Походження, поширення і сільськогосподарське значення сої

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

 

 

на тему: “Удосконалення технології вирощування сої в ПСП А/Ф “ Роднічок ” Жовтневого району Миколаївської області

 

Виконала:	студентка групи А 4/4 Яременко О. О.
Перевірив:	к. с.-г. н., доцент Коваленко О.А.

 

 

МИКОЛАЇВ 2012

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………..
1.	Огляд літератури……………………..………………………….....
	1.1.	Походження, поширення і сільськогосподарське значення сої……………………………………………………………………
	1.2.	Морфо-біологічні особливості сої………………………………...
	1.3.	Технологія вирощування сої………………………………………
2.	ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА……………………………………………………….
	2.1.	Місце розташування……………………………………………….
	2.2.	Ґрунтово-кліматичні умови……………………………………….
	2.3.	Структура земельних угідь та економічна характеристика господарства………………………………………………………..
3.	АНАЛІЗ РІЛЬНИЦТВА ТА СТАНУ ВИРОЩУВАННЯ СОЇ В ГОСПОДАРСТВІ………............................................................................
	3.1.	Стан сівозмін господарства……………………………………….
	3.2.	Структура посівних площ і врожайність сільськогосподарських культур………………………………………………………………
4.	ПРОЕКТ ЗАХОДІВ ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ КУЛЬТУРИ..
	4.1.	Розрахунок дійсно можливого врожаю…………………………..
	4.2.	Місце в сівозміні ………………………………………………….
	4.3.	Система удобрення…………………………………………………
	4.4.	Система обробітку ґрунту…………………………………………
	4.5.	Районовані сорти сої та їх характеристика……………………….
	4.6.	Підготовка насіння до сівби, сівба………………………………..
	4.7.	Догляд за посівами…………………………………………………
	4.8.	Збирання врожаю…………………………………………………..
	4.9.	Економічна оцінка запроектованих заходів………………………
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК…………………………………………….
ДОДАТКИ ……………..……………………………………………………

ВСТУП

Виробництво білково-олійних культур і споживання білка є важливим показником рівня забезпеченості населення основними продуктами харчування.

Соя – культура багатопланового використання, яка забезпечує виробництво понад 400 видів продуктів, у т. ч. харчових продуктів для людини та високопоживних кормів для тварин, є важливою сировиною для переробної промисловості, успішно розв´язуючи проблему білка та рослинної олії, а також здатна підвищувати родючість ґрунту, залишаючи після збирання біологічно фіксований азот, і тому є одним з кращих попередників для більшості сільськогосподарських культур.

Протягом останнього десятиріччя в Україні спостерігається стала тенденція розширення посівних площ сої, що зумовлено прибутковістю її вирощування для аграрних підприємств порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами.

Завдяки високій рентабельності площі посівів сої у світі за останні десять років зросли з 61,1 до 93 млн. га, в Україні з 2000 по 2010 роки – з 60,6 до 1036,6 тис. га.

Україна у 2006 році зайняла перше місце в Європі за обсягами виробництва сої (798,2 тис. т) і нині входить до дев´ятки найбільших країн – виробників цієї культури в світі з перспективою розширення площ посівів.

В Миколаївській області площі посівів сої за 2000 – 2010 рр. зросли втричі, з 5 тис. га до 17,9 тис. га. Урожайність зросла з 0,48 до 1,52 т/га. Виробництво сої в даній області підвищилось в 13 разів – з 2,4 до 27,2 тис. т, впродовж 2000 – 2010 року.

Розширення посівних площ сої сталися завдяки створенню і впровадженню у виробництво сортів сої нового покоління, розробці та запровадженню сортової технології її вирощування, попиту на неї на ринку.

На сьогодні культуру сої адаптовано до ґрунтово-кліматичних умов помірного клімату. Лише після скрупульозного вивчення наукових основ селекції, було створено вітчизняний цінний вихідний селекційний матеріал, сформувалися великі наукові центри селекції сої, склалися сприятливі економічні умови для прориву в соєвому виробництві.

У вітчизняній науці проблемі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування сої присвячені праці А.О. Бабича, В.Я. Месель-Веселяка, А.А. Побережної, Б.К. Супіханова та інших дослідників.

Проте, незважаючи на велику кількість досліджень і численні публікації, питання підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва не втрачає актуальності.

Мета курсового проекту: розробити науково - обґрунтовану технології вирощування сої з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов землекористування в ПСП А/Ф “ Роднічок ” Жовтневого району Миколаївської області.

