Розподіл земель між виробничими підрозділами або орендними колективами

Земельні угіддя	Всього по господарству	У тому числі по підрозділам
Орної землі	3347,7		1517,7
Лісосмуги	162,3	78,2	84,1
Присадибні ділянки		44,1	35,9
Пасовища	483,4		172,4
Багаторічні насадження	53,2	53,2	-
Інші землі
Всього земель, у т. ч. с.-г. угідь	4325,6	2422,5	1903,1
Кількість сівозмін, у т. ч. по типам і видам: 1. польова
2. польова

На підставі даних таблиці слід відзначити, що розподіл угідь між мехзагонами в господарстві в основному рівномірний.

Кліматичні умови

За даними Вознесенської метеостанції обсерваторії метеорологічні умови в зоні діяльності господарства характеризуються показниками приведеними у таблиці 2.

Таблиця 2

Метеорологічні умови в зоні діяльності господарства

Показник	Місяць	Сума за рік
Сума атмосферних опадів, мм
Середня температура повітря, °С	4,9	4,2	1,1	8,1	15,0	18,3	21,2	20,2	15,2	9,1	2,3	2,7	8,2
Сума температур більше 5°С	-	-										-
Сума температур більше 10°С	-	-										-
Відносна вологість повітря, %
Заморозки
Гідротермічний коефіцієнт	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	0,7-0,8

Тривалість вегетаційного періоду – 216 днів

Кількість днів зі сніговим покривом – 47 днів

Середня висота снігового покриву, см – 9

Середній запас продуктивної вологи в шарі 0 - 100 см навесні – 150 - 160 мм

Кількість днів з відносною вологістю повітря 30% і нижче – 15

З наведених вище характеристик загальних кліматичних показників видно, що такий режим господарства дозволяє вирощувати більшість сільськогосподарських культур. Тривалий вегетаційний період дозволяє проводити повторні посіви. Лімітуючим фактором отримання стабільних високих врожаїв є волого забезпечення. Пізні культури відчувають недостачу вологи у ґрунті на початку липня. Зрошення у посушливі роки значно змінює показники у приґрунтовому шарі. Із-за відсутності джерела зрошувальної води з достатнім дебетом, зрошення в господарстві не застосовується.

Висновок: Тривалий вегетаційний період та достатня теплозабезпеченість дають змогу вирощувати на території господарства більшість сільськогосподарських культур. Але лімітуючим фактором для півдня України є нестача вологи, тому для отримання стабільних урожаїв необхідна оптимальна агротехніка, направлена на збереження та ефективне використання вологи. При дефіциті вологи теоретично урожай (У ц/га) можна розрахувати виходячи з запасів продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту (Р,мм), суми опадів за вегетацію культури (О, мм) і коефіцієнта водоспоживання культури (Кв, м3/т) по формулі: У = (100*0,7*(Р+О))/Кв.

Озима пшениця: У = (100*0,7*(100+184)/900= 22,09ц/га.

Ярий ячмінь У = (100*0,7*(100+184)/600 =33,13ц/га.

Соняшник: У = (100*0,7*(100+221)/700 =32,1 ц/га.

Характеристика ґрунтового покриву

Рельєф території господарства слабо хвиляста рівнина, з високими відмітками 17-30 м над рівнем моря, на котрій розташовані декілька неглибоких лощин і балка.

