Моне К. Стіг сіна у Жеверні. 1886. Санкт-Петербург, Ермітаж.

 

У кожному виді образотворчого мистецтва загальні для всіх засоби художнього вираження застосовуються по-різному. У графіці домінують виражальні засоби рисунка: лінія, штрих, пляма. Колір має допоміжне значення, за виключенням пастелі, акварелі, гуаші і темпери, які займають проміжне положення між графікою і живописом. Дуже важливим є колір і у кольоровій гравюрі Але головним виражальним засобом колір стає у живопису.

У скульптурі головним засобом передачі об’ємних і пластичних якостей предмета є об’єм. Рисунок тут – підсобний засіб, колір грає другорядну роль.

Таким чином, композиція, рисунок і перспектива необхідні всім видам образотворчого мистецтва.

Образотворче мистецтво статичне. Образ тут не розвивається у часі. Відображається лише даний стан природи, події, певний момент життя людини. Але кожного разу художник передає всю повноту життя, відчуття її руху, ритму, дихання, сутність.

Звичайно, щоб це відкрилось глядачам, потрібно вчитись розуміти твори образотворчого мистецтва, його мову, намагатись проникнути у неповторну своєрідність кожного художнього твору. Без цього нічого, крім зовнішнього боку події, що зображена художником, не побачиш.

До питання 3. Жанри образотворчого мистецтва.

Жанр (франц. genre – рід, вид), внутрішній поділ, що склався історично у більшості видів мистецтва, специфічний для кожної з галузей художньої культури. В образотворчому мистецтві основні жанри визначаються передовсім по предмету зображення (портрет, пейзаж, побутовий жанр, інтер’єр, натюрморт, історичний жанр, батальний жанр) або за характером інтерпретації цього предмету (карикатура, шарж, камерний портрет, історико-побутовий жанр тощо). "Піджанри" основних жанрів можуть виникати при подрібненні самих предметів зображення (морський вид, марина – особливий вид пейзажу, "сніданки" і "десерти" – різновиди натюрморту). У тих видах пластичних мистецтв, де неможливо виділити предмет зображення, – в архітектурі, декоративно-прикладному мистецтві, дизайні, жанрова класифікація замінюється типологічним розділенням, основаним на функціях твору (так, в архітектурі виділяються типи палацу, храму, житлового будинку тощо, що в свою чергу розділяються на багато підтипів).

 

Анімалістичний жанр (от лат. animal – тварина), вид ОМ, в якому провідним мотивом є зображення тварин. Вони можуть бути реальними і міфологічними, казково-гротескними, намальованими з натури або з декоративною стилізацією образів тваринного світу. Художників, що працюють в анімалістичному жанрі називають анімалістами.

Жеріко. Кінь в грозу. 1820-21. Лондон, Поттер. Бик і корови. Б. 1650. Берлін, Музей Боде.

Національна галерея.

Посудина у вигляді голови бика. Чорний мармур

Ежен Делакруа. Тигр, що крадеться. Б. 1831. Перо, акварель, пастель на папері.

Байонна, Музей Бонна, Кабінет рисунків. Епоха: романтизм, Франція.

Батальний жанр (від франц. bataille – битва), жанр ОМ, присвячений темам війни і військового життя. Головне місце у батальному жанрі займають сцени сухопутних і морських баталій, військових походів минулого і сучасності. З видами армійських привалів й біваків, що перегукуються с творами побутового жанру. Художників, що працюють у батальному жанрі, називають баталістами.

Паоло Учелло. Битва при Сан-Романа Делакруа. Взяття Константинополя хрестоносцями.

(середня дошка). Б. 1456. Флоренція, Уффіци. 1840. Париж, Лувр.

Репін І.Ю. Запорожці пишуть листа турецькому султану. 1878/91. Санкт-Петербург, Російський музей.

Пергамський вівтар. Гігантомахія. Горельєф. Мармур

Побутовий жанр, один з основних жанрів ОМ, присвячений зображенню приватного і суспільного життя людини. Побутовий жанр утверджує приватний побут як значиме і найцінніше явище життя. Художників, що працюють у побутовому жанрі, називаються жанристами.

Федотов П.А. Вдовиця. 1851. Репін І.Ю. Вечорниці. 1881. Москва, Третьяковська галерея.

Іваново, Обласний музей.

Інтер’єр (от франц. interieur – внутрішній) в архітектурі, внутрішній простір споруди в цілому або приміщень, з яких вона складається (вестибулю, фойє, кімнати, зала у світських будівлях, хору, нефа, трансепта у християнському храмі тощо). У живопису – жанр, що одним з головних мотивів зображує різноманітні внутрішні.