 

 

 

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

 

Технологія вирощування сої

Місце у сівозміні. Для сої найкращими попередниками є озимі та ярі зернові, кукурудза, особливо на зелений корм та силос. Добрі попередники – цукрові буряки, картопля, багаторічні злакові трави. Повертати її на те ж поле рекомендується не раніше, ніж через 2 роки, хоча і повторні посіви соя витримує без значного зниження урожайності.

До незадовільних попередників можна віднести інші зернобобові культури та багаторічні бобові трави і культури – за спільних шкідників та хвороб, а також соняшник та суданська трава.

Соя – цінний попередник для багатьох культур у сівозміні. Вона сприяє нагромадженню азоту, поліпшенню структури і родючості ґрунту, посиленню активності мікроорганізмів і процесів нітрифікації [11].

Обробіток ґрунту. Після зернових попередників поле лущать дисковими лущильниками на глибину 6 – 8 см. Своєчасне лущення ефективне у боротьбі з однорічними бур'янами, особливо теплолюбними. Такі бур'яни як півняче просо, щириця, мишій та ін. погано проростають при низькій температурі, тому не знищуються навесні під час передпосівної підготовки ґрунту.

На забур'янених осотом площах перше лущення здійснюють дисковими лущильниками на глибину 6 – 8 см, друге полицевими лущильниками на глибину 12 – 14 см.

Проти пирію використовують подвійне дискування на глибину 10 –12 см важкими боронами БДТ-3; БДТ-7.

На дуже забур'янених площах найвищу ефективність у боротьбі з бур'янами забезпечує внесення гербіцидів суцільної дії (раундап, ураган та ін.) за 2 – 3 тижні до оранки.

Глибина зяблевої оранки під сою 28 – 30 см. Соя негативно реагує на недостатню аерацію ґрунту. Оптимальна щільність ґрунту для неї становить 1,0 – 1,2 г/см³. За щільності ґрунту вище 1,27 г/см3 відмічається пригнічення росту і розвитку рослин. Після просапних попередників орють на 25 – 27 см без попереднього лущіння. Глибока оранка сприяє розвитку кореневої системи і збільшує кількість бульбочкових бактерій. Кращий строк зяблевої оранки – кінець серпня – початок вересня [5].

Від початку весняного обробітку ґрунту до сівби проходить 30 – 40 днів, що дозволяє якісно підготувати ґрунт і провести боротьбу з бур'янами за допомогою агротехнічних заходів.

Навесні, як тільки ґрунт перестає мазатися, закривають вологу шляхом боронування важкими боронами. Після проростання бур'янів (фаза білої ниточки) проводять культивацію з допомогою КПС-4 в агрегаті з боронами. При потребі такий обробіток повторюють для знищення нової хвилі бур'янів. Передпосівний обробіток ґрунту здійснюють на глибину 4 – 5 см. Високу якість підготовки ґрунту забезпечують комбіновані агрегати Комбінатор, Компактор, Європак. Вони добре вирівнюють поле, що дуже важливо при збиранні врожаю. Боби розміщуються невисоко над ґрунтом і при скошуванні застосовують низький зріз. На погано вирівняному полі низько скосити неможливо і частина бобів може залишатися на стеблах незібраними [9].

Система удобрення. Органічні добрива доцільніше вносити під попередник. Післядія органічних добрив триває 3 – 4 роки, а поля менш забур'янені, ніж у рік внесення органіки.

Для формування 1 ц зерна сої необхідно 6,5 – 7,5 кг азоту, 1,3 – 1,7 кг фосфору, 1,8 – 2,2 кг калію.

Надходження елементів живлення впродовж вегетації сої відбувається нерівномірно. Від сходів до початку цвітіння рослини засвоюють лише 18 % азоту, 15 % фосфору і 25 % калію. Основна частина макроелементів поступає в рослину в період від бутонізації до формування бобів і наливу зерна – 80 % азоту, 80 % фосфору, 50 % калію [10].

На початкових фазах росту (від сходів до гілкування) рослинам сої найбільш потрібний фосфор, який сприяє закладанню більшої кількості генеративних органів. Фосфор сприяє розвитку бульбочок, внаслідок чого покращується забезпечення азотом.

До початку цвітіння рослини сої засвоюють калію у 1,5 рази більше ніж азоту, і в 1,8 рази більше ніж фосфору. Проте найбільшу кількість калію рослини використовують у фазі формування бобів і наливу зерна.