Таблиця 3

Ґрунтовий покрив господарства

Тип, підтип, агро виробнича група, ґрунтова відміна	Площа, га	% від площі землекористування
1. Чорноземи звичайні середньо гумусні потужні слабо змиті крупнопилувато-важкосуглинкові	68,8	1,8
2. Чорноземи звичайні середньо гумусні потужні слабо змиті пилувато-легко глинисті	20,5	0,5
3. Чорноземи звичайні середньо гумусні потужні слабо змиті піщаністо-важкосуглинкові	8,2	0,2
4. Чорноземи звичайні середньо гумусні пилувато-легкоглинисті	367,4	9,6
5. Чорноземи звичайні середньо гумусні слабозмиті пилувато-легкоглинисті		42,6
6. Чорноземи звичайні середньо гумусні середньо змиті пилувато-легкоглиністі	616,8	16,1
7. Чорноземи звичайні середньо гумусні сильно змиті пилувато-легкоглинисті	126,5	3,3
8. Чорноземи звичайні середньо гумусні вилугувані намиті пилувато-легкоглинисті	11,7	0,3
9. Чорноземи звичайні середньо гумусні слабо змиті важко суглинкові	4,0	0,1
10. Чорноземи звичайні середньо гумусні середньо змиті піщаністо-важкосуглинкові	512,3	13,4
11. Чорноземи звичайні середньо гумусні сильно змиті піщаністо-важкосуглинкові	268,9	7,0
12. Чорноземи середньо змиті середньо глинисті	4,7	0,1
13. Чорноземи глибоко-слабосолонцювато-слабосолончакуваті середньо змиті середньо глинисті	22,6	0,6
14. Чорноземи середньо змиті піщано-легкосуглинкові	0,6	0,2
15. Чорноземи слабо щебенюваті сильно змиті піщаністо-середньосуглинкові	16,3	0,4
16. Лучно-черноземні мочаристі середньо солонцювато-сильно солончакові середньо змиті пилувато-легкоглинисті	2,6	0,1
17. Лучно-черноземні мочаристі слабо солончакові середньо змиті важко суглинкові	8,9	0,2
18. Лучно-черноземні вилугувані пилувато-легкоглинисті	37,0	1,0
19. Лучно-черноземні намиті карбонатні піщаністо-важкосуглинкові	13,0	0,3
20. лучні намиті слабо солончакові пилувато-легкоглинисті	12,4	0,3
21. Лучні намиті середньо солонцювато-середньо солончакові піщаністо-важкосуглинкові	9,8	0,2
22. Лучно-болотні слабо солончакові крупно пилувато-важко суглинкові	27,1	0,7
23. Лучно-болотяні легко глинисті	27,9	0,7
24. Виходи лесових порід	3,3	0,1
25. Виходи пісків	2,5	0,1
26. Виходи елювію вапняків	1,0	0,1
Всього	4325,6

 

У таблиці 3 представлена узагальнена характеристика найбільш поширених у господарстві ґрунтових відмін.

Таблиця 4

Характеристика основних ґрунтів господарства

Показник	Ґрунтова відміна (№)
Гумусовий горизонт, см
Вміст гумусу в шарі 0-30см, %	4,6	5,0	5,1
Механічний склад	пилувато-легко глинистий	пилувато-легко глинистий	піщані сто-важко суглинкові
PH сольове	7,0	7,1	6,6
Коефіцієнт структурності 0-30см шару ґрунту	1,9	1,1	1,8
Вміст водотривких агрегатів у шарі 0-30см,%	64,0	60,0	65,0
Щільність орного шару гранту, г/см	1,19	1,17	1,18
Гідролітична кислотність, мг-екв. на 100г ґрунту	1,5	1,6	1,6
Сума вбирних основ, мг-екв. на 100г гранту	30,4	30,8	28,9
Вміст N, мг-екв. на 100г ґрунту	6,0	3,0	5,0
Вміст Р, мг-екв. на 100г ґрунту	8,5	9,0	10,1
Вміст К. мг-екв. на 100г ґрунту	18,0	16,0	19,0
Оцінка ґрунту по виду рухомих форм:
N	середня	низька	середня
P	середня	середня	середня
K	висока	висока	висока
Бонітет, бал

Висновок: 1155,4 га найбільш родючих, не еродованих і добре окультурених ґрунтів доцільно використовувати для вирощування високо інтенсивних культур. На слабо еродованих землях господарства питому масу культур інтенсивного типу доцільно зменшити. ріллю зі слабо окультуреними, солонцюватими, середньо еродованими ґрунтами на схилах більше 3° використовують для організації зерно трав‘яних і трав‘яно зернових сівозмін.

