Ненаркотичні анальгетики непрямої дії

Ненаркотичні анальгетики – лікарські речовини, які володіють аналгетичною, протизапальною і жарознижувальною активністю. На відміну від наркотичних анальгетиків, вони не викликають явищ наркоманії, лікарської залежності, не пригнічують дихання і активність ЦНС.

Класифікація ненаркотичних анальгетиків.

І. Похідні кислот.

1. Арилкарбонові кислоти:

а) Препарати саліцилової кислоти – саліцилати (кислота ацетилсаліцилова, метилсаліцилат, саліцилат натрію, трисаліцилат, дифлунісал, бенорилат);

б) Похідні фенілантранілової кислоти (мефенамова, флуфенамова, меклофенамова кислоти).

2. Арилалканові кислоти: диклофенак, фенопрофен, толметин, суліндак

3. Енолікові кислоти: азапропазон, амізон, фенілбутазон, піроксикам.

ІІ.Не кислотні ненаркотичні анальгетики: анальгін, парацетамол, буфексамакк

ІІІ.Комбіновані препарати –“артротек” (диклофенак+мізопростон), “цитрамон”, “пенталгін”, “ седалгін”, “ темпалгін”, “ цитропак”.

Механізм аналгезуючої дії ненаркотичних анальгетиків полягає у блокуванні утворення та активності кінінів; зменшують їх взаємодію з больовими рецепторами в ділянці запалення. Крім того, вони зменшують утворення простагландинів, які беруть участь у процесі формування болю. Зменшення запального набряку тканин також сприяє запобіганню подразнення больових рецепторів.

Механізм жарознижувальної дії ненаркотичних анальгетиків полягає у пригніченні центру теплорегуляції, який розміщений у гіпоталамічній ділянці. При лихоманці центри теплорегуляції збуджені.

Механізм протизапальної дії ненаркотичних анальгетиків полягає у пригніченні всіх стадій запалення. Ненаркотичні анальгетики пригнічують активність “медіаторів запалення” (брадикінін) і гальмують взаємодію їх з рецепторами.

 

20 Лобелін стимулює переважно Н-холінорецептори

26-27 Прозерін – антихолінестеразна речовина.

Лобелін – Н-холіноміметик.

Дія карбахоліну.

Карбахолін – це М,Н-холіноміметик. В медичній практиці при глаукомі та в експериментальних дослідженнях використовують аналог ацетилхоліну карбахолін. Карбахолін відрізняється від ацетилхоліну стійкістю. Він не гідролізується ацетилхолінестеразою і тому діє досить тривалий час (1-1,5 год.). Вважають, що карбахолін справляє не лише прямий холіноміметичний вплив, але і стимулює також вивільнення ацетилхоліну із пресинаптичних закінчень. Карбахолін, як і ацетилхолін, стимулює М- і Н-холінорецептори.

 

21. Н-холіноміметики: цитітон, лобелін

М-холіноміметики: пілокарпін, ацеклідин

22. Прозерин ефективний при глаукомі, тому що це антихолінестеразний препарат, який викликає звуження зіниці та підвищення внутрішньоочного тиску.

23. Речовини яких груп викликають стимуляцію гангліїв? Нервово-моторних синапсів?

Застосовують блокатори Н-холінорецепторів:

· Гангліоблокатори:бензогексоній, пентамін

· Курареподібні речовини (міорелаксанти периферичної дії):тубокурарін, панкуроній

· 28 брадікардію викликають м-холіноміметичні ефекти

 

р

30. Адреноміметичні засоби

Стимулюючі α- і β-адренорецептори

Адреналіна гідрохлорид (або гідротартрат) (β₁, β₂, α₁, α₂)

Норадреналіна гідротартрат (α₁, α_2, β₁)

Стимулюючі переважно α-адренорецептори

Мезатон (α₁)

Нафтизин (α₂)

Галазолін (α₂)

Стимулюючі переважно β-адренорецептори

Ізадрин (β₁, β₂)

Сальбутамол (β₂)

Фенотерол (β₂)

Тербуталін (β₂)

Добутамін (β₁)

Адреноблокатори

Блокатори α-адренорецепторів

Фентоламін (α₁, α₂)

Тропафен (α₁, α₂)

Дигідроерготоксин (α₁, α₂)

Празозин (α₁)

Блокатори β-адренорецепторів

Анапрілін (β₁, β₂)

Окспренолол (β₁, β₂)