Для забезпечення потреб рослини в азоті перш за все необхідно застосовувати бактеріальні добрива, ризоторфін. Обробляють насіння в день сівби. На 1 ц насіння використовують також 0,6 л води. Висівають оброблене насіння в той же день, так як при тривалому зберіганні життєздатність бактерій різко зменшується. Приріст урожаю зерна сої від ризоторфіну становить 3-4 ц/га.

Під час сходів і впродовж тижня після сходів проросток використовує поживні речовини з насіння. Внесення високих норм азоту до сівби пригнічує розвиток бульбочок. Найбільше азоту соя засвоює від фази бутонізації до цвітіння, коли інтенсивно наростає вегетативна маса. У цей період фіксація атмосферного азоту максимальна. Значна частина азоту використовується при наливі зерна. Під час наливу азот також поступає в зерно з інших органів рослини.

Норми мінеральних добрив встановлюють залежно від вмісту поживних речовин в ґрунті, рівня запланованого врожаю тощо. Фосфорні і калійні добрива (P_45-60 К_45-60) вносять під зяблеву оранку. Азотні добрива, як правило, при дотриманні вимог агротехніки і створенні оптимальних умов азотфіксації з повітря, не застосовують. Стартову дозу азоту (N_20-30) дають під культивацію лише на бідних ґрунтах та після гірших неудобрених попередників, а повну норму (N_60-90) вносять у випадку неефективної роботи бульбочок [9].

Підготовка насіння до сівби. Сіють сою доброякісним насінням, відсортованим і вирівняним. Насіння має бути крупним, однакового розміру, що важливо для рівномірного його розподілу в рядку, швидкого і дружного проростання, одержання вирівняного стеблостою. Схожість насіння має бути не менше 90 %, чистота - не менше 98 %. При потребі для знезараження від збудників хвороб насіння протруюють. Протруювання насіння проводять в день сівби, поєднуючи його з бактеріальним добривом і мікроелементами (бор, молібден, кобальт) [6].

Сівба. Сіяти сою починають, коли ґрунт на глибині 10 см прогрівається до 10-14°С. У господарствах північного Лісостепу оптимальний строк сівби сої на зерно - перша декада травня, допустимий до 20 травня. При пізнішій сівбі тут можуть не достигнути навіть ранньостиглі сорти. У південно-західному Лісостепу краще сіяти сою в останній декаді квітня і на початку травня. У західних областях і на Поліссі кращий строк сівби - перша половина травня. У південному Степу сою можна сіяти 15-20 квітня [10].

У роки з ранньою весною сіють раніше, як тільки ґрунт прогріється до оптимальної температури. Пізні, середньопізні і середньостиглі сорти необхідно висівати в першу чергу, а середньоранні і ранньостиглі - в кінці оптимальних строків. Вважається, що оптимальний строк сівби сої припадає на період цвітіння яблуні.

При дуже ранній сівбі в холодний ґрунт сходи затримуються, знижується польова схожість, насіння пошкоджується шкідниками і хворобами (фузаріоз), урожай зерна зменшується.

Запізнення з строками сівби призводить до зниження врожаю, зерно має підвищену вологість, що вимагає додаткових затрат на його сушіння [5].

Соя має властивість формувати високий урожай при різних способах сівби, завдяки широкому діапазону зміни величини елементів структури врожаю. Сою на зерно і корм сіють переважно широкорядним способом. Ранньостиглі сорти потребують меншої площі живлення, тому їх висівають з міжряддями 45 см, середньоранні і середньостиглі - 60 см, високорослі середньопізні й пізньостиглі - 70 см.

Посіви із звуженими міжряддями та суцільні рядкові забезпечують урожайність 28-30 ц/га, що на 2-3 ц/га більше ніж на широкорядних посівах. При зменшенні ширини міжрядь до 15 см висота прикріплення нижнього бобу вища, ніж при інших способах сівби. Останніми роками в США посіви зі звуженими міжряддями займають близько третини посівів [3].

У зв'язку з тим, що під час проростання соя виносить сім'ядолі на поверхню ґрунту, вона досить чутлива до глибини загортання насіння. Оптимальна глибина загортання насіння 4-5 см. На важких запливаючих ґрунтах, в умовах достатнього зволоження сіють на глибину 3-4 см. За умов недостатнього зволоження глибше - 5-6 см.

Сіють спеціальними соєвими сівалками СПС-12, Оптіма, Амазоне або кукурудзяними СПЧ-6М, овочевими СКОН-4,2, бурячними ССТ-12А. За рядкового способу сівби використовують сівалки СЗ-3,6, СЗТ-3,6 [4].

