і більше медалями «За відвагу»

· Учасник бойових дій під час Другої світової війни або особа, яка на той час працювала в тилу, та інвалід І і ІІ групи із числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

· Колишній в'язень концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особа, визнана репресованою чи реабілітованою

· Особа, насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками

· Особа, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р

 

Податкова знижка

Так, Кодексом (пп.14.1.170 п.14.1 ст.170) установлено, що податкова знижка для фізичних осіб, які не є підприємцями, — це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку — резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб упродовж звітного року, на яку дозволяється зменшити його загальний річний оподатковуваний дохід, одержаний за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Кодексом.

Умови та порядок надання податкової знижки визначені ст. 166 розділу IV Кодексу.

Витрати, які включаються до податкової знижки у 2012 р. за звітний 2011 р.

1. Частина суми процентів, сплачених таким платником податку за користування Іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 Кодексу.

2. Сума коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні та внесеним до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату передачі таких коштів і майна, в розмірі, що не перевищує 4% суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року.

3. Сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати. Така сума не може перевищувати розміру доходу, визначеного в абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 ст.169 Кодексу (у 2011 р. — 1320 грн.), у розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання впродовж звітного податкового року.

4. Сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, крім коштів, сплачених:

1) на косметичне лікування 2) протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики;

3) аборти (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або коли вагітність стала наслідком зґвалтування);

4) операції зі зміни статі;

5) лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких є побутове зараження або зґвалтування);

6) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

7) придбання ліків, які не включено до переліку життєво потрібних, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

5. Сума витрат платника податку на сплату страхових платежів та пенсійних внесків, сплачених недержавному пенсійному фонду,

6. Сума витрат платника податку на оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більша від третини доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік.

7. Сума витрат платника податку на оплату вартості державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита.

8. Сума коштів, сплачених платником податку у зв'язку з переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді пального біопалива.

9. Сума витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.

До податкової знижки включаються фактично здійснені впродовж звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їхнього покупця (одержувача). У названих документах обов'язково має бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їхнього продажу (виконання, надання).

Кодекс установлює певні обмеження права платників податку на одержання податкової знижки, а саме:

податковою знижкою може користуватися виключно резидент;

загальна сума податкової знижки, нарахована платникові податку у звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст.164 Кодексу;

якщо платник податку не скористався у 2012 р. правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного 2011 податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Правом на податкову знижку не можуть скористатися самозайняті особи, зокрема суб'єкти підприємницької діяльності та особи, що провадять незалежну професійну діяльність по доходах від такої діяльності.

Крім того, податкову знижку не можуть одержувати військовослужбовці, які одержують не заробітну плату, а грошове утримання.

 

 

Історія становлення системи оподаткування фізичних осіб

У 20-ті рр. ХХ століття діяли реальні прямі форми оподаткування. Саме вони історично були першими. До них відносять: поземельний податок(стягується із землевласника, обкладання доходу від землі), домовий податок, промисловий податок, податок на грошовий капітал (об’єктом є вільний грошовий капітал; обкладалися особи, які мали капітал, що одержували у спадщину чи накопичували у грошовому вираженні).

Скорочення частки непрямого оподаткування у загальному обсязі податків, що дозволило розглядати зміни у розподілі податкового тиску. Регресивний характер податкової системи, обумовлений переважанням у ній непрямих податків, почав трансформуватися у пропорційний характер у зв’язку з переходом до прогресивного прибуткового оподаткування.