Пропозиції що до покращення родючості та меліорації стану ґрунтів господарства.

Відтворення родючості можливо різними заходами, які впливають на ґрунт і забезпечують систематичне поліпшення його агрохімічних властивостей, проводять агротехнічні заходи. Звичайна зональна агротехніка – відвальна оранка під пар, кукурудзи на зерно, соняшник, без відвальний обробіток під озимі і ярі зернові. застосовують хімічну меліорацію, вносять фосфор-гіпс 0,2 т/га один раз в 4-5 років. Вносять органічні і мінеральні добрива. При внесенні органічних добрив збільшується вміст гумусу, поліпшується грунтово-фізичні властивості і умови життєдіяльності мікроорганізмів, збільшується вміст поживних речовин. Врожайність сільськогосподарських культур залежить від солонцюватості ґрунтів. Одним із заходів підвищення родючості ґрунтів є гіпсування.

 

Земельні угіддя

Таблиця 5

Земельні угіддя господарства та їх трансформація

Назва угідь	Площа, га
Існуюча	Вдосконалена
Загальна земельна площа, в т. ч.:	4325,6	4325,6
рілля	3347,7	3347,7
пасовища	483,4	483,4
багаторічні, плодово-ягідні насадження та виноградники	53,2	53,2
Всього с/г угідь:	3884,3	3884,3
ліси
лісосмуги	162,3	162,3
присадибні ділянки	80,0	80,0
інші землі

Склад земельних угідь господарства є оптимальним і тому змінювати його шляхом трансформації чи відчуження немає сенсу.

ПРОЕКТУВАННЯ СІВОЗМІН

2.1 Наукові основи сівозмін

Сівозміна - це науково обґрунтоване чергування с.-г. культур і парів у часі. Щорічна або періодична зміна культур і чистого пару - це чергування в часі. Почергове щорічне вирощування культур на полях земельного масиву сівозміни - це чергування на території. На кожному полі культури чергуються у часі. Розробка і запровадження сівозміни пов'язані із спеціалізацією господарства і планом на продаж с.-г. продукції.

Перелік культур і парів у порядку їх чергування називається схемою сівозміни. Період, протягом якого культури і пар проходять через кожне поле в послідовності, передбаченій схемою, називаються ротацією сівозміни. Тривалість її зумовлюється кількістю полів у сівозміні. Ротаційна таблиця - це план розміщення культур і чистого пару на полях і рокам на період ротації.

Культури, які вирощують на одному і тому самому полі не довше 8 років називають повторними, а понад 8 років беззмінними. Монокультура - це або беззмінна культура, або культура, яка вирощуються у сівозміні, чергуючись лише з чистим паром. Проміжна культура - культура, що вирощується в інтервалі часу, вільного від вирощування основної культури.

Сівозміни діляться на типи і види. Тип - визначається основним видом продукції, що вирощується в даній сівозміні (польовій, кормовій, спеціальній). Вид сівозміни визначається співвідношенням с/г культур і парів.

При повторному і беззмінному вирощуванні продуктивність с/г культур зменшується, що має ряд причин, з'ясування яких дає змогу встановити наукові основи сівозмін. Такі причини Д.М. Прянишников об'єднав в 4 групи: хімічні, фізичні, біологічні та економічні.

Хімічні причини. Правильне чергування культур у сівозміні поліпшує живлення рослин зольними елементами і азотом. Наприклад, різні культури споживають з ґрунту поживні речовини у неоднаковому співвідношенні; після деяких культур у ґрунті залишається неоднакова кількість поживних речовин; інші культури споживають поживні речовини не з однакових шарів ґрунту; здатні засвоювати поживні речовини із слабо розчинних сполук у ґрунті; бобові культури збагачують ґрунт на азот; при вирощуванні культур у сівозміні краще використовуються поживні речовини з добрив, що поліпшує загальні умови росту і розвитку рослин; для збільшення вмісту органічних речовин у ґрунті важливе значення мають кореневі і післязбиральні рештки рослин.