Оптимальна густота стояння рослин перед збиранням при достатньому зволоженні у зоні Лісостепу є 450-550 тис./га, недостатньому зволоженні -400—450 тис./га, на Поліссі -400-450 тис./га, в Степу - 300-450 тис./га. Щоб одержати таку кількість рослин необхідно при міжряддях 45 см висіяти для ранньостиглих сортів 600-750 тис./га схожих насінин, середньоранніх та середньостиглих 550-650 тис./га, середньопізніх і пізньостиглих - 350-500 тис./га. За суцільного способу сівби з шириною міжрядь 7,5—15 см норму висіву збільшують на 10-20 %.

На посівах з оптимальною густотою боби прикріплюються на стеблі на висоті 15-17 см і вище, на зріджених - на 3-5 см, що призводить до значних втрат під час збирання. За деякими даними густі посіви достигають швидше.

Необхідно врахувати, що польова схожість на 20-30 % може бути нижчою від лабораторної.

Вагову норму встановлюють залежно від маси 1000 насінин, посівних якостей насіння, кількості рослин. Вона коливається в межах 80-130 кг/га [6].

Догляд за посівами. Бобові культури чутливі до забур’янення посівів. Економічний поріг шкодочинності бур’янів складає (в залежності від типу забур’яненості) 5 злакових або 3 дводольних рослин на 1м², а при змішаному типі забур’яненості – 3шт. злакових та 3шт. дводольних бур’яни на 1м² [11].

За безгербіцидної технології вирощування сої проти бур’янів застосовують в основному агротехнічні заходи. В цьому випадку догляд за посівами включає: прикочування вслід за сівбою в суху погоду та на легких ґрунтах, до і після сходове боронування, міжрядні культивації. У кожному конкретному випадку важливо встановити оптимальні терміни і кількість боронувань, щоб знищити максимальну кількість проростків і сходів бур’янів і менше пошкодити рослини.

Досходове боронування краще проводити через 3-5 днів після сівби легкими і середніми боронами, щоб знищити бур’яни у фазі «білої ниточки». Після сходове боронування проводять у фазі першого справжнього листка. Сою не слід боронувати рано вранці, в похмурі дні, тому що ломкість рослин в цей час збільшується в зв’язку з підвищенням тургору [9].

Першу культивацію проводять через 8-12 днів після появи сходів при чіткому позначенні рядків на глибину 5-6 см з шириною захисної зони 8-10 см. Рекомендується використовувати культиватори обладнані однобічними лапами бритвами. Другий раз міжряддя розпушують на глибину 8-10 см через 8-10 днів після першого обробітку, але не пізніше утворення другої-третьої пари справжніх листків. Захисну зону залишають шириною 10-12 см. Використовують культиватори з стрілчастими лапами. Третій, а можливо і четвертий раз обробляють з урахуванням засміченості посівів та ущільнення ґрунту. Останній обробіток міжрядь, що звичайно збігається з початком цвітіння сої, поєднують з підживленням мінеральними добривами. Обробіток міжрядь культиваторами не тільки знищує бур’яни, але й покращує утворення бульбочок на коренях рослин, що краще фіксують азот в аеробних умовах.

На посівах звичайним рядковим способом застосовують до сходове боронування і 2-3 після сходових боронувань у ті ж строки, що і на широкорядних посівах[7].

При гербіцидній технології за якісного обробітку ґрунту і позитивної дії внесених до посіву ґрунтових гербіцидів, догляд за посівами сої практично обмежуються одним міжрядним розпушенням ґрунту на глибину 5-6 см.

При появі бур’янів у період вегетації вносять страхові гербіциди – Базагран, Екстрем, Зенкер, Пантера тощо. В зв’язку з тим, що багато гербіцидів мають вибіркову дію, застосовують одночасне внесення двох і більше препаратів.

Найнебезпечнішими є пошкодження рослин сої шкідниками в період закладання генеративних органів та формування насіння. При загрозі розповсюдження шкідників (плодожерка, бульбочковий довгоносик, кліщі, вогнівка та ін.) посіви обробляють інсектицидами – Золон 35 к. е. З появою хвороб (переноспорозу, антракнозу, плямистостей та ін.) застосовують фунгіциди – Максим XL, Степ.

За недостатнього росту азот фіксуючих бактерій на коренях рослин (менше 5 шт. на рослину) та при вирощуванні високопродуктивних сортів ефективним є азотне підживлення N₂₀ у фазі бутонізації [11].

