Основні поняття та значення термінології



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Основні поняття та значення термінології



Термінологія– галузь лексики; сукупність термінів, що пов’язані з відповідною системою понять.

Спеціальна термінологія застосовується в багатьох галузях знань у науці, виробництві, фізкультурній і спортивній діяльності. Вона завжди пов’язана зі змістом конкретної науки, теорією та практикою.

Гімнастична термінологія – один з основних розділів теорії гімнастики; система спеціальних найменувань (термінів), що застосовуються для стислого позначення гімнастичних вправ, загальних понять, назв обладнання й інвентарю.

 

Гімнастична термінологія включає: правила утворення та застосування термінів, систему термінів, умовних скорочень і форми запису вправ.

Термін(від лат. terminus – межа, край) – слово або словосполучення, яке позначає спеціалізоване поняття в межах спеціальної сфери; умовне позначення будь-якої рухової дії (вправи), явища, процесу або предмета.

 

Терміни використовуються для стислого позначення понять. Гімнастичні терміни застосовуються для позначення назв гімнастичних вправ, процесів, предметів тощо.

Наприклад, для того, щоб пояснити словами термін «упор лежачи», необхідно застосувати не менше ніж десять слів. Водночас застосування цього терміну дає змогу швидко скласти уявлення про рух.

Значення термінології

1. Сприяє поширенню гімнастики в країні та за її межами.

2. Дає спеціалістам з фізичного виховання та спорту змогу складати та вивчати будь-які програми з гімнастики.

3. Полегшує опис і пояснення техніки гімнастичних вправ тим, хто займається гімнастикою. Дає змогу самостійно вивчати різні гімнастичні вправи за допомогою методичних посібників, що існують.

4. Збільшує щільність занять і ефективність процесу навчання.

5. Спрощує керівництво педагогічним процесом; взаємодію “тренер – спортсмен”, “учитель – учень”.

6. Сприяє осмисленому виконанню рухів, кращому їх запам’ятовуванню.

2.2. Історія виникнення та вдосконалення гімнастичної термінології

Термінологія гімнастичних вправ у зарубіжних країнах розвивалась з виникненням і розвитком німецької, шведської і чеської систем гімнастики (середина ХІХ ст.). З розвитком гімнастики вдосконалювалась її термінологія у зв’язку з тим, що виникла необхідність у стислому позначенні вправ, що застосовувалися.

Наприкінці ХІХ ст. у Росії склалось своя гімнастична термінологія. Так, В.Г. Ухов у 1875 р. зробив спробу створити російську гімнастичну термінологію і видав посібник з педагогічної гімнастики.

Великий внесок у розвиток російської термінології належить видатному анатому-педагогу в галузі фізичного виховання П.Ф. Лесгафту. Адже на той час слабке розповсюдження його системи не дало змогу вдосконалювати розроблену ним термінологію, яка в основному базувалася на застосуванні анатомічних термінів і застосовувалася для опису елементарних фізичних вправ і російських назв основних рухових навичок.

Отже, наприкінці ХІХ ст. не було єдиної термінології. Вплив зарубіжної термінології був значним. У зв’язку із цим, застосовувалися русифіковані зарубіжні терміни. Наприклад, для визначення вправ снарядової гімнастики використовували такі терміни: «перешмиг», «вскльопка», «вельмишмиг», «предніс» та інші; акробатичних вправ – циркові терміни; танцювальних вправ – терміни з балету; прикладні та стройові вправи були запозичені з військового статуту.

Першу спробу змінити існуючу на той час термінологію було зроблено в 1933 р. на І Всесоюзній гімнастичній конференції. Проте тільки в 1938 р. була створена нова гімнастична термінологія. Відтоді гімнастична термінологія розвивалась, удосконалювалась, доповнювалась.