Фізичні причини мають значення: на вміст водотривких агрегатів на запаси вологи в ґрунті; кожна культура має певну ґрунтозахисну здатність - найбільшу багаторічні трави, озимі, найменшу -просапні, пар - не захищає грунт, деградація фізичних властивостей під просапними культурами.

Біологічні причини - зумовлюють чергування через різне відношення культур до бур'янів, шкідників і хвороб. Сівозміна має велике значення і для просторової ізомерії культур - запобігає перехресному запиленню і ураженню інфекціями, шкідниками.

Економічні причини. Сівозміна забезпечує більш продуктивне використання протягом року трудових ресурсів і техніки, підвищується ефективність всіх агротехнічних заходів

Сівозміни дають змогу підвищити урожайність культур, а відповідно збільшити і прибутки господарства.

Попередниками в господарстві є: для озимої пшениці - чистий пар, кукурудза на силос, горох, зернобобові сумішки; для гороху - озимі зернові, ярий ячмінь, культур на зерно і силос; для кукурудзи на зерно і силос - ярий ячмінь, для соняшника - озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудзи на зерно.

Впровадження науково обґрунтованих сівозмін в господарстві, ефективних для даної зони врахування грунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей рослин, економічних і технічних можливостей господарства, дає можливість збільшувати кількість та якість сільськогосподарських культур, продукції рослинництва, раціонально використовувати земельні угіддя господарства.

Залежно від реакції на повторне вирощування культури поділяються па такі групи:

1) дуже чутливі, урожайність яких у повторних посівах або при частому поверненні на попереднє місце у сівозміні різко знижується (цукрові буряки. Льон-довгунець, соняшник);

2) середньо чутливі, врожайність яких при повторному вирощуванні знижується мало і при науково обґрунтованій агротехніці їх можна вирощувати 2 роки підряд (озимі зернові, овес, ячмінь):

3) малочутливі, здатні забезпечувати досить високу врожайність впродовж кількох років при повторному вирощуванні (бавовник, картопля, коноплі, кукурудза, рис).

Зниження врожайності при повторному вирощуванні культур помітили давно, але наукове обґрунтування цього з'явилось лише на основі розвитку природничих наук.

Щоб забезпечити кращими попередниками (насамперед провідні культури), при розміщенні культур у сівозміні слід виходити з господарсько-економічних та природних умов. Після збирання попередника має бути достатньо часу для обробітку ґрунту під наступну культуру, внесення добрив і виконання інших заходів.

Для озимих злакових культуркращими попередниками є пари, зернобобові, кукурудза на силос. Крім того в зоні достатнього зволоження і на зрошенні високу продуктивність озимі хліби мають при їх розміщенні в сівозмінах по пласту багаторічних бобових трав, але при цьому важливим моментом є те, щоб ці трави були не старшими від 3 років використання, інакше ефект буде втраченим із-за значної забур'яненості вивідних полів з багаторічними травами.

Серед ярих зернових культурнай вибагливішою до родючості ґрунту і його очищення від бур'янів є яра пшениця. На відміну від інших ярих зернових їй притаманні слабка кущистість і недостатній розвиток вторинної кореневої системи, тому вона не може конкурувати навіть з більшістю мало річних бур'янів. З огляду на відзначені обставини кращими попередниками для ярих зернових є просапні культури, чисті від бур'янів. Однак з посиленням посушливості клімату часто, особливо під яру пшеницю, доводиться відводити чисті пари. Цінними попередниками для ярих зернових є також зернобобові, які з одного боку заглушують бур'яни, а з іншого позитивно впливають на забезпечення ґрунту поживними речовинами.