Збирання врожаю. Сою збирають прямим комбайнуванням при повній стиглості, коли листя вже опало і боби сухі, насіння тверде. Оптимальна передзбиральна вологість насіння складає 12-15 %. При запізненні зі збиранням боби розтріскуються, а вологість насіння знову зростає. Як правило, посіви сої дозрівають без використання десикантів. За потреби, наприклад, для підсушування рослин і прискорення строків початку збирання сої пізньостиглих сортів або при пізньому забур’яненні, проводять десикацію. Для знищення втрат зерна при збиранні важливо, щоб висота зрізу не перевищувала 6-8 см. При більш високому зрізі втрачають ся боби, які розміщені внизу і які, як правило, є найбільш врожайними. Збирають сою зерновими комбайнами СК-5, «Нива», ДОН-1500, «Дніпро», Johne Deereта ін.

Тривале зберігання сої можливе за вологості нижче 10,0-10,5 % [10].

 

Місце розташування

ПСП а/ф «Роднічок» знаходиться в селі Миколаївське, Жовтневого району, Миколаївської області.

Від обласного центу – м. Миколаїв господарство знаходиться на відстані 10 км, від найближчої залізничної станції 8 км, найближчого хлібоприймального пункту 20 км.

Пункти прийому продукції:

- зерно пшениці та ячменю, насіння соняшнику – порт-термінал ТОВ СП «НІБУЛОН»;

- сировина плодів томатів – фермерське господарство «Органік Сістемс» та фермерське господарство «Інтегровані агросистеми».

Господарство включає 5 відділів у Жовтневому районі: с. Шевченкове, с. Миколаївське, с. Карла Маркса, с. Котлярово, с. Лимани та 2 відділи у Снігурівському районі: м. Снігурівка, с. Горохівське.

На господарстві всього працюючих на постійній основі – 200 чоловік, з них 50 чоловік спеціалісти. В сезон польових робіт працівників налічується до 800 чоловік.

Основною спеціалізацією господарства є вирощування промислових томатів. Розташування господарства в зоні Південного Степу дозволяє вирощувати овочеві, зернові та олійні культури.

 

Ґрунтово - кліматичні умови

 

Клімат і природні умови року. Згідно аґрокліматичного районування території Миколаївської області с. Миколаївське розташоване у підзоні Степ Південний посушливий Правобережний, який характеризується помірно спекотним, дуже посушливим кліматом.

Весна характеризується інтенсивним підвищення температури повітря. І тому вона настає швидко і зазвичай буває короткою – близько 45 днів. Весняний період в середньому з 11-13 березня по 22-24 квітня. Часто польові роботи – боронування зябу – починається в першій декаді березня. Приблизно в третій декаді березня поповнюється вегетація озимих культур і багатолітніх трав.

Останні весняні заморожування в повітрі, в середньому, наголошується в другій декаді квітня. Весною часто спостерігаються суховії слабкої і середньої інтенсивності.

Літо в даному районі літо жарке, посушливе. Його початком вважається дата стійкого переходу середньодобової температури повітря через +15° у бік підвищення (у середньому 7-13 травня). За кінець літнього періоду – в сторону пониження (у середньому 15-22 вересня).

У літні місяці, порівняно з іншими сезонами, випадає найбільша кількість опадів. Ця ж пора року характеризується підвищеною грозовою діяльністю, яка супроводжується зливами великої сили. Часто спостерігаються засухи.

Осінь, зазвичай, довга, тепла і часто посушлива. Ознакою початку осені є стійкий перехід середньої температури повітря і ґрунту 10°С у бік пониження. В більшості випадків цей перехід спостерігається 11-12 жовтня. За кінець осені береться стійкий перехід середньої добової температури повітря через О°С, який відбувається в третій декаді листопада.

У середньому, за багаторічний період, в повітрі заморозки настають 28 жовтня – 4 листопада, найбільш раніше спостерігались 25 вересня. Опади у вересні і жовтні спостерігаються у вигляді дощів, а в листопаді мають змішаний характер.

Зима, переважно, коротка з частою відлигою і нестійким сніговим покривом.

Опади у зимові місяці випадають переважно у вигляді снігу, крупи, але порівняно з частими дощами. Сніговий покрив буває стійким в окремих роках. Завірюхи на території області спостерігаються рідко. Замерзання ґрунту зазвичай починається в перших числах грудня місяця, а повне відтавання кінці першої, початку другої декади березня.

