Характеристика матеріалів та виробів із мінеральних розплавів

Найменування	Особливості технології виготовлення	Технічні вимоги та основні властивості	Галузі застосування
Скляні конструкції та зовнішнє опорядження
Скло будівельне листове
Безпечне скло -багатошарове (триплекс) -армоване -загартоване
Скло -кольорове -візерункове -дзеркальне
Скло тепловідбивне
Склопакет Склопрофіліт
Матеріали та вироби зі скла в інтер’єрі
Конструкційні (системи скління, двері, перегородки)
Вітраж
Склоблок
Скляна мозаїка Марбліт Смальта
Спеціального призначення
Ситал Шлакоситал
Піноскло Газоскло Мінераловатні плити

Таблиця 4.2.

Вибір матеріалів із мінеральних розплавів за галузями використання

Галузі використання матеріалів	Різновиди матеріалів	Переваги, недоліки *
Конструкційні фасадні
Конструкційні інтер’єрні
Облицювання фасаду
Облицювання стін в інтер’єрі

Таблиця 4.3.

Види декорування матеріалів із мінеральних розплавів

Спосіб декорування поверхні	Технологія виконання	Види виробів, які декорують таким методом	Галузі використання декорованого виробу
Ф’юзинг
Моллірування
Гравірування
Піщано-струменева обробка
Об’ємне та поверхневе забарвлення
Емалювання
Кольорове протравлювання
Фотографічна обробка
Трафаретний друк

Графічна частина

Зробити малюнки (1-й аркуш) та навести властивості (у вигляді таблиці 4.4) трьох виробів на основі мінеральних розплавів різних груп за галузями використання (за вибором викладача) (2-й аркуш). Приклад використання одного з заданих скляних виробів в інтер’єрі або екстер’єрі та ефективність його застосування (у вигляді табл. 4.5) має бути наведено на 3-ому аркуші.

Навести різновиди вітражів, мозаїки, склоблоків, декоративних стекол (одну групу за вибором викладача), особливості отримання та використання у вигляді табл.4.6 та приклади їхнього використання в проектах з посиланням на джерело інформації.

Таблиця 4.4

Характеристика матеріалів та виробів із мінеральних розплавів

Найменування матеріалу, виробу	Вихідна сировина, особливості технології виготовлення, вид декорування	Технічні вимоги та основні властивості	Декора-тивні власти-вості	Галузі застосуван-ня

 

Таблиця 4.5

Особливості використання обраного матеріалу (виробу) з мінерального розплаву

Найменування	Сфера застосування	Переваги	Недоліки

Таблиця 4.6

Характеристика декоративних матеріалів та виробів із мінеральних розплавів

Вид матеріалу	Особливості отримання, спосіб декорування	Декоративні властивості	Переваги, недоліки	Використання
Вітражі Мозаїка Декоративне скло Склоблоки

Лабораторна робота №5

визначення властивостей неорганічних в¢яжучих речовин та матеріалів і виробів на їхній основі (4 год)

 

Метою роботи є ознайомлення з методиками визначення технічних характеристик неорганічних в’яжучих речовин (гіпсових в’яжучих та портландцементу) та вивчення різновидів матеріалів і виробів на їхній основі, їх властивостей, особливостей отримання та застосування.

 

Визначення властивостей гіпсових в’яжучих речовин

Гіпсові в’яжучі матеріали складаються переважно з напівводного гіпсу CaSO₄×0,5H₂O або ангідриту CaSO₄, їх отримують внаслідок теплової обробки вихідної сировини та її розмелювання.

Як вихідну сировину для виготовлення гіпсових в’яжучих речовин використовують гірські породи – природний гіпс (гіпсовий камінь), що складається з мінералу гіпсу CaSO₄×2H₂O, та ангідрит CaSO₄.

Залежно від параметрів теплової обробки гіпсові в’яжучі речовини поділяють на дві групи: низько- та високовипалювальні.

Низьковипалювальні гіпсові в’яжучі речовини, що швидко тужавіють та тверднуть, отримують тепловою обробкою природного гіпсу при низьких температурах (110…160^оС) або обробкою парою під тиском, і складаються вони в основному з напівводного гіпсу (CaSO₄×0,5H₂O). До низьковипалювальних гіпсових в’яжучих речовин належать: гіпс будівельний та високоміцний, різновидом якого є супергіпс. Низьковипалювальні гіпсові в’яжучі застосовують у будівництві для виготовлення панелей-перегородок, блоків, тепло- і звукоізоляційних плит, декоративних плит, пінобетонних виробів, гіпсокартонних листів.

Високовипалювальні гіпсові в’яжучі речовини, що повільно тужавіють і тверднуть, виготовляють випалюванням гіпсового каменю при температурі вище 600^оС (600…950^оС). Такі в’яжучі речовини складаються переважно з ангідриту CaSO₄. Основними з них є опоряджувальний гіпсовий цемент, високовипалювальний гіпс (естрих-гіпс).

Технічні характеристики гіпсових в'яжучих оцінюються визначенням тонкості помелу, водопотреби, строків тужавлення, міцності при згині та стиску, водостійкості.

Маркування гіпсу здійснюють з урахуванням його міцності, строків тужавлення та тонкості помелу, наприклад гіпсова в’яжуча речовина з позначкою ГВ Г-5-А-II ДСТУ Б В.2.7-82-99 відповідає марці Г-5, є швидкотверднучою та характеризується середньою тонкістю помелу.

Визначення водопотреби (тіста стандартної консистенції) гіпсових в’яжучих речовин

Матеріали: Гіпсова в’яжуча речовина, вода.

Прилади: віскозиметр Суттарда (рис. 5.1), ваги, чаша для замішування, лопатка, мірний скляний циліндр, металева лінійка, секундомір.

Водопотреба визначається кількістю води, потрібної для приготування тіста стандартної консистенції (діаметр розпливу 180±5 мм), і залежить від виду та співвідношення модифікацій сульфату кальцію у складі гіпсових в’яжучих систем.

Порядок виконання роботи

У чисту чашу для замішування, попередньо протерту вологою тканиною, вливають воду у кількості 50…70 % від маси гіпсу. Потім у воду протягом 2…5 с всипають 300 г гіпсової в’яжучої речовини. Суміш перемішують ручною мішалкою протягом 30 с, починаючи відлік часу від початку висипання гіпсової в’яжучої речовини у воду. Після закінчення перемішування циліндр, встановлений у центрі скла, заповнюють гіпсовим тістом, залишки якого зрізують лінійкою. Циліндр і скло попередньо протирають вологою тканиною. Через 45 с від початку засипання гіпсової в’яжучої речовини у воду, або через 15 с після закінчення перемішування, циліндр швидко піднімають вертикально на висоту 15…20 см і відводять у бік.

Рис.5. 1. Віскозиметр Суттарда

Діаметр розпливу гіпсового тіста вимірюють безпосередньо після підняття циліндра у двох перпендикулярних напрямках з похибкою не більше 5 мм і обчислюють середнє арифметичне значення. Діаметр тіста нормальної густоти або тіста стандартної консистенції становить 180±5 мм. Якщо діаметр розпливу тіста не відповідає нормі, випробування повторюють спочатку зі зміненою кількістю води.

Результати досліду заносять до таблиці 5.1.

Таблиця 5.1