Для просапних культуркращими попередниками є озимі, які вирощуються в посушливих умовах після парів. Цінними попередниками для просапних є також зернобобові.

Для зернобобових культуркращими попередниками є чисті від бур'янів просапні. Разом з тим, цілком можливо розміщувати їх і після озимих та ярих зернових.

У сівозмінах багаторічні трапив зоні недостатнього зволоження на легких ґрунтах можна підсівати як під озимі, так і ярі зернові, а в окремих випадках під кукурудзу на зелений корм та злаково-бобові кормові сумішки.

Економічне і організаційно-господарське значення сівозмін.

При впровадженні сівозмін забезпечується рівномірне і більш продуктивне використання протягом року трудових ресурсів і техніки, підвищується ефективність всіх агротехнічних заходів. В умовах інтенсивного землеробства правильну сівозміну слід розглядати як провідну ланку в системі землеробства. Сівозміна поєднує розміщення культур, системи обробітку ґрунту, захисту рослин і застосування добрив, культуртехнічні і меліоративні заходи, захист ґрунту від ерозії, а вирощування різних за біологією культур забезпечує більш сприятливі фітосанітарні умови, сприяє збільшенню в ґрунті вмісту органічної речовини. Все це свідчить про те, що організаційно-господарське значення сівозміни не менше, ніж агротехнічне.

Оскільки в сівозміні вища ефективність багатьох агротехнічних заходів (внесення добрив, боротьби з бур'янами, хворобами і шкідниками, захисту від ерозії тощо), то стає очевидним, що роль сівозміни за умови інтенсифікації землеробства не знижується.

2.2 Удосконалення структури посівних площ і системи сівозмін

З метою раціонального використання землі та створення сприятливих умов для вирощування провідних культур в господарствах запроваджують систему сівозмін.

Система сівозмін у даному господарстві включає в себе: польова № 1, польова № 2, кормова № 1. Основою сівозміни є первинна структура посівних площ, яка залежить від спеціалізації господарства, його грунтово-кліматичних та організаційно - господарських особливостей. Система сівозмін господарства є основою для розробки системи обробітку ґрунту, удобрення вирощуваних культур, захисту культур від шкідників, хвороб, бур'янів та захисту ґрунтового покриву від розвитку ерозійних процесів.

У відповідності до поділу орних земель господарства на категорії за інтенсивністю використання, в господарстві розроблена нова система сівозмін.

Різні культури неоднаково реагують на беззмінне вирощування. За даними Б. М. Рожественського, найбільш чутливі до беззмінного вирощу-вання ячмінь, кукурудза і яра пшениця, менш чутливі — цукрові буряки, озима пшениця, просо.

Таблиця 6

Структура посівних площ і розподіл культур по сівозмінах

Культури	Існуюча	Перспективна	Перспективна структура по сівозмінах
площа, га	%	площа, га	%	польова №1	польова №2	кормова №1
площа, га	%	площа, га	%	площа, га	%
										1З
Земля в обробітку (площа посіву -пари)	3347,7		3347,7		621,5	18,6	1210,5	36,1		7,4
Зернові -всього		22,1	658,5	19,7			60,5	4,9
в т.ч. озимі		18,3	537,5	16,0		37,1	480,5	39,6
3 них: Пшениця	537,5	16,0	537,5	16,0		37,1	480,5	39,6
Ячмінь	74,5	2,2	74,5	2,2		13,3		10,1
в т.ч. ярі	459,8	13,7	345,7	10,3		13,3		10,1
Кукурудза	330,8	9,9	330,8	9,9				9,7	35,7	14,3
Ячмінь		3,9		4,9		13,3		10,1	35,7	14,3
Зернобобові		3,9		3,9	74,5	11,9
з них: горох		3,9		3,9	74,5	11,9
Олійні культури -всього		5,9		5,9	78,0	12,5
в.т.ч. соняшник		5,9		5,9	78,0	12,5
Кормові -всього	281,4	8,4	281,4	8,4
з них: Кукурудза на силос	212,4	6,3	212,4	6,3	79,5	12,7
Кукурудза на з/к		1,0		1,0						13,6
Кормові коренеплоди		1,0		1,0
Багаторічні трави - всього	149,5	4,5	149,5	4,5
з них: люцерна		3,3		3,3
Еспарцет	74,5	2,2	74,5	2,2
Однорічні трави -всього		1,0		1,0						13,6
з них: озимі на зелений корм		1,0		1,0
Пар чистий	200,5	5,9	200,5	5,9	75,5	12,1