Промерзання ґрунту починається в перших числах грудня, а повне відтавання в кінці другої, початку третьої декади березня.

Вітри спостерігаються всіх напрямків, але частіше в зимовий період бувають північно-східні, північні, східні і північно-західні, а весною і влітку південні і південно-західні.

Таблиця 2.1

Стан сівозмін господарства

Сівозміна – це науково-обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у просторі і часі. Щорічна або періодична зміна культур і чистого пару – це чергування у часі. Почергове щорічне вирощування культур на полі земельного масиву сівозміни – це чергування на території.

Перелік культур і парів у порядку їх чергування називається схемою сівозміни. Період протягом якого культури і пар проходять через кожне поле в послідовності, передбаченій схемі, називається ротацією.

У господарстві станом на 2012 рік діють одна овочева та дві польові сівозміни, які обумовлюються спеціалізацією господарства. Ці сівозміни займають площу 1566,9 га. Ці сівозміни мають 4, 6 та 5 полів відповідно і займають площу найбільш родючих і добре окультурених ґрунтів і мають високу насиченість продуктивними культурами. Сівозміни, які діють в даному господарстві наведені в табл. 3.1-3.3.

 

Таблиця 3.1

Овочева сівозміна №1

№ п/п	Культура	Площа, га	%
1. 2. 3. 4.	Томати Озима пшениця Озима пшениця Томати	124,7 120,8 119,2 125,6	25,4 24,6 24,5 25,5

 

Загальна площа сівозміни 490,3 га.

Середній розмір поля – 122,5 га.

Таблиця 3.2

Польова сівозміна №1

№ п/п	Культура	Площа, га	%
1. 2. 3. 4. 5. 6.	Чорний пар Озима пшениця Томати Кукурудза на зерно Ярий ячмінь Соняшник	91,1 93,3 97,4 94,5 92,0 93,1	16,3 16,6 16,4 17,3 16,8 16,6

 

Загальна площа сівозміни 561,4 га.

Середній розмір поля – 93,6 га.

Таблиця 3.3

Польова сівозміна №2

№ п/п	Культура	Площа, га	%
1. 2. 3. 4. 5.	Чорний пар Томати Кукурудза на зерно Озима пшениця Томати	101,9 105,5 100,8 101,2 105,8	19,8 20,5 19,5 19,6 20,6

 

Загальна площа сівозміни 515,2 га.

Середній розмір поля – 103,04 га.

 

Місце в сівозміні

Кращими попередниками для сої є озима пшениця та озиме жито.

На чистих від бур’янів полях сою можна також розміщувати після кукурудзи і ярих зернових. Не слід розміщувати її після соняшнику, суданської трави, багаторічних та однорічних культур.

Через загрозу розповсюдження хвороби, сою повертають на те саме поле через 3-4 роки.

Запропонована сівозміна для господарства

1. Чорний пар

2. Озима пшениця

3. Соя

4. Томати

5. Ярий ячмінь

6. Соняшник

Ґрунти в господарстві сприяють вирощуванню сої. На перших етапах росту у сої сильно розвивається коренева система, а ріст рослин сповільнений. Це обумовлює її низьку конкурентоздатність у боротьбі з бур'янами. Тому кращим попередником для сої є малозабур'янені поля після озимої пшениці. Ця культури швидше за інші звільняє поле, що дозволяє провести багаторазові обробітки у системі основної підготовки ґрунту. Після сої ми вирощуємо томати. Соя є гарним попередником, яка залишає після збирання біологічно фіксований азот, що сприяє зменшенню норм добрив для томатів, а також соя очищає поле від бур’янів.

Система удобрення

Важливим резервом підвищення врожайності сої є внесення добрив.

Органічні добрива ми не вносимо, тому що вони були вже були внесені під озиму пшеницю. Післядія органічних добрив триває 3-4 роки, при цьому поля менш забур'янені, ніж у рік внесення органіки.

Для формування 1 ц зерна сої необхідно 6,5-7,5 кг азоту, 1,3-1,7 кг фосфору, 1,8-2,2 кг калію.

Надходження елементів живлення впродовж вегетації сої відбувається нерівномірно. Від сходів до початку цвітіння рослини засвоюють лише 18 % азоту, 15 % фосфору і 25 % калію. Основна частина макроелементів поступає в рослину в період від бутонізації до формування бобів і наливу зерна – 80 % азоту, 80 % фосфору, 50 % калію.

