Попит с точки зору конкурентної фірми.

Третій модуль.

Конкурентний ринок

Конкурентний ринок – ринок, на якому багато конкуруючих фірм продають стандартизовані товари. Кожен продавець займає досить невелику частку загального обсягу товарів, що пропонуються на продаж кожного дня. Продавці не мають бар’єрів входу-виходу, тобто жодних обмежень щодо того, які товари продавати, або зовсім згорнути діяльність. Покупці стандартизованих товарів не мають ніяких підстав щодо віддання переваг тій чи іншій фірмі. Прикладом конкурентного ринку є ринок курячих яєць. Багато продавців кожного дня продають цей продукт, але, мабуть, жоден не перевищує 2% загальної пропозиції ринку курячих яєць. Конкурентними ринками є ринки біржових товарів: металів, пшениці, золота тощо. На цьому ринку і споживачі і продавці мають докладну інформацію про те, що саме є доступним на ринку і якими є ринкові ціни.

Останні визначаються попитом і пропозицією. Однак, у зв’язку із зробленими припущеннями, жоден продавець не може впливати на ціну товару. Індивідуальний продавець, крім того, займає настільки

невелику частку ринку, що для нього неможливо шляхом зміни обсягів товарів, запропонованих на продаж, змінювати ринкову пропозицію і впливати на ціни.

Попит с точки зору конкурентної фірми.

Конкурентна фірма (така, що працює на конкурентному ринку) сприймає ціну товару, який вона пропонує як дану (price taker), і максимізує прибуток шляхом вибору адекватного обсягу пропозиції/продажу/виробництва.

Крива попиту для конкурентної фірми є горизонтальною лінією. Разом з цим крива ринкового попиту для конкурентного ринку має від’ємний нахил, що демонструє, як змінюється бажання покупців платити в умовах, коли товар стає більш доступним.

 

Максимізація прибутку і обсяг виробництва.

Прибуток виступає як різниця між виручкою від продажу товарів(Total Rewenue – TR) і загальними витратами на його виробництво:

Pr = TR - TC.

Виручка – це ціна (Р), помножена на обсяг виробництва (Q). Відповідно: гранична виручка (marginal revenue – MR) – це зміни в обсязі виручки від продажу при зміні обсягу виробництва/продажу на одиницю (ΔQ):

MR = ΔTR/ΔQ.

Оскільки ціна не залежить від обсягів виробництва, то ΔTR = РΔQ, таким чином, MR = P.

Очевидно, що максимальний прибуток буде отримано при обсязі виробництва на рівні, який максимізує різницю (TR-TC), тобто у точці, яка зветься точкою злому (break-even point). На графіку загальних функцій цей обсяг буде знаходитися там, де дотична до кривої загальних витрат буде паралельною функції загальної виручки. У точці фірма повністю покриває за рахунок виручки всі альтернативні витрати виробництва, тобто всі бухгалтерські витрати, і (imputed cost) всіх ресурсів, що постачаються власником. У цьому випадку фірма отримує нормальний прибуток (normal profit). Та частина прибутку, що перевищує нормальний, зветься економічним прибутком (economic profit).

Нормальний прибуток являє собою вмінені витрати ресурсів, що поставляються власником. Бухгалтери не включають до розрахунків прибутку альтернативні витрати на ресурси, що поставляються власником. Як результат, бухгалтери переоцінюють прибуток, тому що недооцінюють витрати.

 

Максимізація прибутку у граничних термінах.

Для того, щоб визначити поточне положення фірми відносно отримуваного прибутку, менеджери частіше за все використовують показники граничних виручки та витрат. У загальному вигляді граничний прибуток (MPr) визначається як

MРr = MR – MC.

З графіка очевидно, що Prмакс має бути досягнута у точці, де МR = МС, тобто де Mp = 0, а додамо, що МС = Р.

Будь-який обсяг виробництва, менший, ніж Q оптимальний, означає, що фірма може збільшувати прибуток шляхом збільшення обсягу виробництва. Будь-який обсяг поза Q оптимальний, напроти, означає, що фірма може збільшувати прибуток шляхом зменшення обсягу виробництва.

Загальний прибуток (у даному випадку – економічний) буде дорівнювати площі чотирикутника ABCD або

TРr = (P – AC)·Q.