Метопролол (β₁)

Талінолол (β₁)

Атенолол (β₁)

Блокатори α- і β-адренорецепторів

Лабетолол (β₁, β₂, α₁)

α- і β-адреноміметики

 

Найбільш типовим представником цієї групи є адреналін (епінефрін). Хімічно він відноситься до групи фенілалкіламінів. Адреналін – це біогенний катехоламін. Катехол – це о-диоксибензол. Адреналін міститься в хромафінних клітинах, в основному в мозковому слої наднирників. В медичній практиці використовуються в основному солі L-адреналіна. Отримують адреналін синтетичним шляхом або виділяють з наднирників тварин.

Адреналін справляє прямий стимулюючий вплив на серцево-судинну систему і в першу чергу на рівень артеріального тиску. Стимулюючи β-адренорецептори серця, адреналін збільшує силу і частоту серцевих скорочень і в зв”язку з цим – ударний і хвилинний об”єм серця. При цьому збільшується і використання серцем кисню. Систолічний артеріальний тиск підвищується. Прессорна реакція як правило викликає рефлекторну брадікардію з механорецепторів судин, але вона короткотривала. В залежності від дози адреналіну загальний периферичний тиск може знизитися, підвищитися або не змінитися. Частіше всього при введенні адреналіну в середніх дозах спостерігається зниження загального периферичного опору. Це проявляється в зниженні діастолічного тиску. Зниження загального периферичного опору пов”язано з переважанням ефекту збудження β₂-адренорецепторів судин м”язів і інших ділянок та їх розширенням. Проте середній артеріальний тиск внаслідок збільшення систолічного тиску підвищується. В високих дозах адреналін може підвищувати і загальний периферичний тиск. Пресорна дія адреналіну як правило змінюється невеликою гіпотензією. Остання пов”язана з більш тривалим збудженням β₂-адренорецепторів судин.

Адреналін розширює зіниці (за рахунок скорочення радіального м”яза радужки ока, в якій знаходяться α-адренорецептори; внутрішньоочний тиск адреналін знижує.

Виражений вплив адреналін справляє на гладенькі м”язи внутрішніх органів. Стимулюючи β-адренорецептори бронхів, він розслабляє гладенькі м”язи бронхів і усуває бронхоспазм. Тонус і моторика шлунково-кишкового тракту під впливом адреналіну знижуються (за рахунок збудження α- і β-адренорецепторів), тонус сфінктерів підвищується, так як стимулюються α-адренорецептори). Сфінктер сечового міхура також скорочується.

При введенні адреналіну скорочується капсула селезінки.

Адреналін справляє благоприємний вплив на нервово-м”язеву передачу, особливо на фоні стомлення м”язів. Зв”язують це з підвищенням виділення з пресинаптичних закінчень ацетилхоліну, а також з прямим впливом адреналіну на м”язи.

Секрецію слюнних залоз адреналін збільшує (виділяється густа в”язка слина).

Для адреналіну характерно вплив на обмін речовин. Адреналін стимулює глікогеноліз (виникає гіперглікемія, в крові збільшується вміст молочної кислоти і іонів калію) та ліполіз (збільшується в плазмі крові вміст вільних жирних кислот за рахунок жирових депо).

Глікогенолітична дія адреналіну пов”язана, мабуть, із стимулюючим впливом на β₂-адренорецептори клітин м”язів, печінки і активацією мембранного фермента аденілатциклази. Це приводить до накопичення 3΄,5΄-АМФ, який активує послідовно протеінкіназу і фосфорилазу і каталізує перехід глікогена в глюкозо-1-фосфат. Підвищення ліполіза, очевидно, пов”язано із стимуляцією β₃-адренорецепторів і послідуючим активуючим впливом цАМФ, яка накопилась, на тригліцеридліпазу. При цьому з тригліцеридів утворюються гліцерин і жирні кислоти. В цілому адреналін стимулює метаболізм, підвищує використання кисню.

При дії адреналіну на центральну нервову систему переважають ефекти збудження. Виражено це в невеликій мірі. Так, при використанні адреналіну можуть виникнути тривога, тремор, стимуляція пускової зони центру блювоти. На електроенцефалограмі спостерігається реакція пробудження (спостерігається реакція десинхронізації енцефалограми).