Логічна схема розрахунку норми добрив на запрограмовану урожайність наведена в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Система обробітку ґрунту

Система обробітку ґрунту для сої складається з основного та передпосівного.

Після збирання озимої пшениці проводимо 2-3 лущення на глибину 6-8 см і 10-12 см та осінню оранку – 25-27 см.

Ранній весняний обробіток під сою починається з боронування важкими і середніми зубовими боронами при настанні фізичної стиглості ґрунту. Боронують поле упоперек або під кутом до напряму оранки в 1-2 сліди.

Після проростання бур'янів (фаза білої ниточки) проводять культивацію за допомогою КПС-4. При потребі такий обробіток повторюють для знищення нової хвилі бур'янів. Передпосівну культивацію проводимо культиваторами для передпосівного обробітку ґрунту на глибину 4-5 см в агрегаті з боронами або шлейфборонами. Культивацію проводять упоперек або під кутом до напрямку попередніх обробітків. Потрібно, щоб поверхня поля була вирівняна і без каміння, так як низьке розміщення бобів вимагає при збирання низького зрізу. Висота гребенів і глибина борід не повинна перевищувати 4 см..

Система обробітку ґрунту під сою наведена в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3

Система обробітку ґрунту

Вид обробітку	Прийоми обробітку	Машини і знаряддя	Термін виконання	Вимоги до якості
Основний	Лущення	Т-150К+ЛДГ-15	Після збирання озимої пшениці	Проводимо на глибину 6-8 см
	Лущення	Т-150К+ЛДГ-15	Через 2-3 тижні після 1 лущення	Проводимо на глибину 10-12 см

Продовження таблиці 4.3

	Оранка	Т-150К+ПЛН-5-35	Через 10-14 днів після лущення.	Проводимо на глибину 25-27 см.
Допосівний	Боронування	Т-150К+БЗСС-1,0	При настанні фізичної стиглості ґрунту	Проводимо на глибину 3-4 см
	Культивація	Т-150К+КПС-4	У фазі білої ниточки бур`янів	Проводимо на глибину 6-8 см
	Передпосівна культивація	Т-150К+КПС-4+ШБ-2,5	У день сівби	Проводимо на глибину 4-5 см

 

Система обробітку ґрунту для сої направлений на зменшення бур’янів, збереження вологи та старанного вирівнювання ґрунту.

 

Розрахунки

%

кг/га,

Соя дає своєчасні і дружні сходи при загортанні насіння на невелику глибину (3-5 см) у вологий, добре прогрітий шар ґрунту. Для висівання культури застосовуємо сівалки ССТ- 12 Б, СО- 4,2 А.

Кращий спосіб сівби сої пунктирний з міжряддям 45 см, що забезпечує рівномірне розміщення рослин.

 

Догляд за посівами

Зразу ж після сівби поле коткують для покращення умов проростання насіння і підвищення польової схожості.

Догляд за посівами направлений на мінімалізацію негативного впливу бур’янів, котрий ефективно здійснюється з внесенням гербіцидів по вегетації рослин сої проти дводольних бур’янів (піонер 900 2 л/га) та проти злакових (Тарга Супер, 2.2 л/га).

На середньо (16-50шт/м²) та сильно забур’янених (>51 шт/м²) посівах проти дводольних бур’янів широко практикуються внесення ґрунтових гербіцидів типу трефлан, котрий ефективно спрацьовує при негативній його заробці та достатньому забезпеченні вологою в шарі ґрунту до 4см.

Застосування гербіцидів не єдиний засіб боротьби з бур’янами. Правильне застосування агротехнічних заходів, таких як досходове і післясходове боронування і дві міжрядні культивації, дозволяє повністю знищити бур’яни. Найбільш ефективним боронування буває, якщо воно проводиться, коли бур`яни знаходяться у фазі ниточки або тільки з`являється на поверхні ґрунту (фаза сім’ядольних листочків).

Боронування проводять середніми зубовими боронами БЗСС-1 у період від утворення першого і до трьох справжніх листочків. Боронування проводиться при швидкості трактора 3-4 км/год. після 11 годин коли знизиться тургор у рослин. Кількість міжрядних обробітків визначається в залежності від забур’яненості посівів, ущільненості ґрунту та погодних умов.

Заходи по догляду за посівами сої наведені у таблиці 4.5.

Таблиця 4.5

Збирання врожаю

Перед збиранням врожаю поле обкошуємо до розмірів поворотної смуги, розбиваємо на окремі загони і прокошують впоперек загонів транспортні магістралі. Кожному комбайну збиральної ланки відводиться загін розміром не менше 10-15 га.