Якщо б ціна впала до рівня Р1, то фірма заробляла б нормальний прибуток (P – AC) = 0.

Якщо ціна падає ще нижче – до рівня Р2, то фірма починає втрачати, оскільки (Р – АС)<0.

Відстань (ab) – це втрати фірми на одиницю продукції.

 

Ринкова пропозиція.

Оскільки оптимум фірми, що максимізує прибуток, знаходиться на перетині кривих граничних витрат та граничної виручки (МR = МС), то як би не змінювалася б ринкова ціна, фірма прийматиме рішення вздовж кривої граничних витрат прилаштовуючи обсяг до поточної ціни. Таким чином, крива граничних витрат конкурентної фірми відтворює залежність між ціною та обсягом виробництва, що фактично є функцією пропозиції.

Тривала рівновага в галузі.

Галузева рівновага (industry equilibrium) – переважає, коли не спостерігається тенденцій з боку фірм до входу або виходу з галузі, чи до зміни масштабу операцій.

Максимальний прибуток у тривалому періоді має місце, коли обсяг виробництва і розмір фірми пристосовано до випадку P = LRMC. У тривалому періоді конкурентна фірма пристосовує обсяги шляхом будівництва більших і більшої кількості заводів, на відміну від того, щоб виробляти більше на тому ж самому.

Нова фірма входить у галузь, якщо прибуток, який вона може отримати, вищий, ніж будь-де ще. Якщо фірма заробляє економічний прибуток у даній галузі, це приваблює інші фірми. Додатний економічний прибуток означає, що фірма заробляє у даній галузі більше, ніж нормальний прибуток.

Якщо економічний прибуток у галузі є від’ємним, фірма не покриває усіх своїх альтернативних витрат – вона заробляє менше, ніж нормальний прибуток.

Коли фірма входить або виходить з галузі, крива ринкової пропозиції стандартизованого продукту зсувається. Далі даний ринковий попит і ціни на продукт змінюються.

Коли економічний прибуток у галузі дорівнює 0, фірми не мають жодних стимулів щодо входу або виходу з галузі. Кожна фірма повністю покриває свої альтернативні витрати. Кількість фірм у галузі лишається сталою. АС виробництва включають нормальний прибуток. Це має місце, коли P = LRAC min..

Таким чином, умови галузевої рівноваги за досконалою конкуренцією – це:

1. P = LRMC – жодна фірма не має стимулів до розширення або згортання операцій.

2. P = LRAC min – кількість фірм у галузі лишається сталою.

 

Третій модуль.

Конкурентний ринок

Конкурентний ринок – ринок, на якому багато конкуруючих фірм продають стандартизовані товари. Кожен продавець займає досить невелику частку загального обсягу товарів, що пропонуються на продаж кожного дня. Продавці не мають бар’єрів входу-виходу, тобто жодних обмежень щодо того, які товари продавати, або зовсім згорнути діяльність. Покупці стандартизованих товарів не мають ніяких підстав щодо віддання переваг тій чи іншій фірмі. Прикладом конкурентного ринку є ринок курячих яєць. Багато продавців кожного дня продають цей продукт, але, мабуть, жоден не перевищує 2% загальної пропозиції ринку курячих яєць. Конкурентними ринками є ринки біржових товарів: металів, пшениці, золота тощо. На цьому ринку і споживачі і продавці мають докладну інформацію про те, що саме є доступним на ринку і якими є ринкові ціни.

Останні визначаються попитом і пропозицією. Однак, у зв’язку із зробленими припущеннями, жоден продавець не може впливати на ціну товару. Індивідуальний продавець, крім того, займає настільки

невелику частку ринку, що для нього неможливо шляхом зміни обсягів товарів, запропонованих на продаж, змінювати ринкову пропозицію і впливати на ціни.

Попит с точки зору конкурентної фірми.

Конкурентна фірма (така, що працює на конкурентному ринку) сприймає ціну товару, який вона пропонує як дану (price taker), і максимізує прибуток шляхом вибору адекватного обсягу пропозиції/продажу/виробництва.

Крива попиту для конкурентної фірми є горизонтальною лінією. Разом з цим крива ринкового попиту для конкурентного ринку має від’ємний нахил, що демонструє, як змінюється бажання покупців платити в умовах, коли товар стає більш доступним.