Запровадження нової науково обґрунтованої сівозмінної системи для ТОВ "Прогрес" призвело до змін в існуючій структурі посівних площ господарства. Ми бачимо яка загальна площа землі в обробітку, яка площа зайнята під окремими культурами, яке процентне співвідношення культур існуючої та нової сівозміни. Можна порівняти існуючу та нову систему сівозмін і прослідкувати їх насиченість інтенсивними культурами. Отже аналізуючи дані, наведені в таблиці 6, можна зробити висновок, що площа земель в обробітку у перспективі не змінюється. Суттєвих, кардинальних змін чергування культур не спостерігається. Але ми вводимо нову культуру – горох, оскільки вона цінна на білок і є цінним попередником, який збагачує ґрунт поживними речовинами. Кукурудзу на силос виведено з сівозміни, оскільки її вирощування у господарстві недоцільно. А також чорний пар був замінений зайнятим паром тому що це є доцільніше для господарства. В цілому ж структури посівних площ господарства і процентне співвідношення культур відповідає рекомендаціям для півдня України і спеціалізації господарства.

 

 

Проектування сівозмін

Проекти сівозмін розробляються одночасно із складанням перспективного плану розвитку господарства, в якому вирішуються всі питання, пов'язані з його напрямом і спеціалізацією, потребою в кормах, структурою посівних площ, заходами підвищення врожайності культур, продуктивності тваринництва. Серед багатьох питань організаційно-господарський план передбачає раціональну систему землеробства, план впровадження сівозмін і систему агротехнічних заходів інтенсивного вирощування польових культур. Роботу з проектування нових або удосконалення раніше впроваджених сівозмін виконують у два етапи: підготовчий і власне проектування сівозмін, їх впровадження та освоєння.

Під час підготовчого періоду уточнюється спеціалізація господарства, докладно вивчаються кліматичні і грунтово-гідрологічні умови господарства. Дані аналізу цих умов використовуються для обґрунтування структури посівних площ, правильного підбору і розміщення сільськогосподарських культур на території господарства. До уваги беруть і нормативні показники — врожайність сільськогосподарських культур, природних кормових угідь, пасовищ, сіножатей, продуктивність тварин, раціони їх годівлі та ін. Одночасно визначають склад і введення в сівозміни нових цінних високоврожайних культур. Після цього починають другий етап — власне проектування сівозмін, їх впровадження та освоєння.

На основі плану землекористування з чітко визначеними межами і розмірами різних видів сільськогосподарських угідь (особливо орних земель) і з урахуванням спеціалізації господарства складають структуру посівних площ. Насамперед встановлюється співвідношення між групами культур за їх господарським значенням (зернові, технічні, кормові, овочеві), що залежить від спеціалізації господарства. Виходячи з господарських потреб, структуру посівних площ можна вдосконалювати, замінюючи одну культуру іншою, більш продуктивною, або змінюючи площу її посіву.

На основі розробленої структури посівних площ і детального вивчення ґрунтів визначають кількість сівозмін, їх площу, кількість і розмір полів у сівозмінах, склад, пропорції та чергування культур у кожному з них.