Сою збирають прямим комбайнуванням, коли вологість насіння знизиться до 16 % комбайном Джон Дір.

Жатку встановлюють на мінімальну висоту, частоту обертання барабана знижують до 500-600, а при вологості насіння менше 12 % – до 300-400 обертів за хвилину, щоб запобігти травмуванню насіння.

Після обмолоту насіння одразу очищають і висушують до 10-14 % вологості. Необхідно досягти правильного режиму висушування. Перші 5- 6 годин насіння сушать при температурі 30-35°С.

Надійшовши від комбайна ворох очищають на машинах ОВП-20А або агрегатом ЗАВ-10.В деяких випадках зерно сушать в бункерах активного вентилювання (БВ-12,5; БВ-25;) після цього його зберігають при вологості не більше 12-14 %.

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В даній курсовій роботі я пропоную вирощування сої в ПСП а/ф «Роднічок» Жовтневого району, Миколаївської області.

Соя є перспективною культурою для вирощування. Але лімітуючим фактором для вирощування в умовах господарства є вологозабезпеченість посівів. Ґрунти на даній території придатні для вирощування сої.

Рентабельність в господарстві за пропонованою технологією складає 146,9 %.

На сучасному етапі в умовах екологічної кризи та розбалансованості фінансово-господарського механізму для налагодження виробництва зерна сої та переробки необхідно здійснити певну організаційну реформу.

Для підвищення врожайності насіння сої, стабілізації обсягів його виробництва та підвищення загального рівня культури землеробства в господарстві необхідно:

- застосовувати лише високоврожайні сорти сої так як, це багато білкова сполука, яка наближається до білків тваринного походження, і її можна використовувати у харчовій промисловості. Соя це азотофіксуюча рослина, яка в ґрунті накопичує азот, тому вона є добрим попередником для багатьох культур;

- розміщувати культуру по найкращим попередникам у сівозміні, зокрема після озимої пшениці;

- приділяти більшу увагу мінеральному живленню культури, в припосівний період, захист культур від бур’янів і шкідників;

- збирання культури в оптимальні строки, з оптимальною висотою зрізу рослин.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Рослинництво України. Статистичний збірник за 2010 рік

2. Посібник українського хлібороба, 2008 рік

3. Зернобобові культури. А. О. Бабич. – К: Урожай, 1988. – 27-57 с.

4. Соя. Балакай Г. Т., Безуглова О. С. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. – 86 с.

5. Біологічне рослинництво. Лихочвор В. Л. – Львів: НВФ «Українські технології», 2004. – 263-272 с.

6. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур. Лихочвор В. В. – Львів, 2006.

7. Технологія виробництва продукції рослинництва. Частина 2. Мельник С.І., Муляр О. Д. – К: Аграрна освіта, 2010. – 105-111 с.

8. Рекомендации по возделыванию сои в Запорожской области, 2010.

9. Рослинництво. Влох В. Г., Дубковецький С. В. – К: «Вища школа», 2005. – 143-147 с.

10. Технологічні карти та витрати на вирощування сільськогосподарських культур з різним ресурсним забезпеченням. Мазаренко Д. І, Мазнєв Г. Є.– Харків: «ХНТУСГ», 2006. – 97-105 с.

11. ТОВ «BASF»Сучасна технологія вирощування бобових культур. – К. 2010

12. Стан і тенденції розвитку виробництва сої в ринкових умовах. Димов О. М. Київ, 2009.

13. Український журнал з питань агробізнесу. Нові сорти сої і перспективи виробництва її в Україні.

http://www.propozitsiya.com/?page=146&itemid=2250&number=72

14. Культура сои. Лещенко А. К. – К: 1978. –

 

 

ДОДАТКИ

Таблиця 1

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

 

 

на тему: “Удосконалення технології вирощування сої в ПСП А/Ф “ Роднічок ” Жовтневого району Миколаївської області

 

Виконала:	студентка групи А 4/4 Яременко О. О.
Перевірив:	к. с.-г. н., доцент Коваленко О.А.

 

 

МИКОЛАЇВ 2012

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………..
1.	Огляд літератури……………………..………………………….....
	1.1.	Походження, поширення і сільськогосподарське значення сої……………………………………………………………………
	1.2.	Морфо-біологічні особливості сої………………………………...
	1.3.	Технологія вирощування сої………………………………………
2.	ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА……………………………………………………….
	2.1.	Місце розташування……………………………………………….