При пероральному введенні адреналін руйнується. Відбувається це в шлунково-кишковому тракті і в печінці. В зв”язку з цим адреналін вводять парентерально(підшкірно, внутрішньом”язево, а іноді і внутрішньовенно) і місцево. Діє адреналін короткочасно (при внутрішньовенному введенні приблизно 5 хв., при підшкірному – до 30 хв.), так як відбувається швидкий нейрональний його захват, а також ферментативне розщеплення за участю КОМТ і частково за участю МАО. Продуктами перетворення адреналіну (і норадреналіну) є 3-метокси-4-оксіміндільна кислота (ванілілміндальна кислота), 3-метокси-4-оксифенілгліколь, а також норметанефрин і метанефрин (в вигляді сульфатів або глюкуронідів). Метаболіти і невеликі кількості незмінного адреналіну виводяться нирками.

Використовують адреналін при анафілактичному шоці і в деяких інших алергічних реакціях швидкого типу. Він ефективний також як бронхолітик для зняття приступів бронхіальної асми. Використовують його і при гіпоглікемічній комі, викликаній протидіабетичними засобами. (інсуліном і ін.). Іноді адреналін назначають як пресорний засіб. Але частіше для цих цілей використовують норадреналін і мезатон. Звуження судин в ділянці введення адреналіну посилює анестезію і зменшує резорбтивну і можливу токсичну дію анестетиків. Адреналін може бути використаний для усунення атріовентрикулярного блоку, а також у випадку зупинки серця. Вводять інтракардіально. Використовують його і в офтальмології для розширення зрачка і при відкритовугловій формі глаукоми.

 

 

Представником групи речовин, які збуджують α- і β-адренорецептори, є L-норадреналін. Міститься він в адренергічних нейронах, є медіатором, а також виділяється мозковою речовиною наднирників.

Норадреналін справляє прямий стимулюючий вплив на α-адренорецептори, а також на β₁-адренорецептори, на β₂-адренорецептори він справляє незначний вплив.

Основним ефектом норадреналіну є виражене, але нетривале, на протязі декількох хвилин, підвищення артеріального тиску, пов”язане з його впливом на α-адренорецептори судин і підвищенням їх периферичного опору. На відміну від адреналіну послідуючого зниження артеріального тиску, як правило, не спостерігається, так як норадреналін дуже мало впливає на β₂-адренорецептори судин. Вени під впливом норадреналіну звужуються.

Ритм серцевих скорочень на фоні дії норадреналіну уріжається. Синусова брадікардія виникає в результаті рефлекторних впливів з механорецепторів судин у відповідь на швидко наступаючу гіпертензію. Еферентними шляхами є блукаючі нерви. В зв”язку з цим брадікардію на норадреналін можна попередити шляхом введення атропіну. Рефлекторні механізми в значній мірі нівелюють стимулюючий вплив норадреналіну на β₁-адренорецептори серця. В результаті хвилинний об”єм або практично не змінюється або навіть знижується, ударний об”єм зростає.

На гладенькі м”язи внутрішніх органів, обмін речовин і центральну нервову систему норадреналін справляє однонапрвлений з адреналіном вплив, але по вираженості цих ефектів суттєво уступає останньому.

При введенні внутрь норадреналін руйнується (в шлунково-кишковому тракті і печінці). При підшкірному введенні викликає спазм судин на місці ін”єкції і тому погано всмоктується і може викликатинекроз тканини. Основним є внутрішньовенний шлях введення. Після однократної ін”єкції норадреналін діє короткотривало, тому його вводять в вену крапельно. Швидкість внутрішньовенної інфузії визначається підвищенням артеріального тиску до потрібної величини. В організмі норадреналін швидко інактивується за рахунок вже відмічених механізмів (нейрональний захват, ензиматичні перетворення). Метаболіти і незначна кількість незмінного норадреналіну виводяться нирками.

Використовують норадреналін при багатьох станах, які супроводжуються зниженням тиску (травми, оперативні втручання).

36.вказати основний механізм дії Ефедрин – адреноміметик непрямої дії. Він стимулює вихід норадреналіну з пресинаптичних закінчень у синаптичну щілину, гальмує зворотне захвачування медіатора, підвищує чутливість адренорецепторів до ендогенних катехоламінів, проявляє незначний стимулюючий вплив на адренорецептори.

37. Вказати механізм дії Ізадрин – адреноміметик прямої дії (стимулює бета-рецептори, особливо першого типу)

38.Вказати механізм дії Сальбутамол – стимулює бета-2-рецептори