Суттєві корективи були внесені в гімнастичну термінологію в 1965 р. Відбулися такі зміни, як:

· спрощення терміна «порядкові вправи» та введення загального терміна «стройові вправи»;

· було виключено термін «завесом» та «верхи» при визначенні підйомів, висів і обертів;

· замінення терміна «ластівка» на «рівновага», у стрибках – терміна «льот»;

· замінення терміна «стійка на кистях» на «стійка на руках»;

· установлення однослівних термінів для позначення складних зіскоків і стрибків (сальто, переворот, льот);

· скорочення назви зіскоків, маху назад (опускається слово «прогнувшись», оскільки техніка сама по собі передбачає прогинання);

· введення нового терміна «перельот» для позначення рухів над приладом;

· установлення нового підходу до визначення назв вправ з предметами.

Сучасна вітчизняна гімнастична термінологія побудована на підставі словникового фонду літературної української мови. З розвитком гімнастики в нашій країні, появою нових досягнень її теорії та практики вона постійно вдосконалюється.

2.3. Способи утворення гімнастичних термінів:

1. Шляхом переосмислення (міст, вхід, вихід, перехід тощо).

2. Застосування коренів окремих слів (вис, мах, сід, упор, нахил, випад, зіскок, оберт тощо).

3. Шляхом словосполучення (кінь-махи, різновисокі бруси, довгий перекид, перекид стрибком та ін.)

4. Терміни статичних вправ утворюються з урахуванням умови опори та положення тіла (упор на руках, упор на передпліччях, упор; вис, вис кутом, вис зігнувшись, вис прогнувшись; стійка на лопатках, стійка на голові та руках, сід кутом тощо).

5. Терміни махових вправ утворюються залежно від особливостей виконання руху (підйом розгином, підйом двома або однією, підйом махом назад, підйом силою; підйом махом однієї, поштовхом другої, спад назад, оберт вперед тощо).

6. Терміни стрибків і зіскоків утворюються, ураховуючи особливості положення тіла у фазі польоту (зіскок дугою, зіскок з поворотом, зіскок зігнувшись, стрибок зігнувши ноги, стрибок ноги нарізно та ін.).

7. Утворення термінів художньої гімнастики залежить від положення тіла й ніг (стрибок кроком, кільцем, закритий і відкритий, розніжка тощо).

8. Шляхом іномовних запозичень: сальто, курбет, рондат.

9. За ім’ям того, хто першим виконав гімнастичну вправу (сальто та петля Корбут, стрибок Цукахара, перелiт Делчева, вертушка Дiамiдова, перелiт Хiндорф, елемент Ковача тощо).

 

2.4. Вимоги до спеціальної термінології та правила її застосування

До термінів висуваються такі вимоги:

Доступність. Терміни мають бути зрозумілими тим, хто займається гімнастикою. Вони мають будуватися на основі словарного запасу рідної мови або іншомовних слів і відповідати законам словоутворення та граматиці мови конкретного народу.

Точність. Терміни мають адекватно (вірно) розкривати суть вправи або поняття оскільки це сприяє більш швидкому оволодінню гімнастичною вправою.

Стислість. Найбільш доцільні стислі терміни, що зручні для вимови. Застосування правил скорочень значно полегшує назву та запис вправи (рис. 3).

 

 

До правил застосування гімнастичної термінології відносяться способи утворення термінів і правила їх скорочень.

Правила скорочення термінів

У гімнастиці не прийнято вказувати цілий ряд загальноприйнятих положень, рухів або їх елементів. З цією метою опускаються такі слова:

· “вперед” – коли вказується єдино можливий напрямок руху;

· “тулуб” – при нахилах;

· “долоні усередину” – у положенні руки вниз, вперед, назад, верх;

· “долоні донизу” – у положенні руки в сторони, вліво (вправо);

· “дугами вперед” – якщо руки підіймаються або опускаються рухом вперед;

· “руки вниз” – у вихідному положенні;

· “нога” – при перемахах, рухи ногою при виконанні ЗРВ;

· “виставити”, “опустити” – при рухах ногами або руками;

· “перемах всередину”, “хват зверху”, як найрозповсюдженіший;

· “прогнувшись”, якщо техніка виконання визначає це положення;

· “уздовж” і “поперек” у стандартних положеннях, характерних для того чи іншого снаряду.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.110.106 (0.021 с.)