Економічне значення сівозміни визначається таким розміщенням сільськогосподарських культур на території, яке забезпечує найкраще використання землі, техніки і людських ресурсів. При цьому враховують організаційну структуру господарства, кількість населених пунктів, бригад і відділків, можливість організації роботи механізованих ланок на принципах колективного підряду, оренди і ряд інших обставин.

При визначенні кількості полів у сівозміні враховують в основному площу культур, які висіваються, та їх біологічні особливості. Крім того, беруть до уваги природні межі земельного масиву. Важливо, щоб кожна культура або їх група розміщувалася в одному або кількох полях. Розмір поля залежить від типу сівозміни. Зменшені розміри полів можуть мати місце в спеціальних і прифермських сівозмінах, які займають невеликі площі. Розміри полів сівозмін, які впроваджуються, по можливості повинні бути рівновеликими (хоч цю вимогу задовольнити дуже важко). Допустиме відхилення від середнього розміру поля має бути в межах 5 % і лише в окремих випадках—10%. Бажано, щоб поля мали прямокутну форму. Слід зазначити, що останню вимогу не можна задовольнити на схилах при контурно-меліоративній системі землеробства.

Складання проекту внутрішньогосподарського землевпорядкування закінчується розробкою плану агротехнічних заходів у кожному полі (способи і строки обробітку ґрунту, сівба і внесення добрив, система догляду за рослинами, заходи боротьби з бур'янами і шкідниками рослин тощо). Сівозміна вважається впровадженою, коли проект перенесено на територію землекористування господарства.

Освоєння сівозміни — це перехід до розміщення сільськогосподарських культур після попередників, передбачених схемою. Слід зазначити, що після землевпорядкування розміщення культур на полях не завжди відповідає запроектованому. Для освоєння сівозміни необхідний певний період, на який складається план освоєння запроектованої сівозміни. Для цього складають спеціальну перехідну таблицю, записують номери і площу полів, культури, які вирощувалися в кожному полі за останні 2 роки із зазначенням їх площі, а також планове розміщення культур на полях і по роках на цей період. При складанні плану-переходу враховують також заходи захисту рослин, внесені добрива та обробіток ґрунту під культури, які вирощували на полях протягом останніх 2 років. Ці дані називаються історією полів. План переходу складається і тоді, коли землевпорядкування не змінюється, а змінюється структура посівних площ або схема чергування культур.

2.4 Характеристика існуючих сівозмін господарств

Польова сівозміна № 1

Культури	Площа, га
1. Пар	75,5
2. Озима пшениця
3. Кукурудза на зерно
4. Кукурудза на силос	79.5
5. Озимий ячмінь з підсівом еспарцету	74,5
6. Еспарцет	74,5
7. Озима пшениця	73,5
8.Соняшник	78,0

Загальна площа сівозміни 621,5 га

Середній розмір поля 78,2 га

Польова сівозміна № 2

Культура	Площа, га
1. Пар
2. Озима пшениця
3. Кукурудза на зерно
4.Горох
5. Кукурудза на силос	132,9
6. Озима пшениця
7. Ярий ячмінь
8.Кукурудза на зерно	126,8
9. Озима пшениця
10. Соняшник

Загальна площа 1267,7 га.

Середній розмір поля 126,8 га

Кормова сівозміна№1

Культури	Площа, га
1. Люцерна	37,5
2. Люцерна	37,5
3. Люцерна
4. Коренеплоди
5. Озимі на зелений корм
6. Кукурудза на зелений корм
7. Ярий ячмінь з підсівом люцерни

Загальна площа сівозміни 250 га

Середній розмір поля 35,7 га

Висновок: Існуюча сівозміна в господарстві розроблена на основі державно планового замовлення на виробництво сільськогосподарської продукції і відповідає спеціалізації господарства і зони в цілому. В структурі передбачено науково обґрунтоване чергування культур. Але за сучасних умов ведення сільського господарства структура посівних площ потребує змін, а отже і сівозміна під планову структуру має бути змінена.